Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/23952/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 24.10.2023. Зареєстровано: 25.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 25.10.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/23952/15 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду:
		Погребняк В.Я. - головуючий, судді: Банасько О.О., Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Картере В.І., Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Громака В.О.
		 
		учасники справи:
		боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Господарчий Універмаг "Меркурій" - не з`явився,
		кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"
		від кредитора - Кикіш С-М.Р. за дов. б/н від 22.08.2022,
		кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" 
		від кредитора - Гнатюк М.М., адвокат, довіреність № ДП 24701/23-0074 від 22.02.2023, Орєхов А.В., адвокат, довіреність №ДП24701/22-0229 від 08.07.2022, Джаловян І.А., адвокат, довіреність № ДП24701/23-0075 від 22.02.2023,
		арбітражний керуючий, ліквідатор - Лукашук Віталій Васильович - не з`явився, 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
		Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест"
		на ухвалу Господарського суду міста Києва
		від 22.01.2020
		у складі: судді Чеберяка П.П.,
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		від 30.06.2022
		у складі колегії суддів: Остапенка О.М., (головуючий), Сотнікова С.В., Отрюха Б.В.,
		 
		у справі за заявою
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий Універмаг "Меркурій"
		про визнання банкрутом
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст руху справи
		1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 порушено провадження у справі № 910/23952/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" (далі - ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій", боржник), призначено розгляд справи у підсумковому засіданні.
		2. Постановою Господарського суду міста Києва від 12.10.2015 ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій" визнано банкрутом;
		ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Константінова І.М.;
		здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" за номером 23799 від 13.10.2015.
		3. До Господарського суду міста Києва 10.11.2015 надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - заявник, банк, АТ "Укрексімбанк") з грошовими вимогами до боржника на суму 1  902  437  981,08 грн.
		4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 визнано кредитором ТОВ   "Господарчий універмаг "Меркурій":
		- Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" (далі - ТОВ "РМ-Інвест", скаржник) на суму 20  188  725,05 грн. (з яких 2  436,00 грн. - вимоги першої черги, 20  186  289,05 грн. - вимоги четвертої черги); 
		- Фізичну особу-підприємця Горецьку Олену Олексіївну (далі - ФОП  Горецька  О.О.) на суму 104  899,56 грн. (з яких 2  756,00 грн. - вимоги першої черги, 102  143,56 грн.-вимоги шостої черги). 
		4.1. Також зазначеною ухвалою суд відклав розгляд заяв Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 15   521,50 грн. та АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 1   902   437   981,08 грн.
		5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2016 визнано кредитором ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій":
		- Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму 18  277,50 грн. (з яких 2  756,00 грн. - вимоги першої черги, 15  521,50 грн. - вимоги шостої черги). 
		5.1. Також зазначеною ухвалою відкладено розгляд заяви АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 1  902  437  981,08 грн.
		6. 20.05.2019, 21.06.2019 та 02.07.2019 боржник направив до Господарського суду міста Києва заяви про застосування наслідків спливу позовної давності до кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк".
		7. 22.07.2019 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" надійшла заява про застосування частини п`ятої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та клопотання про витребування доказів.
		8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 поновлено провадження у справі, зупинене ухвалою місцевого суду від 11.09.2019 до вирішення питання про відвід судді, а також призначено розгляд заяви АТ  "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника. 
		Короткий зміст оскаржуваної ухвали господарського суду першої інстанції
		10. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 заяву АТ  "Укрексімбанк" з кредиторськими вимогами до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1  902  437  981,08 грн. задоволено;
		визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1  902  437  981,08 грн. та зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Шкромиду В.В. включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" окремо, як забезпечені заставою майна боржника.
		10.1. Місцевий господарський суд встановив, що заявлені вимоги до боржника в розмірі 78   804   453,91 доларів США та 40   753   329,05 грн. є заборгованістю, яка виникла на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах зазначеної угоди кредитними договорами, а саме за:
		- Кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007 в розмірі 7  694  125,37 доларів США та 10  478,08 грн.;
		- Кредитним договором № 6407К9/2429 від 24.06.2007 в розмірі 12   855   008,83 доларів США та 10  478,08 грн.;
		- Кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 в розмірі 45  165  185,53 доларів США та 1  905  810,33 грн.;
		- Кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007 в розмірі 38  816  084,45 грн.;
		- Кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008 в розмірі 13  090  134,18 доларів США та 10  478,08 грн.;
		- Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в розмірі 2  394  982,75 доларів США та 10  478,08 грн. 
		10.2. Суд встановив, що між АТ "Укрексімбанк" було укладено нотаріально посвідчений Іпотечний договір № 6408Z15/2463 від 25.04.2008 зі змінами та доповненнями, внесеними договором про внесення змін № 6408 Z15/2463-1 від 19.02.2010, відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя за такими правочинами:
		- Генеральна угода, зі змінами і доповненнями, укладеної між іпотекодержателем  та ТОВ "Атем", відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні позичальником певних її умов, надає позичальнику кредит на суму 100 000 000 доларів США на визначених Генеральною угодою № 6407N1/2416 від 16.02.2007 умовах, кінцевим строком погашення 31.12.2025;
		- Кредитна угода № 6405К25/2365 від 24.11.2005 (із змінами і доповненнями), укладена між Іпотекодавцем та TOB "Атем", відповідно до якої іпотекодержатель, при виконанні позичальником певних її умов, відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості 3 000 000 доларів США на визначених Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 умовах, строком погашення 31.12.2025.
		10.3. Суд також встановив, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених в зазначених кредитних договорах зобов`язань боржника є магазин господарчих товарів "Меркурій", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панельна, 1; право власності на предмет іпотеки підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2008, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 01.04.2008, а також підтверджується довідкою-характеристикою № 1328127, виданою 03.04.2008 Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на нежилий будинок - літер А, довідкою ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій" від 01.04.2008 № 21 про перебування магазину на його балансі. 
		10.4. Місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до підпункту 2.1.5 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, які виникли з кредитних договорів на момент фактичного задоволення (включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов Іпотечного договору).
		10.5. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що підпунктом 2.1.11 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати дострокове виконання зобов`язання, яке забезпечене іпотекою за Іпотечним договором, а якщо вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на Предмет іпотеки, в порядку, передбаченому підпунктом 2.1.14 пункту 2.1 статті 2 Іпотечного договору, зокрема, у разі невиконання та/або неналежного виконання боржником кредитних договорів (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до кредитних договорів).
