Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 944/5734/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2023. Зареєстровано: 30.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.10.2023.
Дата набрання законної сили: 30.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/944/1098/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141350000671

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 944/5734/23 
		Провадження №1-кп/944/1098/23
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		30.10.2023 року м.Яворів 
		Яворівський районний суд Львівської області в складі:
		головуючої - судді  - ОСОБА_1 
		з участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3  
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		захисника - адвоката ОСОБА_5 
		потерпілої - ОСОБА_6 
		представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Яворові кримінальне провадження відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141350000671 від 14.06.2023року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Лівинці Кельменецького району Чернівецької області, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, затриманого впорядку ст.208 КПК України 14.06.2023року,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений ОСОБА_4 , близько 12год 00хв 14 червня 2023 року, керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Вербицького в с.Залужжя Яворівського району Львівської області, в напрямку автодороги «Рава - Руська - Яворів - Судова Вишня», поблизу будинку №45 по вул.Вербицького в с.Залужжя Яворівського району Львівської області, порушив вимоги ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п.п. 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, які виразилися в тому, що він перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, під час вибору безпечної швидкості руху, не врахував стан транспортного засобу, дорожнього покриття, дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого, втратив контроль над автомобілем, та здійснив наїзд на нерухому перешкоду у вигляді бетонної огорожі. В подальшому ОСОБА_4 продовжуючи рух автомобілем, на правому узбіччі прилягаючої дороги відносно свого напрямку руху здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , яка отримала тілесні ушкодження, а саме: синці на передній поверхні грудної клітки ліворуч, задній поверхні лівого ліктьового суглоба, на передній поверхні правого стегна та правого колінного суглоба, тупу поєднану травму в вигляді забою головного мозку, травматичний субарахноїдальний крововилив, двобічні субдуральні гідроми, множинні двобічні переломи ребер, забій серця, розрив селезінки, яка ускладнилась двобічними пнемо-гемотораксами, макрогематурією та поліорганною недостатністю, що перебувають в причинному зв`язку із смертю ОСОБА_8 , ( Висновок експерта №97/23 від 26 червня 2023року), яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в медичному закладі.
		       Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4  вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.286-1 КК України.
		       
		 
		 
		 
		 
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК 
		України, визнав повністю покликаючись на обставини викладені у обвинувальному акті. 
		       Крім цього, пояснив, що дійсно, 14 червня 2023 року, близько 12 год. 00 хв., він керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння рухався зі швидкістю 50-60 км/год, по вул.Вербицького в с.Залужжя Яворівського району Львівської області в напрямку автодороги «Рава-Руська-Яворів-Судова Вишня», приблизно за 30 метрів від себе побачив людей, які стояли на автобусній зупинці і почав пригальмовувати, однак, не врахував стану дорожнього покриття, внаслідок чого, не впорався із керуванням автомобілем, який був технічно справний, і здійснив наїзд на нерухому перешкоду, у виді бетонної огорожі. При гальмуванні його автомобіль понесло вправо на автозупинку, де стояли люди. Власними зусиллями він різко вивернув автомобіль вліво, проїхав головну дорогу та виїхав на грунтову дорогу, де і наїхав на жінку ОСОБА_8 , яка від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 померла в медичному закладі реанімаційного відділення "Лікарня ім. Святого Луки". У вчиненому щиро розкаявся, просить суворо не карати, оскільки має намір повністю відшкодувати потерпілій спричинену своїми діями шкоду шкоду та вибачився перед нею. Також просить звернути увагу на те що він є тимчасово переміщеною особою, з рідних лишилася у нього лише сестра, яка на досудовому розслідуванні переслала 6000тисяч гривень, як відшкодування однак, чому ці кошти пішли на ремонт огорожі а не потерпілій на лікування, йому не відомо, бо він в цей час перебував у СІЗО, номер рахунку сестрі скинув слідчий, вона думала що це потерпілим. Йому дуже прикро що так сталося просить обрати мінімальний термін покарання, оскільки намірений повністю відшкодувати спричинену шкоду, як і обіцяв потерпілій під час проведення слідчого експеременту.
		       Представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, обставини, викладені в обвинувальному акті. Крім цього, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4  жодної шкоди потерпілій не відшкодував, а тому на даний час сторона потерпілої має претензії матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв"язку з цим просить обрати обвинуваченому покарання у виді сім з половиною років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. 
		       Потерпіла підтримала пояснення свого представника. 
		       Як   встановлено  у  судовому  засіданні, покази обвинуваченого ОСОБА_4  є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин  кримінального  правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
		       Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4  в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор не оспорює фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3  ст. 349 КПК України  про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3  ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		       З врахуванням наведеного, суд, допитавши представника потерпілої, обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4  у тому, що він будучи особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого відбулася 
		 
