Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/2667/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 27.10.2023. Зареєстровано: 27.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 30.10.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/233/393/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023050010001024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Код суду 233    Справа № 233/2667/23 
		 
		 
		                                                Вирок 
		                        Іменем України
		 
		27 жовтня 2023 року                                                м. Костянтинівка
		       Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: 
		головуючого судді                                                          ОСОБА_1 , 
		за участі секретаря судового засідання                                  ОСОБА_2 ,
		прокурора          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 
		ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                                                          ОСОБА_7 ,
		захисника                                                                  ОСОБА_8 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023050010001024 від 07 квітня 2023 року, по обвинуваченню:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Умба, Терського району, Мурманської області, РФ, громадянина України, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,-
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який в передбаченому законом порядку продовжено на теперішній час. 
		Військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_7 проходячи її на посаді стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 07 квітня 2023 року, приблизно о 09 год. 54 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримавши законне усне бойове розпорядження командира 4-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 № 86ксп Біла Гора від 07.04.2023 про прибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводному опорному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на другій лінії оборони поблизу АДРЕСА_2 , яке йому довів його прямий начальник - командир 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_9 , відкрито відмовився від виконання зазначеного бойового розпорядження начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 показав, що 18.02.2023 вперше став на військовий облік у районному військкоматі, написав заяву на отримання військового квитка і відповів на 200 питань письмового тесту де зазначив про чутливу нервову систему. Йому пояснили, що на 3 місяці направлять на навчання до м. Львова і там визначать на яку посаду призначити. Сказали їхати на роботу і видали повістку з`явитись за окремим розпорядженням. 02.03.2023 він їхав по трасі в м. Одеса і йому видали нову повістку про те, що 03.03.2023 необхідно з`явитись до Київського РТЦК попри те, що він показував повістку, отриману раніше. Він, як слухняний громадян з`явився для роз`яснення, з ним спілкувався полковник і сказав, що ворог не спить, і вже потрібно їхати, можливо його направлять на навчання за кордон. Він повідомив, що має вразливу психіку, на що отримав відповідь, що там все з`ясують і до зони бойових дій не відправлять без належної підготовки та після навчання можуть поставити на ремонт техніки, оскільки він мав диплом і міжнародний сертифікат зварювальника. Він швидко пройшов лікарів, тести на 200 питань, які на його думку ніхто не дивився, отримав військовий квиток, де вказано звання «солдат» і мобілізаційне розпорядження, згідно з яким 04.03.23 повинен був приїхати до РТЦК з речами. Наступного дня приїхав до РТЦК, їх було близько 20 осіб. Їх відправили в селище Одеської області для отримання амуніції. Після отримання речей поїхали в м. Чорноморськ на КПТ, це був вечір суботи, переночували. Неділя був вихідний день, нічого не робили. В понеділок, 06.03.23 близько 05 годин ранку прибув автобус, по команді склали речі в багажник і пройшли в салон для відправки. Близько 07 години ранку виїхали, їх було близько 45 осіб. О 17 годині заїхали в Донецьку область і стали поблизу якогось селища. Їх розформували по ротах, він потрапив в 4 батальйон 12 роти. Всього 9 осіб разом з ним. За ними приїхав невеличкий автобус і повіз на КСП за м. Костянтинівку. До КСП добирались полями, було темно. По прибуттю їх чекав замполіт майор ОСОБА_10 і старшина. Всередині приміщення заповнювали анкети, майор ОСОБА_11 сказав, що пару днів у них буде злагодження, а потім їх відправлять на другу лінію оборони. Поки хлопці заповнювали анкети у нього була можливість вийти на двір покурити. Коли він вийшов з приміщення, пролунав потужний вибух десь поблизу, аж земля затрусилась. У нього почалась паніка, його трусило. Він зайшов в приміщенні і сказав, що без належної підготовки не буде проходити військову службу і психологічно до цього не готовий, оскільки не може нічого з собою