Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/5031/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі); про державну власність.
Надіслано для оприлюднення: 30.10.2023. Зареєстровано: 31.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2023.
Дата набрання законної сили: 30.10.2023
Номер судового провадження: 904/5031/22(31448)(6)

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.10.2023 року м.Дніпро Справа № 904/5031/22
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
		суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 (повне рішення складено 14.02.2023, суддя Бажанова Ю.А.) у справі №904/5031/22
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро 
		до Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ 
		про стягнення 57 806,20 грн
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
		 
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" неустойку за договором оренди що належить до державної власності № 12/02-4199-ОД від 29.10.2010 у розмірі 57 806,20 грн
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 57 806,20 грн неустойки, 2 481,00 грн витрат по сплаті судового збору.
		Рішення першої інстанції мотивовано тим, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснювалося відповідачем неправомірно, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.У звязку з чим є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 57 806,20 грн. за період з 29.08.2017 по 30.11.2018. 
		 
		Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
		 
		Акціонерне товариство "Укртелеком", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Узагальнення доводів апеляційної скарги:
		 
		Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
		Позивачем до матеріалів справи наданий лист від 26.05.2017 року № 11-02 03074 про припинення договору оренди, відповідно до листа він має два адресати Відповідача та Балансоутримувача ПАТ «Укрпошта», однак на адресу Відповідача вказаний лист не надходив, а Позивачем не надано належних доказів надсилання вказаного листа Відповідачу, а тим паче і отримання вказаного листа Відповідачем. Вважає, що вказаний доказ не можна брати до уваги при винесенні рішення оскільки не можливо встановити дату його створення та надсилання саме ПАТ «Укртелекому».
		Судом першої інстанції не взято до уваги, що за змістом статті 785 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (частина перша статті 614 ЦК України).
		Суд не звернув увагу на те, що Відповідач відповідно до умов Договору оренди, а саме п. 10.1 на адресу Позивача направив заяву на продовження строку дії договору оренди, а відповіді або іншого листа не отримав тому Відповідач не знав та не міг знати, що договір оренди припинив строк дії, крім того, відповідач продовжив користуватися приміщенням та виконувати умови договору, а саме сплачувати орендну плату, на підтвердження надаю копії платіжних доручень.
		AT «Укртелеком» не був належним чином повідомлений про припинення Договору і добросовісно продовжував користуватися предметом оренди на тих самих умовах викладених у Договорі оренди. Сплачував щомісячно орендну плату та вважав, відповідно до вимог чинного законодавства, що договір пролонгований на наступний період.
		Вважає, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк позовної давності, оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, протягом тривалого часу байдуже ставилося до своїх процесуальних прав і обов`язків, несумлінно користувалося усіма наданими правами та обов`язками з метою забезпечення своєчасного захисту порушених прав, а саме не вживало заходів щодо звернення з позовом до суду. Таким чином, до позовної заяви не надано належних доказів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
		 
		Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
		 
		Позивачем по справі подано відзив на апеляційну скаргу, яку вважає такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та не підлягає задоволенню. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 по справі №904/5031/22 без змін.
		Позивач у відзиві зазначає, що між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода від 11.01.2017 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 №12/02-4199-ОД. Згідно п.6 Додаткової угоди «Цей договір є пролонгований з 29.08.2016 по 28.08.2017 включно». 
		Зауважує, що представник відповідача підписуючи вказану Додаткову угоду від 11.01.2017 був обізнаний та усвідомлював, що термін дії договору оренди від 29.10.2010 №12/02-4199-ОД припиняється 28.08.2017 (включно) та може бути пролонгований за відповідною заявою АТ «Укртелеком» або припинений.
		Зазначає, що жодних заяв чи повідомлень щодо пролонгації договору оренди, а також підтверджуючих виконання умов договору документів з боку ПАТ «Укртелеком» на адресу Регіонального відділення не надходило,у звязку з чим дію договору оренди від 29.10.2010 №12/02-4199-ОД було припинено за закінченням строку на який його було укладено  з 29.08.2017.
		Звертає увагу, що в Регіонального відділення відсутні встановлені Законом або Договором повноваження та зобов`язання стосовно витребування від орендаря будь-яких документів з метою збереження дії договору оренди та продовження договірних відносин на новий строк, адже продовження договору оренди має суб`єктивний характер та залежить виключно від ініціативи та інтересу орендаря.
		Зазначає, що після припинення дії договору оренди AT «Укртелеком» жодного разу не звертався до Регіонального відділення з приводу визначення статусу договору оренди від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД або ініціювання укладання додаткової угоди, у разі, якщо останній вважав його автоматично продовженим. Натомість, Позивач продовжував незаконно займати приміщення, які належать до державної власності, без належних на те підстав та самовільно сплачувати до Державного бюджету орендні платежі.
		Зазначає, що після припинення дії договору оренди AT «Укртелеком» жодного разу не звертався до Регіонального відділення з приводу визначення статусу договору оренди від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД або ініціювання укладання додаткової угоди, у разі, якщо останній вважав його автоматично продовженим. Натомість, Позивач продовжував незаконно займати приміщення, які належать до державної власності, без належних на те підстав та самовільно сплачувати до Державного бюджету орендні платежі.
		Вважає, що суд першої інстанції також вірно дійшов до висновку, що позовні вимоги заявлені Регіональним відділенням в межах позовної давності, адже законодавцем норми щодо продовження строків, визначених ст. 257 Цивільного Кодексу України, на строк дії карантину не пов`язуються з будь-якими умовами стосовно наявності негативних обставин, які були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій. Трирічна позовна давність для стягнення неустойки за договором оренди від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД закінчується вже після початку карантину, а тому строк позовної давності є продовженим. За таких обставин, Позивач не пропустив строк позовної давності.
		 
		Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
		 
		Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду даної апеляційної скарги після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
		22.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3721,50 грн та надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
		На виконання вимог ухвали суду від 27.02.2023 скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.
		Рішенням ВРП від 23.05.2023р. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №792/23 від 29.05.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2023 справу №904/5031/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
		Рішенням ВРП від 20.07.2023 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №2605/23 від 23.10.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Чус О.В.
		 
		Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
		 
		29.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" (орендар) було укладено договір від 29.10.2010 №12/02-4199-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення (надалі - майно) площею 49,9 кв.м., розміщене за адресою: Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Леніна, 91 на 1-му поверсі 1-поверхової будівлі, що перебуває на балансі Дніпропетровської дирекції УДГШЗ "Укрпошта", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.05.2010 і становить за незалежною оцінкою 48 612,00 грн.
		Відповідно до пункту 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення та експлуатації обладнання електрозв`язку без права надання послуг з доступу до Інтернет. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна. 
		Актом приймання - передачі від 29.10.2010 позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове вбудоване приміщення площею 49,9 кв.м., будівлі, що знаходиться на балансі Дніпропетровської дирекції УДГШЗ "Укрпошта", за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Леніна, 91 (а.с. 11).
		Згідно з пунктами 3.1, 3.3 договору, орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2010 - 607,59 грн. орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень-жовтень 2010 року. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
		Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
		- 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 425,31 гри.;
		- 30% балансоутримувачу - у розмірі 182,28 грн щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
		Пунктом 3.11 договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
		Пунктом 5.5 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов`язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з моменту його підписання. Обов`язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов`язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов`язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
		Пунктом 10.1 договору визначений строк його дії, а саме: "Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29 жовтня 2010р. по 28 вересня 2013 р. включно".
		20.09.2011 у зв`язку із зміною найменування орендаря згідно Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-УІ та його реквізитів, до договору оренди нерухомого майна від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД, за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Леніна, 91, площа оренди - 49,9 м.кв. були внесені зміни шляхом укладання відповідної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди. Так, в преамбулі та розділі 12 договору ВАТ "Укртелеком" було змінено на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком".
		22.10.2013 відповідно до статті 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та на виконання наказу РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 09.08.2013 № 12/02-312-ПОД, між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД: пункти 3.1. та 3.6 розділу 3 договору викладено в наступній редакції: "Орендна плата....і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2013р. 904,92 грн."; орендна плата перераховується; - 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства у розмірі - 633,44 грн., -30% - балансоутримувачу - у розмірі 271,48 грн. 
		Крім того, згідно вказаної додаткової угоди пункту 10.1. розділу 10 доповнено абзацом 2 та викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 29.09.2013 по 28.08.2016 (включно)". Усі інші умови договору, не порушені даною угодою, залишаються без змін.
		Листом від 28.04.2016 № 11-02-02276 Регіональне відділення звернулось до Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком" та ДД УДППЗ "Укрпошта" з повідомленням щодо припинення дії договору оренди нерухомого майна від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД 28.08.2016 та необхідності у зв`язку з цим надання ПАТ "Укртелеком" до Регіонального відділення заяви щодо пролонгації договору у разі наміру подальшого використання ним орендованого майна, а також надання копій підтверджуючих документів з копіями платіжних доручень стосовно виконання умов договору оренди в частині страхування орендованого майна та забезпечення пожежної безпеки, як умови продовження договору Орендарю необхідно надати до Регіонального відділення заяву щодо пролонгації договору оренди (а.с. 15, том 1).
		11.01.2017 між сторонами була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД, відповідно до якої абзац другий пункту 10.1 розділу 10 викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 29.08.2016 по 28.08.2017 (включно)". 
		Регіональне відділення по Дніпропетровській області листом №11-02-03074 від 26.05.20217 повідомило Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" повідомило про припинення дії договору оренди від 29.10.22010 №12/02-4199-ОД з 29.08.2017 та запропонувало повернути об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі (а.с. 17). 
		На підтвердження доказів направлення вказаного листа позивачем надано копію фіскального чеку №4439 від 02.06.2012, списком (в пункті 1 якого вказано про направлення на адресу ДФ ПАТ "Укртелеком" листа №11-02-03074 від 26.05.20217) з відтиском поштового штемпелю "Укрпошта" від 02.06.2017, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4900051920584, відповідно до якого адресатом отримано поштову кореспонденцію 06.06.2017 (а.с. 18, 19). 
		23.05.2018 Регіональним відділення Фонду Державного майна по Дніпропетровській області видано наказ № 12/02-131-ПО, відповідно до якого договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД, укладений між Регіональним відділенням та ПАТ "Укртелеком" є припиненим з 29.08.2017.
		Як підтверджується матеріалами справи державне майно, що було предметом договору оренди від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД повернуто відповідачем балансоутримувачу в особі Дніпропетровської дирекції ПАТ "Укрпошта" за актом повернення з оренди нежилого приміщення 30.11.2018 (а.с. 21).
		У зв`язку з тим, що майно орендарем було повернуто несвоєчасно позивачем нарахована неустойка за період з 29.08.2017 по 30.11.2018 в розмірі 57 806,20 грн., що і є причиною виникнення спору.
		 
		Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
		З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладання 29.10.2010р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4199-ОД, строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 29.10.2010 по 28.09.2013, включно, подальшого продовження строку дії договору шляхом підписання Додаткової угоди від 22.10.2013р. з 29.09.2013 по 28.08.2016, включно та Додаткової угоди від 11.01.2017р.про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД, відповідно до якої абзац другий пункту 10.1 розділу 10 викладено в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 29.08.2016 по 28.08.2017 (включно)". 
		Регіональне відділення по Дніпропетровській області листом №11-02-03074 від 26.05.2017 повідомило Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" повідомило про припинення дії договору оренди від 29.10.2010 №12/02-4199-ОД з 29.08.2017 та запропонувало повернути об`єкт оренди балансоутримувачу за актом приймання-передачі (а.с. 17). 
		На підтвердження доказів направлення вказаного листа позивачем надано копію фіскального чеку №4439 від 02.06.2012, списком (в пункті 1 якого вказано про направлення на адресу ДФ ПАТ "Укртелеком" листа №11-02-03074 від 26.05.20217) з відтиском поштового штемпелю "Укрпошта" від 02.06.2017, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №4900051920584, відповідно до якого адресатом отримано поштову кореспонденцію 06.06.2017 (а.с. 18, 19).
		Відповідно до тексту відзиву на позовну заяву : « … Позивачем до матеріалів справи наданий лист від 26.05.2017 рою. № 11-02-03074 про припинення договору оренди, відповідно до листа він має две адресати Відповідача та Балансоутримувача ПАТ «Укрпошта», однак на адресу Відповідача вказаний лист не надходив, а Позивачем не надано належних докази надсилання вказаного листа, тому вказаний доказ не можна брати до уваги, оскільки не можливо встановити дату його створення та надсилання…» (з.с.38).
		Відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
		Колегія суддів констатує, що відзив на позовну заяву не містить заперечень відповідача в частині того, що « … що Відповідач відповідно до умов Договору оренди, а саме п. 10.1 на адресу Позивача направив заяву на продовження строку дії договору оренди, а відповіді або іншого листа не отримав тому Відповідач не знав та не міг знати, що договір оренди припинив строк дії, крім того, відповідач продовжив користуватися приміщенням та виконувати умови договору, а саме сплачувати орендну плату, на підтвердження надаю копії платіжних доручень…
		… Тому обов`язок повернення речі виник у Відповідача лише після того, як до його відома було Позивачем доведено Наказ від 23.05.2018 року № 12/02-131-Т про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ «Укртелеком».
		Враховуючи вищевикладене, AT «Укртелеком» не був належним чином повідомлений про припинення Договору і добросовісно продовжував користуватися предметом оренди на тих самих умовах викладених у Договорі оренди. Сплачував щомісячно орендну плату та вважав, відповідно до вимог чинного законодавства, що договір пролонгований на наступний період …» в зв`язку із чим апелянт позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції оскільки з матеріалів справи не вбачається, що незгода з такою обставиною була висловлена в доказах, наданих разом із відзивом, що обґрунтовували його заперечення по суті позовних вимог і відповідач не довів, що не заперечив проти цієї обставини в суді першої інстанції, з підстав, що не залежали від нього.
		Доводи апеляційної скарги в частині того, що « … AT «Укртелеком» не був належним чином повідомлений про припинення Договору і добросовісно продовжував користуватися предметом оренди на тих самих умовах викладених у Договорі оренди. Сплачував щомісячно орендну плату та вважав, відповідно до вимог чинного законодавства, що договір пролонгований на наступний період…» спростовуються відміткою про отримання відповідної кореспонденції апелянтом на рекомендованому поштовому відправленні (а.с. 19).
		23.05.2018 Регіональним відділення Фонду Державного майна по Дніпропетровській області видано наказ № 12/02-131-ПО, відповідно до якого договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.10.2010 № 12/02-4199-ОД, укладений між Регіональним відділенням та ПАТ "Укртелеком" є припиненим з 29.08.2017.
		Як вже зазначалось вище, державне майно, яке було предметом договору оренди повернуто відповідачем балансоутримувачу в особі Дніпропетровської дирекції ПАТ "Укрпошта" за Актом повернення з оренди нежитлового приміщення по договору № 12/02-4199-ОД від 29.10.2010, лише 30.11.2018, тобто з порушенням встановленого договором та законом строку.
		Через несвоєчасне повернення майна з оренди Позивачем нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати, за період з 29.08.2017 по 30.11.2018 в розмірі 57 806,20 грн.
		Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
		Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим.
		За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
		Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.
		Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм ст.ст. 759, 762, 763 ЦК України, ст.ст. 283, 284, 286 ГК України.
		Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі.
		Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
		За змістом ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
		Законодавець у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
		Отже, відповідно до ст. 614 ЦК України, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.
		У цьому висновку апеляційний господарський суд звертається до правової позиції Верховного Суду України викладений в постанові від 02.09.2014р. в справі № 3-85гс14, а також правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладеної в постановах від 11.04.2018р. у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018р. у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019р. у справі № 910/16362/18 (п. 51), від якої Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не відступив при розгляді справи № 910/20370/17 (п. 24 постанови від 13.12.2019р.).
		Оскільки Відповідач не надав доказів вжиття ним заходів щодо своєчасного повернення об`єкта з оренди після закінченням строку договору, а саме: у спірний період з 29.08.2017 по 30.11.2018, чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні, суду не надав, відсутності своєї вини в порушенні зобов`язань орендаря негайно повернути орендодавцю майно, яке є предметом оренди, після закінчення строку дії відповідного договору оренди, Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від цивільно-правової відповідальності за неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору, а доводи апелянта в апеляційній скарзі щодо «… Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 року є необгрунтованим оскільки ...