		10.6. Також місцевий господарський суд встановив, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2761/14 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", третя особа ТОВ  "Атем" про звернення стягнення на майно, що є предмет іпотеки за Іпотечним договором.
		10.7 Суд першої інстанції зазначив, що за змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 21.07.2016 вбачається зупинення провадження у справі №  910/2761/14 до набрання законної сили ухвалою про розгляд кредиторських вимог АТ   "Укрексімбанк" у справі № 910/23952/15 про визнання банкрутом ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій".
		10.8. Суд також встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", що виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах цієї Генеральної угоди кредитними договорами, а також Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в загальному розмірі 82  196  185,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9,6007 грн.) становить 789  140  921,59 грн. та 40  753  329,05 грн.
		10.9. Крім того, місцевим господарським судом також встановлено, що розмір вимог банку, заявлених у справі за відповідними кредитними договорами у валюті зобов`язання повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі № 910/25520/13.
		10.10. Суд зазначив, що вимоги АТ "Укрексімбанк", окрім наявних у матеріалах справи судових рішень, підтверджуються також, зокрема копіями кредитних договорів, укладених між банком і боржником, розрахунком заборгованості TOB  "Aтем" за Генеральною угодою № 6407N1/2416 та укладеними в її рамках Кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008 та за Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005, виписками по рахунках боржника, Висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи від 09.12.2015 № 6907/22259-2263/15-45, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, довідкою TOB "Aтем" від 03.08.2009 про стан розрахунків за контрактом від 15.09.2007 № 119.01, укладеним між TOB "Aтем" та компанією DMT S.A.S, Франція тощо.
		10.11. З огляду на зазначене та врахувавши, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13, визначено розмір заборгованості позичальника - ТОВ "Атем" перед АТ "Укрексімбанк", а також те, що ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" за умовами Іпотечного договору №  6408Z15/2463 від 25.04.2008 (зі змінами та доповненнями) є майновим поручителем за зобов`язаннями ТОВ "Атем", суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених АТ "Укрексімбанк" вимог в повному обсязі.
		10.12. Разом з тим, господарський суд першої інстанції не погодився з доводами боржника щодо пропуску банком строку позовної давності, оскільки встановлена судом під час розгляду справи № 5011-35/2276-2012 дата відліку для погашення кредиту - 14.08.2009, стосується виключно частини кредитних коштів, наданих по кредитній лінії відповідно до умов кредитного договору №  151107К77 від 10.12.2007. 
		10.13. Разом з тим, за висновком суду, прострочення виконання зобов`язань позичальника ТОВ "Атем" за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, № 151107К78 від 10.12.2007, №  6408К8/2463 від 25.04.2008, в частині кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 та кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 виникло: щодо сплати основного боргу - з 01.09.2013; щодо сплати процентів - з 01.08.2013; щодо плати за управління кредитом - з 01.08.2013.
		10.14. Суд першої інстанції зазначив, що у справі, яка є предметом перегляду, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання (тридцять перший день після отримання вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі). При цьому відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту на адресу ТОВ "Атем" були направлені в жовтні та листопаді 2013 року. 
		10.15. За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги АТ "Укрексімбанк" до боржника заявлені банком в межах визначених законом строків для пред`явлення позовних вимог.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 (за результатами повторного апеляційного розгляду) задоволено клопотання АТ  "Укрексімбанк" про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновників ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій";
		11.1. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи засновників ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі № 910/23952/15;
		11.2. апеляційну скаргу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/23952/15 залишено без задоволення;
		11.3. ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 залишено без змін.
		11.4. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності із доводами учасників справи, дійшов висновку про доведеність матеріалами справи наявності заборгованості ТОВ "Атем" перед AT  "Укрексімбанк", яка виникла на підставі вищенаведених кредитних договорів на суму: 81  199  436,66 доларів США та 40  763  807,15 грн.
		11.5. При цьому, апеляційний господарський  суд звернув увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство основного позичальника - ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги AT "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладених в межах цієї Генеральної угоди кредитних договорів, а також на підставі Кредитної угоди № 6405К25/2365 від 24.11.2005. Загальний розмір вимог становить 82  196  185,86 доларів США, що за офіційним курсом Національного банк України станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9, 6007 грн.) становило 789  140  921,59 грн. та 40  753  329,05 грн.
		11.6. Апеляційний господарський суд встановив, що у зв`язку з невиконанням ТОВ "Атем" зобов`язань за кредитними договорами, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги № 195-04/7477 від 31.10.2013 та № 195-04/8052 від 25.11.2013 про дострокове погашення заборгованості, в яких вимагав у 30-й строк з дати отримання зазначених вимог погасити заборгованість за кредитними договорами (копії зазначених вимог з доказами отримання додані банком до заяви). Разом з тим ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" у визначений у зазначених вище вимогах строк заборгованість за кредитними договорами не погасив.
		11.7. З огляду на зазначене, апеляційний господарський  суд дійшов висновку про доведеність заявником та матеріалами справи факту наявності у AT  "Укрексімбанк" вимог до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", як майнового поручителя ТОВ "Атем" за чинним договором іпотеки, на заявлену суму, які виникли на підставі вищенаведених кредитних договорів та складають 81  199  436,66 доларів США (1  861  540  445,93 грн. за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання цієї заяви з грошовими вимогами - 06.11.2015: 1 долар США = 22,925534 грн.) та 40  763  807,15 грн.
		11.8. З урахуванням висновку Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 та враховуючи, що вимоги банку заявлені до боржника, який не є боржником в основному зобов`язанні, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про визнання та включення вимог AT "Укрексімбанк" до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1   902   437   981,08 грн. окремо як забезпечених заставою майна боржника.
		11.9. Суд апеляційної інстанції відхилив посилання скаржника про те, що сума визнаних грошових вимог банку до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" значно перевищує розмір заборгованості основного позичальника за забезпеченим зобов`язанням перед банком як на підставу для відмову у задоволенні заявлених вимог, оскільки банк має право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договорами шляхом перерахування тієї валюти, у якій надавався кредит, натомість порушення провадження у справі про банкрутство боржника-позичальника не припинило таких зобов`язань.
		11.10. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що розмір вимог AT  "Укрексімбанк", заявлених у цій справі № 910/23952/15 про банкрутство ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій" на підставі тих самих кредитних договорів та доказів, що покладались в основу грошових вимог до боржника-позичальника, за виключенням заборгованості за Кредитним договором №  6406К10/2391 від 29.06.2006, у валюті зобов`язання (доларів США) повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі про банкрутство ТОВ "Атем" № 910/25520/13.