зробити. Замполіт сказав, що на підготовку часу не має і це місце він зможе покинути тільки як вантаж «200» чи сяде на 8 років. Після цього у нього стався нервовий зрив і він сказав, що вони можуть застрелити його на місці. На наступний день приїхав замполіт, сказав сісти в машину і відвіз його на КСП де на нього чекали двоє осіб одягнених в цивільний одяг, то була контррозвідка. Один з них сказав, що бачив, як він телефонував на російські номери і попросив його телефон для перевірки. Коли він дав кнопковий телефон, інший запитав, як давно він скинув сенсор? Перевірили телефон і перейшли до питань, пов`язаних з проходженням військової служби. Запитали, чому він відмовляється іти на другу лінію оборони. Він пояснив, що через вибухи у нього психологічні проблеми і попросив поставити його на кухню або на ремонт техніки. Вони поспілкувались з замполітом, сказали, що він повинен зібратись духом. Ввечері 07.03.23 їх, 9 новоприбулих осіб вишикували для складання присяги, всім дали зброю крім нього. Він сказав, що присягу прийме коли буде проходити підготовку в навчальному центрі. Потім хлопців викликали по списку для складання присяги, а його в тому списку вже не було. Замполіт сказав, що з СБУ, контррозвідкою прийняли рішення, що він піде на першу лінію оборони копати окопи і сказав командиру підготувати відповідний наказ. В цей момент ОСОБА_12 здійснював відео зйомку. Він сказав, що без належної підготовки цього робити не буде. Його завезли в с. Бересток, у так званий медичний заклад. У когось з військових був день народження і вони розпивали спиртне. Він попросив про медичну допомогу, на що йому сказали, що не знають як його психіка відреагує на ліки і натомість запропонували спиртне. Він категорично відмовився випивати. На наступний день приїхав начмед і він у нього запитав, що робити далі, той сказав очікувати ВЛК. Знаходячись в медичному закладі він стежив за будинком, готував їжу, рубав дрова, прибирав, носив воду, розпалював буржуйку. До медичного закладу два рази приїздили психологи, один раз жінка психолог, вони цілеспрямовано приїздили до ОСОБА_13 , це хлопець у якого також були проблеми з психікою. Він сам звернувся до жінки психолога з проханням роз`яснити ситуацію і вона відповіла, що їм не потрібні ні кухари, ні ремонтники техніки, їм потрібні люди, які спокійно зможуть віддати своє життя. Далі, 15.03.23 приїхав замполіт ОСОБА_14 дістав аркуш паперу і сказав йому писати все, що хоче їм повідомити. Він написав, що не відмовляється працювати на користь ЗСУ, але з такою нервовою системою не може зібратись на полігон на злагодження. Ці пояснення він надавав 07.03.23, ніяких показів за 15.03.2023 не було. 17.03.23 за ним приїхав помічник начмеда і повіз його в м. Костянтинівку в лікарню, то була п`ятиповерхова будівля, на другому поверсі був кабінет психіатра, перед прийомом він підписав згоду. На передодні цієї поїздки по Берестку було два прильоти і вони всі сиділи в підвалі, то лікар бачив, що з його психікою. Він пояснив, що з початку перебування в Донецькій області він не спить і не може зібратись. Йому видали сильнодіючі препарати (психотропи) для вживання вдень і на ніч до проходження ВЛК і направлення на лікування на 2 місяці з підозрою на якийсь діагноз. Десь 20.03.23 о 17.00 приїхав командир і з ним троє солдат, сказав, щоб він перевдягнувся у військову форму, йому зачитають наказ і він повинен буде відмовитись для припинення його фінансування для фінансової частини. Ніяких навчань в той день не було. На ВЛК возили по вівторкам і п`ятницям. Прийшла і його черга їхати на ВЛК. Він їхав без направлення, з анкетою і там був перелік лікарів. В перший день пройшов трьох лікарів. В п`ятницю їх начмеду сказали, що без направлення ВЛК проходити не можна. Йому пояснили, що в ОСОБА_15 не встигли зробити електронне направлення, тому в графі «причина проходження ВЛК» у нього стоїть «відмова від проходження військової служби». Коли він спілкувався з психіатром, той сказав, що висновок без документів робити не буде. Довідку ВЛК він побачив лише в матеріалах кримінального провадження. Після всіх подій 07.04.2023 за ним та ОСОБА_13 приїхали, ще була з ними третя особа у якої були проблеми з серцем. Вони поїхали на КСП, там їх чекав комбат, а також люди з контррозвідки. Він написав пояснення чому відмовляється йти на полігон. Потім почалась зйомка, їм сказали вишикуватись. ОСОБА_13 в строю стояв через одного чи через дві особи від нього. Їм сказали відмовитись на відео та назвати причини відмови. Їх зняли, а потім сказали перезняти, оскільки відео не підходило, хтось говорив не голосно. Почали знімати другий раз, сказали, що відмовляються, він назвав причиною психологічні проблеми. Відзняли відео, поки знімали була пауза. Потім сказали втретє знімати, після забрали в ДБР. Додав, що навчальні стрільби він не проходив, в ОСОБА_15 пропонували бути на злагодженні, а потім йти до окопів. Злагодження не проходив, оскільки