Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 511/2491/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2023. Зареєстровано: 27.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2023.
Дата набрання законної сили: 28.11.2023
Номер судового провадження: 2/511/111/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Роздільнянський районний суд Одеської області
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 511/2491/22 
		Номер провадження: 2/511/111/23
		25 жовтня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: 
		головуючого судді - Гринчак С. І., 
		секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку "Приват Банк"про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди,
		встановив:
		Короткий зміст позовної заяви.
		У листопаді 2022 року   ОСОБА_1    звернулася до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовною заявою до  Акціонерного Товариства Комерційного Банку "Приват Банк" (далі-Банк, АТ КБ "Приват Банк") про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди.
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що на її ім`я у АТ КБ "Приват Банк"відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 .16.06.2022 року о 17 годині 37 хвилин вона отримала повідомлення у соціальній мережі Viber, у якій вона зареєстрована за номером сім картки: НОМЕР_2 , про можливість отримання громадянами України додаткової допомоги від ООН, НАТО та ОБСЕ, у розмірі 6500,00грн. З метою її отримання, вона здійснила перехід за вищевказаним посиланням на інтернет сторінку ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначила, що код СVV/СVС даної картки або її пін-код вона при цьому не вказувала та іншим способом нікому не надавала. Після чого вона одразу отримала повідомлення від АТ КБ "Приват Банк" на належний її телефон марки - Хіоmі геdmi поtе 6, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , номер сім картки: НОМЕР_2 , про необхідність підтвердження її грошового переказу з вищевказаної платіжної картки за № НОМЕР_1 в сумі 25253 грн. 99 коп., у якому також був зазначений відповідний числовий пароль для підтвердження вищевказаного переказу. Однак будь- яких переказів вона нікому не робила і такого наміру не мала, тому відповідно вищевказаного переказу вона не підтверджувала, надісланий їй числовий пароль, нікому не повідомляла на відповідних інтернет сторінках, сайтах, програмах, додатках встановлених у належному їй вищевказаному телефоні. 
		Вона одразу подзвонила оператору АТ КБ "Приват Банк" за номером телефону НОМЕР_5 , з метою блокування даного грошового переказу.
		Представник АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я Галина після переведення нею перевірки здійснених банківських операції по виданій АТ КБ "Приват Банк" платіжній картці, № НОМЕР_1 , повідомила, що будь-яких банківських операції по списанню з даної картки/карткового рахунку ІВAN: НОМЕР_6 коштів в сумі 25253 грн. 99 коп. не було проведено, що вона завчасно звернулась, а також зазначила, що вищевказані дії по безпідставному, без моєї згоди, списанню з картки № НОМЕР_1 коштів в сумі 25253 грн. 99 коп., можуть бути шахрайськими, тому вона прийняла від мене заявку та заблокувала вищевказану платіжну картку.
		Після вищевказаної розмови із оператором, 16 червня 2022 року о 18 годині 34 хвилини вона отримала повідомлення від АТ КБ "Приват Банк" у додатку Viber, встановленому у належному їй телефоні марки- Хіоmі геdmi поtе 6, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , номер сім картки: НОМЕР_2 про блокування пластикової картки № НОМЕР_1 .
		Однак, пізніше 16 червня 2022 року, о 18 годині 36 хвилини вона отримала повідомлення від АТ КБ "Приват Банк" у додатку Viber, встановленому у належному їй телефоні про здійснення грошових переказів із даної картки без її згоди, її відома та відповідного підтвердження її, після її блокування в сумі 25253 грн. 99 коп. із комісією 1010 грн. 16 коп., та в сумі 25253 грн. 99 коп. із комісією 1010 грн. 16 коп.
		Загальна сума викрадених грошових коштів складає - 78637 грн. 22 коп., які складаються із 75000 грн. 00 коп. кредитного ліміту та 3637 грн. 22 коп. з її власних коштів.
