Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 335/5702/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 27.10.2023. Зареєстровано: 27.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/335/686/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023082370000091

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		    1Справа № 335/5702/23  1-кп/335/686/2023 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		27 жовтня 2023 року м. Запоріжжя
		 
		Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя матеріали кримінального провадження № 42023082370000091 від 26 квітня 2023 року за обвинуваченням
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, маючого повну середню освіту, військовослужбовця за мобілізацією, солдата військової частини НОМЕР_1 , перебуваючого на посаді навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, не одруженого, не маючого на утриманні будь-яких осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу закону,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 408 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		Солдата ОСОБА_4 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18 лютого 2023 року за № 55 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення. Під час проходження служби в військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обіймав посаду навідника- оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин, а саме 20 лютого 2023 року, за сімейними обставинами, задля вирішення особистих питань, солдат ОСОБА_4 вибув у короткострокове звільнення та з дозволу командування залишив місце несення військової служби - місце дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , до якого зобов`язаний був прибути о 08 годині 21 лютого 2023 року.
		Так в подальшому 21 лютого 2023 року, о 08 годині, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, не з`явився з короткострокового звільнення до місця дислокації військової частини  НОМЕР_1  Національної гвардії України за адресою:  АДРЕСА_2 та до 26 травня 2023 року ухилявся від проходження військової служби, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, тим самим незаконно перебуває за межами військової частини. 
		У пред`явленому обвинуваченні ОСОБА_7 у судовому засіданні свою вину загалом визнав, а саме в тому, що він був відсутнім у військовій частині в зазначений період часу. Додатково вказав, що ним заперечуються певні обставини, а саме те, що в обвинуваченні зазначено про його ухилення від проходження військової служби та не прибуття до військової частини без поважних причин.
		Погодився дати пояснення та суду пояснив, що з початком повномасштабного вторгнення він добровільно виявив бажання служити та вступив до лав Збройних сил України. Спочатку він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 . З 18 лютого його перевели до військової частини  НОМЕР_1 . В військовій частині НОМЕР_1  займав посаду навідника- оператора ІНФОРМАЦІЯ_4. 20 лютого 2023 року, за сімейними обставинами, задля вирішення особистих питань, він о 08.00 год. вибув у короткострокове звільнення та з дозволу командування залишив місце несення військової служби - місце дислокації військової частини  НОМЕР_1  Національної гвардії України, розташованої за адресою:  АДРЕСА_2 . Його попередили, що йому необхідно з`явитися до військової частини о 20.00 год. 20 лютого 2023 року. Спочатку він поїхав до свого батька за адресою:  АДРЕСА_1 . Купив продуктів харчування та ліків, щоб передати батькові, який хворів. Від батька дізнався, що його мати теж захворіла. Його батьки вже давно проживають окремо. Мати мешкає в АДРЕСА_5, де вона має домашнє господарство та тримає теплиці. Через це він вирішив поїхати до матері щоб їй допомогти по господарству, оскільки його відчим зловживає алкогольними напоями і матері зовсім не допомагає. Точно хворобу матері назвати він не може, вказав, що вона має проблеми з серцем. Приїхавши до матері він там і залишився. Таким чином 21 лютого 2023 року, о 08 годині, він не з`явився з короткострокового звільнення до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Увесь той час проживав у матері, допомагав їй у теплицях, вона йому давала кошти на прожиття. Вважає, що хвороба матері є тією поважною причиною, через яку він не з`явився до місця розташування військової частини НОМЕР_1 . Також, він періодично телефонував своїм побратимам, які повідомили, що їх рота виїхала до м. Київ на навчання і її немає на території м. Запоріжжя. У нього самого телефонів його командирів не було, тому він все питав у своїх побратимів по службі. Вони ж йому і повідомили, що його наказом командира вже вивели поза штат і командир не хоче щоб він повертався до військової частини. Сам він з командиром за увесь цей час не розмовляв, повністю довірився своїм товаришам. Думав, що якщо його вивели поза штат, то це вже свідчить про завершення його служби і йому повертатися немає потреби. Так думав бо ніколи до того не проходив військову службу та не знав, що його все одно шукають. До цієї події він загалом прослужив близько року, йому не роз`яснювали цю статтю, за якою зараз хочуть притягти до відповідальності, говорили тільки щоб він як солдат не вживав алкогольні напої під час служби. Не заперечує того, що перед початком служби і у військовій частині НОМЕР_1 він підписував якісь документи, але зі змістом їх він не знайомився і тому не розумів, яка саме буде відповідальність за неповернення до місця розташування військової частини. Точного часу, який він був відсутнім на військовій службі сказати не може. Так, одного дня до будинку матері приїхав слідчий ДБР, після чого він з ним поїхав давати покази. Про місце проживання своєї матері він зазначав в анкеті, яку складав у військовій частині НОМЕР_1 . Він все відверто розказав слідчим і уникнути розслідування не намагався. Наразі він шкодує про свій вчинок, вину свою усвідомив, розкаявся і хотів би продовжити службу в лавах Збройних сил України. 
