Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/3519/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.10.2023. Зареєстровано: 26.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2023.
Дата набрання законної сили: 25.10.2023
Номер судового провадження: 7098/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 жовтня 2023 р. Справа № 520/3519/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
		Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, повний текст складено 27.04.23 у справі № 520/3519/23
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, в якій просив суд: 
		- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати на користь старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Харківській області, майора внутрішньої служби Блажка В.В. додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168;
		- зобов`язати Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168.
		В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 24.11.2016 відповідно до наказу УДПтСУ в Харківській області №77 о/с від 24.11.2006 його було прийнято на службу до Державної кримінально - виконавчої служби України. Вказував, що він перебував на посаді старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України, маючи звання майора внутрішньої служби. 31.10.2022 його було звільнено за власним бажанням зі служби (наказ №531). Вважав протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати на його користь, як старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Харківській області, майора внутрішньої служби, додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168, що стало підставою для його звернення до суду з позовною заявою. 
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії  задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати на користь старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Харківській області, майора внутрішньої служби Блажка В.В. додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168.
		Зобов`язано Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення майору внутрішньої служби  ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а також розглянути питання щодо нарахування та виплати на підставі цього наказу ОСОБА_1 винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків суду.
		У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		Державна установа "Центр пробації" Міністерства юстиції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. 
		В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що при прийнятті рішення судом було неповно з`ясовано усі обставини, що мали значення для справи, не надано їм належну правову оцінку, порушено норми матеріального та процесуального права, а тому це рішення підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції помилково віднесено осіб, які проходять службу в Державній установі «Центр пробації» до «осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби», у зв`язку з чим було неправильно застосовано норми матеріального права - пункт 1 постанови №168, та зроблено невірний висновок про право таких осіб на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови. Крім того, звертає увагу на те, що до матеріалів адміністративної справи позивачем не було надано жодного наказу директора Центру пробації щодо несення служби, жодного графіку наряду чергування, жодної облікової форми часу несення служби. Вказує, що позивачем не здійснювались заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не видавались накази директора Центру пробацїі на виконання таких заходів. Зазначає, що наявність правової норми, що «підставами виплати цієї винагороди є накази командирів (начальників)» не є імперативною нормою, у зв`язку з тим, що прийняття таких наказів є дискреційними повноваженнями, які передбачають право осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Вказує, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в резолютивній частині рішення «розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення позивачу додаткової винагороди в розмірі З0 000 грн». Посилається на правові позиції Третього апеляційного адміністративного суду, викладені в його постановах у справах №160/10532/22, №160/7028/22. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, не з`ясовано обставини справи, що мали значення при вирішенні справи, що призвело до ухвалення судом незаконного рішення. 
		ОСОБА_1 не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. 
		На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до записів трудової книжки позивача 24.11.2006, згідно наказу УДПтСУ в Харківській області №77 о/с від 24.11.2006, останнього прийнято на службу до Державної кримінально виконавчої служби України. 
		Позивач перебував на посаді старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" в Харківській області, маючи звання майора внутрішньої служби.
		31.10.2022 року позивач був звільнений за власним бажанням зі служби, наказ Державної установи "Центр пробації" №531.
		Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати на користь старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Харківській області, майора внутрішньої служби Блажка В.В. додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168, звернувся до суду із позовною заявою.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати на користь позивача додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168, а відтак з метою захисту прав позивача останній також вважав за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення позивачу з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а також розглянути питання щодо нарахування та виплати на підставі цього наказу ОСОБА_1 винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків суду.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. 
		Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Приписами ч.1 ст.2 Закону України "Про пробацію" від 5 лютого 2015 року №160-VIII (далі по тексту - Закон №160-VIII) визначено, що орган пробації - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації; персонал органу пробації - працівники, які відповідно до повноважень, визначених цим Законом та іншими законами України, виконують завдання пробації. 
		Згідно зі ст.18 Закону №160-VIII орган пробації у межах своїх повноважень організовує: забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених; здійснення нагляду за засудженими; виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; реалізацію пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; соціально-виховну роботу із засудженими; підготовку до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк.
		Державну установу "Центр пробації" утворено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 655-р від 13.09.2017р. та наказом Міністерства юстиції України №4322/5 від 28.12.2017р.
		Згідно Положення про Державну установу "Центр пробації", затвердженого наказом Міністерства юстиції України №4242/5 від 08.12.2020 року, Центр пробації є неприбутковою державною установою, що створена для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України з питань пробації і безпосереднього спрямування та координації уповноважених органів з питань пробації, що належить до сфери управління Мін`юсту.
		Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №160-VIII права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та цим Законом.
		Згідно з ч. 1 ст.14 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005р. №2713-IV (далі по тексту - Закон №2713-IV) до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України. 
		Частиною 1 ст.24 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
		Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 (далі по тексту - Порядок №925/5).
		Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 визначено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які: займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні було продовжено, який діє і на даний час.
		На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 , пунктом 1 якої (в первинній редакції) було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Пунктом 5 зазначеної постанови №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022 року в абзаці першому пункту 1 постанови №168 виключено слова "(крім військовослужбовців строкової служби)".
		Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
		Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 року "Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми "єПідтримка" затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми "єПідтримка" згідно з додатком.