		Вона на наступний день, 17 червня 2022 року звернулась до відділення АТ КБ "Приват Банк" у місті Роздільна Одеської області, у якому обслуговується, за місцем свого проживання, та повідомила представників АТ КБ "Приват Банк" про незаконне списання 16 червня 2022 року з її картки, коштів в сумі 26108 грн. 92 коп., 26264 грн. 15 коп., 26264 грн. 15 коп., в взагалі в сумі 78637 грн. 22 коп., які складаються із 75000 грн. 00 коп. кредитного ліміту та 3637 грн. 22 коп. її власних коштів.
		За даним фактом позивачем 17 червня 2022 року було написано заяву до Роздільнянського РВП ГУНП В Одеській області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №12022166390000101від 18.06.2022 року з правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України. Досудове розслідування на даний час триває.
		12 жовтня 2022 року позивач звернулася до АТ КБ "Приват Банк" із заявою про повернення безпідставно списаних коштів.
		Листом від 19.10.2022 р. №20.1.0.0.0/7-220712/47286 на 16254-ВБ від 12-07-2022 р., банк повідомив позивача,  встановлено, що 16.06.2023 року за Вашим рахунком був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер Вашої картки, термін її дії та CVV2код, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure та Банк не може повернути переказані кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, позивачу було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. 
		Враховуючи ту обставину, що відповідач відмовився в добровільному порядку повернути належні позивачу грошові кошти, вона вимушена звернутись до суду із даним позовом.
		Позивач також повідомляє в позовній заяві, що нею не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.
		В той же час, беручи до уваги інформацію, яка викладена відповідачем у листі, позивач вважає, що банком не було доведено, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Також, позивач зазначила, шо вона є інвалідом 3 групи. Відповідачем завдано їй моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які вона перенесла у зв`язку з вищевказаними діями відповідача, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та відновлення порушеного права, та яку вона оцінює в розмірі 10000грн.
		Таким чином позивач просить стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти в розмірі 78637грн.22коп., скасувати всі відсотки, пеню, штрафні санкції, комісію нараховані їй у зв`язку із безпідставним списанням 16 червня 2022 року із платіжної картки № НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 75000грн., та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» моральної шкоди в сумі 10000грн.
		23.01.2023 року до суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» . ( а.с.64-66)
		В яких представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що насправді, позивачка 16.06.2022 р. подзвонила на гарячу лінію Приват Банка за номером 3700 (розмова тривала з 18:24 хвилин до 18:29 хвилин) та повідомила про те, що вона отримала повідомлення від своєї знайомої інформацію про можливість отримати їй виплату грошових коштів через ООН та перейшовши за гіперпосиланням на невідомий і фейковий/фішинговий інтернет-сайт Приват24, де й вказала всю персональну інформацію (ПІН-код кредитної картки) щодо себе та всі дані кредитної картки і паролі в надії на отримання коштів, але це надало змогу третім особам-шахраям ініціювати та провести платіж на суму 78 637,22 грн.
		Позивачка звернулася до банку із заявою 12.10.22 року з проханням перевірити несанкціоновані дії, які відбулися по її кредитній картці 16.06.22 р. шахрайським шляхом та повернути списані кошти.
		В листі-відповіді Приват Банка від 19-10-2022 р. N20.1.0.0.0/7- 221012/47286 зазначено, що «встановлено, що 16/06/2022 року за Вашим рахунком був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер Вашої картки, термін її дії та СVV2 код. Після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure».
		Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет.
		Згідно п. 2.1.4.5.1 Умов передбачено, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбаченні цим Договором, або що суперечать чинному законодавству.
		Відповідно до п. 2.1.4.12.9 Умов клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на Картці даних, до моменту звернення Клієнта в Банк та блокування Картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в Стоп-лист Платіжною системою.
		Положеннями п. 2.1.4.12.5 Умов також встановлено, що клієнт несе повну відповідальність за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати Картки, розголошенню ІІІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію.
		Відповідач стверджує, що чинним законодавством не надано повноважень Банку здійснювати повернення проведеного переказу позивачем, здійсненого з належною авторизацією.
		Крім того, зазначив, що позивач не надала належних доказів стосовно того, що 16.06.2022 рою нею не були передані третім особам особисті дані, а саме номер картки, термін її дії та CVV2 код. А також відсутній доказ, що вона не підтверджувала проведення транзакції через 3Dsecure.