		 
		 
		дорожньо-транспортна пригода, що спричинила смерть потерпілої ОСОБА_8 доведена повністю, а його дії за ч.3 ст.286-1 КК України кваліфіковано вірно.
		       Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК України суди повинні 
		призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) 
		Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про 
		особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
		Суд враховує, що у Постанові від 10.07.2018р., (Справа№148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.
		У постанові від 14.06.2018р. (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, 
		 
		 
		 
		оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Крім того, ВС у Постанові від 09.10.2018р.(справа№756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.
		Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст.66 КК України є щире розкаяння, а також повне та беззастережне визнання вини обвинуваченим.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4  сприяв розкриттю кримінального правопорушення та з`ясуванню обставин його вчинення, у вчиненому щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілої, дав критичну оцінку своїм діям, вказав готовність нести кримінальну відповідальність, враховуючи обставини справи, а також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризуються позитивно, не перебуває на спеціальному обліку у лікаря нарколога та психіатра, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується повідомленням начальника управління соціального захисту населення за №02-3586 від 
		 
		 
		 
		08.09.2023року, бажання відшкодувати спричинену ним ДТП шкоду потерпілій, суд приходить до переконливого висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами.
		Зі змісту вказаної норми вбачається, що при засудженні особи за ч.3 ст.286-1 КК України позбавлення права керування транспортним засобом є обов`язковим додатковим покаранням.
		З вищенаведеного випливає, що визначене законодавцем у ч.3 ст.286-1 КК України додаткове покарання справедливо обмежує на певний строк можливість особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину щодо безпеки руху та експлуатації транспорту, реалізувати у майбутньому, після відбуття основного покарання, право на керування транспортними засобами.
		Зі змісту частини третьої статті 55 КК України вбачається, що при призначенні позбавлення права займатися певною діяльністю як додаткового покарання до позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4  додаткового покарання, передбаченого санкцією частини 3 статті 286-1 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого ОСОБА_4 , свідоме нехтування обвинуваченим правил безпеки та правил дорожнього руху України, що спричинило загибель людини, а тому, з метою забезпечення міри виховного характеру, суд приходить до висновку про призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Відповідно до ст.3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст.6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст.3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст.27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		Суд дійшов глибокого переконання, що таке покарання (основне і додаткове) перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один 
		одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що 
		 
		 
		 
		покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`являвся.
		Згідно положень ст.174 КПК України, заходи забезпечення у виді арешту підлягають скасуванню.
		Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати відповідно до ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь Держави.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави залишити до набрання вироком законної сили без змін.
		Відповідно до вимог статті 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 , у строк відбуття покарання, строк попереднього ув`язнення з 14.06.2023 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , рахувати з часу фактичного затримання, а саме, з 20 год 15хв 14 червня 2023 року.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374,376 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 06 (шість)  років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 06 (шість) років.
		Строк відбуття основного покарання   ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 20год 15хв 14 червня 2023 року.
		Відповідно до вимог статті 72 КК України, ОСОБА_4 в строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 14 червня 2023 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_4 обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
		Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Заходи забезпечення у виді арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 16.06.2023 року на автомобіль марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження житель ОСОБА_10 - скасувати.
		Процесуальні витрати за проведення експертиз, зокрема: судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/11576-ІТ від 30.06.2023року в сумі 2390,00 грн, судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/11575-ІТ від 04.07.2023року в сумі 3585,00 грн, судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-23/15321-ІТ від 21.08.2023року в сумі 2390,00 грн, всього 8365 (вісім тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 00 коп. стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави.
		Речовий доказ у справі, а саме: автомобіль марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження житель ОСОБА_10 , який перебуває у користуванні ОСОБА_4 та відповідно до постанови слідчого СВ Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 14.06.2023 зберігається на території території майданчика філії «Яворівська ДЕД» дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» відкритого акціонерного товариства, державної акціонерної компанії «Автомобільні Дороги України», за адресою: Львівська область 
		 
		 
		 
		Яворівський район м.Яворів, вул.Львівська, 117після набрання вироком законної сили - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 .
		       Цивільний позов потерпілою не заявлявся.
		       Відповідно до п.15 ст.615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
		СУДДЯ:                                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...