Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/4827/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2023. Зареєстровано: 30.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2023.
Дата набрання законної сили: 30.11.2023
Номер судового провадження: 2/464/1384/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/4827/23
		пр.№ 2/464/1384/23 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25.10.2023 року                                            м.Львів
		Сихівський районний суд м.Львова
		в складі: головуючого  судді Борачка М.В.,
		секретар судового засідання Дзьобан Н.С.,
		за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,
		відповідача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
		Львівська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136800:01:010:0048 за адресою  АДРЕСА_1 ) без правовстановлюючих документів у розмірі 86`127,13 грн.
		Ухвалою від 26.07.2023 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Ухвалою від 04.09.2023 здійснено перехід із розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи у порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 19.09.2023.
		Ухвалою від 19.09.2023 відмовлено у задоволені клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
		 
		АРГУМЕНТИ СТОРІН.
		Аргументи позивача.
		Позов обґрунтовано тим, що земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048 площею 0,0967 га за адресою АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Львова, перебуває у комунальній власності Львівської міської ради та не є об`єктом договору про передачу її у власність або надання в оренду. Означена земельна ділянка сформована 04.11.2010.
		Відповідно до ухвали Львівської міської ради №3591 від 03.06.2010 ФОП ОСОБА_2 відповідачу було передано означену вище земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування виробничої будівлі за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання земель  землі промисловості (Договір оренди землі №С-1746 від 08.07.2010). Виробнича будівля, яка знаходиться на земельній ділянці, належить ОСОБА_2 на праві власності, що вбачається зі змісту інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Як стверджує позивач, термін оренди завершився, ухвал про продовження терміну оренди Львівською міською радою не приймалося. 28.03.2023 управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради проведено обстеження відповідної земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_2 фактично використовує її для обслуговування будівлі за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання ділянки у користування. За результатами обстеження складено акт №111 від 28.03.2023, який скеровано на адресу відповідача.
		Зважаючи на це, позивач переконаний, що відповідач протягом періоду з 04.06.2020 по 31.05.2023 фактично використовує спірну земельну ділянку за відсутності правових підстав. При цьому він не сплачує жодної орендної плати. Таким чином, позивач просить стягнути із ОСОБА_2 86`127,13 грн. безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
		В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві. Просила позов задоволити. 
		 
		Аргументи відповідача.
		Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
		1. Наданий позивачем витяг НВ-4600368452023 із технічної документації щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки є неналежним та недопустимим доказом, оскільки після сканування наявного на ньому QR-коду видає результат: «Увага! Витяг не знайдено». У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те хто сформував і видав відповідний витяг.
		2. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність сформованої у законний спосіб нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка бралась позивачем для нарахування нібито недоотриманої орендної плати. Так, позивачем не надано доказів, які б підтверджували розмір нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в розрізі років 2020-2023.
		3. З моменту прийняття ухвали Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019 стало неможливим здійснювати розрахунок та сплату грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою, оскільки частина такої ділянки змінила цільове призначення шляхом встановлення нових червоних ліній. Станом на сьогодні, не відомо, яка частина земельної ділянки перейшла до категорії земель загального користування, а яка площа залишилась за попереднім цільовим призначенням, адже позивач самоусунувся від виконання своїх обов`язків та внаслідок протиправної бездіяльності не скасував державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0048, не оформив землевпорядні документації на дві нові земельні ділянки та не зареєстрував їх у встановленому порядку.
		4. Наданий позивачем Акт №111 від 28.03.2023 є недостовірним доказом, адже зафіксована в ньому інформація щодо відсутності обмежень у використанні земельної ділянки суперечить ухвалі Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019.
		5. Позивачем не доведено факту використання ОСОБА_2 земельної ділянки. Згідно із постановою КМУ №303 від 13.03.2022 припинено проведення планових та позапланових заходів державного контролю. Зважаючи на це, проведення перевірки та складення Акту №111 від 28.03.2023 суперечить чинному законодавству. Відповідний акт є недопустимим доказом, адже отриманий у незаконний спосіб.
		6. Наданий позивачем Витяг з Державного земельного кадастру №НВ-0000863722023 від 11.05.2023 не відповідає вимогам щодо оформлення документів, оскільки наявний на ньому QR-код не відображений повністю, що унеможливлює його перевірку.
