Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 216/4133/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про стягнення аліментів.
Надіслано судом: 26.10.2023. Зареєстровано: 26.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2023.
Дата набрання законної сили: 28.02.2024
Результат оскарження 28.02.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/216/1924/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 216/4133/23
		провадження 2/216/1924/23
		 
		 
		РІШЕННЯ
		іменем України
		 
		16 жовтня 2023 року                        місто Кривий Ріг
		 
		Центрально- Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
		за участю:
		секретаря судового засідання Гулковського О.С.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні місцевого суду, в м. Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з відповідача,- 
		 
		встановив:
		 
		Позивач ОСОБА_2 звернулась до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що згідно з рішенням суду від 20.02.2023 з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання спільного сина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 09.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття. Проте, з червня 2023 року ОСОБА_4 добровільно вирішив змінити місце проживання та наразі мешкає разом з матір`ю  позивачем по справі. Вихованням, утриманням та забезпеченням його розвитку займається позивач, хоча з неї й досі стягуються аліменти на користь відповідача, а тому, з метою припинення стягнення аліментів, позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить: припинити стягувати з неї аліменти; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду від 20.02.2023 про стягнення з позивача аліментів; стягнути аліменти на утримання спільного сина  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку з відповідача; стягнути з відповідача судові витрати.
		Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
		Ухвалою суду від 20.07.2023 провадження у справі в частині позовних вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню закрито.
		15 вересня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не визнає позовних вимог та стверджує, що їх спільний син продовжує проживати разом з ним, підтвердженням чого є рішення суду від 19.01.2023, яке набрало законної сили, акт про проживання від 27.08.2022, довідка голови квартального комітету від 16.01.2022, довідка з місця навчання сина від 11.09.2023 та акт обстеження умові проживання датований серпнем 2022 року, також відповідач зазначає, що станом на дату подачі відзиву, згідно з усною домовленістю з позивачем, їх син перебуває разом з позивачем за кордоном на час канікул.
		09 жовтня 2023 року представник позивача долучив до справі письмові докази, які підтверджують, що станом на 29.09.2023 неповнолітній син сторін перебуває разом з позивачем за межами України.
		На підставі ухвали суду від 09 жовтня 2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Позивач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, її представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримав та наполягав на його задоволенні. 
		Відповідач під час розгляду справи проти позову не заперечував.
		Представник третьої особи до суду не з`явився, письмових пояснень по суті спору не надав.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У статті 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За приписами ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Судом встановлено, що заочним рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 20.02.2023 стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 09.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття. (а.с. 13-16)
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_3 , починаючи з 06.06.2023 останній самостійно, без будь-якого впливу, вирішив змінити місце проживання та на теперішній час мешкає разом з матір`ю  ОСОБА_2 (а.с. 18)
		Згідно з довідкою служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради від 29.09.2023, станом на 29.09.2023 неповнолітній ОСОБА_4 перебуває разом з позивачем за межами України, що підтверджується його поясненнями та інформацією, наданою адміністрацією Криворізької гімназії №13 КМР. (а.с. 81)
		Відповідно до повідомлення Криворізької гімназії №13 КМР, учень 9 класу ОСОБА_4 навчається у Криворізькій гімназії №13 КМР і з 01.09.2023 знаходиться на екстернатній формі навчання у зв`язку з перебуванням за кордоном (Чехія) та навчанням за місцем перебування. (а.с. 82)
		З письмової заяви ОСОБА_3 від 25.09.2023 вбачається, що останній разом з матір`ю проживає у Чехії, м. Острава, змінювати місце проживання не збирається, далі буде проживати разом з матір`ю. (а.с. 83)
		Згідно з довідкою Чеська промислова медична страхова компанія м. Острава підтверджує, що ОСОБА_4 застрахований з 12.07.2023 (а.с. 85)
		Відповідно до повідомлення початкової школи «Острава-Поруба», ОСОБА_4 , який проживає в Остраві-Порубі був прийнятий до початкової школи 01.09.2023. (а.с. 89) 
		Аналізуючи норми права, які підлягають застосуванню у даному випадку та мотиви їх застосування судом встановлено наступне.
		Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
		Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
		В пункті 17 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
		Таким чином право на отримання аліментів на утримання дитини має той із батьків, з ким проживає дитина.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