		Оскільки обвинувачений не визнавав певних обставин, які викладені в обвинувальному акті, а саме те, що він без поважних причин не з`явився з короткострокового звільнення до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , судом було ухвалено досліджувати обставини по справі та здійснити перевірку їх доказами у повному обсязі.
		Судом були досліджені письмові докази та допитані свідки у кримінальному провадженні.
		Не зважаючи на заперечення обвинуваченим певних обставин за пред`явленим йому обвинуваченням, його винуватість повністю доводиться зібраними по справі доказами, а саме:
		-витягом з ЄРДР за № 42023082370000091 від 26.04.2023 відповідно до якого 25.04.2023 з матеріалів правоохоронних державних органів встановлено, що 21 лютого 2023 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 НГУ солдат ОСОБА_4 , самовільно залишив місце несення військової служби з метою ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану;
		-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, складеного заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_8 щодо протиправної поведінки солдата в/ч НОМЕР_1 НГУ ОСОБА_4 , який самовільно, без дозволу командування, залишив місце розташування підрозділу, що перебував за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначену подію було виявлено командиром ІНФОРМАЦІЯ_6 старшим лейтенантом ОСОБА_9 під час перевірки особового складу приблизно о 08.00 год. 21.02.2023;
		-копією наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ від 21.02.2023 № 279 «Про призначення службового розслідування» по факту самовільного залишення військової частини навідником-оператором ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_4 .. Терміни службового розслідування визначені з 21.02.2023 по 21.03.2023;
		-висновком службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини навідником-оператором ІНФОРМАЦІЯ_4 солдатом ОСОБА_4 , відповідно до якого було запропоновано вважати підтвердженим факт самовільного залишення військової частини зазначеним солдатом та підтвердженою вину останнього у даному правопорушенні. Вважали за необхідне через те, що у діях ОСОБА_4 вбачався склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, повідомити про це керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони з надісланням копії матеріалів даного службового розслідування; 
		-рапортом командира ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 від 21.02.2023, відповідно до якого останній повідомив командира в/ч НОМЕР_1 НГУ, що під час ранкового шикування о 08.00 год. 21.02.2023 був відсутнім на шикуванні навідник-оператор ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_4 . На телефонні дзвінки останній не відповідає, місцезнаходження не відоме;
		-копією книги звільняємих ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_4 мав звільнення з 19.00 19.02.2023 до 18.40 19.02.2023 та 20.02.2023 до 08.00 21.02.2023;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 21.02.2023 № 58, відповідно до п.8 якого зазначено, що вважати таким, що був відсутнім на ранковому шикуванні навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_4 .. Підстава: донесення КЧ від 21.02.2023 № 3/29/2/2-870;
		-витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 03.03.2023 № 69, відповідно до п.3 якого зазначено, що виключити з усіх видів забезпечення навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 солдата ОСОБА_4 (по мобілізації), який самовільно залишив військову частину та відсутній більше 10 діб, з 03 березня 2023 року. Підстава: рапорт майора ОСОБА_11 ;
		-Довідкою начальника відділення кадрів підполковника ОСОБА_12 від 20.03.2023 № 1333, відповідно до якої солдат військової служби по мобілізації ОСОБА_4 зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини № НОМЕР_3 с/ч від 18.02.2023. Призначений на посаду навідника-оператора ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 12о/с від 17.02.2023 та витягом з наказу командира військової частини № НОМЕР_3 с/ч від 18.02.2023, відповідно до якого час служби в календарному обчисленні станом на 18.02.2023 становить 00 років 09 місяців 21 день;