не був підготовлений, але його одразу привезли до зони бойових дій без підготовки. Чи був ОСОБА_9 для нього начальником йому не відомо, він бачив його однин раз і він йому не представлявся. Суть оголошеного йому бойового розпорядження була зрозуміла і полягала в тому, щоб висунутись на другу лінію оборони для облаштування позицій. Зйомками 07 квітня 2023 року при оголошення бойового розпорядження керувала контррозвідка. Взагалі він вважає, що то була постановочна зйомка і ніякого наказу не було, а інші військові в строю були масовкою. Він заздалегідь знав, що керівництво готує матеріали для того, щоб посадити його за грати і 07.04.2023 його вже чекали в ДБР в Краматорську. Наказ оголошувався три рази і в перший раз він не відмовлявся від виконання, але комбат сказав «ти ж відмовляєшся!» і інші два рази він відмовився від виконання. Взагалі від проходження військової служби не відмовлявся, можливо не готовий був виконувати всі завдання та одразу попасти до зони бойових дій. 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_16 пояснив суду, що 07 квітня 2023 року був залучений оператором для того, щоб зняти процес доведення бойового розпорядження до військовослужбовців. Відбувалось це на КСП батальйону. Тоді капітан, а зараз вже майор ОСОБА_9 доводив бойове розпорядження до чотирьох військовослужбовців, серед яких був і ОСОБА_17 . Суть наказу була в тому, що вони повинні були вибути в район «Білої гори» для облаштування інженерних споруд. Цей район знаходився на другій або третій лінії оборони. З чотирьох військовослужбовців ОСОБА_13 та ОСОБА_17 відмовились виконувати бойове розпорядження. Не пам`ятає, щоб перед оголошенням бойового розпорядження хтось з військових скаржився на стан здоров`я. Після оголошення бойового розпорядження на питання командира, чи згодні військовослужбовці виконувати бойове розпорядження, ОСОБА_17 відповів «ні». Свою відмову він мотивував тим, що йому страшно. Наказ був чітким та зрозумілим для військовослужбовців. В строю ОСОБА_17 був без необхідного інструменту, але на місці його би забезпечили. В його присутності до ОСОБА_17 заходи примусу не застосувались. При оголошенні бойового розпорядження були присутніми також і працівники СБУ або контр розвідки. Відео знімалось два рази. Перший раз після оголошення бойового розпорядження передивились відео і виявилось, що він знімав не так як треба, а саме з одного краю до іншого, а треба було щоб в одному кадрі було видно всіх учасників, тому приблизно через 7-8 хвилин оголосили бойове розпорядження вдруге. Знімав відео він на свій власний мобільний телефон, а потім разом з іншими документами передав його представникам ДБР. ОСОБА_17 відмовився від виконання бойового розпорядження і вперше і вдруге. Чи спілкувався він між оголошеннями бойового розпорядження з кимось йому не відомо. ОСОБА_17 бачив один раз тільки при оголошенні бойового розпорядження, тому охарактеризувати його як військовослужбовця не може. ОСОБА_17 до цього випадку теж відмовився від виконання наказу командира. Тоді 14 або 15 березня 2023 року військовослужбовці тільки прибули і був виданий наказ про отримання ними зброї та проходження навчання, але ОСОБА_17 відмовився, за що отримав дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани». Крім того, ОСОБА_17 відмовився приймати присягу військовослужбовця. Чи відмовився він разом з цим від отримання грошового забезпечення йому не відомо. Після того з ним спілкувались і начальник з МПЗ, і психологи. Потім його направили для проходження ВЛК. З висновком ВЛК він не ознайомлювався, але йому відомо, що ОСОБА_17 до служби придатний.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що з обвинуваченим має службові відносини. ОСОБА_17 прибув до військової частини, а саме до його підрозділу і одразу категорично відмовився приймати участь у ведені бойових дій. В першу чергу він відмовився від отримання зброї та проходження підготовки на полігоні. З цього приводу проводилось службове розслідування. Далі військовослужбовець був направлений для проходження ВЛК і паралельно готувалось бойове розпорядження. Крім того, з ним були проведені бесіди керівництвом батальйону і контррозвідкою, роз`яснено про настання кримінальної відповідальності у разі відмови від виконання бойового розпорядження, на що була отримана відповідь «краще я сяду до тюрми, чим піду вбивати людей». Так, 07.04.2023 ОСОБА_17 було доведено бойове розпорядження командиром батальйону. Розпорядження було чітким і зрозумілим для виконання. Питань з приводу незрозумілості розпорядження не надходило. Двоє з чотирьох військовослужбовців погодились виконувати бойове розпорядження, а ОСОБА_17 і ОСОБА_13 відмовились, у зв`язку з чим були передані до ДБР. Оголошення бойового розпорядження відбувалось в м. Костянтинівка, Донецької області. Оголошував його капітан ОСОБА_9 . Під час оголошення бойового розпорядження відео зйомка проводилась ОСОБА_16 . Суть