		До того ж, представник банку зазначив, що спірні операції здійснені 16.06.2022року о 18год. 23хв, 18год.24.зв. та 18год 26хв., а ОСОБА_1 звернулася до ПРИВАТБАНКУ з повідомленням про можливість шахрайських дій вже після здійснення цих операцій. 
		Так, відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу VI „Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками" затвердженої Постановою Правління НБУ від 05.11.2014 р. № 705 „Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", то користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку | ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Згідно з пунктом 14.16 статті 14 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Отже, цими нормами права чітко та однозначно розмежовані часові межі відповідальності сторін за відшкодування збитків від здійснення „спірних" операцій.
		Банк несе відповідальність за збитки клієнта від можливих шахрайських дій за банківські операції, які вчинені лише після повідомлення клієнта про необхідність блокування карток чи про втрату карток. а не до цього, як бажає Позивачка.
		Також, банком позивачу роз`яснено, що у випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів та банк буде намагатись максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами та сприяти щонайскорішому розгляду даної справи.
		Таким чином, враховуючи все вищевикладене, відповідач вважає, що вина АТ КБ «ПриватБанк» у здійсненні транзакцій по рахункам позивача відсутня, і відповідно відсутні підстави у позивача у стягнені коштів з АТ КБ «Приватбанк».
		Крім того, додатково представник банку зазначає, що наявність кримінальної справи та визнання позивачки потерпілою особою захищають її порушені права, бо позивачка зможе стягнути збитки в порядку цивільного позову у кримінальному провадженні з шахраїв, якщо такі особи будуть встановлені.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання банка скасувати нараховані проценти, пеню та і штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення транзакцій 16.06.2022 року подібний спосіб захисту не є ефективним та не підлягає задоволенню.
		Шодо моральної шкоди, представник банку зазначає, що позивач не довів наявність завданої йому моральної шкоди в результаті, нібито, протиправних: дій відповідача та в чому полягає моральна шкода.
		Також, не наведено в позовній заяві причинний зв`язок між діями відповідача та недоведеною позивачем моральною шкодою в порушення норм ст. ст. 81, 89 ЦПК України.
		Таким чином, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
		23.02.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшли заперечення на письмові пояснення АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 104-109).
		Представник позивача вважає, що  письмові пояснення на позовну заяву від представника  відповідача АТ КБ «ПриватБанк» є повністю не обґрунтованими з наступних підстав.
		Відповідно до пунктів 7, 8. 9 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України  від 05 листопада 2014 року № 705 (яке було чинне станом на 16 червня 2022 року ),  емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про  втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором.
		Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операми, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням нього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, шо ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті після подання користувачем емітенту відповідного документа, шо підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св171, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18), від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-п (провадження № 61-16504св18), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-п (провадження № 61- 30583св18), від 27 січня 2021 року у справі №210/1242/18 (провадження 61-І556ск20), від 17 червня 2021 року у справі №759/4025/19 (провадження № 61-1035св 21), від 03 жовтня 2022 року у справі № 387/746/18 від  23листопада 2022 року у справі № 591/7648/19 (провадження № 61-16170 св21), вказану правову позицію підтримав.
		Крім того, представник позивача у запереченнях на письмові пояснення банку посилається на постанови від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, від 14.02.2018 року у справі № 127/23496/15-ц та від 17.12.2021 року у справі 711/11121/18, в якій Верховний Суд України зробив висновок, що тягар доведення факту, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використати ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції лежить саме на банківській установі.
		Відповідач не спростовує належними доказами доводи ОСОБА_1 про те, що транзакції по списанню спірних сум були проведені без використання її контактного фінансового телефону, на який повинні були б надходити ЗD-sесиrе коди (ОТП-паролей) для зняття коштів, які б вона могла, на думку банку, надати третім особам, щоб внаслідок цих дій могли були проведеш транзакції по списанню коштів.