		В судовому засіданні відповідач просив відмовити в задоволенні позову із зазначених вище підстав. Додатково зазначив, що в 2010 році уклав з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки та після закінчення строку дії договору в 2020 році, продовжував сплачувати орендну плату в розмірі передбаченому договором оренди.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
		03.06.2010 Львівською міською радою прийнято ухвалу №3591, згідно якою вирішено передати ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0967 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничої будівлі та рекомендовано останньому у місячний термін укласти з Львівською міською радою договір оренди та провести його державну реєстрацію. 
		08.07.2010 між позивачем (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено Договір оренди землі №С-1746 (надалі  Договір), згідно із яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , для обслуговування виробничої будівлі.
		Згідно із п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий №4610136800:01:010:0048, загальною площею 0,0967 га.
		Факт перебування земельної ділянки в оренді підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000863722023 від 11.05.2023, а також не заперечується сторонами.
		Зі змісту згаданого вище витягу також вбачається, що відповідна земельна ділянка:
		- перебуває у комунальній власності Львівської міської ради;
		- належить до категорії земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення;
		- має вид цільового призначення 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості;
		- станом на 25.04.2023 має нормативно-грошову оцінку у розмірі 1`478`852,44 грн.;
		- зареєстрована 04.11.2010.
		Відповідно до умов Договору, його укладено на 10 (десять) років до 03.06.2020. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Договором також передбачено, що він припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.
		Судом встановлено, що дія Договору припинилася 03.06.2020 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Докази продовження строку дії договору в матеріалах справи відсутні. Також в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу земельної ділянки, яка виступала об`єктом оренди.
		Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №329844268 від 21.04.2023, за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться об`єкт нерухомого майна реєстраційний №920497646101, а саме: нежитлова будівля літ. «И-4», площею 2`034,0 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації: 26.04.2016. Підстава державної реєстрації: рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О.П. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29573183 від 12.05.2016.
		28.03.2023 провідним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель м. Львова управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком І.П., провідним спеціалістом відділу районних архітекторів управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради Виниченком К.Д. проведено обстеження земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048 площею 0,0967 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складено та підписано Акт обстеження №111.
		Вказаним Актом обстеження встановлено, що земельна ділянка фактично використовується ОСОБА_2 для обслуговування будівлі на АДРЕСА_1 за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. 
		Таким чином, враховуючи 
		- положення Акта обстеження №111;
		- обставини того, що ФОП ОСОБА_2 передано в користування земельну ділянку із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048 і в матеріалах справи відсутні докази повернення цієї ділянки позивачу після припинення Договору оренди;
		- обставини того, що на земельній ділянці із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048 знаходиться нерухоме майно відповідача  нежитлова будівля літ. «И-4», площею 2`034,0 кв.м.,
		судом встановлено, що останній фактично використовує відповідну земельну ділянку для обслуговування належної йому нежитлової будівлі за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про її передачу у власність або надання в оренду.
		29.03.2023 Управлінням державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради сформовано Лист №2412-вих-37850, у якому запропоновано відповідачеві або вжити заходи щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою, або провести оплату всіх належних орендодавцю безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності. Однак, докази виконання відповідачем вказаного листа в матеріалах справи відсутні.
		Згідно з Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-4600368452023, сформованого 25.04.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048 становить 1`478`852,44 грн.
		Позивачем надано суду розрахунок суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю, згідно із яким визначення заявленої до стягнення суми проводилось наступним чином:
		- 2020 рік: нормативна грошова оцінка (НГО) становить 1`169`053,31 грн.; коефіцієнт індексації НГО  1; ставка орендної плати  3%; розмір орендної плати за період з 04.06.2020 по 31.12.2020 становить 20`166,17 грн.;
		- 2021 рік: НГО становить 1`169`053,31 грн.; коефіцієнт індексації НГО  1; ставка орендної плати  3%; розмір орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 становить 35`071,60 грн.;
		- 2022 рік: НГО становить 1`285`958,64 грн.; коефіцієнт індексації НГО  1,1; ставка орендної плати  3%; розмір орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 становить 38`578,76 грн.;
		- 2023 рік: НГО становить 1`478`852,44 грн.; коефіцієнт індексації НГО  1,15; ставка орендної плати  3%; розмір орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.05.2023 становить 18`485,66 грн.
