Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/11719/22-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 26.10.2023. Зареєстровано: 27.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2023.

Номер судового провадження: 2-5464/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/11719/22-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Остапчук Т.В.,
		при секретарі судового засідання - Гаманюк О.С.,
		За участю представника позивача ОСОБА_1 , Гутнік І.В .
		Представника відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом   ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі , гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкод
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач звернувся до суду з позовом про захист честі , гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається , що Відповідачем у соціальній мережі Facebook (Фейсбук) на власній сторінці 18 квітня 2022 року народний депутат України ОСОБА_6 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1) розмістив допис з інформацією недостовірного та явно образливого характеру стосовно ОСОБА_5 .
		Відповідний допис було розміщено на особистій сторінці Відповідача у соціальній мережі Facebook  та зафіксовано адвокатом Гутнік І.В. у довідці від 25.04.2022 року.
		Відповідач, окрім лайки та образ особистісного характеру, висловив недостовірні і образливі відомості щодо професійної діяльності Позивача, які були поширені на особистій сторінці Відповідача у соціальній мережі Facebook (Фейсбук) для публічного перегляду з аудиторією більш ніж 4 926 читачів, а також у подальшому додатково поширені користувачами мережі Facebook (Фейсбук) 827 разів . У подальшому, озвучена недостовірна і образлива інформація була поширена електронними засобами масової інформації (Інтернет-виданнями): Черкаським регіональним суспільно-політичним інтернет-виданням "Прочерк" , на веб-сайті ПРО BCE.ck.ua , Центром Черкаських медіа 3MI.ck.ua  та низкою інших.  Більше того, зазначена недостовірна інформація була скопійована з персональної сторінки Відповідача та розповсюджена третіми особами на своїх особистих сторінках в соціальній мережі Facebook (Фейсбук). Відповідач висловив  недостовірну інформацію щодо особи і професійної діяльності Позивача.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що поширена відповідачем інформація є негативною за своїм змістом, не відповідає дійсності та порушує його особисті немайнові права.Просить суд визнати недостовірною і такою що не відповідає дійсності, порушує права ОСОБА_5 на честь, гідність і ділову репутацію, сформовану ОСОБА_6 та публічно розміщену (поширену) ним на його особистій сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook) 18 квітня 2022 року (ІНФОРМАЦІЯ_2) щодо того, що ОСОБА_5 отримав хабар у розмірі 100 тисяч доларів США від депутата Уманської міської ради ОСОБА_7 за фактичне призначення свого першого заступника Уманського міського голови, а саме визнати недостовірними такі висловлювання: "голова Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 отримав хабар у розмірі 100 тисяч доларів США ."таку суму грошей йому заплатив той самий депутат Уманської міської ради ОСОБА_7 [...] за фактичне призначення свого першого заступника Уманського міського голови для того, щоб грабувати місто"; "голова Черкаської ОДА прийшов грабувати місто замість того, щоб боротись з ворогом - російськими окупантами"; він [...] "продавив" призначення на посаду першого заступника Уманського міського голови свою креатуру."; "Для цього використовувались усі методи, у тому числі тиск на депутатів міської ради. В якості тиску застосовувались погрози та інші методи, як в кращих традиціях.";"такі "продажні шкури", як ОСОБА_5, працюють на ворога";"так само, як за хабар він продав посаду першого заступника Уманського міського голови і "продавив" свою креатуру, так само за хабар він здасть всі позиції ворогу". Зобов`язати ОСОБА_6 протягом трьох робочих днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати поширену на його персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook) інформацію, зазначену в пункті першому прохальної частини цієї позовної заяви, у такий саме спосіб, як вона була поширена: шляхом розміщення на його персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook) у режимі "Доступно для всіх" вступної та резолютивної частини рішення суду стосовно пункту першого прохальної частини цієї позовної заяви із заголовком "Спростування".
		Стягнути на користь позивача заподіяну ним моральну шкоду у розмірі 1 грн. 
		Стягнути на користь позивача судові витрати, загальним розміром 8 473. 40 грн. В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити. Надали відповідь на відзив.
		Представник відповідача надав відзив, вказував на те що пощирені вислови є оціночними судженнями. В судовому засіданні просив відмовити в позові.