		Судом під час розгляду справи встановлено, що на даний час неповнолітній син сторін проживає за межами України у м. Остраві-Порубі (Чеська Республіка) разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні, тому підстави для стягнення з позивача аліментів відпали.
		Таким чином, оскільки після набрання рішенням суду законної сили, яким з позивача були присуджені періодичні платежі, змінилися обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, під час розгляду справи вимоги позивача знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, не заперечуються відповідачем, вимоги про припинення стягнення аліментів підлягають задоволенню.
		Щодо вимоги позовної заяви про стягнення аліментів суд зазначає наступне.
		Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей.
		Статтею 141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		Згідно з частиною 3 ст. 181, ст. 182 СК України, за рішенням суду грошові кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу його матері, батька та (або) у твердій грошовій сумі, розмір яких визначається судом. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, сина, дочки, інші обставини, що мають істотне значення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
		Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
		У пункті 17 постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Також, частинами 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Судом встановлено, що з липня 2023 року спільна дитина сторін не проживає разом з відповідачем та виїхала разом з матір`ю на постійне місце проживання до Чеської Республіки.
		Оцінивши надані по справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач не виконує відносно своєї неповнолітньої дитини, передбачені сімейним законодавством батьківські обов`язки з її утримання, чим порушує право дитини на достатній рівень життя, тому позовні вимоги про стягнення аліментів визнає обґрунтованими і такими, що також підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує вищенаведені обставини майнового і сімейного стану відповідача і визначає аліменти на утримання дитини, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, тобто з 23 червня 2023 року.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд приходить до такого висновку.
		Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
		Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		На підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги представником позивача було надано: попередній (орієнтовний розрахунок судових витрат позивача (а.с. 19); акт виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги №10 від 10.06.2023 (а.с. 20), розрахункову квитанцію №016016 від 16.06.2023 про оплату послуг адвоката (а.с. 21).
		З акту прийому-передачі наданих послуг вбачається, що послуги, які надавалися позивачу адвокатом полягають у тому, що адвокат здійснив: вивчення матеріалів справи  2000,00 грн, правовий аналіз життєвої ситуації замовника, надання консультації, вироблення правової позиції у справі  1500,00 грн, надання консультації з питань чинного законодавства  1500,00 грн; складання позовної заяви  6000,00 грн; підготовка додатків до необхідної кількості примірників позовної заяви для подачі до суду - 1000,00 грн. 
		При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення суми судових витрат, оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, а також у постанові Дніпровського апеляційного суду від 21.09.2023 у справі №216/5028/19.
		Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а саме, ту обставину, що відповідач під час розгляду справи позов визнав, клопотання про зменшення розміру судових витрат не надав, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при звернені з позовом про стягнення аліментів до суду, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Водночас, при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір за вимоги про припинення стягнення аліментів та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, тому, з урахуванням закриття провадження у справі в частині вимог про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, сплачена сума судового збору у розмірі 1073,60 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 263-265, 273 ч. 4, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 180-182 СК України суд,-
		 
		ухвалив:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з відповідача  задовольнити.
		Припинити стягнення періодичних платежів (аліментів), стягнутих на підставі рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.02.2023, по справі №216/3537/22, яким ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, тобто з 09.09.2022.
		Виконавчий лист №216/3537/22 від 20.02.2023, виданий Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області  відкликати.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 23 червня 2023 року до досягнення дитиною повноліття.
		Відповідно до ст. 430 ЦПК України рішення суду про стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок), а також витрати на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень).
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073, 60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
		- позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_1 ;
		- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання (знаходження): АДРЕСА_2 ;
		- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34545876, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, 5.
		Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		Суддя                                 Р.О.КУЗНЕЦОВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...