		Таким чином, загальна сума нарахованої плати становить 112`302,19 грн.
		Як вбачається з Листа-відповіді Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів №4-2201-7990 від 14.06.2023, до бюджету Львівської міської територіальної громади на ККДБ 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» від ОСОБА_2 за період з 04.06.2020 по 31.05.2023 надійшло 26`175,00 грн.
		Враховуючи зазначене, позивачем зменшено нараховану та заявлену ним до стягнення суму у розмірі 112`302,19 грн. до 86`127,13 грн.
		 
		ОЦІНКА СУДУ.
		Статтею 2 Земельного кодексу України (надалі  ЗК України) передбачено, що земельні відносини  це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1). Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч. 2). Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ч. 3).
		Згідно зі ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		Плата за землю  обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
		Підпунктами 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що земельний податок  обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата  обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
		Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» в залежності від правових підстав передання прав землекористування ділянками.
		Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
		З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) було укладено Договір оренди землі №С-1746 від 08.07.2010 щодо земельної ділянки площею 0,0967 га (кадастровий №4610136800:01:010:0048) зі строком дії 10 років до 03.06.2020. Вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передавалась в користування для обслуговування виробничої будівлі.
		Судом встановлено, що Договір оренди припинився в обумовлені ним строки, а саме 03.06.2020, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такий було продовжено на новий строк.
		Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що перед припиненням договору оренди, а саме 26.04.2016, ОСОБА_2 зареєстрував право власності на нежитлову будівлю літ. «И-4», площею 2`034,0 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		За змістом ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 26.04.2016), до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч. 1). Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2).
		З огляду на викладене, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.04.2021 по справі №922/2378/20).
		У своїй постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20 Верховний Суд вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
		Отже, після закінчення строку дії Договору оренди, ОСОБА_2 , який під час дії Договору оренди набув право власності на об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці №4610136800:01:010:0048, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки. Відтак, у нього виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташовано майно.
		Судом встановлено, що відповідач, зареєструвавши право власності на нежитлову будівлю літ. «И-4», площею 2`034,0 кв.м., після закінчення строку дії Договору оренди та по 31.05.2023 не звертався до Львівської міської ради для документального оформлення користування спірною земельною ділянкою, яка продовжувала використовуватися ним для обслуговування будівлі, не укладав із позивачем договору оренди та не здійснював державної реєстрації права користування спірною земельною ділянкою, як того вимагають приписи чинного законодавства.
		Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач, починаючи з 04.06.2020 і по 31.05.2023, користувався без достатньої правової підстави земельною ділянкою площею 0,0967 га (кадастровий №4610136800:01:010:0048).
		У цьому контексті слід зауважити, що суд вважає безпідставними посилання відповідача на недоведеність Львівською міською радою факту використання ОСОБА_2 земельної ділянки, адже така обставина підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №329844268 від 21.04.2023. Крім цього, факт користування спірною земельною ділянкою підтверджено Актом обстеження №111 від 28.03.2023.
		Суд відхиляє посилання на те, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України №303 від 13.03.2022 припинено проведення планових та позапланових заходів державного контролю, а тому проведення перевірки та складення Акту №111 від 28.03.2023 суперечить чинному законодавству, а відповідний акт є недопустимим доказом, адже отриманий у незаконний спосіб.
		Зі змісту Акта №111 вбачається, що обстеження спірної земельної ділянки проведено на підставі наказу Департаменту містобудування №57 від 07.03.2023. У матеріалах даної справи відсутні докази скасування та визнання протиправним у встановленому законом порядку цього наказу, а саме рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідачем не надано доказів оскарження відповідного наказу у судовому порядку.
		Слід зазначити, що при здійсненні цивільного судочинства суд позбавлений можливості встановити факт незаконності прийняття суб`єктом владних повноважень під час здійснення ним публічно-владних управлінських функцій наказу №57 від 07.03.2023.