		Ухвалою суду від 27.07.2022р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.
		Суд, заслухавши обґрунтування та заперечення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.
		Згідно довідки від 25.04.2022р. позивач - ОСОБА_5 працює начальником Черкаської обласної військової адміністрації з 2.03.2022р. ( а.с.64)
		У соціальній мережі Facebook (Фейсбук) 18 квітня 2022 року народний депутат України ОСОБА_6 на своїй особистій сторінці у соціальній мережі Facebook (режим доступу: ІНФОРМАЦІЯ_1) розмістив допис з інформацією стосовно ОСОБА_5 .
		Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантовано право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
		Частиною 1 ст. 201 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, зокрема, є честь, гідність і ділова репутація особи.
		Одночасно, відповідно до змісту ч. 1 ст. 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц.
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Частиною 2 даної статті встановлено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що  відповідачами у  справі  про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позивач   заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі  (статті  32, 33 ЦПК України). Належним  відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації  в  мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та  власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК. Якщо автор поширеної  інформації  невідомий  або  його  особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити,  а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал,  оскільки саме він створив технологічну  можливість та умови для поширення  недостовірної інформації. Дані про   власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК  в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет (пункти 9, 10, 12).
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.  Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) достовірну інформацію про себе ….. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини (частина одинадцята статті  52-1 Закону України «Про авторське право та суміжні права») (постанова Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 742/3812/18; від 25 листопада 2020  року у справі № 753/7666/19).
		Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 Постанови від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснює, що беручи до уваги положення ст.ст. 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Таким чином, згідно з ст. 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема, у Рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
		Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
		Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, та предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці ЄСПЛ при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Європейський суд з прав людини 2 червня 2016 року ухвалив Рішення у справі №61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до п. 2 ст. 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Крім того, у зазначеному рішенні Суд також вказує на вищезазначену відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями та зауважує, що для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
		Судовим розглядом встановлено, що публікація, котрі поширена відповідачем, стосується безпосередньо позивача, про що свідчить наявність у назві його прізвища та назви посади, на якій він перебуває . Право на свободу вираження поглядів, що включає свободу своїх поглядів, одержання і передання інформації та ідей без втручання у це органів державної влади не є безмежним та абсолютним, воно пов`язане із відповідальністю, може підлягати формальностям, умовам та обмеженням або санкціям і є необхідними в умовах демократичного суспільства (див ст. 10 Конвенції). В якості гарантій такого права, державу в особі судової гілки влади наділено правом на втручання й обмеження права на свободу вираження поглядів, одержання і передання інформації та ідей, шляхом здійснення своєї наглядової юрисдикції. Прим цьому така дискреційна юрисдикція національного суду буде вважатись правомірною за умови з`ясування того, чи були мотиви, наведені національними органами влади на виправдання втручання «обґрунтованими і достатніми» і чи був ужитий захід «пропорційним законним цілям».
		В якості правомірності судового втручання з метою захисту порушеного права Позивача через протиправну поведінку та дії Відповідачів, Позивач зазначає на необхідність дотримання правових позиції у рішеннях ЄСПЛ.
		Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		У публікації в соціальній мережі Фейсбук відповідачем було висловлено: "голова Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 отримав хабар у розмірі 100 тисяч доларів США»
		Судом установлено, що поширена відносно позивача інформація висвітлює його в якості особи, яка вчинила злочин, зокрема отримання хабара (ст..368 КК України)
		При цьому, злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або  бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину (ч. 1 ст. 11 КК України).
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні лочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в окопному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Так, відповідачем суду не надано доказів на підтвердження того, що відносно позивача здійснюється досудове розслідування в рамках будь-яких кримінальних проваджень, а тим паче, що він підозрюється у вчиненні будь-яких кримінальних правопорушень вказаних у твердженні відповідача. Натомість, в матеріалах справи міститься лист № 27/Т/10-22 за травень 2022р. ГУНП в Черкаській області  про те, що станом на 11.05.2022р. ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності не притягується, засудженим не значиться  та в розшуку не перебуває.(а.с.65)
		Отже інформація, викладена у твердженні відповідача є безпідставним звинуваченням та таким, що не відповідає дійсності, а отже є недостовірною інформацією.