		11.11. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що AT "Укрексімбанк" обґрунтовано визначив розмір заборгованості в національній валюті за курсом НБУ саме на час подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі № 910/23952/15 ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій", а різниця вираження вимог у національній валюті пов`язана не зі зміною розміру таких вимог, а з курсовою різницею, що в свою чергу спростовує доводи скаржника в цій частині.
		11.12 Крім того, надаючи оцінку доводам скаржника, викладеним у заяві про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний господарський суд, з урахуванням положень статті 526, частин першої, другої статті 590, статті 599 Цивільного кодексу України, частини першої статті 12, частин першої, третьої статті 33, частин першої, другої статті 35 Закону України "Про іпотеку", визнав правильним висновок місцевого господарського суду про те, що пред`явлення AT "Укрексімбанк" грошових вимог до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" здійснено в межах строку позовної давності.
		11.13. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив про погодження сторонами Іпотечного договору, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником умов Кредитного договору в іпотекодержателя спочатку виникає право вимоги дострокового виконання зобов`язань боржником та/або іпотекодавцем, а лише потім право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
		11.14. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що зазначена скаржником дата відліку вимоги кредитора до майнового поручителя (14.08.2009 - дата ухвалення судового рішення у справі № 5011-35/2276-2012 про стягнення заборгованості та засвідчує невиконання) є помилковою. 
		11.15. При цьому, апеляційний господарський суд зазначив, що встановлені у справі № 5011-35/2276-2012 обставини мають значення у спірних правовідносинах лише щодо дати звернення банком із позовною вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором К77, оскільки таким зверненням до суду кредитор (відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України) змінив строк виконання основного зобов`язання, що, в свою чергу, має значення для вирішення питання виникнення у банку права щодо застосування наслідків "події невиконання зобов`язань" та права вимоги до майнового поручителя. 
		11.16. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах початок перебігу позовної давності за вимогами до іпотекодавця починається з моменту невиконання вимоги банку щодо дострокового виконання зобов`язання, а не з дати прострочення здійснення позичальником чергового платежу за кредитним договором.
		11.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про дострокове повернення кредиту були направлені на адресу позичальника - ТОВ "Атем" листами від 31.10.2013 № 195-04/7481 та від 22.11.2013 № 195-04/8046, а також банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги від 31.10.2013 № 195-04/7477 та від 25.11.2013 № 195-04/8052 про дострокове погашення заборгованості, в яких вимагав у 30-денний строк з дати отримання зазначених вимог погасити заборгованість за Кредитними договорами.
		11.18. Тобто, відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту як на адресу позичальника так і іпотекодавця були направлені у жовтні та листопаді 2013 року, в той час як звернення банку до суду із заявою про визнання заставним кредитором боржника - іпотекодавця відбулось 06.11.2015.
		11.19. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що грошові вимоги AT "Укрексімбанк" до боржника, які ґрунтуються на кредитних договорах, заявлені банком в межах строків позовної давності.
		11.20. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що у пункті 7.2 "Наслідки подій невиконання зобов`язань" Генеральної угоди № 1 передбачено вжиття заходів (перелік яких не є вичерпним) з метою врегулювання правовідносин з позичальником. 
		11.21. При цьому, апеляційний господарський суд встановив, що 19.02.2010 до Генеральної угоди та кредитних договорів укладено додаткові договори, якими продовжено строк користування кредитом до 31.12.2025 (за Кредитним договором №151107К78 - до 31.12.2020) та встановлено відповідні графіки погашення кредиту.
		11.22. Окрім того, апеляційний господарський суд встановив, що 19.02.2010 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" був укладений Договір № 6408Z15/2463-1 про внесення змін до Іпотечного договору №  6408Z15/2463 від 25.04.2008, яким підтверджено дійсність зобов`язань на зазначену дату.
		11.23. За таких обставин, апеляційний господарський суд погодився із висновком місцевого суду щодо наявності підстав для визнання АТ  "Укрексімбанк" кредитором ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" на загальну суму 1  902  437  981,08 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника окремо як таких, що забезпечені заставою майна боржника.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		12. ТОВ "РМ-Інвест" 27.07.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі №  910/23952/15.
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
		13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №  910/23952/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022.
		14. Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2023 справу № 910/23952/15 для розгляду касаційної скарги ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, передано на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		14.1. Ухвала Суду мотивована тим, що висновки, викладені у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, вимагають уточнення в частині того, чи має розмір вимог банку до майнового поручителя (щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство) відповідати розміру грошових вимог (визнаних судом) кредитора (банку) до основного боржника (щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство) та чи є економічні втрати кредитора, спричинені інфляцією та коливанням валютних курсів, грошовими вимогами, які підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство іпотекодавця - майнового поручителя, за умови, якщо розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
		14.2. Крім того, суд зазначив про необхідність формування єдиної практики щодо застосування статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" у справах про банкрутство боржника - майнового поручителя, що не є боржником за основним зобов`язанням.
		15. Ухвалою від 09.03.2023 Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийнято до розгляду справу № 910/23952/15 за касаційною скаргою ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, датою проведення судового засідання визначено 12.04.2023.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, датою проведення судового засідання визначено 24.05.2023.
		17. Листом від 12.04.2023 № 25-12/ 304 Верховний Суд звернувся до Науково-консультативної ради при Верховному Суді, в якому просив сприяти у підготовці фахівцями Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукового висновку у справі №910/23952/15 з таких питань:
		1) з якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогами іпотекодержателя до майнового поручителя про звернення стягнення на предмет іпотеки:
		- з моменту, коли не виконане чи неналежно виконане основне зобов`язання, забезпечене іпотекою;
		- з дня, наступного за останнім днем строку виконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов`язання, що надіслана за правилами статті 35 Закону України "Про іпотеку" (у разі невиконання такої вимоги майновим поручителем);
		- з іншого моменту, крім вказаних?
		2) у разі, якщо предметом іпотеки є одна неподільна нерухома річ, і така іпотека забезпечує декілька вимог по різним кредитним договорам, укладеним в межах однієї генеральної кредитної угоди, то чи впливає невиконання чи неналежне виконання одного з таких договорів на перебіг позовної давності за вимогами іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою виконання зобов`язань боржника за іншими договорами?