		Таким чином, Акт №111 від 28.03.2023, складений за результатами проведення обстеження, яке здійснювалось на підставі чинного на момент ухвалення рішення у даній справі наказу №57 від 07.03.2023, є належним та допустимим доказом поданим на підтвердження факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову виступають матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним коштів у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 86`127,13 грн. Підставами позовних вимог є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з 04.06.2020 по 31.05.2023.
		Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
		Частинами 1, 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Крім цього, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» ч. 1 ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		Враховуючи те, що відповідач у період з 04.06.2020 по 31.05.2023 використовував спірну земельну ділянку територіальної громади Львівської міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цього права та належним чином не сплачував у означений період плати за користування нею у встановленому законодавчими актами розмірі, суд доходить висновку, що ОСОБА_2 зберіг за рахунок Львівської міської ради, як власника земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
		Відтак, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати останнім платежів за користування земельною ділянкою протягом періоду з 04.06.2020 по 31.05.2023 свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», яка є загальновизнаною, у тому числі у практиці Європейського суду з прав людини.
		Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання), а відтак позовна вимога позивача є законною та обґрунтованою.
		Перед дослідженням розрахунку заявлених безпідставно збережених коштів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка  це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
		Згідно з ч.ч. 1-4, 9 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
		Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
		Зі змісту витягу №НВ-0000863722023 від 11.05.2023 вбачається, що земельна ділянка у АДРЕСА_1 , зареєстрована у Державному земельному кадастрі 04.11.2010, їй присвоєно кадастровий №4610136800:01:010:0048, а відтак її слід вважати сформованою. Станом на 2023 рік площа земельної ділянки становить 0,0967 га.
		У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що інформація, яка відображена у Плані-схемі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , Акті обстеження №111 від 28.03.2023 з додатками, Додатку до витягу №НВ-0000863722023 від 11.05.2023, не відповідає дійсності, адже ці докази та картографічні матеріали не узгоджуються із чинними містобудівними актами, а саме із ухвалою Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019.
		Судом встановлено, що ухвалою Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019 затверджено внесення змін до детального плану території району забудови, обмеженої АДРЕСА_2 (у тому числі території колишнього ДВО «Полярон» на вул. Угорській та ЗАТ «Львівторгбуд» на вул. Тернопільській) (зміна 2) у складі з розробленою планувальною структурою забудови території, планом червоних ліній вулично-дорожньої мережі, схемою функціонального зонування території (планом зонування території) з визначенням містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, пропозиціями з інженерного забезпечення та захисту території, заходами щодо дотримання санітарно-гігієнічних, протипожежних нормативів, вимог з ліквідації аварійних ситуацій та реалізації детального плану території.
		Як стверджує відповідач, згідно із вказаною ухвалою введено в дію нові червоні лінії, які проходять не по межі земельної ділянки із кадастровим №4610136800:01:010:0048, а значно заходять вглиб цієї ділянки, у т.ч. через належний йому приватний будинок. Зважаючи на це, він переконаний, що внаслідок встановлення нових червоних ліній було змінено цільове призначення частини спірної земельної ділянки, а тому станом на сьогодні, не відомо, яка частина земельної ділянки перейшла до категорії земель загального користування, а яка площа залишилась за попереднім цільовим призначенням. Позивач самоусунувся від виконання своїх обов`язків та внаслідок протиправної бездіяльності не скасував державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:01:010:0048, не оформив землевпорядної документації на дві нові земельні ділянки та не зареєстрував їх у встановленому порядку.
		Надаючи оцінку відповідним доводам, суд зазначає, що такі не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог через неможливість перевірити розрахунок безпідставно збережених грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою.
		У матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що земельної ділянки із кадастровим №4610136800:01:010:0048, загальною площею 0,0967 га станом на момент ухвалення цього рішення не існує, а внаслідок зміни червоних ліній згідно із ухвалою Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019 на її основі у встановленому законом порядку сформовано нові земельні ділянки.
		Навпаки, у даній справі наявні докази формування згаданої земельної ділянки, її реєстрації у Державному земельному кадастрі як самостійного об`єкта цивільних прав, її площі, цільового призначення та нормативної грошової оцінки, що уможливлює проведення та перевірку розрахунків.