		На думку представника позивача, оскільки АТ КБ "Приват Банк"  працює в системі онлайн-банкінгу через зазначені платіжні системи «Приват24», тому саме на ньому лежить обов`язок по належному забезпеченню безпеки платіжних систем, в тому числі шляхом відстеження та своєчасного блокування фітингових сайтів чи інших шкідливих програм, щоб виключити повну можливість доступу третіх осіб до банківських рахунків клієнтів через мережу Інтернет.
		Відповідачем не надані, та в матеріалах даної цивільної справи відсутні докази, що відповідна інформація, необхідна для викрадення коштів, як така, що використовується при вчиненні шахрайських дій, отримана викрадачами коштів в результаті умисних чи необережних дій ОСОБА_1 , а не в результаті незабезпечення надійності платіжних систем АТ КБ «Приват Банк».
		Натомість, у вищевказаних письмових поясненнях відповідач, не спростував тієї обставини, що система «Приват24» не виключає можливість доступу до рахунків клієнтів банку третіх осіб та дозволяє здійснення перерахувань коштів без встановлення самим банком паролів, виданих ним ключів, без застосування ПІН-кодів платіжних карток та мобільних телефонів клієнтів із надісланими на них паролями на підтвердження платежів, а навпаки підтвердив зазначивши, що «На сьогодні ця схема шахрайства досить вже відома».
		Представник позивача дійшов висновку, що АТ КБ "Приват Банк" неналежно надав банківські послуги  позивачу при користуванні платіжною системою банку, не забезпечив належної охорони інформації, необхідної для проведення платіжних операцій та безпечного користування платіжною системою банку, не вжив усіх заходів щодо збереження коштів клієнта на рахунку, не забезпечивши належне функціонування його платіжної системи з метою захисту від доступу сторонніх осіб до рахунків позивача та збереження його коштів і унеможливлений заволодіння грошовими коштами позивача третіми особами.
		На думку представника позивача, відповідач - АТ КБ "Приват Банк" не надав доказів, які дії ним вчинені по встановленню осіб, винних у викраденні коштів позивача - ОСОБА_1 , за наявності у нього вищезазначеної інформації, зокрема, про проведення службової перевірки з цього приводу, та заперечує проти позову на підставі припущень, не надав доказів щодо механізму викрадання коштів, ІР-адреси викрадачів коштів тощо.
		Зі своєї сторони, представник позивача повідомляє, що позивачем не розголошувалася третім особам інформація про номери карткових рахунків, пін-коди та інша конфіденційна інформація. Картки не губилися, доступу до них треті особи не мали.
		Натомість, представник позивача стверджує, що позивачем було докладено максимальних зусиль для якнайшвидшого блокування карткових рахунків, термінового звернення безпосередньо до відділення банку, а також невідкладного звернення до правоохоронних органів, для фіксування та розслідування кримінального правопорушення.
		Таким чином, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
		11.05.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшли письмові пояснення. ( а.с. 156-166)
		24.10.2023 року від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення на позовну заяву. ( а.с.226-227).
		25.10.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшли письмові пояснення додаткові ( а.с. 237-253)
		Процесуальні дії у справі.
		Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання. ( а.с. 40) 
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.01.2023 року витребувано докази. ( а.с.89-93)
		21.02.2023 року від ПрАТ «ВФ Україна» надійшла інформація на ухвалу суду від 24.01.2023 року. ( а.с.97-98)
		23.02.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив. ( а.с.104-109).
		20.03.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази . ( а.с. 116-123).
		18.04.2023 року від АТ КБ «Приват Банк» через канцелярію суду надані частково витребувані докази на ухвалу суду від 24.01.2023 року. ( а.с.130-139).
		11.05.2023 року від АТ КБ «Приват Банк» через канцелярію суду надані частково витребувані докази на ухвалу суду від 24.01.2023 року. ( а.с.148-153).
		29.06.2023 року від представника позивача -адвоката Панчошенко С.О. надійшло клопотання про об`єднання в одно провадження цивільних справ. ( а.с.184-186) 
		05.09.2023 року від АТ КБ «Приват Банк» через канцелярію суду наданий аудізапис на ухвалу суду від 24.01.2023 року. ( а.с.193).