		3) чи може розмір кредиторських вимог іпотекодержателя до майнового поручителя у справі про банкрутство останнього перевищувати у гривневому еквіваленті розмір вимог того ж іпотекодержателя до боржника за основним зобов`язанням, якщо розмір останніх вже визначено раніше судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням?
		17.1. На адресу Верховного Суду надійшли наукові висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді:
		- Науковий висновок, зареєстрований за № 179/0/26-23 від 18.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктора юридичних наук професора В.Л.Яроцького;
		- Науковий висновок, зареєстрований за № 182/0/26-23 від 18.05.2023, членкині Науково-консультативної ради при Верховному Суді, докторки юридичних наук професорки О.А.Беляневич;
		-- Науковий висновок, зареєстрований за № 188/0/26-23 від 22.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, доктора юридичних наук С.В.Шкляра;
		- Науковий висновок, зареєстрований за № 189/0/26-23 від 22.05.2023, члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді, кандидата юридичних наук Ю.В. Мици;
		- Науковий висновок, зареєстрований за № 193/0/26-23, членкині Науково-консультативної ради при Верховному Суді, докторки юридичних наук, професорки І.В. Спасибо-Фатеєвої.
		17.2. Учасникам справи була надана можливість ознайомитися із зазначеними науковими висновками, за результатами ознайомлення учасники справи надали свої пояснення.
		17.3. Головуючим у справі - суддею Погребняком В.Я. була розкрита інформація щодо здійснення ним наукової діяльності. Після розкриття зазначеної інформації відводів головуючому судді, а також іншим суддям складу Колегії Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, від учасників справи не заявлено.
		18. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, датою проведення судового засідання визначено 21.06.2023.
		18.1. Судове засідання 21.06.2023 не відбулося у зв`язку з відпусткою головуючого судді Погребняка В.Я.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2023 датою проведення судового засідання за касаційною скаргою ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 визначено 12.07.2023.
		20. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. та виходом з відпустки суддів Банаська О.О. та Огородніка К.М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/23952/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., суддя - Огороднік К.М. суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І. що підтверджується протоколом повторного автоматизованого повторного розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2023 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "РМ-Інвест" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022, датою проведення судового засідання визначено 16.08.2023, 16:00.
		22. У зв`язку з виходом з відпустки судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/23952/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Картере В.І., суддя - Банасько О.О., суддя - Огороднік К.М., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський   О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого повторного розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023.
		23. 19.10.2022 до Верховного Суду від АТ "Укрексімбанк" надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "РМ-Інвест", в якій представник банку просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення без змін.
		24. 07.11.2023 до Суду від скаржника ТОВ "РМ-Інвест" надійшли додаткові пояснення у справі № 910/23952/15.
		25. 12.04.2023 до Верховного Суду від представника АТ "Укрексімбанк" надійшли у письмовому вигляді пояснення щодо наявності/відсутності підстав для відступу та уточнення правових позицій Верховного Суду.
		26. 24.05.2023 та 21.06.2023 від ліквідатора ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" В.В.Лукашука надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі.
		27. 20.06.2023 до Верховного Суду від ТОВ "РМ-Інвест" надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги (з урахуванням наукових висновків).
		28. 12.07.2023 до Верховного Суду від представника АТ "Укрексімбанк" надійшли у електронному вигляді пояснення.
		29. З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 01.05.2023 №  254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 № 3057-IX, зважаючи на здійснені в межах розгляду цієї справи процесуальні дії, Верховний Суд вважає, що розгляд справу № 910/23952/15 відбувся у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
		30. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (16.08.2023) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 16.08.2023.
		30.1. В судово засідання 16.08.2023 з`явилися уповноважені представники кредиторів ТОВ "РМ-Інвест" та АТ "Укрексімбанк", і надали пояснення по суті доводів і вимог касаційної скарги та заперечень проти неї.
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи скаржника (ТОВ "РМ-Інвест")
		32. Скаржник аргументував, що судом апеляційної інстанції, всупереч вказівкам Суду касаційної інстанції не надано належного аналізу правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 902/1151/15 та не з`ясовано в повній мірі умови договорів, що стосуються порядку та підстав виникнення права банку звернути стягнення на предмет іпотеки.
		32.1. Також скаржник звернув увагу на такі порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310, частин першої-другої статті 311 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
		- апеляційний суд в оскаржуваній постанові не застосував кінцевий правовий висновок щодо застосування положень статей 1, 2, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що є порушенням норм процесуального права (частини п`ятої статті 310, частин першої статті 316 ГПК України);
		- судами попередніх інстанцій порушено принцип підвищеного стандарту та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що призвело до винесення незаконного рішення, і відповідно про те, що при винесенні оскаржуваних постанови і ухвали суди не дотрималися правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, постановах Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №  910/6552/20, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 21.08.2020 у справі №  904/2357/20, що є підставою для скасування Оскаржуваних рішень на підставі пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України;
		- в оскаржуваних рішеннях не були застосовані норми матеріального права (статті 254, 261, 267 Цивільного кодексу України), а також не враховано вказівки Верховного Суду, надані в постанові від 20.09.2021 у цій же справі  та висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц;
		- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про призначення судової економічної експертизи, яка слугувала б вагомим доказом для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
		- висновки щодо правового статусу скаржника у цій справі та застосування положень статей 254, 255 ГПК України не відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права.
		32.2. Скаржник доводив, що з урахуванням частини другої статті 11, частини третьої статті 42 Закону України "Про іпотеку" та затверджену у справі про банкрутство ТОВ "Атем" суму заборгованості за Генеральною угодою в гривневому еквіваленті, сума вимог за Іпотечним договором не може перевищувати суму заборгованості позичальника, оскільки похідна вимога не може перевищувати розмір основної, тому в цьому випадку на майнового поручителя буде покладений непомірний тягар.
		Доводи АТ "Укрексімбанк"
		33. Банк доводив, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України щодо її змісту, оскільки скаржник при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України не зазначив норми права, які було застосовано судом без врахування висновків Верховного Суду. При цьому посилання скаржника на невиконання вказівок Верховного Суду про застосування позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 902/1151/15 (щодо визначення складу і розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті України), є безпідставними.