		-Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ГНУ від 17.04.2023 № 617 «Про підсумки службового розслідування» відповідно до якого встановлено, що солдат ОСОБА_4 20.02.2023 пішов у звільнення до 18.00 відповідно до запису звільняємих ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 обліковий № НОМЕР_4 та у встановлений час не з`явився. Станом на 31.03.2023 навідник-оператор ІНФОРМАЦІЯ_4 солдат ОСОБА_4 після звільнення не з`явився до військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлень про причини відсутності до військової частини не надходило. Вважали, що причинами, що призвели до такого правопорушення є низька правова свідомість військовослужбовця. Правопорушення вчинено в умовах воєнного стану та могла призвести до зриву поставленого завдання щодо відсічі збройної агресії яка чиниться проти України;
		-копією військового квитка серії НОМЕР_5 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.04.2022, відповідно до якого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний у Збройні Сили України за мобілізацією 27.04.2022. Має середню освіту - 11 класів, СШ «Всесвіт» с. Матвіївка. Розпочав службу в в/ч НОМЕР_2 ГНУ на посаді стрільця з 27.04.2022;
		-письмовими поясненнями старшого сержанта ОСОБА_13 від 01.03.2023 щодо відсутності солдата ОСОБА_4 21.02.2023 під час ранкового огляду, який не прибув зі звільнення та є відсутнім на момент складення пояснень;
		-письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_9 від 01.03.2023 щодо відсутності солдата ОСОБА_4 21.02.2023 під час ранкового огляду, який не прибув зі звільнення та є відсутнім на момент складення пояснень;
		-письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_14 від 01.03.2023 щодо відсутності солдата ОСОБА_4 21.02.2023 під час ранкового огляду, який не прибув зі звільнення та є відсутнім на момент складення пояснень;
		-письмовими поясненням старшого сержанта ОСОБА_13 та письмовими поясненнями старшого лейтенанта ОСОБА_9 від 30.03.2023, відповідно до яких ними було виявлено, що 21.02.2023 на ранкове шикування не з`явився солдат ОСОБА_4 , про це вони доповіли лейтенанту ОСОБА_14 та за вказівкою останнього провели пошуки військовослужбовця на території в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , також телефонували батькові ОСОБА_4 та його матері - ОСОБА_15 Повідомили останніх, що їх син самовільно залишив військову частину. 22.03.2023 ними було здійснено виїзд за зареєстрованим місцем проживання солдата ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де останнього виявлено не було. Затим протягом тижня вони телефонували ОСОБА_4 однак той не відповідав на дзвінки або брав трубку та тільки сміявся. Станом на 30.03.2023 солдат ОСОБА_4 так і не з`явився до місця розташування в/ч НОМЕР_1 ;
		-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.05.2023, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_3 був затриманий ОСОБА_4 , час фактичного затримання 09.30 год.. Про його затримання була повідомлена мати - ОСОБА_15 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 за абонентським номером НОМЕР_6 .
		Судом буди допитані свідки, які своїми свідченнями також підтвердили винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Так, свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ. З 15.03.2023 його призначили на посаду начальника секції по персоналу ІНФОРМАЦІЯ_7 і він ознайомився зі станом справ у підрозділі. З наданих матеріалів йому стало відомо про проведення службового розслідування щодо самовільного залишення в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_4 , яке проводилося першим заступником командира 2 батальйону оперативного призначення - начальником штабу капітаном ОСОБА_17 .. За матеріалами справи ОСОБА_4 21.02.2023 не повернувся до в/ч зі звільнення. Командиром роти ОСОБА_14 проводилися розшукові дії, але вони результатів не дали. На час ознайомлення з матеріалами, тобто з 15.03.2023 до травня 2023 року нікому не було відомо місце перебування військовослужбовця ОСОБА_4 .. Потім в кінці травня 2023 надійшло повідомлення про затримання ОСОБА_4 Запорізькою спеціалізованою прокуратурою. За своїми службовими обов`язками свідок проводить психологічну роботу з особовим складом. Повідомив, що кожному військовослужбовцю в обов`язковому порядку повідомляється про негативні наслідки залишення військової частини, зокрема, більше 10 днів. Свідкові не відомі обставини сімейних стосунків ОСОБА_4 , які б були поважними. Також, щодо поважності причин своєї відсутності не повідомляв і сам солдат ОСОБА_4 .. Вважає, що своїм вчинком ОСОБА_4 підірвав авторитет військовослужбовця.
		Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він займає посаду офіцера S-1 (персонал) штабу ІНФОРМАЦІЯ_7 у військовій частині НОМЕР_1 НГУ від 26.01.2023. За матеріалами справи, в цьому році до 08.00 год. в лютому місяці проводилася перекличка на шикуванні був виявлений відсутнім солдат ОСОБА_4 .. Про його відпустку чи звільнення він не знав. Хто виявив відсутність йому точно не відомо. Він тільки займався оформленням факту відсутності. Йому відомо зі слів інших військовослужбовців, що приймалися заходи щодо розшуку обвинуваченого. Виїздили за адресою його місця проживання, телефонували його батькові, який повідомив, що не знає, де знаходиться його син. Свідок особисто не брав участі в розшукових заходах. Може стверджувати той факт, що кожному військовослужбовцю під особистий підпис роз`яснюються норми щодо відповідальності за самовільне залишення місця служби. Далі свідок зазначив, що за своєю посадою він особисто приймає участь при перевірці особового складу на шикуванні. В усній формі доводить керівництво про наявних осіб, їх стан здоров`я та складає рапорти. Коли ОСОБА_4 перевівся до в/ч НОМЕР_1 він підписував відповідне попередження щодо можливої відповідальності за певні правопорушення. Відсутнім ОСОБА_4 був більше двох місяців. За цей час військово частина 3029 НГУ свого місця розташування не змінювала, тому він достеменно знав, де вона знаходиться.
		Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є командиром 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 НГУ. Приблизно 18.02.2023 ОСОБА_4 був переведений до його роти. З ним була проведена ознайомча бесіда. 20.02.2023 він зробив рапорт про звільнення деяких військовослужбовців, зокрема, і на обвинуваченого. 21.02.2023 ОСОБА_4 не повернувся до 09.00 год зі звільнення. Про це свідок мав повідомити командира. Після того він відправив своїх підлеглих на пошуки солдата ОСОБА_4 .. Взявши фото обвинуваченого вони поїхали з ним до автовокзалу в м. Запоріжжі та до квартири батька, який пояснив, що він бачив свого сина. Затим вони придбали продукти і його син пішов до дівчини. Далі встановили місце перебування дівчини на ім`я ОСОБА_19 , яка пояснила, що ОСОБА_4 у неї не було. Далі його підлеглий ОСОБА_20 почав шукати номер телефону матері ОСОБА_4 .. Затим він їй зателефонував, але остання пояснила, що сина не бачила та вдома у неї його не було. Пошукові дії продовжували десять днів. Також був здійснений виїзд в с. Матвіївку, де проживала матір ОСОБА_4 , але його там не виявили. При переведенні ОСОБА_4 були доведені його функції, під підпис він попереджений про кримінальну відповідальність та відповідні статті, які її передбачають. Заходів впливу ніхто до ОСОБА_4 не застосовував. Рота тільки формувалася. Звільнення було обумовлено вихідним днем у військовій частині, тому солдат відпустили у звільнення. Особисто з ним ОСОБА_4 не зв`язувався. Телефон ОСОБА_4 спочатку був вимкненим, а потім він не відповідав на дзвінки. Наскільки йому відомо, то ОСОБА_4 відшукали в м. Вільнянськ Запорізької області. В день, коли він побачив ОСОБА_4 , а саме 18.02.2023, останній заповнив анкету зі своїми особистими даними. Також йому відомо, що за час служби ОСОБА_4 у в/ч НОМЕР_2 в останнього теж були випадки самовільного залишення місця служби. Свідок зазначив, що він як командир роти не бажав би щоб ОСОБА_4 повертався до його підрозділу, хоча вакансії в ньому є. Вчинок обвинуваченого - це порушення дисципліни в підрозділі. На теперішній час його підрозділ знаходиться в с. Мала Токмачка Запорізької області і контроль за ОСОБА_4 буде ускладнений через активність бойових дій, тому про його участь в безпосередніх діях не може бути і мови через вже наявні порушення. Прокуратуру про виявлене порушення повідомляв не він, а вище керівництво. І таке повідомлення було направлено, коли вичерпали всі можливості щодо повернення військовослужбовця до частини. Якщо б ОСОБА_4 виявив бажання повернутися або повернувся до частини самостійно, то його про це обов`язково б повідомили, але цього не було.