		Оскільки інформація сформульована відповідачем способом категоричного та стверджувального висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження спірної інформації виражено без застосування та вживання гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних способів) та у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені, суд погоджується з доводами позивача, що вказана інформація не є оціночним судженням та вказує на суб`єктивну думку відповідача, у зв`язку з чим, суд визнає її як недостовірну та таку, що принижує честь та гідність позивача.
		 
		Частиною 4 ст. 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає, що позивачем доведено, що інформація, яка поширена відповідачем є недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та підлягає спростуванню, відповідно до статті 277 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
		Також позивач просить спростувати поширену відповідачем інформацію стосовно нього , а саме "таку суму грошей йому заплатив той самий депутат Уманської міської ради ОСОБА_7 [...] за фактичне призначення свого першого заступника Уманського міського голови для того, щоб грабувати місто";  "голова Черкаської ОДА прийшов грабувати місто замість того, щоб боротись з ворогом - російськими окупантами"; він [...] "продавив" призначення на посаду першого заступника Уманського міського голови свою креатуру."; "Для цього використовувались усі методи, у тому числі тиск на депутатів міської ради. В якості тиску застосовувались погрози та інші методи, як в кращих традиціях.";"такі "продажні шкури", як ОСОБА_5, працюють на ворога";"так само, як за хабар він продав посаду першого заступника Уманського міського голови і "продавив" свою креатуру, так само за хабар він здасть всі позиції ворогу". 
		Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо публічної особи є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (Газета «Україна-центр» проти України, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).
		У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен враховувати положення Декларації Комітету Міністрів Ради Європи про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		Аналогічні положення роз`яснено судам у абзаці 3, 4 пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».
		У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкривають свої слова і вчинки для ретельної уваги всього суспільства, повинні це усвідомлювати і мають виявляти більшу терпимість.
		Суд , враховує, що позивач обіймає посаду начальника Черкаської обласної військової адмінінстрації, а отже межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується продукуванням інформації щодо такої особи членами садового товариства.
		Фактично позивач просить спростувати інформацію, яка по суті є громадською критикою з приводу того, як він виконував свої обов`язки  , а тому суд вважає, що поширення вказаної інформації не призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.
		На підставі належним чином оцінених доказів, суд зробив висновок про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог, оскільки поширені  відповідачем висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, що виключає можливість визнання їх недостовірними. При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).
		Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Зазначене вказує на те, що зазначена інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.
		Суд виходить з того, що відповідач висловив суб`єктивні оціночні судження з приводу діяльності позивача, тобто особи, рівень критики якої є значно ширшим. Крім того частина висловів стосується інших осіб.
		Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
		Оскільки в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача, що потягнуло завдання позивачу моральних страждань, наявний причинний зв`язок між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача та виною відповідача в її заподіянні, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1грн. у відшкодування моральної шкоди.
		Позов підлягає задовленню частково. 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
		На підставі та керуючись Законом України «Про інформацію», Постановою Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»,  ст. 34 Конституції України, ст.ст. 16, 201, 277, 297, 299 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 76-81, 89 , 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про захист честі , гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди  задовольнити частково.
		Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 сформовану ОСОБА_6 та публічно розміщену (поширену) ним на його особистій сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook) 18 квітня 2022 року (ІНФОРМАЦІЯ_2) щодо того, що "голова Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 отримав хабар у розмірі 100 тисяч доларів США ." Зобов`язати ОСОБА_6 спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_5 у спосіб, ідентичний способу її поширення, для чого не пізніше одного місяця з дня набранням рішення суду законної сили шляхом опублікування на його персональній сторінці у соціальній мережі Фейсбук (Facebook) під заголовком «Спростування», тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містилася стаття, вступну та резолютивну частину цього рішення.
		У задоволенні інших позовних вимог - відмовити. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 1 грн.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1984,80 грн.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду  протягом тридцяти днів з дня проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		позивач: ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 
		відповідач : ОСОБА_6 : адреса реєстрації: АДРЕСА_2 
		 
		Суддя                                                                        Остапчук Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...