		33.1. Банк також зазначив, що розмір заявлених AT "Укрексімбанк" грошових вимог у валюті зобов`язання до боржника не відрізняється від розміру вимог до ТОВ "Атем", оскільки різниця вираження грошових вимог у національній валюті пов`язана не зі зміною розміру вимог, а є курсовою різницею. При цьому доводи ТОВ "РМ-Інвест" спрямовані на переоцінку доказів та необхідність встановлення обставин судом касаційної інстанції, що виходить за встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		33.2. Крім того, Банк зазначав, що відповідні вимоги про дострокове повернення кредиту як на адресу позичальника так і іпотекодавця були направлені у жовтні та листопаді 2013 року, в той час як звернення банку до суду із заявою про визнання заставним кредитором боржника - іпотекодавця відбулось 06.11.2015. Тому, на думку представника банку, доводи касаційної скарги про пропущення кредитором строку звернення до суду з грошовими вимогами до боржника у цій справі та неврахування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові висновків Великої Палати Верховного Суду безпідставні. 
		33.3. Також у відзиві аргументовано, що постанова апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 910/23952/15 не суперечить висновкам Верховного Суду, який застосував наслідки, передбачені статтею 267 Цивільного кодексу України, встановивши сплив позовної давності у відповідних правовідносинах, оскільки спливу давності у справі № 910/23952/15 судами не встановлено.
		33.4. Представник банку звернув увагу на те, що 15.09.2016 ліквідатор боржника надіслав на адресу AT "Укрексімбанк" повідомлення, в якому самостійно підтвердив визнання кредиторських вимог банку на суму 77   952   000,00 грн., яка була визначена в Іпотечному договорі № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, що відображено в уточненому реєстрі кредиторів.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		34. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		36. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		37. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття/відхилення доводів касаційної скарги
		38. Об`єктом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за результатом розгляду кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" в розмірі 1  902  437  981,08  грн.
		39. Колегія суддів враховує, що суд касаційної інстанції під час перегляду справи, як правило, вирішує суперечності у судовій практиці, забезпечує єдність судової практики та досліджує лише питання права, а не факту, оскільки справа у касаційному порядку розглядається після розгляду справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію для встановлення та перевірки фактів.
		40. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що правильне вирішення  спору у справі № 910/23952/15 передбачає необхідність уточнення висновку, викладеного у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 щодо застосування положень статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" у справах про банкрутство боржника - майнового поручителя, що не є боржником за основним зобов`язанням, в частині того, чи має розмір вимог банку до майнового поручителя (щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство) відповідати розміру грошових вимог (визнаних судом) кредитора (банку) до основного боржника (щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство) та чи є економічні втрати кредитора, спричинені інфляцією та коливанням валютних курсів, грошовими вимогами, які підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство іпотекодавця - майнового поручителя, за умови, якщо розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
		41. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, правильність застосування господарськими судами при прийнятті оскаржених рішень норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		Щодо загальних правових підстав звернення кредитора до боржника - іпотекодавця
		42. З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. 
		42.1. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій дотримання майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. 
		42.2. Тобто, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до відповідальності за невиконання зобов`язання також притягуються разом із боржником треті особи, зокрема поручителі, заставодавці (іпотекодавці).
		43. Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою), з урахуванням чого норми КУзПБ (Закону про банкрутство, який діяв на момент порушення провадження у цій справі про банкрутство) щодо забезпечених кредиторів слід застосовувати з огляду на відповідні суміжні норми законодавства про заставу (іпотеку).
		43.1. Тому, визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки між боржником та кредитором - заявником у цій справі).
		43.2. Так, відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		43.3. Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
		43.4. Частиною першою статті 584 ЦК України, частиною першою статті 12 Закону України "Про заставу" передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
		44. Аналіз частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України "Про іпотеку" свідчить, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		44.1. Також статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено поняття "основне зобов`язання" та "майновий поручитель", а саме:
		основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою;
		майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.
		45. Системний аналіз частини другої статті 589 ЦК України, статті 19 Закону України "Про заставу", статті 7 Закону України "Про іпотеку" свідчить про те, що за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, розмір якої визначається на момент її фактичного пред`явлення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави.
		45.1. При цьому, частинами п`ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов`язання. У разі порушення боржником основного зобов`язання, відповідно до договору іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
		45.2. Отже, системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить про те, що іпотека має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов`язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов`язань за яким забезпечуються відповідним майном.
		46. За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а у разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.
		47. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону про банкрутство (в редакції Закону, чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ   "Господарчий універмаг "Меркурій"), кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
		47.1. У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введено у дію з 21.10.2019, поняття "забезпечений кредитор" містить тотожні визначення.
		47.2. При цьому, в розумінні статті 1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, визначалися всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором) і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		47.3. За змістом статті 1 КУзПБ, розуміння вимог забезпеченого кредитора не зазнало змін.
		48. Частинами другою, шостою, восьмою статті 23 Закону про банкрутство унормовано, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.
		48.1. Аналогічні положення також містяться в абзаці 2 частини другої, абзаці 2 частини 6 та частині восьмій статті 45 КУзПБ.
		49. Закон про банкрутство та КУзПБ не містять іншого порядку та способу визначення забезпечених вимог, ніж врегульовано зазначеними вище положеннями законодавства, не пов`язують визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог із договірною вартістю предметів забезпечення.
		49.1. При цьому, правове значення має розмір підтверджених документально зобов`язань боржника за основним зобов`язанням та вартість фактичної реалізації предмета забезпечення, яка на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання ще невідома. У випадку реалізації предмета іпотеки з дотриманням вимог чинного на момент реалізації законодавства іпотека та майнова порука припиняються у повному обсязі, оскільки їх мета вважатиметься досягнутою.
		50. Погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється позачергово (частина дев`ята статті 45 Закону про банкрутство, частина шоста статті 64 КУзПБ). 
		50.1. Тобто, майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог іпотекодержателя.
		50.2. Тому спрямування коштів, отриманих за рахунок майна банкрута, яке є предметом забезпечення, для погашення вимог інших кредиторів, якщо ще не виконані забезпечені цим майном зобов`язання боржника за основним зобов`язанням, суперечить положенням наведеного вище законодавства.
		51. З огляду на зазначене обґрунтованим є висновок про те, що господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов`язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов`язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника, під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця. 
		51.1. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням. 
		51.2. Такі висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №  902/492/17 та Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі №  904/1360/19, від яких Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав відступати.
