Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/388/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 24.10.2023. Зареєстровано: 24.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/307/18/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023071160000051

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                                             Справа № 307/388/23 
		Провадження № 1-кп/307/18/23 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24 жовтня 2023 року                                                                         м. Тячів
		 
		Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: 
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071160000051 від 30.01.2023 року, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		В С Т А Н О В И В:
		Формулювання обвинувачення за ст.366 КК України, що визнане судом доведеним.
		19.01.2023 під час дії на всій території України воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 та Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено мобілізацію, в порушення ст. 65 Конституції України згідно якої захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до Закону. Згідно ст. 3 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно якої правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», згідно якої під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин, ОСОБА_4 , якого згідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 27.11.2019 року взято на військовому облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов`язаним, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_2 пройшов військово-лікарську комісію, яка на час проведення загальної мобілізації засідає за вищевказаною адресою, на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби. Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 №11/21/173 від 19.01.2023, виданої відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008, ОСОБА_4 на підставі статті 42 (г) графи ІІІ визнано придатним до військової служби, за результатами якої підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
		В подальшому, ОСОБА_4 , призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 та згідно контрольного талону мобілізаційного розпорядження зарахований в команду № НОМЕР_2 та о 18 год. 00 хв. 19.01.2023 року, отримав під особистий підпис повістку про обов`язок прибути о 8 год. 00 хв. 20.01.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого призову військовозобов`язаного під час мобілізації, однак, після отримання повістки ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про кримінальну відповідальність, за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 , що по АДРЕСА_2 , написав заяву про відмову від призову за мобілізацією.
		Таким чином ОСОБА_4 , являючись військовозобов`язаним, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, ухилився від виконання свого конституційного обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме призову на військову службу під час мобілізації, порушивши вимоги ст. 65 Конституції України, положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не маючи на це законних підстав передбачених ст. 23 цього ж Закону.
		Тим самим ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, а саме ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні показав, що на св`ято Водохреща 19.01.2023 о шостій годині ранку, коли він їхав на роботу, по дорозі на блок пості його зупинили, після чого працівники поліції доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_3 де він пройшов медкомісію та психологічний тест. Близько одинадцятої години він подав заяву в якій написав, що відмовляється проходити військову службу під час мобілізації. Під час проходження медичної комісії скаржився, що має проблеми зі здоров`ям в області ключиці, однак лікар стверджував, що він здоровий та не пропонував пройти огляд на УЗІ. Медичної документації підтверджуючої ці факти він не надавав. Він розписався за отримання повістки, однак йому її не видали та повідомили, що вранці він повинен поїхати в м. Ужгород і додому його не відпускали. Коли він почав писати заяву про відмову від проходження військової служби за призовом, його попереджали про кримінальну відповідальність за ухилення від призову під час мобілізації, про що він також розписався. Визнає, що не йде служити та морально не готовий та йому відомо про визначений Конституцією України обов`язок щодо захисту Вітчизни. На військовому обліку ніколи не перебував, зі школи його також до військомату ніколи не запрошували. Письмово подав заяву про відмову від мобілізації та давав згоду на альтернативну службу та згодний відбудовувати. Просить не позбавляти його волі.
		Свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю. 
		Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, доведена повністю та підтверджується сукупністю наступних зібраних, досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів.
		Показами свідка ОСОБА_6 , який в судовому засіданні показав, що займає посаду начальника відділу призову ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідає за пункт збору. ОСОБА_4 перебуає на обліку, як віськовозобов`язаний з 2009 року, оскільки він пройшов прописку та був поставлений на військовий облік, як призовник. Причини з яких ОСОБА_4 не проходив строкову віськову службу, йому не відомі. Він повинен був зявитися ще у 2019 році, та вперше він прибув в 2023 році та того критичного дня ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від призову за мобілізацією про що подав письмову заяву, яку в подальшому було скеровано до правоохоронних органів. 
		Показами свідка ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні показала, що займає посаду голови військово лікарської комісії та по зовнішнім рисам впізнає ОСОБА_4 , який проходив медичну комісію в ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак точну дату коли це було не пам`ятає. Ствердила , що ОСОБА_4 був визнаний придатним до військової служби. ОСОБА_4 скаржився на поганий стан свого здоров`я в області плеча та на вени, однак жодних медичних документів він не надав та такі травми не звільняють від проходження військової служби, а відтак медичною комісією ОСОБА_4 на підставі статті 42 Г був визнаний придатним до віськової служби. 
		З повідомлення про кримінальне правопорушення вбачається, що від ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі полковника ОСОБА_8 на ім`я начальника Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_9 , 20.01.2023 надійшло повідомлення про кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України, вчинене громадянином ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 53).
		З витягу журналу обліку отримання мобілізаційного розпорядження військовозобов`язаним та роз`яснення наслідків ухилення від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що під порядковим номером 67/1082 від 19.01.2023 міститься запис про те, що солдат ОСОБА_4 1992 року народження, мешканець АДРЕСА_1 отримав мобілізаційне розпорядження та ознайомлений з адміністративною та кримінальною відповідальністю за порушення правил військового обліку, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, про що розписався в графах 9 та 10 журналу (а.с.42).