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.09.2023 року в задоволенні клопотання представника позивача адвоката - Панчошенко С.О. про об`єднання в одне провадження цивільних справ, відмовлено.
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. (а.с.201)
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.10.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку з Приморським районним судом міста Одеса. ( а.с.221)
		Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.10.2023 року задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку «ВКЗ» з перебуванням представника відповідача - Яковлєвої-Ангеловської Ольги Анатоліївни поза межами приміщення суду та з використанням власних технічних засобів. ( а.с.235)
		Позиції сторін у судовому засіданні.
		Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Панчошенко С.А.., який діяв на підставі ордера серії ВН № 1205603 від 16.11.2022 року в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій він позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі та просив суд справу розглядати у їх відсутність. (а.с.255-256)
		Представник відповідача- адвокат Яковлєва- Ангеловська О.А., яка діяла на підставі ордера серії ВН № 1218950 від 19.01.2023 року в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій зазначила,  що оскільки Приморський районний суд м. Одеси не може організувати проведення відеоконфкренції та представник АТ КБ ПриватБанку, Яковлєва-Ангеловська О. А. по технічним причинам не може підключитися, до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, просила  суд провести судове засідання, яке призначене на 25.10.23 р. о 11-00 годині, у відсутності представника відповідача відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України на підставі доказів наявних в матеріалах справи.(а.с.258)
		В порядку ч.2ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
		Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи. 
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є держателем платіжної картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
		16.06.2022 року в період часу з 18 год. 23 хв. по 18 год. 26 хв. невідомі особи своїми шахрайськими діями заволоділи доступом до додатку «Приват24» та заволоділи грошовими коштами, які були відкриті на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в банку на ім`я ОСОБА_1 , шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 25253,99грн, 25253,99грн. та 25253,99грн, на загальну суму з урахуванням комісії у розмірі 78637,22грн. на іншу картку. Кошти виводились на сторонньому інтернет-ресурсі CARD2CARD UA IBOXUA, CARD2CARD UA -переказ на іншу картку. Дані отримувача не відомі, так як платіж в мережі іншого Банку (Publik Joinh Stock Company «Alfa Bank») на сторонньому сайті. ( а.с.130)
		Вказані обставини відповідачем АТ «КБ «ПриватБанк» не спростовувались, а тому у відповідності до ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
		АТ КБ "Приват Банк" підтверджено авторизацію сторонніми особами 16 червня 2022 року о 18:19:03 нового пристрою у веб-банкінг Приват24 від імені ОСОБА_1 за її фінансовим номером телефону НОМЕР_2 , без її згоди, її відома та відповідного підтвердження нею, а саме РНОNЕ DUA-L22|HONOR ANDROID 8.1.0 МОВILЕ С7А0Е09А41562634 Р24АOS2 6.45.02, який не належить ОСОБА_1 , і ніколи нею не використовувався, із якого здійснювався доступ до мережі інтернет за ір-адресою 149.57.28.80. що відповідно до даних сайту: https://2ір.uа/ розташована в Канаді, провінція Онтаріо, місто Торонто, саме після авторизації якого і було здійснене безпідставне списання із виданої ОСОБА_1 , АТ КБ "Приват Банк" платіжної пластикової картки за номером НОМЕР_1 (картковий рахунок ІВАN: НОМЕР_6 ). 16 червня 2022 року о 18 годині 23 хвилин коштів в сумі 25253 гри. 99 коп.; о 18 годині 24 хвилин коштів в сумі 25253 грн. 99 коп., о 18 годині 26 хвилин коштів в сумі 25253 грн. 99 коп„ в взагалі з урахуванням комісії 78637 грн. 22 коп. ( а.с.130-131)
		Також, АТ "ПРИВАТБАНК" підтверджено, що авторизація ОСОБА_1 за 16 червня 2022 року у веб-банкінг Приват24, здійснювалась саме на території України, за її фінансовим номером телефону НОМЕР_2 , із належного її телефону марки - Хіоmі геdmi поtе 6, ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 , розташованого за ір-адресою НОМЕР_7 ., яка відповідно до даних сайту: https://2ір. uа / належить ПРАТ «ВФ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 14333937; адреса: вул. Лейпцизька, буд. 15, м. Київ, 01601), місце розташування: Україна, місто Вишгород.