		Щодо врахування курсової різниці під час розгляду кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця
		52. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		53. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		54. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		55. Заявляючи кредиторські вимоги до боржника у цій справі, заявник зазначив, що сума боргу є незмінною, оскільки умовами договору сторони погодили, що валютою зобов`язання є долар США. 
		56. Разом з тим, розмір пред`явлених кредиторських вимог у гривні здійснено з урахуванням курсової різниці, яка виникла на момент пред`явлення зазначених кредиторських вимог .
		57. Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 23 Закону про банкрутство, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
		57.1. Аналогічні вимоги щодо визначення складу та розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника зобов`язань боржника, передбачені абзацом 4 частини другої статті 45 КУзПБ. 
		57.2. Зазначені вимоги є загальними для усіх кредиторів та повинні виконуватись ними незалежно від того, чи такі кредиторські вимоги виникли з основного, чи з додаткового (акцесорного) зобов`язання.
		57.3. Разом з тим, законодавство не містить положень, які б зобов`язували суд визнати та включити кредиторські вимоги в реєстр вимог кредиторів з урахуванням курсової різниці у справі про банкрутство іпотекодавця - майнового поручителя, у випадку, коли розмір вимог того ж кредитора до боржника за основним зобов`язанням вже визначено судом у справі про банкрутство такого боржника за основним зобов`язанням.
		57.4. При цьому, суд зобов`язаний не лише перевірити правомірність визначення розміру та пред`явлення кредиторських вимог, але і враховувати інші обставини, обмеження та правове регулювання, передбачені чинним законодавством на момент звернення кредитора до боржника, під час розгляду справи про банкрутство.  
		58. Відповідно до пункту 4 Загальних положень Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193, іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності.
		58.1. Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.
		58.2. Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.
		58.3. До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.
		58.4. Виходячи з поняття "курсова різниця" та враховуючи, що курсові різниці розраховуються за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць. Це періоди між:
		- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою фактичного здійснення розрахунків;
		- датою відображення операції в бухгалтерському обліку і датою складання бухгалтерської звітності за звітний період;
		- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;
		- датою складання бухгалтерської звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.
		Отже, курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
		59. Разом з тим, посилання АТ "Укрексімбанку" про можливість застосування курсової різниці при визначенні розміру кредиторських вимог за додатковим зобов`язанням за наявності вже встановленого судом розміру кредиторських вимог за основним зобов`язанням є помилковим, з огляду на таке.
		60. Як було зазначено вище, виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору. Оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
		60.1. З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" визнано кредиторські вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ  "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в рамках даної Генеральної угоди кредитними договорами, а також Кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 в загальному розмірі 82   196   185,86 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подання заяви 17.03.2014 (1 долар США - 9,6007 грн.) становить 789   140   921,59 грн. та 40   753   329,05 грн.
		60.2. Крім того, судом також встановлено, що розмір вимог банку, заявлених у справі за відповідними кредитними договорами у валюті зобов`язання, повністю відповідає розміру вимог, заявлених банком у валюті зобов`язання та визнаних судом у справі № 910/25520/13.
		60.3. При цьому, за змістом резолютивної частини зазначеної ухвали суд визнав вимоги АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем" на суму 830   048   406,80 грн., як забезпечені заставою майна боржника та на суму 830   702,09 грн. з віднесенням до шостої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Атем".
		60.4. Наявність провадження у справі про банкрутство, звернення кредитора (банку) із заявою про задоволення кредиторських вимог з подальшим розглядом такої заяви судом та ухваленням відповідного рішення, яким такі кредиторські вимоги визнані судом, свідчить про те, що зазначеними обставинами фактично змінено умови виконання зобов`язання, їх строк виконання є таким, що настав, а подальше задоволення вимог кредитора повинно здійснюватися не лише відповідно до умов кредитного договору, але й у порядку, передбаченому чинним законодавством, яким регулюються процедури банкрутства.
		60.5. Отже, господарський суд (ухвала Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі № 910/25520/13) встановив та фактично затвердив остаточний, виражений у валюті гривні, розмір дійсних вимог банку до боржника на момент звернення кредитора із заявою про кредиторські вимоги, двозначність щодо розуміння суті та розміру грошових зобов`язань ТОВ "Атем" як боржника за основним зобов`язанням відсутні.
		61. Колегія суддів звертає увагу, що перегляд кредиторських вимог з урахуванням курсової різниці як законодавством, чинним на момент пред`явлення вимог до основного боржника, так і на момент пред`явлення кредиторських вимог до боржника у цій справі, не передбачено. 
		62. Водночас, колегія суддів враховує, що зазначена ухвала наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень та набрала законної сили 19.10.2016.
		63. За таких обставин, ігнорування зазначеного судового рішення та визначеного ним розміру вимог кредитора до основного боржника суперечитиме не лише умові, за якої розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитними договорами), але й порушуватиме принципи остаточності судового рішення (res judicata), правової визначеності (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України) та обов`язковості судового рішення (стаття 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"), оскільки вимоги до боржника - іпотекодателя ґрунтуються на тих самих фактичних обставинах, однак кредитор вимагає іншу компенсацію, ніж було заявлено у попередній справі. 
		63.1. З огляду на зазначене, Палата суддів у цій справі дійшла висновку про те, що коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці, та як наслідок, збільшення виражених в національній валюті України - гривні розміру кредиторських вимог до майнового поручителя не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були пред`явлені та визнані господарським судом під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства до основного боржника у кредитному правовідношенні.
		63.2. Такі висновки також узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 902/1152/15. 
		Щодо наявності/відсутності підстав для застосування позовної давності
		64. Як вбачається з матеріалів справи, боржник неодноразово направляв до Господарського суду міста Києва заяви про застосування строку позовної давності до кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк".
		64.1. Про наявність підстав для застосування строку позовної давності також зазначив і представник ТОВ "РМ-Інвест" у касаційній скарзі, аргументуючи такі доводи тим, що прострочення ТОВ "Атем" чергового платежу по Кредитному договору мало місце починаючи з 14.08.2009.
		Разом з тим Колегія суддів вважає такі доводи скаржника передчасними, з огляду на таке.
		65. За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
		65.1. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом
		65.2. Водночас Законом України "Про іпотеку" не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.
		66. Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). 
		66.1. При цьому, у випадку пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування, суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.
		66.2. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
		66.3. Отже, за загальним правилом, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється. З огляду на зазначене є обґрунтованим висновок про те, що сплив позовної давності зумовлює неможливість захистити свої права в судовому порядку, проте не є підставою для припинення обов`язків (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.12.2021 справа № 183/7914/15, від 22.01.2020 у справа №  522/12443/17-ц). 