		Відповідно до вказаного вище Переліку Програма «єПідтримка» поширюється на Харківську область.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75 затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого (у спірний період) включено, зокрема, Харківську міську територіальну громаду.
		В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в абзаці першому слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «є-Підтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»;
		після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
		Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 червня 2022 року.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року внесені наступні зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»:
		«У пункті 1:
		1) в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінити словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».
		Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
		При цьому, відповідно до приписів ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
		Постанова Кабінету Міністрів України №754 від 01.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 08.07.2022 року №149, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 08.07.2022 року.
		Крім того, постанова Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року була офіційно опублікована в офіційному виданні Урядовий кур`єр від 19.07.2022 року №156, як наслідок така постанова набрала чинності саме з цієї дати, тобто з 19.07.2022 року.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 1146 від 08.10.2022 року, яка набрала чинності 18.10.2022 року та застосовується з 01.09.2022 року, внесено такі зміни до пункту 1 постанови №168: абзаці першому: слова "а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) "та "(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)" виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: "Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".
		Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 вересня 2022 року.
		Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 року №1146 набрала чинності з 18.10.2022 року.
		З огляду на вже викладене вище, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		У період до 08.07.2022 постанова №168 передбачала виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень саме щомісячно, а не пропорційно в розрахунку на місяць.
		З урахуванням того, що до 08.07.2022 приписи постанови №168 визначали певний розмір та умови виплати цієї додаткової винагороди, відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати цієї винагороди фактично може свідчити про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність права на таку винагороду.
		З огляду на вищевказані редакції постанови №168, у період з 06.03.2022 по 07.07.2022 (включно) розмір додаткової винагороди, зокрема для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, був фіксованим та становив 30 000 грн. щомісячно. 
		Однак, вже у період з 08.07.2022 року (день набрання чинності постановою №794) по 18.07.2022 року розмір такої винагороди становив 30 000 грн. та виплачувався пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. 
		З 19.07.2022 року (день набрання чинності постановою №793) по 17.10.2022 року додаткова винагорода вплачувалась у розмірі до 30 000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, а порядок і умови її виплати мають визначатися керівником відповідного органу.
		Також, не було врегульовано питання щодо виплати вказаної винагороди за місяць протягом якого особа втратила право на отримання такої винагороди, зокрема, у випадку звільнення зі служби або зміну умов для виплати винагороди.
		Щодо стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було помилково віднесено осіб, які проходять службу в Державній установі «Центр пробації» до «осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби», у зв`язку з чим судом було неправильно застосовано норми матеріального права - пункт 1 постанови №168, та зроблено невірний висновок про право таких осіб на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови, то колегія суддів відхиляє такі доводи, з огляду на наступне. 
		Відповідно до ст.6 Закону №2713-IV державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Згідно з п.4 ч.6 ст.14 Закону №2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюються такі спеціальні звання: зокрема, майор внутрішньої служби.
		Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з витягу з наказу від 25.10.2022 р. №531/К, ОСОБА_1 звільнено зі служби у званні майора внутрішньої служби.
		Таким чином, позивач відносився до осіб начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому з 24.02.2022 року мав право на отримання додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., передбаченої постановою №168.
		Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що до матеріалів справи позивачем не було надано жодного наказу директора Центру пробації щодо несення служби, жодного графіку наряду чергування, жодної облікової форми часу несення служби, а також доводів апеляційної скарги про те, що позивачем не здійснювались заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не видавались накази директора Центру пробацїі на виконання таких заходів, то колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані, з огляду на вже наведені вище висновки суду у даній справі. При цьому, суд звертає увагу, що приписи постанови №168 (у редакції до 18.10.2022 року) не містили застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які залучені до виконання завдань, передбачених Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» (з відповідними змінами), або особам, які несуть службу у складі наряду чергової частини, блокпосту, оперативно-пошукової групи, групи швидкого реагування; несуть службу у нічний час: несуть гарнізовану та вартову службу, тощо.
		Щодо посилання в апеляційній скарзі на правові позиції Третього апеляційного адміністративного суду, викладені в його постановах у справах №160/10532/22, №160/7028/22, то з урахуванням приписів ч.5 ст.242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, в даному випадку у суду відсутній обов`язок для врахування висновків щодо застосування норм права суду апеляційної інстанції, викладених в його постановах у вказаних справах. 
		Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в резолютивній частині рішення «розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення позивачу додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн.», то колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані, оскільки в даному випадку суд першої інстанції, з метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним). 
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України щодо не нарахування та не виплати на користь старшого інспектора Харківського РВ №3 філії Державної установи "Центр пробації" у Харківській області, майора внутрішньої служби Блажка В.В. додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. за №168 та зобов`язання Державну установу "Центр пробації" Міністерства юстиції України повторно розглянути питання щодо прийняття наказу про призначення майору внутрішньої служби ОСОБА_1 з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", а також розглянути питання щодо нарахування та виплати на підставі цього наказу ОСОБА_1 винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022 року по 01.09.2022 року, з урахуванням викладених в даному рішенні висновків суду.
		Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
		Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірність своєї бездіяльності, яка є предметом оскарження у даній справі.
		Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні суду.
		Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
		Оскільки дана справа є справою незначної складності та розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.328 КАС України. 
		Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної установи "Центр пробації" Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі №520/3519/23 - залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді   В.А. Калиновський   З.О. Кононенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...