		За фактом заволодіння грошовими коштами позивач ОСОБА_1 17 червня 2022 року звернулась до відділення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у місті Роздільна Одеської, в якому вона обслуговується, за місцем свого проживання, та повідомила представника банку про незаконне списання 16 червня 2022року з виданої її АТ КБ "Приват Банк" платіжної пластикової картки за № НОМЕР_1 без її згоди, її відома та відповідного підтвердження нею, коштів в сумі 26108грн.92коп., 26264грн.15коп.та 26264грн.15коп. в взагалі в сумі 78637 грн. 22 коп., які складаються із 75000 грн. 00 коп. кредитного ліміту та 3637 грн. 22 коп. її власних коштів, та просила відновити залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням вищевказаних операцій.
		А також, 17.06.2023 року позивач звернулась до Роздільнянського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР за №12022166390000101від 18.06.2022 року з правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України.. (а.с.27).
		Крім того, 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою (вимогою) про повернення грошових коштів у сумі 78637,22 грн, які були на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 32-34)
		Листом від 19.10.2022 р. №20.1.0.0.0/7-220712/47286 на 16254-ВБ від 12-07-2022 р., банк повідомив позивача,  встановлено, що 16.06.2023 року за Вашим рахунком був здійснений переказ коштів. При здійсненні переказу були коректно введені номер Вашої картки, термін її дії та CVV2код, після чого транзакція була підтверджена 3Dsecure та Банк не може повернути переказані кошти. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, позивачу було рекомендовано звернутись до правоохоронних органів. ( а.с.35-36)
		Згідно з повідомленням старшого дізнавача СД Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області від 15 березня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що наразі матеріали кримінального провадження за №12022166390000101 від 18.06.2022р., за ч.1 ст. 190 КК України, перебувають у провадженні в ході яких сектором дізнання Роздільняиського РВП ГУНП в Одеській області, здійснюється належне розслідування з метою встановлення обставин які передували вчиненню кримінального правопорушення з метою притягнення до кримінальної відповідальності осіб як причетні до його вчинення. ( а.с.123)
		Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
		Щодо позовних вимог про стягнення коштів
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до пунктів 1,6,9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України саме банк має довести відсутність своєї вини, а не перекладати це на клієнта банку, споживача послуг, що відповідає й вимогам Цивільно-процесуального кодексу України, які викладені вище.
		Таким чином, провівши аналіз норм матеріального права в системному зв`язку із встановленими по справі фактичними обставинами, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Банк має довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитись переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. 
		До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі 176/1445/22.( провадження № 61-8249 св23).
		Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулися до правоохоронних органів, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
		Аналогічна правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). 
		Відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я позивача не є підставою для відмови у задоволенні позову
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
		Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
		Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).
		Судом встановлено факт, завдання моральної шкоди ОСОБА_1 неправомірними діями Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", що призвело до душевних страждань.
		Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України "Про захист прав споживачів").
		Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
		Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		За пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець - суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Статтею 1-1 Закон України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		За змістом частини другої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
		Статті 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України "Про захист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц (провадження N 14-714цс19).
		Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		При вирішенні питання про розмір завданої моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з урахуванням обставин справи та тяжкості страждань позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 10000 гривень, визначений позивачем, є завищеним та не відповідає засадам розумності та справедливості, а також є не доведеним у такому розмірі, а тому, із врахуванням обставин справи вважає, що достатнім та справедливим є стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
		Щодо розподілу судових витрат
		Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,80 грн.(992,40грн.+ 992,40грн.)
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81,82, 89, 95, 247, 263, 264, 352, 354 ЦПК України, суд -
		ухвалив:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційного Банку "Приват Банк" про захист прав споживачів, стягнення безпідставно списаних коштів та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 78637 гривні 22 копійок.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000гривень.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
		В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
		На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст виготовлений та підписаний суддею 26.10.2023 року.
		 
		Суддя С. І. Гринчак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...