Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/12679/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.10.2023.
Дата набрання законної сили: 18.10.2023
Номер судового провадження: 61-9306ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                    
		18 жовтня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 243/12679/21
		провадження № 61-9306св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 ,
		відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області,
		третя особа - приватний нотаріус Маріупольського районного нотаріального округу Геращенко Марина Володимирівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2022 року у складі судді 
		Мірошниченко Л. Є. тапостанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 24 травня 2023 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання права власності на спадкове майно та стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
		Позовну заяву мотивовано тим, що він є спадкоємцем після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Зазначає, що його батько отримував пенсію, виплату якої було припинено з 2018 року, у зв`язку з чим за ним залишилась недоотримана та невиплачена за життя пенсія.
		Зазначає, що він вчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, на підставі якої 26 липня 2021 року приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу 
		Геращенко М. В. відкрито спадкову справу № 68036836.
		У відповідь на запит нотаріуса ГУ ПФУ в Донецькій області листами 
		від 19 серпня 2021 року та від 26 серпня 2021 року повідомило, що 
		ОСОБА_2 на обліку в органах Пенсійного фонду не перебуває, у зв`язку з чим надати інформацію про розмір недоотриманої пенсії не має можливості.
		На звернення позивача до керівника ГУ ПФУ в Донецькій області 
		від 23 вересня 2021 року надано відповідь від 21 жовтня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мав статус внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою від 14 квітня 2014 року.
		З відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області вбачається, що з 01 квітня 2018 року виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Добропільської міської ради 
		від 09 лютого 2018 року.
		У листі відповідача від 21 жовтня 2021 року зазначено, що на дату смерті ОСОБА_2 залишились суми недоотриманої пенсії, але означені суми не включаються до складу згідно зі статтею 61 Закону № 2262-ХІІ. Відомості про розмір недоотриманої пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області не надало, що перешкодило нотаріусу видати свідоцтво про право на спадщину.
		Позивач зазначає, що дії відповідача перешкоджають реалізації його права як спадкоємця на отримання в порядку спадкування пенсії, недоодержаної за життя його померлим батьком.
		У зв`язку з викладеним, уточнивши позовні вимоги, просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно за законом, а саме пенсію, яка була призначена та належала його батькові ОСОБА_2 , який помер 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не була отримана ним за життя за період з квітня 2018 року до березня 2021 року в сумі 108 975,32 грн та стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на його користь зазначену суму пенсії, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 . 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 
		від 21 жовтня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спеціальним законом, який підлягає до застосуванню до спірних правовідносин, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», нормами якого встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні, зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини на загальних підставах. Оскільки ОСОБА_2 за життя не здійснено пенсійних нарахувань починаючи з 01 квітня 2018 року до 07 березня 
		2021 року, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не набув право на отримання ненарахованої пенсії ОСОБА_2 за період з 01 квітня 
		2018 року до 07 березня 2021 року.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. За викладених обставин, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції помилково вважав, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
		При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають зважаючи на те, що за інформацією ГУ ПФУ в Донецькій області з 01 квітня 2018 року пенсія ОСОБА_2 не нараховувалась, отже кошти, які не були нараховані померлому, не вважаються недоотриманою пенсією.
		Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки спадкодавець не мав на момент смерті недоотриманої пенсії, відсутні підстави вважати, що до складу спадщини увійшла пенсія ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
		 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_1  просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року справа  № 243/3505/16-ц, від 14 лютого 2022 року справа № 243/13575/19.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивач згідно норм чинного національного законодавства має право на отримання в порядку спадкування за законом призначеної, але не виплаченої пенсії його батька. 
		У період з 01 квітня 2018 року по 07 березня 2021 року (дату смерті) його батьку ОСОБА_2 пенсія не виплачувалася з підстав, не передбачених законом, отже вважає, що вказана пенсія є такою, що належала йому на праві власності, але не була отримана ним за життя. Висновки судів про те, що 
		ОСОБА_2 після смерті не залишились суми недоотриманої пенсії, не відповідають на вимогам діючого законодавства, ні матеріалам справи. Враховуючи, що розмір встановленої ОСОБА_2 щомісячної пенсії складав 3 027,12 грн, протягом всього періоду з моменту призупинення виплати пенсії до його смерті від мав право отримувати щомісячну пенсію в розмірі не менше наведеного. Посилається, що період, протягом якого пенсія його батьку не виплачувалася, складає 36 місяців, відтак, сума пенсії за вказаний період становить 108 976,32 грн (3 027,12 х 36).
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 05 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відзив на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2023 року від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що з 01 квітня 2018 року спадкодавцю було призупинено виплату пенсії, із заявою про поновлення виплати пенсії останній за життя не звертався, а тому за спірний період пенсія не нараховувалася та не виплачувалася, отже у позивача відсутнє право на спадкування на нарахування пенсії померлого ОСОБА_2 .
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Єнакієве Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 694.
		 