бойового розпорядження була у тому, щоб вибути на другу лінію оборони для підготовки інженерних споруд. ОСОБА_17 не був забезпечений зброєю тому, що направлявся на другу лінію оборони у зв`язку з тим, що не пройшов підготовку. Перший наказ про отримання зброї та проходження підготовки ОСОБА_17 теж не виконав. Перед виконанням бойових розпоряджень ОСОБА_17 мав пройти підготовку і йому була надана така можливість, але він відмовився. В штаті військової частини є група бойового стресу, ОСОБА_17 з цією групою працював в ОСОБА_15 , йому було рекомендовано пройти спеціалістів психіатрів і він їх проходив в ОСОБА_15 і ОСОБА_19 . Психологічний супровід військових здійснюється постійно, вони співпрацюють з психологами і психотерапевтами. Індивідуальні розмови з ОСОБА_17 проводились постійно, 2-3 рази на тиждень. Намагались проводити підготовку ОСОБА_17 до виконання завдань, на що останній співробітникам СБУ та психологам заявив, що не збирається воювати та вбивати людей. Наказ для простого військовослужбовця як ОСОБА_17 був зрозумілим і він міг його виконати. Йому було видано розпорядження про відбуття на другу лінію, щоб він звикав до звуків вибухів. «Біла гора» була безпечною, це навіть третя лінія оборони. ОСОБА_17 повинен був «озброїтись» лопатою та копати траншею, це все, що від нього вимагалось. Наказ оголошувався один раз. За два тижня до цього військовослужбовцям повідомлялось, що їм прийдеться їхати на облаштування споруд. Це їм доводилось під час бесіди. Про наслідки його відмови від виконання бойового розпорядження у виді кримінальної відповідальності ОСОБА_17 доводилось, про що свідчить його підпис. Вважає, що відмова ОСОБА_17 від виконання бойового розпорядження це його волевиявлення, а не результат впливу інших осіб. Після відмови від виконання бойового розпорядження ОСОБА_17 міг одуматись і змінити своє рішення, але в цьому випадку рішення про притягнення його до кримінальної відповідальності приймали би співробітники ДБР. Під час спілкування ОСОБА_17 з співробітниками ДБР подзвонила мати ОСОБА_17 і повідомила, що він раніше мав проблеми з алкоголем. З усіма, хто прибуває в підрозділ він особисто спілкується, і ОСОБА_17 не був винятком, і він одразу заявив, що воювати не буде, тому на 2 добу з часу прибуття і до моменту відмови від виконання бойового розпорядження ОСОБА_17 був розміщений у медичному пункті для того, щоб обмежити його негативний вплив на інших військовослужбовців. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що обвинувачений є його колишнім підлеглим. Неприязних відносин з ним не має. Від командира роти поступило повідомлення, що даний військовослужбовець відмовляється виконувати бойове завдання і виходити на бойові позиції. Було прийнято рішення зачитати йому бойовий наказ і щоб він привселюдно відмовився від його виконання. Точну дату не пам`ятає, але можливо подія відбувалась в квітні в м. Костянтинівка. Наказ полягав в тому, щоб вийти на другий рубіж оборони в с. Ол. Шультіно, ОСОБА_20 для облаштування окопів. Доводити даний наказ він мав право, взагалі доводить накази командирам підрозділів, а вони вже далі за підлеглістю. Але ОСОБА_17 забажав, щоб він особисто йому довів бойове розпорядження. Він є для ОСОБА_17 прямим начальником. ОСОБА_17 відмовився виконувати бойове розпорядження, оскільки боявся померти і не міг піти за станом здоров`я бо мав нервовий зрив. Інші підлеглі той наказ виконали. Взагалі зачитував той наказ для сімох осіб. У кожного військового, хто знаходиться в зоні бойових дій є особиста зброя. У разі прориву першої лінії оборони на другу лінію по сигналу заходять інші підрозділи для виконання бойових завдань, крім того, там знаходяться резерви, тому хвилювання ОСОБА_17 були безпідставними. У обвинуваченого зброї не було, бо він відмовився її отримувати. Також відмовився складати присягу. При зйомці оголошення наказу були присутніми представники СБУ. За кожним батальйоном є закріплений представник контррозвідки, він стежить, щоб все було згідно з законом. Інший наказ ОСОБА_17 віддати не міг, оскільки він перебував на посаді стрілка і повинен був виконувати свої обов`язки. У батальйоні 500 осіб і якщо кожен буде відмовлятись виконувати наказ нікому буде воювати. Є такі посади які перебувають на третьому рубежі, а близько 100 осіб з підрозділу повинні перебувати на передніх позиціях. Є наказ командира бригади де зазначено командиру 4 батальйону здійснити переміщення особового складу на такий-то рубіж оборони, там не зазначена конкретна кількість осіб. Перед оголошенням наказу приблизно годину часу спілкувались з підлеглими, розповідали, що від них буде потрібно, всі поводили себе нормально. ОСОБА_17 поводився адекватно, нервового збудження у нього не було. Він знав, що не буде покараний за свій вчинок. Зйомку оголошення наказу проводив його заступник з виховної роботи. Знімали два рази, оскільки в перший раз в стрій поставили і свідків. Між першою зйомкою і другою була перерва в 20 хв, ОСОБА_17 пояснювали наслідки, але він і вдруге відмовився. Взагалі, що в перший, що в другий раз відмовились від виконання бойового розпорядження двоє. Другому військовому потім судом призначено повторне дослідження і дійсно у нього виявлене психологічне не врівноваження і він не має права працювати зі зброєю. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 пояснив, що число він не пам`ятає, в м. Костянтинівка, Донецької області по службі знаходився на КСП, у тимчасовому пункті дислокації батальйону, приїхав до свого командира і в його присутності перед строєм військовослужбовців було зачитано бойове розпорядження. Після чого обвинувачений і ще один військовослужбовець в присутності свідків відмовились виконувати цей наказ. Наказ оголошував командир батальйону  ОСОБА_9  він був для них начальником. Обстановка на КСП була звичайна, військовослужбовців не пригнічували, перед оголошенням наказу їм пояснювали наслідки їх дій, розмовляли без тиску. Військовослужбовці добровільно проявляли своє волевиявлення, на стан здоров`я не скаржились. Суть наказу полягала в тому, щоб піти на ОСОБА_22  гору на другу лінію оборони для облаштування інженерних позицій. Причиною відмови від виконання бойового розпорядження військовослужбовці назвали страх. Відео фіксація здійснювалась військовослужбовцем  ОСОБА_23 , він теж був свідком даної події. Тренування проходять в частині безперервно, скільки тренувань пройшов ОСОБА_17  йому не відомо. На оголошенні наказу ОСОБА_17  поводився звичайно, нічого особливого в його поведінці не помітив. Страху в його очах не бачив, він вів себе адекватно. З ним обвинувачений особистими переживаннями не ділився. Взагалі до цього випадку він його не бачив. Після того як була зафіксована відмова вони поїхали до ДБР в Краматорськ давати свідчення. Чи перше це було бойове розпорядження для ОСОБА_17  йому не відомо. Особисто йому  ОСОБА_17 не повідомляв про свої психологічні проблеми. Чи звертався  ОСОБА_17 з цього приводу до медиків йому не відомо. 
		На підтвердження вини ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні органом досудового розслідування надані суду письмові докази, які відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
		-Повідомлення керівника групи СІЗ ДВКЗ СБУ ОТУ «Соледар» ОСУВ «Хортиця» від 07.04.2023 17/7/1-4173 про вчинення кримінального правопорушення згідно з яким  директору ТУ ДБР в м. Краматорськ надійшла інформація про те, що 07 квітня 2023 року командиром 4-го стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1  Ткачуком доведено бойове розпорядження №86 прибути для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних бойових вогневих позицій на ВОП «Ганімед» на другій лінії оборони, однак ОСОБА_7  відкрито відмовився від виконання вищевказаногонаказу (а.с.108-109).
		-Військовий квиток НОМЕР_2 щодо ОСОБА_7 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 03 березня 2023 р., з якого вбачається, що на підставі Указу Президента України №69/20222 від 24.02.2022 призваний у Збройні Сили України за загальною мобілізацією та зарахований до списку ВЧ НОМЕР_1 згідно наказу №66 від 04.03.2023, присвоєне військове звання солдат (а.с.79),
		-Відомостями обліково-послужної картки на сержантів і солдат до військового квитка серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_7 , згідно з якими присвоєне військове звання солдат наказом Київського РТЦК №19 від 03.03.2023 (а.с. 77) 
		-Інформацією зі службової картки 3 свід 1 св 12 ср 4 сбВЧ А0666, з якої вбачається, що на ОСОБА_7 15.03.2023 накладено стягнення у виді догани за відмову отримувати зброю АК 74, у виді суворої догани за відмову проходити підготовку на полігоні та 22.03.2023 сувору догану за порушення ст. 6, 11, 16, 30 Статуту ЗСУ ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту (а.с.73 звор.),
		-Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №73 від 11.03.2023 стосовно залучення до виконання бойових завдань та зарахування ОСОБА_7 до розташування 4 стрілецького батальйону (а.с. 83-84).
		-Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №75 від 13.03.2023 згідно з яким ОСОБА_7 вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків солдата та виплачувати грошове забезпечення (а.с. 82).
		-Довідка командира ВЧ НОМЕР_1 про те, що солдат ОСОБА_7 причин для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не має (а.с. 86).
		-Витяг з бойового розпорядження командира НОМЕР_3 КСП Біла Гора 09.30 07.04.2023 на підтвердження отриманого завдання виконати наказ про необхідність ОСОБА_7 прибути для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на ВОП «Ганімед» на другій лінії оборони. Після прибуття доповісти встановленим порядком через командира підрозділу. (а.с. 110-111 т. 1)
		-Рапорт ОСОБА_24 про те, що в присутності його та інших військовослужбовців ОСОБА_7 відмовились виконувати доведений наказ (а.с. 112, т.1).