		67. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц і від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 73), постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129).
		68. З матеріалів справи вбачається, що однією з підстав направлення цієї справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 20.09.2021 було те, що судом апеляційної інстанції не досліджувались умови Генеральної угоди № 1, а також належним чином не надано правової оцінки встановленим судом першої інстанції обставинам того, що між Іпотекодержателем (АТ "Укрексімбанк") та Іпотекодавцем (ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій") було укладено Договір про внесення змін № 6408 Z15/2463-1 від 19.02.2010 до Іпотечного договору Z15. 
		68.1. При цьому, наявність підстав для застосування позовної давності представники боржника у заявах та ТОВ "РМ-Інвест" у касаційній скарзі аргументували тим, що прострочення ТОВ "Атем" чергового платежу по Кредитному договору мало місце починаючи з 14.08.2009.
		68.2. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2010, тобто вже після настання обставин, з якими скаржник та боржник пов`язують початок перебігу позовної давності, до Генеральної угоди та кредитних договорів укладено додаткові договори, якими продовжено строк користування кредитом до 31.12.2025 (за Кредитним договором №151107К78 - до 31.12.2020) та встановлено відповідні графіки погашення кредиту. 
		68.3. Окрім того, суд встановив, що 19.02.2010 між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" укладено Договір № 6408Z15/2463-1 про внесення змін до Іпотечного договору № 6408Z15/2463 від 25.04.2008, яким підтверджено дійсність зобов`язань на зазначену дату.
		68.4. Водночас, судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що прострочення виконання зобов`язань позичальника ТОВ "Атем" за кредитними договорами № 6407К2/2416 від 16.02.2007, № 6407К9/2429 від 04.06.2007, №  151107К78 від 10.12.2007, № 6408К8/2463 від 25.04.2008, в частині кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007 та кредитною угодою № 6405К25/2365 від 24.11.2005 виникло: щодо сплати основного боргу - з 01.09.2013; щодо сплати процентів - з 01.08.2013; щодо плати за управління кредитом - з 01.08.2013.
		68.5. Також колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2.2.2. Іпотечного договору сторони передбачили, що у разі порушення зобов`язань за Кредитним договором та/або умов цього договору іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та/або боржнику письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у 30 - денний строк та попередження про звернення стягнення (в тому числі дострокове) на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. При цьому сторони визначили, що положення цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
		68.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку з невиконанням ТОВ  "Атем" зобов`язань за кредитними договорами, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, банк надіслав на адресу ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" вимоги №195-04/7477 від 31.10.2013 та № 195-04/8052 від 25.11.2013 про дострокове погашення заборгованості.
		68.7. При цьому, заява про визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" з грошовими вимогами до боржника надійшла до Господарського суду міста Києва 10.11.2015, тобто в межах трирічного строку, який відповідно до закону гарантує право на судовий захист.
		68.8. Отже, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності у цій справі, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, відсутні.
		Щодо суті касаційної скарги
		69. Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		69.1. Господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення статті 19 Закону України "Про заставу" та статті 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог.
		69.2. Судами попередніх інстанцій встановлено та наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією підтверджено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №910/25520/13 про банкрутство основного позичальника - ТОВ "Атем" (набрала законної сили19.10.2016) визнано кредиторські вимоги AT   "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", які виникли на підставі Генеральної кредитної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 та укладеними в межах зазначеної Угоди кредитними договорами, а також за Кредитною угодою №6405К25/2365 від 24.11.2005, у загальному розмірі на суму 830   048   406,80 грн., які забезпечені заставою майна боржника.
		69.3. Також з матеріалів справи вбачається, що в Господарському суді міста Києва триває розгляд справи № 910/2761/14 за позовом AT "Укрексімбанк" до ТОВ   "Господарчий універмаг "Меркурій", третя особа - ТОВ "Атем" про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором.
		70. У заяві про визнання кредиторських вимог до боржника банком також заявлено вимоги, що виникли у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 73  080,00 грн., а також оплатою проведення судової комплексної економічної та будівель-технічної експертизи (оціночно-будівельної) експертизи в розмірі 7  392,00 грн. та 50  820,00 грн. у справі №910/2761/14.
		70.1. Призначення судово - комплексної економічної та будівельно-технічної (оціночно-будівельної) експертизи підтверджене ухвалою місцевого суду від 22.09.2014 у справі № 910/2761/14, а обставини здійснення відповідних оплат встановлені судами попередніх інстанцій та підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
		70.2. Отже, з огляду на зазначене заява АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" підлягає частковому задоволенню із визнанням кредиторських вимог банку в розмірі 830  179  698,80 грн., які забезпечені іпотекою нерухомого майна боржника та такі, що визначені з огляду на дійсні вимоги до основного боржника - ТОВ "Атем". 
		71. Також підлягають задоволенню вимоги зі сплати судового збору у розмірі 2  436,00 грн., при цьому ліквідатор ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" повинен включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ  "Господарчий універмаг "Меркурій".
		72. Разом з тим, колегія суддів вважає передчасним доводи скаржника про те, що судами не враховані правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц та постановах Верховного Суду, від 15.11.2019 у справі № 909/887/18, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, з огляду на таке.
		72.2. Аналіз змісту зазначених постанов дає підстави для висновку про те, що предметом судового розгляду у зазначених справах є стягнення заборгованості та повернення майна, а також звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому зазначені справи розглядалися судами в загальному порядку, поза межами процедур банкрутства. 
		72.3. Разом з тим предметом розгляду у цій справі є не звернення стягнення на предмет іпотеки чи стягнення коштів за загальною процедурою, визначеною цивільним законодавством, а розгляд кредиторських вимог, здійснений судом у провадженні у справі про банкрутство.
		72.4. При цьому, колегія суддів враховує, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2761/14 за позовом банку до боржника -іпотекодавця у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначена справа ухвалою місцевого суду від 21.07.2016 зупинена до набрання законної сили ухвалою про розгляд кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк" у справі № 910/23952/15 про визнання банкрутом ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій".  
		Щодо закриття касаційного провадження в частині оскарження постанови апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників банкрута Коляди С.М.
