Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/8252/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.10.2023. Зареєстровано: 24.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2023.
Дата набрання законної сили: 21.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		20 жовтня 2023 р. Справа № 120/8252/23
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області (далі відповідач), у якому просить суд:
		- визнати протиправними дії відповідача відмови у призначенні позивачці державної допомоги при народженні дитини;
		- поновити ОСОБА_1 строк на звернення до управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини;
		- зобов`язати управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області вчинити певні дії, а саме розрахувати та призначити державну допомогу позивачці при народженні доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В позовній заяві позивач зазначила, що відповідачем відмовлено їй у призначенні та виплаті допомоги при народженні дитини у зв`язку із тим, що нею пропущено 12-місячний строк для звернення за призначенням такої допомоги.
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Не заперечуючи обставин, які наведені позивачкою, відповідач пояснив, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» така допомога може бути призначена не пізніше 12 місяців з дня народження дитини, тоді як позивачем цей строк пропущено. Як орган державної влади, відповідач повинен діяти виключно в межах закону, а тому, встановивши, що заява на отримання соціальної допомоги подана поза межами визначеного строку, відповідач не мав іншого способу дії, інакше як відмовити в призначенні допомоги.
		Відповіді на відзив від позивача до суду не надходило.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами по справі, судом встановлено наступне.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила доньку - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
		Позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, однак їй бууло відмовлено з посиланням на відсутність документу, що підтверджує право на проживання на території України.
		04.02.2022 ОСОБА_1 отримала посвідку на постійне проживання № НОМЕР_2 .
		09.09.2022 позивачка звернулася до Піщанської селищної ради Вінницької області з проханням посприяти у вирішенні питання щодо місця реєстрації її малолітніх дітей .
		21.09.2022 отримала письмову відповідь в якій повідомлено, що на території селищної ради відсутні заклади для бездомних осіб. Кір мого, селищним головою повідомлено ОСОБА_3 , що з метою сприяння у вирішенні її питання було направлено звернення до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОВА.
		20.12.2022 ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 20.12.2022. 
		21.12.2022 позивачка отримала картку платника платників № НОМЕР_3 .
		26.12.2022  ОСОБА_1 звернулася до управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області із заявою про призначення та виплату їй допомоги при народженні дитини - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Листом від 01.03.2023 за №16-Г-123-2 їй відмовлено у допомозі при народженні дитини, оскільки після дати народження до дати звернення пройшло більше 12 місяців.
		Непогоджуючись із таким діями відповідача, позивачка звернула за захистом прав та законних інтересів до суду.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
		Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
		Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).
		Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
		Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.
		Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.
		Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.
		За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
		Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).
		Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
		Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.
		В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.
		Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
		Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 
		Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, виходячи з завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення. 
		Згідно ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Крім того, суд зазначає, що позивач та її дитина мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства, забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.
		Позивач, в сім`ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.
		Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст. 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.
		Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
		До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
		З метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють права дитини, суд вважає, що достатнім та належним захистом прав позивача буде визнати протиправними дії Управління у відмові позичці у призначенні допомоги при народженні дитини.
		Відтак, задля ефективного захисту порушених прав позивачки суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 , державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, суд зауважує, що зобов`язання відповідача поновити строк позивачці для звернення за призначенням допомоги та призначення такої допомоги є за своєю суттю взаємовитікаючими, а тому дана позовна вимога задоволена у вищевикладеному формулюванні.
		Таким чином враховуючи наведене, та те, що нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання допомоги при народженні дитини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. 
		Розподіл судових витрат у справі проведено відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправними дії управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини.
		Зобов`язати управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області призначити та виплатити ОСОБА_1 , державну допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління соціального захисту населення Тульчинської військової адміністрації Вінницької області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Інформація про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
		Відповідач: Управління соціального захисту населення Тульчинської районної військової адміністрації Вінницької області (вул. Миколи Леонтовича, 1, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 04051129)
		 
		СуддяКомар Павло Анатолійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...