		-Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 250 від 21.09.2022 згідно з яким ОСОБА_24 слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону (а.с. 113 т. 1)
		- Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 112 від 08.05.2022 згідно з яким ОСОБА_9 слід вважати таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира 4 стрілецького батальйону (а.с. 120 т. 1)
		-Витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1018 від 15.03.2023 згідно з яким призначене службове розслідування за фактом відмови від виконання солдатом ОСОБА_7 наказу отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб (а.с. 116-119 т. 1).
		-Службова характеристика з якої вбачається, що ОСОБА_7 зарекомендував себе з негативної сторони, Статути, накази та керівні документи не знає, відмовляється брати до рук зброю, не виконує службові обов`язки та накази командирів, займаній посаді не відповідає. (а.с. 73 т. 1)
		-Довідка військово-лікарської комісії №454/1 від 22 березня 2023 р. щодо ОСОБА_7 , з якої вбачається, що 22 березня 2023 р. проведено медичний огляд військово-лікарською комісією. На підстави висновку ВЛК придатний до військової служби. (а.с. 71), 
		-Інформацією з медичної характеристики ОСОБА_7 наданої 22.03.23, з якої вбачається, що при первинному огляді скарг на стан здоров`я не заявляв. На диспансерному обліку лікаря частини, психіатра, дерматовенеролога, фтизіатра не знаходиться. Скарги на приступи панічних атак, боїться взривів. Об`єктивно: загальний стан задовільний, веде себе адекватно. Діагноз: відмова від військової служби (а.с. 74).
		-Протокол зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 07 квітня 2023 року, згідно з яким ОСОБА_16 самостійно здійснив копіювання відеозапису з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з належного йому мобільного телефону відеозаписів, які містять відомості щодо видання наказу капітаном ОСОБА_9 ВЧ НОМЕР_1 для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на другій лінії оборони (а.с.121-124 т. 1).
		-Протокол огляду предмету від 07.04.2023 року, з якого вбачається, що проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_16 , а саме відео файлу з назвою « ОСОБА_25 » у якому відображено процес відання усного наказу командиром ОСОБА_9 військовослужбовцям в/ч НОМЕР_1 та зафіксована відмова ОСОБА_7 та ОСОБА_26 виконати наказ (а.с.125-126 т. 1).
		-протоколами проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , від 07 квітня 2023 року, під час якого свідки показали, що 07.04.2023 р. близько 09 год. 54 хв. перебуваючи в розташуванні в АДРЕСА_3 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 пошикував військовослужбовців та віддав наказ на підставі бойового розпорядження стосовно ОСОБА_7 на вибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводний опорний пункт «Ганімед» на другу лінію оборони. ОСОБА_7 та ОСОБА_27 відмовились виконати наказ, інші військовослужбовці ОСОБА_28 та ОСОБА_29 виконали. Вказана слідча дія фіксувалась на відеозапис. Наказ був зрозумілім, чітким без двозначного тлумачення.
		Судом також досліджено:
		-інформацію на запит захисника №8766 від 02.08.2023 наданої з ВЧ НОМЕР_1 , з якої вбачається, що новоприбулий військовослужбовець солдат ОСОБА_7 відмовився виконувати наказ отримати зброю і вирушити на полігон для проведення навчання. На підставі доповіді ОСОБА_30 від 15.03.2023 №0666/35/2389 за вказаним фактом проведено службове розслідування за результатами якого військовослужбовця ОСОБА_7 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Солдат ОСОБА_7 особисто відмовився приймати військову присягу та проходити програму підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно його прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї. (а.с. 201 т. 1)
		-відповідь на адвокатський запит №7402 від 24.08.2023 р., з якої вбачається, що за результатами медичного огляду громадянин ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби відповідно до «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402. 03.03.2023 ОСОБА_7 проходив психологічний тест «Адаптивність 200», за результатами якого був визнаний як рекомендований для проходження військової служби. 04.03.2023 ОСОБА_7 призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 на військову службу за мобілізацією, направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 (а.с. 102).
		-завірені копії матеріалів службового розслідування за фактом відмови солдатом ОСОБА_7 виконати наказ, з яких вбачається, що в присутності військовослужбовців ОСОБА_31 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 командир ОСОБА_24 оголосив солдату ОСОБА_7 наказ отримати зброю і вирушити на полігон. Для навчальних стрільб, однак останній відмовився виконати наказ через незадовільний морально-психологічний стан та через те, що вважає себе психічно неврівноваженою людиною. В поясненнях ОСОБА_7 зазначив причиною відмови прийняти присягу є страх опинитись на передовій.(а.с.41-78 т. 2) 
		За приписами ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Позиція сторони захисту
		Сторона захисту стверджувала, що в судовому розгляді не доведено винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 402 КК України та просила виправдати зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення з огляду на таке.