		Саме по собі прийняття Львівською міською радою ухвали №6138 від 26.12.2019 та зміна червоних ліній не призводить до автоматичного припинення існування сформованої земельної ділянки, зміни її площі, цільового призначення тощо та не зумовлює автоматичного виникнення нових земельних ділянок.
		На це вказує, зокрема норма ч. 14 ст. 791ЗК України, згідно із якою наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.
		Доводи відповідача про те, що позивач самоусунувся від виконання своїх обов`язків, не скасував державної реєстрації земельної ділянки, не оформив землевпорядної документації на дві нові земельні ділянки та не зареєстрував їх у встановленому порядку, жодним чином не спростовують факту користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою та не звільняють його від обов`язку сплачувати платежі за користування сформованою земельною ділянкою.
		Так, у своїй постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким неналежне виконання своїх обов`язків органом місцевого самоврядування не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою.
		Таким чином, незалежно від встановлення судом факту неналежного виконання Львівською міською радою своїх обов`язків щодо впорядкування земельних відносин, ОСОБА_2 зобов`язаний здійснити оплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування сформованою земельною ділянкою із кадастровим №4610136800:01:010:0048, загальною площею 0,0967 га.
		Суд звертає увагу на те, що на підставі наданих позивачем доказів можна вставити обставини, які виступають підставою заявлених позовних вимог, та, відповідно, здійснити розрахунок суми безпідставно збережених відповідачем коштів і перевірити правильність розрахунку Львівської міської ради.
		Враховуючи викладені вище висновки, суд також відхиляє посилання відповідача на те, що Акт №111 від 28.03.2023 є недостовірним доказом, оскільки зафіксована в ньому інформація щодо відсутності обмежень у використанні земельної ділянки суперечить ухвалі Львівської міської ради №6138 від 26.12.2019.
		Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5 ст. 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
		Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», зокрема передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів проводиться незалежно від їх цільового призначення  не рідше ніж один раз на 5-7 років.
		Ухвалою 3-тьої сесії 7-го скликання Львівської міської ради №631 від 30.06.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Львова та визначено, що нормативна грошова оцінка земель м. Львова, затверджена пунктом 1 цієї ухвали, вводиться у дію з 01.01.2017 (п. 2.2).
		Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель»).
		У відзиві на позов відповідач посилається на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, згідно із якою при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
		З цього приводу суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 відступила від вказаного вище висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру. Належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98-103 ГПК України.
		Відтак, помилковим є застосування приписів ст.ст. 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» у спосіб тлумачення витягу про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки як єдиного належного доказу на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати чи повернення безпідставно збережених грошових коштів фактичним землекористувачем без оформлення орендного договору.
		Таким чином, посилання відповідача у цій частині не беруться до уваги судом.
		Враховуючи викладені вище висновки суду касаційної інстанції, суд зазначає, що нормативна грошова оцінка спірної у даній справі земельної ділянки станом на 25.04.2023 становить 1`478`852,44 грн. Вказана обставина підтверджується наступними належними та допустимими доказами:
		- витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000863722023 від 11.05.2023;
		- інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.09.2023.
		Щодо заперечень відповідача про те, що витяг №НВ-0000863722023 від 11.05.2023 не відповідає вимогам щодо оформлення документів, оскільки наявний на ньому QR-код не відображений повністю, що унеможливлює перевірку документа, то такі, на думку суду, не можуть свідчити про недопустимість доказу та заперечувати його доказову силу.
		На підтвердження нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки Львівська міська рада надала також Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-4600368452023 від 25.04.2023.
		У відзиві на позову заяву відповідач вказує, що цей витяг є неналежним та недопустимим доказом, оскільки після сканування наявного на ньому QR-коду видає результат: «Увага! Витяг не знайдено».
		Проаналізувавши відповідні доводи, суд зазначає наступне.
		06.07.2022 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» №753 від 01.07.2022, яка передбачає, зокрема, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформляється і видається автоматично в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
		У разі подання заяви в електронній формі витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок або мотивована відмова в наданні такого витягу видається в електронній формі за допомогою технічних засобів електронних комунікацій із накладенням кваліфікованого електронного підпису, а за бажанням заявника може також надаватися в паперовій формі.
		У Додатку 17 до постанови Кабінету Міністрів України №753 від 01.07.2022 міститься форма витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який передбачає підтвердження дійсності такого витягу шляхом нанесення QR-коду.