		… Дійсно, Позивачем до матеріалів справи наданий лист від 26.05.2017 року № 11-02 03074 про припинення договору оренди, відповідно до листа він має два адресати Відповідача та Балансоутримувача ПАТ «Укрпошта», однак на адресу Відповідача вказаний лист не надходив, а Позивачем не надано належних доказів надсилання вказаного листа Відповідачу, а тим паче і отримання вказаного листа Відповідачем. Тому вказаний доказ не можна брати до уваги при винесенні рішення оскільки не можливо встановити дату його створення та надсилання саме ПАТ «Укртелекому».
		При розгляді справи, суд не взяв до уваги, що за змістом статті 785 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання …
		… Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю ...
		… Отже, підставою для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України, є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії відбулося лише з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.
		Суд не звернув увагу на те, що Відповідач відповідно до умов Договору оренди, а саме п. 10.1 на адресу Позивача направив заяву на продовження строку дії договору оренди, а відповіді або іншого листа не отримав тому Відповідач не знав та не міг знати, що договір оренди припинив строк дії, крім того, відповідач продовжив користуватися приміщенням та виконувати умови договору, а саме сплачувати орендну плату, на підтвердження надаю копії платіжних доручень.
		Тому обов`язок повернення речі виник у Відповідача лише після того, як до його відома було Позивачем доведено Наказ від 23.05.2018 року № 12/02-131-Т про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ «Укртелеком».
		Враховуючи вищевикладене, AT «Укртелеком» не був належним чином повідомлений про припинення Договору і добросовісно продовжував користуватися предметом оренди на тих самих умовах викладених у Договорі оренди. Сплачував щомісячно орендну плату та вважав, відповідно до вимог чинного законодавства, що договір пролонгований на наступний період.
		Частини 1, 2 статті 11 - цивільні права та обов`язки виникають …
		… Частини 1, 2 статті 509 - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони …
		… Відповідно до ч. 7 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, …
		… Таким чином, позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними, Відповідачем заборгованість погашена в повному обсязі.
		Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона ...
		… Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, ....
		… Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів ...
		… Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство ...
		… Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається .... 
		… Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути …
		… Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на ....
		… На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що …
		… Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, ....
		… Наявність обставини, на яку сторона посилається як …» відхиляються колегією суддів з огляду не те, що порушення відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки, розрахованої за безпідставне користування спірним об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна є правомірними, в сумі 57806,20 грн.
		Як вбачається з матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач подав заяву про пропуск строків позовної давності, яка вмотивована посиланням на положення ст.267 ЦК України.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, про відмову в задоволенні заяви відповідача, про застосування строку позовної давності.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне:
		Приписами ст. ст. 257, 261 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		При цьому, судом першої інстанції доречно враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, щодо застосування ч. 2 ст. 785 ЦК України, а саме: "Частина 2 ст. 785 ЦК України є особливим заходом цивільної відповідальності (неустойкою), яка визначається в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення її наймодавцю у разі припинення договору найму та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки дія такої санкції поширюється на весь час неправомірного користування майном, а також щодо незастосування до неї положень ст. 232 ГК України, про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачено інше (дію санкції на весь період неправомірного користування майном)".
		Таким чином до неустойки, обумовленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, застосовується загальна, визначена ст. 257 ЦК України, а не спеціальна позовна давність (ст. 258 цього Кодексу).
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач ( Подібний правовой висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі № 369/6892/15-ц та від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).
		Разом з тим, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. (набрав чинності 02.04.2020р.) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК Українидоповнено, зокрема, п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину".
		Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020, а Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось з позовом до відповідача 28.12.2022.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог, про стягнення неустойки у розмірі 57 806,20 грн, за період з 29.08.20217 по 30.11.2018.
		Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку позовної давності не знаходять свого підтвердження.
		Посилання Скаржника на наказ Регіонального відділення від 23.05.2018 №12/02-131-Т, про припинення терміну дії договору оренди з ПАТ Укртелеком колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки вказаний наказ є документом виключно внутрішнього користування, доведення його змісту до орендарів законом не передбачене та Регіональним відділенням не здійснюється. 
		Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
		Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
		Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
		З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі №904/5031/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укртелеком» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Розподіл судових витрат:
		 
		У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртелеком" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/5031/22 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 у справі №904/5031/22 залишити без змін.
		Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3721,50 покласти на Акціонерного товариства "Укртелеком".
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
		 
		Повний текст постанови підписано 30.10.2023.
		 
		ГоловуючийсуддяМ.О. Дармін
		 
		СуддяО.Г. Іванов
		 
		Суддя О.В. Чус

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...