		Суб`єктом злочину може бути військовослужбовець чи військовозобов`язаний під час проходження зборів, які за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглими начальнику, що віддав наказ. Проте ОСОБА_7 раніше не проходив військову службу, не здобув військово-облікову спеціальність, не складав присягу, не пройшов бойову підготовку, а тому відноситься до другої категорії запасу але Київський РТЦК неправильно зазначив категорію обліку у військовому квитку. Крім того, моменту складання присяги передує проходження програми підготовки, однак з 04.03.2023 року не було проведено базової загальної підготовки. В супереч зазначеному ОСОБА_7 призначено на посаду стрільця 3-го стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_7 не складав військової присяги, а тому не міг порушити норми та вимоги Статуту Збройних сил України, а у командування ВЧ НОМЕР_1 не було жодних законних підстав для направлення ОСОБА_17 на лінію фронту для виконання бойових завдань. Додав, що медична характеристика ОСОБА_7 з зазначенням діагнозу «Відмова від проходження військової служби» не ґрунтується на нормах законодавства, а тому є незаконною. Оголосивши 07.04.2023 р. розпорядження про вибуття для обладнання інженерних споруд та підготовки запасних вогневих позицій на взводному опорному пункті «Галімед» на другій лінії оборони поблизу н.п. Біла Гора командир ОСОБА_9 не пересвідчився, що ОСОБА_7 міг виконувати наказ та направив його до ДБР. Зазначив, що ОСОБА_17 не зміг оволодіти необхідними знаннями та досвідом у подоланні службово-бойових психологічних навантажень та швидко перебудувати свою психіку відповідно до бойових обставин. З огляду на наведене не прослідковується злочинного наміру обвинуваченого ухилитись від обов`язку щодо захисту Вітчизни у безпосередньому зіткненні з противником в умовах воєнного стану, а тому відсутні ознаки суб`єктивної сторони.
		Окрім зазначеного, обвинувачений ОСОБА_7 просив визнати незаконною мобілізацію та в подальшому присвоєння йому звання солдату, оскільки він не прийняв присягу. 
		Позиція обвинувачення:
		Прокурор вважав доведеним в судовому засіданні, що ОСОБА_7 вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, а саме вчинив непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 провину не визнав, тому не знайшли підтвердження обставини що пом`якшують обвинувачення. Крім того під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений добровільно відмовився як отримувати зброю так і складати присягу військовослужбовця. На підставі викладеного просив ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. 
		Позиція та мотиви суду.
		Оцінка доказів. 
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		З огляду на це, будь-які матеріали мають подаватись до суду з обґрунтуванням їх належності, тобто таким чином, щоб суд міг встановити, яка саме інформація має доказове значення і на підтвердження яких саме обставин подано відповідний доказ і яким чином ці обставини стосуються предмета доказування.
		Надаючи оцінку проведеним слідчим експериментам суд враховує, що метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення за участю підозрюваного слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на відміну від допиту, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої дії. 
		При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.
		Виходячи із сутнісних ознак показань, визначених в ч. 1 ст. 95 КПК, у системному зв`язку із ч. 2 ст. 84 цього Кодексу, показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
		При проведенні слідчого експерименту участь підозрюваного, обвинуваченого, свідка не може виявлятися виключно в формі повідомлення відомостей про фактичні дані, які мають значення для кримінального провадження (адже це є предметом допиту). Слідчий експеримент, здійснений у такій формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення або свідком відомостей вчинення правопорушення з метою процесуального їх закріплення, має розцінюватися як повторний допит, що не може мати в суді доказового значення з огляду на ч. 4 ст. 95 КПК, згідно з якою суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 КПК.
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 14 вересня 2020 року у справі 740/3597/17 ВС дійшов висновку, що слідчий експеримент, який полягає лише у повідомленні підозрюваним відомостей про факти, які мають значення для кримінального провадження, і не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як повторний допит і не може мати в суді доказового значення з огляду на частину 4 статті 95 КПК. 
		Досліджені в судовому засіданні протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 не містять відтворення дій, обстановки, обставин певної події, будь-яких дослідів чи випробувань, фактично містять показання свідків щодо обставин інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а тому суд їх розцінює як допит проведений на стадії досудового розслідування, що не має для суду доказового значення. 
		Є слушними зауваження захисника щодо неврахуванні при розгляді кримінального провадження медичної характеристики, оскільки діагноз зазначений у ній не відповідає Міжнародній статистичній класифікації хвороб та проблем пов`язаних зі здоров`ям.
		Суд звертає увагу на те, що згідно ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Аналізуючи свідчення свідків, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, перед допитом свідки попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиве показання, крім того, вони відповідають іншим доказам, дослідженим в судовому засіданні та беззаперечно вказують на те, що ОСОБА_7 відмовився виконувати наказ командира.