		73. Доводи скаржника про те, що судом порушено норми процесуального права та не досліджено зібрані у справі докази при закритті провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників банкрута Коляди С.М., а також не застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 17.12.2021 та від 23.07.2021 у справі №   913/567/19, від 06.12.2021 у справі № 911/698/21 - колегія суддів вважає передчасними, з огляду на таке.
		73.1. Зі змісту постанови Верховного Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №  910/24368/14 вбачається, що об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 про відмову в задоволенні заяви уповноваженої особи учасників ТзОВ "Полірем" Галагана Ю.О. про визнання недійсними результатів аукціону, що відбувся 25.04.2016 у межах справи про банкрутство ТзОВ "Полірем", та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2020, якою змінено мотивувальну частину ухвали першої інстанції із залишенням резолютивної частини про відмову в задоволенні заяви - без змін.
		73.2. Об`єктом касаційного перегляду у справі № 913/567/19 (постанова Верховного Суду від 17.12.2021) є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників боржника ТОВ "ЛЕО" Машковцева С. В. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою порушено провадження у справі №913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО". При цьому підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено частину п`яту статті 272 ГПК України.
		73.3. Об`єктом касаційного перегляду у справі № 913/567/19 (постанова від 23.07.2021) є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників боржника ТОВ "ЛЕО" Машковцева С. В. на ухвалу Господарського суду Луганської області від 18.10.2019, якою порушено провадження у справі № 913/567/19 про банкрутство ТОВ "ЛЕО". Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження визначено частину другу статті 261 ГПК України.
		73.4. Предметом касаційного перегляду у справі № 911/698/21 (постанова Верховного Суду від 06.12.2021) є питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи, яка вважала себе уповноваженою особою засновника боржника.
		73.5. Разом з тим системний аналіз зазначених рішень свідчить про те, що підстави касаційного оскарження, правове регулювання спірних правовідносин, які виникли у зазначених справах, обставини справи, які стали підставою для оскарження та суб`єктний склад, є різними.
		73.6. З огляду на зазначене, касаційне провадження в зазначеній частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та ухвали Господарського суду міста Києва від 30.06.2022 підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України. 
		Висновки про застосування норм права
		74. Відповідно до частини другої статті 315 ГПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду. 
		75. Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, виконуючи функцію забезпечення єдності та сталості судової практики, зважаючи на значення процедури розпорядження майном боржника та її завершення, як однієї із визначених КУзПБ судових процедур, які застосовуються щодо боржника - юридичної особи, вважає за необхідне сформулювати такі висновки про застосування норм права.
		76. Абзац 3 частини другої статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та абзац 4 частини другої статті 45 КУзПБ містять аналогічні вимоги щодо визначення складу та розміру грошових вимог кредиторів в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника зобов`язань боржника, передбачені. 
		76.1. Таке визначення грошових вимог є загальним для усіх кредиторів, вимоги яких виникли за зобов`язаннями, в яких сума зобов`язання виражена в іноземній валюті.
		76.2. Така вимога повинна виконуватись кредиторами незалежно від того, чи такі кредиторські вимоги виникли з основного, чи з додаткового (акцесорного) зобов`язання. 
		77. Визначення розміру кредиторських вимог за забезпеченим зобов`язанням та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку"
		78. Тлумачення абзацу третього частини другої статті 45 КУзПБ у взаємозв`язку з положеннями статей 572, 575, 589 ЦК України, статей 7, 11, 17, 18 Закону України "Про іпотеку" та статей 12, 19, 28 Закону України "Про заставу" свідчить, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному  зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі застави (іпотеки).
		79. Іпотека має похідну (акцесорну, додаткову) до основного зобов`язання правову природу, і не може існувати як самостійний правочин за відсутності укладеного основного правочину, виконання зобов`язань за яким забезпечуються відповідним майном.
		80. Господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов`язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов`язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця. 
		80.1. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред`явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред`явлених до боржника за основним зобов`язанням.
		80.2. Коливання курсу валют, яке призвело до курсової різниці у розмірі сум кредиторських вимог до основного боржника та кредитора, незалежно від валюти, якою сторони договору погодили здійснювати погашення заборгованості за зобов`язанням, не можна розцінювати як підставу для визначення за акцесорним зобов`язанням іншого розміру кредиторських вимог, ніж були визнані господарським судом з подальшим зазначенням у судовому рішенні розміру зобов`язання у гривні під час розгляду кредиторських вимог в процедурах банкрутства основного боржника.
		Висновки за результатами касаційного провадження
		81. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		82. Відповідно до частини першої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. 
		83. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 311 зазначеного Кодексу).
		84. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ "РМ - Інвест" слід задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині визнання вимог АТ "Укрексімбанк" на суму 1   902   437   981,08 грн.; в цій частині прийняти нове рішення, яким заяву АТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" задовольнити частково, на суму 830  179  698,80 грн. (830  048  406,8 грн. + 73  080,00 грн. + 7  392,00 грн. + 50  820,00 грн.), а також судовий збір у розмірі 2  436,00 грн. та зобов`язати ліквідатора - арбітражного керуючого Лукашука В.В. включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Господарчий універмаг "Меркурій" окремо як забезпечені заставою майна. В іншій частині заяву з кредиторськими вимогами АТ   "Укрексімбанк" слід відхилити.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,- 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Інвест" задовольнити частково.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі № 910/23952/15 - скасувати частково, в частині визнання вимог Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 1  902  437  981,08 грн. 
		3. В цій частині прийняти нове рішення, яким заяву Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з кредиторськими вимогами  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій"  - задовольнити частково.
		4. Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" на суму 830  179  698,80 грн. (830  048  406,80 грн.+ 73  080,00 грн. + 7  392,00 грн. + 50  820,00 грн. та зобов`язати ліквідатора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" арбітражного керуючого Лукашука Віталія Васильовича включити зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Господарчий універмаг "Меркурій" окремо як забезпечені заставою майна та суму судового збору у розмірі 2  436,00 грн. до першої черги реєстру вимог кредиторів.
		5. В іншій частині заяву з кредиторськими вимогами Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" відхилити.
		6. Касаційне провадження в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 910/23952/15 (щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою уповноваженої особи учасників банкрута Коляди С.М.) - закрити відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В.Я. Погребняк
		Судді                                                                                          О.О. Банасько
		                                                                                          В.В. Білоус
		                                                                                          О.В. Васьковський
		                                                                                          С.В. Жуков
		                                                                                          В.І. Картере
		                                                                                          К.М. Огороднік
		                                                                                          В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...