		Суд вважає, що за таких встановлених обставин, посилання обвинуваченого та сторони захисту на поважність причин відсутності за період з 21.02.2023 по 26.05.2023 у місці розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ не знайшли свого підтвердження. Так, обвинувачений посилався на те, що через стан здоров`я його матері він не повертався до місця своєї служби. При цьому, такий стан здоров`я останньої взагалі не підтверджений жодним доказом. Зокрема, сама мати обвинуваченого жодного разу в судові засідання не з`явилася, не надала будь-яких свідчень щодо обставин справи, письмових документів щодо свого незадовільного стану здоров`я в той час не надавала. Натомість остання могла поратися по господарству, зокрема, у теплицях, потім реалізовувати вирощену продукцію та ще й утримувати з таких доходів свого сина.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що дійсно для такого злочину, який передбачений ст. 408 КК України обов`язковою ознакою цього складу злочину є мета. Фактичними обставинами, які звичайно вказують на таку мету, можуть бути (часто в сукупності), зокрема, часта зміна місця проживання, невжиття жодних заходів до повернення у військову частину за наявності можливості для цього тощо. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають). З обвинувального акту вбачається, що метою визначено ухилення від проходження військової служби, при цьому щодо поважності причин, які цьому перешкодили чи сприяли зазначено як додаткову обставину і визначального значення для кваліфікація цього злочину останнє не має. Але в будь-якому разі, поважність причин відсутності ОСОБА_4 та його не повернення до місця служби стороною захисту не доведено.
		Також, суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи сторони захисту щодо нерозуміння обвинуваченим своїх дій, а більше тих наслідків, до яких вони можуть призвести, що обумовлено низьким рівнем знань ОСОБА_4 ..
		Так, суд зважає на те, що висновки щодо такого рівня знань наведені в листі-повідомленні директора КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, а не у відповідному висновку лікаря-психіатра чи лікаря-психолога за результатами експертного дослідження, зокрема, судово-психологічної експертизи. Відповідно до такого висновку можливо б було встановити індивідуально-психологічні особливості особи, риси характеру, провідні якості особистості; мотивотворні чинники психічного життя і поведінки; емоційні реакції та стани; закономірності перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних властивостей. В даному ж випадку виконавцем такого листа конкретно не зазначено коли і за яких обставин були здобуті такі дані, які свідчать про рівень знань обвинуваченого. Якщо врахувати період перебування його на стаціонарному обстеженні з 21.02.12 по 22.03.2012, то з того часу пройшло більше 10 років, і особистість обвинуваченого за цей час могла змінитися, зокрема, і щодо здобуття простого життєвого досвіду, який би навіть на побутовому рівні міг надати йому можливість усвідомити негативні наслідки такої його протиправної поведінки. 
		Також, суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого, що він мав наміри та хотів повернутися до служби, оскільки його поведінка, а саме здебільшого бездіяльність щодо цього питання, протягом періоду з 21.02.2023 і до його фактичного затримання 26.05.2023 свідчить про протилежне.
		За встановлених обставин, суд вважає доведеним, що солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством для військовослужбовця, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин, а саме 20 лютого 2023 року, за сімейними обставинами, задля вирішення особистих питань, вибув у короткострокове звільнення та з дозволу командування залишив місце несення військової служби - місце дислокації військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , до якого зобов`язаний був прибути о 08 годині 21 лютого 2023 року. В подальшому 21 лютого 2023 року, о 08 годині, солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилення від проходження військової служби, без поважних причин, не з`явився з короткострокового звільнення до місця дислокації військової частини  НОМЕР_1  Національної гвардії України за адресою:  АДРЕСА_2 та до 26 травня 2023 року ухилявся від проходження військової служби, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв, тим самим незаконно перебуває за межами військової частини, чим вчинив кримінальне правопорушення та його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 408 КК України як дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК України).