		Суд критично відноситься по показань обвинуваченого з приводу того, що він не відмовлявся виконувати наказ при його оголошенні перший раз. Оскільки це спростовується показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_9 . 
		Не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого, що він мав всі законні підстави не виконувати наказ командира, оскільки не приймав присяги, не отримував належної військової підготовки та не законно був мобілізований, бо такі твердження спростовуються матеріалами кримінального провадження. 
		Суд, досліджуючи обліково-послужну картку до військового квитку серії НОМЕР_2 щодо ОСОБА_7 , встановив, що графа «18. Військову присягу прийняв» та «22 Військова підготовка» не заповнені. Прийняття Військової присяги покладає на військовослужбовців усю повноту відповідальності за виконання військового обов`язку. Як встановлено в судовому засідання показами свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , матеріалами службового розслідування військовослужбовець ОСОБА_7 категорично відмовився приймати присягу, в той день як інші військовослужбовці її склали. Вказані дії ОСОБА_7 розцінюються судом як подання іншим військовослужбовцям ганебного прикладу нехтування вимогами військової дисципліни, що в свою чергу підриває не лише боєготовність військових формувань, але й авторитет Збройних Сил України в цілому. Посилання ОСОБА_7 про те, що він психічно не здорова людина не знайшло свого підтвердження в матеріалах кримінального провадження, адже довідка ВЛК та довідки лікаря психіатра та нарколога спростовують такі твердження обвинуваченого. 
		Суд дійшов висновку, що відсутність у обвинуваченого належної військової підготовки обумовлено його поведінкою, ставлення до військової служби та не бажанням її проходження, оскільки ОСОБА_7 не виконав наказ отримати зброю та вирушити на полігон для проведення навчальних стрільб, про що свідчать матеріали службового розслідування.
		Оцінивши усі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, оскільки ці докази доповнюють один одного та у своїй сукупності разом з іншими доказами є достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом.
		Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
		Щодо мотивів призначення покарання.
		При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		Згідно роз`яснень п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		За своєю суттю пом`якшуючи обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
		Обставин, які пом`якшують покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом також не встановлено. 
		Крім того, суд не приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 30 червня 2023 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб оцінює як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства у тому числі окремих осіб.
		Разом з тим, з урахуванням обставин вчинення злочину та даних про особу обвинуваченого у сукупності, суд не погоджується з висновком представника персоналу органу пробації (який носить рекомендаційний характер) про те, що виправлення обвинуваченого зі звільненням від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням можливе з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України є тяжким злочином. ОСОБА_7 на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Судом враховується інформація щодо окремих рис характеру обвинуваченого, його моральних якостей, як обов`язковий елемент доказування обставин, що характеризують особу обвинуваченого, яка міститься в 2 розділі досудової доповіді та свідчить про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, а саме те, що 15.06.2007 Біляєвський районний суд Одеської області визнав винним обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України та призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком 2 роки, 26.07.2012 Теплодарський міський суд Одеської області визнав обвинуваченого винним за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з іспитовим строком на три роки. Вік першого притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності - 15 років.
		Отже, ОСОБА_7 вчинив умисний тяжкий військовий злочин за ч. 4 ст. 402 КК України за наявності прямої загрози національній безпеці держави, коли від військовослужбовців особливо вимагається бути високо дисциплінованим та мати високу моральну та патріотичну свідомість, під час дії воєнного стану ухилився від виконання військових обов`язків. Разом з цим, після скоєння злочину ОСОБА_7 не усвідомив протиправність та помилковість своїх дій, провину не визнав, не дав критичну оцінку своїй поведінці та не засудив її. З огляду на вищенаведене суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 402 КК України. На підставі вище наведеного, суд вважає неможливим застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням.
		На переконання суду, саме таке покарання у вигляді позбавлення волі буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50КК України мети покарання.
		Витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
		Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, враховуючи призначене судом покарання та особу обвинуваченого, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину 07 квітня 2023 року о 21 годині 30 хвилин затримано ОСОБА_7 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2022 року щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти. Разом з цим, за приписами ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання, ОСОБА_7 строк його попереднього ув`язнення з 07 квітня 2023 року по 26 жовтня 2023 року включно, а початок строку відбування покарання визначити з дати ухвалення вироку тобто з 27 жовтня 2023 року.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 368, 373-376, 395 КПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 27 жовтня 2023 року.
		Зарахувати ОСОБА_7 у строк відбутого покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення в період з 07 квітня 2023 року по 26 жовтня 2023 року включно з розрахунку одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув`язнення.
		Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою на умовах гауптвахти залишити до набрання вироком законної сили.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення копії вироку.
		Суддя                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...