Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 192/494/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти довкілля.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 26.10.2023.
Дата набрання законної сили: 24.10.2023
Номер судового провадження: 51-2406км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020040570000106

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 жовтня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 192/494/20
		Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/105/23
		Провадження № 51 - 2406 км 23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:            
		 
		головуючого                       ОСОБА_1 ,     
		суддів:                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040570000106 від 23 лютого 
		2020 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі: 
		- вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року за ст. 185 ч. 3, ст. 71 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 
		3 роки 6 місяців; - вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 
		24 лютого 2022 року за ст. 185 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,
		за ст. 246 ч. 4 КК України,
		за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2022 року та ухвалу Дніпровського  апеляційного суду від 30 березня 2023 року щодо нього.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 
		2022 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 246 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. 
		На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. 
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 23 липня 2020 року.
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1 256 гривень 08 копійок  процесуальних витрат за проведення судової економічної експертизи.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 22 лютого 2020 року в період часу з 07 години 00 хвилин до 14 години 40 хвилин, перебуваючи в кварталі 80, виділі 2 лісу на території Микільського лісництва Державного підприємства «Дніпропетровський лісгосп», що є Регіональним ландшафтним парком «Придніпровський», розташованого поблизу с. Любимівка Солонянського району Дніпропетровської області, який відноситься до природно-заповідного фонду України, не маючи спеціального дозволу і лісорубного квитка, без законних на те підстав, діючи з корисливих мотивів, з метою особистої наживи, за допомогою бензопили «GRUNHELM» шляхом спилювання здійснив незаконну порубку живих дерев породи «Дуб» у кількості 25 штук до припинення їх росту, чим заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 73 482 гривні 64 копійки.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього як неправомірні й призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки без його згоди йому призначили іншого захисника. Указує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги його показання, а також не були допитані усі свідки та не досліджені речові докази. Зазначає, що сторона обвинувачення необґрунтовано перекваліфікувала його дії зі ст. 246 ч. 1 на ст. 246 ч. 4 КК України. Указує на те, що суд у попередньому вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2022 року, покарання за яким поглинуто більш суворим покаранням за цим вироком, не уточнив порядок зарахування попереднього ув`язнення на підставі ст. 72 ч. 5 КК України. Крім того, просить пом`якшити призначене йому покарання.
		Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконній  порубці дерев у лісах, вчиненій на територіях природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки, відповідають встановленим обставинам і підтверджуються безпосередньо дослідженими та оціненими судом доказами.
		Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення та на підтвердження винуватості 
		ОСОБА_6 обґрунтовано послався на наступні докази.
		Так, сам ОСОБА_6 на початку судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції визнав свою вину та розповідав про обставини вчинення ним кримінального правопорушення. У подальшому в судовому засіданні 14 квітня 
		2021 року ОСОБА_6 відмовився від своїх попередніх показань, не визнав свою вину та надав показання про те, що спилювання дерев не здійснював і на момент вчинення кримінального правопорушення перебував в іншому місці.
		Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 26 березня 2020 року, в ході якого ОСОБА_6 в присутності його захисника - адвоката ОСОБА_8 на місці продемонстрував де і яким чином він 22 лютого 2020 року спилював дерева породи «Дуб».
		Представник потерпілого ДП «Дніпровське лісове господарство» - ОСОБА_9 у суді підтвердив факт незаконної порубки дерев породи «Дуб» на території природно-заповідного фонду. Свідок зазначив, що на місці було затримано особу, яка здійснювала спилювання дерев, було складено протокол огляду місця події і вилучено бензопилу зеленого кольору. Зазначив, що заявок на порубку лісу він нікому не надавав, всі спиляні дерева були живими.      
		Представник потерпілого ДП «Дніпровське лісове господарство» - ОСОБА_10 у суді повідомив, що у лісах на території природно-заповідного фонду Микільського лісництва Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство» в кварталі 80, виділі 2 зростають породи дерев  «Акація», «Клен» та «Дуб». 
		Свідок ОСОБА_11 надав суду показання про те, що 20 лютого 2020 року він дав ОСОБА_6 бензопилу, щоб попиляти якісь дрова. Підтвердив суду, що бензопилу його повернули працівники поліції, від яких він дізнався, що ОСОБА_6 його бензопилою спиляв живі дерева.
		Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_12 показав, що з ОСОБА_6 він знайомий не був, вперше його побачив під час проведення огляду місця події 
		22 лютого 2020 року. Свідок повідомив, що бачив ОСОБА_6 на місці, біля якого лежала бензопила зеленого кольору, а також бачив спиляні пеньки та великі дерева.
		Посилання засудженого в касаційній скарзі на те, що судом першої інстанції не були допитані всі свідки є безпідставним і не відповідає матеріалам кримінального провадження.
		Окрім зазначених свідків, які були безпосередньо допитані судом першої інстанції, сторона обвинувачення заявляла також про свідка ОСОБА_13 . Проте викликати зазначеного свідка в судове засідання та провести його допит виявилось неможливим з об`єктивних причин, оскільки він перебуває в Польщі, де офіційно працевлаштований. У зв`язку з наведеним у судовому засіданні 25 жовтня 2021 року прокурор відмовився від допиту зазначеного свідка обвинувачення і таку відмову було прийнято судом. Сторона захисту будь-яких заяв чи клопотань з даного приводу не подавала.
		Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2020 року, в ході якого було оглянуто лісосмугу з деревами породи «Клен» та «Дуб», виявлено спиляні дерева, а поряд з ними бензопилу марки «GRUNHELM» зеленого кольору. На зображеннях фототаблиці до протоколу, окрім спиляних дерев, є зображення ОСОБА_6 з бензопилою в руках. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили версію ОСОБА_6 про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення та перебування в іншому місці, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених доказів, у тому числі даними, які містяться в протоколі огляду місця події від 22 лютого 2020 року,протоколі проведення слідчого експерименту від 26 березня 2020 року, та показаннями свідків, з наведенням відповідних мотивів.
		Що стосується речових доказів, то постановою слідчого від 23 лютого 2020 року 
		у кримінальному провадженні визнано речовими доказами фрагменти дерев зі слідами спилювання та бензопилу марки «GRUNHELM» зеленого кольору, яку було передано власнику ОСОБА_11 на зберігання, що останній підтвердив в судовому засіданні. Питання про дослідження доказів в ході судового розгляду ні ОСОБА_14 , ні його захисник не порушували, а тому доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.   
		Доводи засудженого ОСОБА_6 про безпідставну перекваліфікацію його дій стороною обвинувачення зі ст. 246 ч. 1 КК на ст. 246 ч. 4 КК України є необґрунтованими.
		Так, у ст. 246 ч. 1 КК України встановлено відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.
		У ст. 246 ч. 4 КК України встановлено відповідальність за дії, передбачені частинами першою, другою чи третьою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
		Відповідно до примітки до ст. 246 КК України істотною шкодою вважається така шкода, яка у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або інша істотна шкода, завдана навколишньому природному середовищу в частині забезпечення ефективної охорони, належного захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Тяжкими наслідками вважаються такі наслідки, які у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		Як вбачається із розрахунку шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, ДП «Дніпровське лісове господарство», у результаті порубки 25 дерев породи «Дуб» заподіяно шкоду на загальну суму 73 482 гривні 70 копійок. 
		Згідно з висновком судової економічної експертизи від 18 березня 2020 року 
		№ 19/104-10/3-57 розмір такої шкоди складає 73 482 гривні 64 копійок, що у більш ніж шістдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян станом на 22 лютого 2020 року.
		За таких обставин, стороною обвинувачення 25 жовтня 2021 року з дотриманням вимог КПК України та КК України було направлено до суду першої інстанції обвинувальний акт від 25 жовтня 2021 року зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_6 за ст. 246 ч. 4 КК України. Суд у свою чергу розглянув кримінальне провадження з дотриманням вимог ст. 337 КПК України в межах пред`явленого обвинувачення.    
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 246 ч. 4 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Доводи касаційної скарги про порушення права на захист є необґрунтованими.
		Під час судового провадження захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_8 .
		Із журналу судового засідання від 12 липня 2021 року та аудіозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, вбачається, що захисник ОСОБА_8 не з`явився у судове засідання, оскільки перебував у відпустці. У зв`язку з цим суд поставив на обговорення питання про залучення іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії.
		Відповідно до вимог ст. 53 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу, виключно у невідкладних випадках, коли є потреба у проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі у проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе (ч. 1). Здійснення захисту під час проведення окремої процесуальної дії не покладає на захисника обов`язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії (ч. 5). 
		Після роз`яснення судом першої інстанції зазначених положень кримінального процесуального закону щодо залучення іншого захисника лише для участі у проведенні окремої процесуальної дії, ОСОБА_6 повідомив про відсутність              будь-яких заперечень з даного приводу. 
		У судовому засіданні від 14 липня 2021 року захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 здійснював адвокат ОСОБА_15 , залучений для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст. 49 КПК України. У судове засідання не з`явився свідок ОСОБА_12 , у зв`язку з чим розгляд кримінального провадження  було відкладено та прийнято рішення застосування до свідка ОСОБА_12 приводу та накладення грошового стягнення за неявку до суду.
		У подальшому захист прав та законних інтересів ОСОБА_6 в судовому провадженні продовжив здійснювати адвокат ОСОБА_8 . 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що у даному конкретному кримінальному провадженні судом першої інстанції не було допущено порушення права ОСОБА_6 на захист.   
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Санкція ст. 246 ч. 4 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.
		Із вироку вбачається, що суд першої інстанції при призначенні покарання 
		ОСОБА_6 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу ОСОБА_6 , який вину не визнав, раніше неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується посередньо,  офіційно не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «Хронічне наркологічне захворювання». Обставин, які пом`якшують покарання, судом встановлено не було, а обставиною, яка обтяжує покарання, суд врахував рецидив злочинів. 
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_6 без його ізоляції від суспільства і обґрунтовано призначив йому покарання в межах санкції ст. 246 ч. 4 КК України та остаточне покарання на підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом застосування принципу поглинення, мотивувавши таке рішення.
		Переконливих доводів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо призначеного покарання ОСОБА_6 засуджений у касаційній скарзі не навів. Підстав для пом`якшення призначеного йому покарання колегія суддів не вбачає.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
		Що стосується зарахування ОСОБА_6 у строк покарання попереднього ув`язнення, то суд першої інстанції, постановивши рахувати строк покарання з 23 липня 
		2020 року, коли ОСОБА_6 було затримано в порядку виконання вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року, з дотриманням вимог  ст. 72 КК України зарахував ОСОБА_6 відбуте покарання за попередніми вироками.
		Питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку вирішуються в порядку статей 537, 539 КПК України.     
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини 
		ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 
		ст. 246 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 та скасування судових рішень щодо нього не знаходить.
		Керуючись ст. ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 
		2022 року та ухвалу Дніпровського  апеляційного суду від 30 березня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                            ОСОБА_16                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...