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд виходить із вимог статей  50, 65 КК України щодо призначення покарання та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи , - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).
		Суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, характер інкримінованого кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного.
		При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень. Відповідно до ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.4 ст.408 КК України є особливо тяжким.
		Слід зазначити, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо дотримуватись вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 за місцем несення служби характеризується незадовільно, за час проходження служби на посаді навідника-оператора 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , зарекомендував себе, як недисциплінований військовослужбовець. Свої посадові обов`язки виконував незадовільно. Професійно не підготовлений, не працює над удосконаленням своїх професійних знань. Вимоги статутів та інших нормативно-правових документів в обсязі займаної посади не знає. Не допускає порушення форми одягу, зовнішній вигляд охайний, на критику з боку командирів реагує адекватно, вказані недоліки усуває своєчасно. Не проявляє розумну ініціативу під час проведення занять. Закріплене за ним обмундирування та спорядження підтримує в справному стані, готовим до застосування. Матеріальну частину закріпленої зброї знає задовільно. За своїми морально-діловими якостями солдат ОСОБА_4 займаній посаді відповідає. На обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, загалом має задовільний стан здоров`я та придатний до військової служби, нагород та заохочень не має, раніше не судимий в порядку ст. 89 КК України, не одружений, на утриманні будь-яких осіб немає, має визначене місце проживання.
		Майнова шкода злочином не завдана, у кримінальному провадженні потерпілі особи відсутні. Цивільний позов прокурором не заявлений. Тяжких наслідків злочин за собою не потягнув.
		При цьому, суд враховує те, що обвинувачений з 21.02.2023 по 26.05.2023, тобто більш як 3 місяці незаконно не виконував свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності та обов`язки військової служби. Між тим, такі обставини прямо впливають на боєздатність військових формувань та спроможність конкретного підрозділу виконувати бойові завдання.
		Обставинами, які пом`якшує покарання, згідно зі ст.66 КК України, суд вважає те, що обвинувачений розкаявся у вчиненому, що було висловлено у критичному ставленні до своєї протиправної поведінки та активно сприяв розкриттю злочину.
		Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
		Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів. Це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи та інше.
		Відповідного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у своєму рішенні від 04.10.2022 у справі № 523/4890/19 (провадження № 51-1628км22).  
		ОСОБА_4 за кримінальним провадженням загалом визнав свою провини у вчинені злочину, висловив щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед виразилося в готовності нести покарання, оскільки як такого відшкодування шкоди ним не могло бути застосовано через її відсутність. Суд вважає, що з боку обвинуваченого його щире каяття не мало ознак формальної вказівки на визнання своєї вини, а демонструвало відповідне ставлення його до скоєного, що передбачало належну критичну оцінку винним протиправної поведінки, її осуд з погодженням щодо невідворотності покарання.
		Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання ОСОБА_4 органам досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, зокрема останній не заперечуючи своєї винуватості надавав свідчення та правдиво розповів про обставини вчинення ним злочину.
		Обставини, що обтяжують покарання судом не встановлені.
		Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4  можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити останньому  покарання у виді позбавлення волі, з врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та усвідомлення ним власної протиправної поведінки, пом`якшуючих покарання обставин, та відсутності обставин, які його обтяжують, відсутності тяжких наслідків від злочину, позицій сторін висловлених під час судових дебатів, в розмірі наближеному до нижчої межі санкцій ч.4 ст.408 КК України. За таких обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4  строк позбавлення волі в мінімальних межах ч. 4 ст. 408 КК, встановлений санкцією такої норми. Таке покарання, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а також відповідатиме мірі втручання держави в приватне життя особи, яке спрямовуватиметься на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав конкретної людини.
		Відносно ОСОБА_4 обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою до 25 липня 2023 року. 13.07.2023 прокурором було надано клопотання про продовження строку запобіжного заходу. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		Початок строку відбування покарання суд вважає правильним рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 - з 09.30 год. 26.05.2023.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст. 368-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
		УХВАЛИВ:
		Визнати  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України і призначити йому покарання за ч. 4 ст. 408 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту його затримання - з 09 години 30 хвилин 26 травня 2023 року.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити до набрання цим вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.
		Копії вироку негайно після його проголошення надати прокурору та обвинуваченому.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...