		З матеріалів справи вбачається, що витяг №НВ-4600368452023 видано позивачеві в електронній формі. Судом встановлено, що вказаний витяг відповідає додатку 17 до постанови Кабінету Міністрів України №753 від 01.07.2022, оскільки на ньому міститься інформація про кадастровий номер земельної ділянки, нормативну грошову оцінку земельної ділянки у національній валюті, вказана дата формування витягу, а також відображено QR-код, який підтверджує дійсність витягу.
		Таким чином, відповідний витяг визнається судом належним та допустимим доказом, поданим на підтвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:010:0048.
		Обставина того, що при скануванні QR-коду видає результат: «Увага! Витяг не знайдено», жодним чином не спростовує дійсності витягу, як і не нівелює факту доведення позивачем розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки на підставі інших доказів, про які зазначалось вище.
		Щодо суб`єкта видачі, то, на думку суду, відповідність витягу законодавчо встановленій формі переконливо свідчить про те, що його видано центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який забезпечує ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, а саме Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру.
		Зважаючи на це, твердження ОСОБА_2 про відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на те хто сформував і видав відповідний витяг, відхиляються судом.
		Суд враховує, що відповідачем в обґрунтування заперечень щодо розміру нормативної грошової оцінки не надано жодного належного та допустимого доказу. Зокрема, він не був позбавлений можливості самостійно за допомогою електронного сервісу Держгеокадастру отримати витяг з нормативної грошової оцінки.
		Відповідно до п. 7.5.1. ухвали 7-мої сесії 7-го скликання Львівської міської ради «Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові» №1995 від 25.05.2017 річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6  7.16 цього Порядку.
		Отже, річний розмір орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим №4610136800:01:010:0048 становить 44`365,57 грн. (1`478`852,44 х 3/100).
		Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розрізі років 2020-2023.
		Так, чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі.
		Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.
		Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 та від 28.09.2020 у справі №922/4073/19.
		Враховуючи відповідні висновки суду касаційної інстанції, а також зміст означених вище постанов, суд доходить висновку, що Львівська міська рада, надавши витяг №НВ-4600368452023 від 25.04.2023, довела у встановленому процесуальним законом порядку, що розмір нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, який слід застосовувати при обрахунку безпідставно збережених коштів за весь спірний період, у т.ч. за період з 04.06.2020 по 24.04.2023, становить 1`478`852,44 грн.
		Розмір нормативної грошової оцінки підтверджено й уже згаданими вище витягом №НВ-0000863722023 від 11.05.2023 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.09.2023.
		Той факт, що при здійснені розрахунку безпідставно збережених коштів у 2020-2022 роках Львівська міська рада застосувала нормативно грошові оцінки спірної земельної ділянки, які відрізняються від тієї суми, що вказана у наданих позивачем доказах, жодним чином не порушує прав відповідача, оскільки відповідні суми є значно меншими від тієї, що зафіксована у наявних у справі доказах.
		Зважаючи на це, відображені у розрахунку позивача нормативні грошові оцінки спірної земельної ділянки у розрізі 2020-2023 років можуть братися до уваги судом при перевірці обґрунтованості розрахунку. При цьому суд враховує, що відповідачем не подано жодних контррозрахукнів заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів.
		Таким чином, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми безпідставно збережених коштів, дійшов висновку, що така є законною та обґрунтованою, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 86`127,13 грн.
		 
		СУДОВІ ВИТРАТИ.
		У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2`684,00 грн.
		 
		у х в а л и в :
		 
		позов Львівської міськоїради до ОСОБА_2 простягнення безпідставнозбережених коштів задовольнити.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136800:01:010:0048 за адресою: АДРЕСА_1 ) за період з 04.06.2020 по 31.05.2023 в розмірі 86127(вісімдесят шість тисяч сто двадцять сім)грн. 13(тринадцять) коп.
		Стягнути із ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Позивач: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ  04055896, адреса місцезнаходження: м.Львів, пл. Ринок, 1.
		Відповідач:  ОСОБА_2 , РНОКПП  НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_3 .
		   Повне судове рішення складено 30 жовтня 2023 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                    Борачок М.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...