		З контрольного талону мобілізаційного розпорядження №1 видно, що ОСОБА_4 о 18 год. 19.01.2023 одержав мобілізаційне розпорядження у команду № НОМЕР_2 (а.с. 54). 
		Згідно картки обстеження та медичного огляду та довідки військово-лікарської комісії підписаних головою ВЛК ОСОБА_10 та секретарем ВЛК ОСОБА_11 від 19.01.2023, ОСОБА_4 , визнаний придатним до військової служби. (а.с.55, 56).
		З реєстраційного бланку, вбачається, що 19.01.2023 з ОСОБА_4 проведено тестування адаптивності (а.с. 59). 
		З копії повістки вбачається, що ОСОБА_4 наказано о 8 год. 00 хв. 20.01.2023 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого призову військовозобов`язаного під час загальної мобілізації, яку він одержав 1.01.2023 о 18 год. 00 хв, про що розписався (а.с. 60, 61). 
		З заяви ОСОБА_4 від 19.01.2023 вбачається, що обвинувачений відмовився від призову за мобілізацією. При цьому повідомив, що своє рішення повністю усвідомлює. (а.с.64).
		З тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_4 взято на віськовий облік 27.11.2019 (а.с. 65). 
		Листом начальника Тячівського управління соціального захисту населення від 23.01.2023 №143 вбачається, що ОСОБА_4 на обліку в Тячівському управлінні соціального захисту населення не перебуває, жодного виду державної соціальної допомоги чи компенсації не отримує (а.с. 67). 
		Листом департаменту охорони здоров`я, Закарпатської військової адміністрації від 01.02.2023 за №211/02.1-35/1 вбачається, що в період з 1 січня 2023 по 1 лютого 2023 ОСОБА_4 за медичною допомогою до медичних закладів підпорядкованих департаменту охорони здоров`я, не звертався. (а.с. 68).
		Згідно довідки виданої настоятелем Свято-Георгієвського храму с. Калини Протоієреєм Іоан Довбнич, від 20.01.2023 вбачається, що ОСОБА_4 є прихожанином Свято-Георгієвського храму с. Калини Української Православної церкви. (а.с.75). 
		При цьому судом встановлено, що пояснення обвинуваченого про відмову від мобілізації з мотивів релігійних переконань, не спростовує його винуватості у вчиненні злочину передбаченого ст. 336 КК України, що підтверджується наступними доказами.
		Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		За змістом ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Стаття 64 Конституції України забороняє обмежувати конституційні права та свободи людини і громадянина, крім випадків, передбачених Конституцією України та в умовах воєнного або надзвичайного стану, можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку цих обмежень.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» право на таку службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов`язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.
		Так, у відповідності з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий обов`язок включає проходження військової служби.
		Згідно ч. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".
		Статтею 3 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України","Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан.
		Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
		Згідно ст.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
		Згідно ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Судом встановлено, що заявляючи про відмову від проходження мобілізації, ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та розуміючу про свій Конституційний обов`язок з захисту Вітчизни та будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за порушення правил військового обліку, ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, заяви про заміну виконання військового обов`язку невійськовою службою, не подавав. Та під час судового розгляду доказів того, що він підпадає під дію ч. 4 ст. 35 Конституції України, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ст. 2 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та має право на заміну альтернативною службою військового обов`язку, в тому числі, військової служби за призовом під час мобілізації, оскільки належить до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю, не надав. 
		Тому, показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він відмовився від мобілізації бажаючи замінити військову службу альтернативною, невійськовою, суд розцінює як обраний ним спосіб захисту, та такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності чи зменшення такої відповідальності. 
		Враховуючи наведені обставини справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що заявлення обвинуваченим про наявність у нього бажання проходити альтернативну службу та відмову з цих підстав від мобілізації, не спростовує наявності у його діях умислу на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, а відтак і його винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 336 КК України.
		Таким чином, оцінивши у сукупності вищенаведені докази, які узгоджуються між собою щодо фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжкого злочину, дані про особу винного, який проживає в сім`ї разом з особою інвалідом, яка потребує стороннього догляду та якій обвинувачений допомагає в побуті, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не значиться, та раніше не судимий.
		Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає, визнання своєї вини.
		Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		За положеннями ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, зі змінами від 06.11.2009 року, звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Враховуючи наведене та конкретні обставини провадження, за яких вчинено діяння, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому, його поведінку після вчинення злочину, з урахуванням досудової доповіді органу пробації з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого та висновок про можливість його виправлення без позбавлення волі, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, пов`язаного з забезпеченням призову та мобілізації, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення з його боку нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно призначити покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК України, у виді позбавлення волі на певний строк, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків.
		Суд вважає, що призначення обвинуваченому саме такого покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, є співмірним протиправним діянням, і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
		Під час судового розгляду сторона обвинувачення не зверталася до суду з клопотанням про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.
		Процесуальних витрат не має.
		Речові докази відсутні.
		Керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд,
		 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначити йому покарання за ст. 336 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.
		Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази відсутні. 
		Процесуальних витрат не має. 
		Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...