		ОСОБА_1 , який є сином ОСОБА_2 , у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		 
		З листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 21 жовтня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мав статус внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою 
		від 14 листопада 2014 року. З 01 квітня 2018 року виплату пенсії 
		ОСОБА_2 було призупинено на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Добропільської міської ради від 09 лютого 2018 року № 6. Оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а заява про нарахування та виплату його недоотриманої пенсії до ГУ ПФУ не надходила, підстави для виплати недоотриманої пенсії відсутні у зв`язку зі спливом 
		6-місячного терміну звернення.
		 
		Також з листа ГУ ПФУ в Донецькій області від 21 жовтня 2021 року, адресованого приватному нотаріусу Маріупольського районного нотаріального округу Геращенко М. слідує, що на дату смерті у 
		ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишились суми недоотриманої пенсії, але означені суми не включаються до складу спадщини відповідно до статті 61 Закону України № 2262.
		 
		У цьому листі зазначено, що з 01 квітня 2018 року виплату пенсії 
		ОСОБА_2 було призупинено на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Добропільської міської ради від 09 лютого 2018 року № 6.
		 
		З протоколу ГУ ПФУ в Донецькій області за пенсійною справою - 0503009933 (МВС) від 15 червня 2016 року ОСОБА_2 призначено пенсію згідно Закону України № 2262-ХІІ, загальний розмір якої за справою щомісячно 
		з 30 вересня 2011 року в сумі 3027,12 грн довічно.
		 
		З довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_2 , який перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області вбачається, що сума нарахованої та виплаченої пенсії за період з 01 березня 2018 року до 31 березня 2021 року складає: 
		3 027,12 грн, зокрема, за березень 2018 року нараховано та виплачено 
		3 027,12 грн.
		 
		Відповідно до довідки від 14 листопада 2014 року про взяття на облік особи, яка перемістилась з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, слідує, що ОСОБА_2 проживав у м. Єнакієве та перемістився з тимчасово окупованої території в 
		м. Добропілля.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 
		2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
		 
		За змістом частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
		 
		Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
		 
		Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
		 
		Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		 
		Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
		 
		Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
		 
		Відповідно до статті 1227 ЦК України, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, до складу спадщини входять суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі  
		№ 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
		- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
		- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18) вказано, що «підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України». 
		 
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові 
		від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21 припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право
		на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
		 
		Судами установлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та мав статус внутрішньо переміщеної особи згідно з довідкою від 14 листопада 2014 року.
		 
		У листі відповідача від 21 жовтня 2021 року зазначено, що з 01 квітня 
		2018 року виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено на підставі протоколу комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Добропільської міської ради від 09 лютого 2018 року № 6.
		 
		Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки спадкодавцю 
		з 01 квітня 2018 року пенсія не нараховувалась і такі дії за життя 
		ОСОБА_2 не оскаржував, тому вважав, що останньому не належали до виплати зазначені суми пенсії, відповідно, позивач не має право на спадкування цих сум.
		 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначені висновки Верховного Суду не врахував, не звернув уваги на те, що припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії, не витребував та не дослідив докази, на підставі яких батьку позивача було призупинено виплату пенсії, не перевірив чи на законній підставі таку виплату було призупинено. 
		 
		Суд апеляційної інстанції послався на витяг з протоколу № 6 від 09 лютого 2018 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 соціальних виплат, однак матеріали справи такого витягу не містять, як і не містять інших доказів, на підставі яких спадкодавцю було призупинено виплату пенсії, що залишилося поза увагою суду. 
		 
		Викладене унеможливлює надати оцінку правомірності припинення пенсійних виплат спадкодавцю ОСОБА_2 .
		 
		При цьому слід зазначити, що перелік підстав для припинення пенсії передбачено статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», частиною першою якої визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
		 
		Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		 
		Суд апеляційної інстанції при перевірці правомірності припинення спадкодавцю виплати пенсії повинен перевірити, на якій підставі йому припинено таку виплату, чи передбачено законом, а не підзаконним актом, припинення ОСОБА_2 виплати пенсії, і в залежності від встановлених обставин зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог.
		 
		Також слід зазначити, що питання правомірності припинення виплати пенсії на підставі підзаконного акту досліджувалось у зразковій справі та відповідні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 805/402/18. 
		 
		Крім того, змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на те, що місцевий суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 243/2404/19, 
		від 16 грудня 2020 року у справі № 428/12730/19, від яких відступив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі  
		№ 243/13575/19.
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, не в повній мірі встановив фактичні обставини, від яких залежить вирішення справи та правильне застосування норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.
		 
		Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимогзакону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 
		2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                 Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                            О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...