Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 389/1467/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 31.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2023.
Дата набрання законної сили: 28.11.2023
Номер судового провадження: 2/389/243/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		23.10.2023 
		ЄУН 389/1467/23
		Провадження №2/389/243/23
		 
		Заочне рішення 
		іменем України 
		 
		23 жовтня 2023 року      Знам`янський міськрайонний суд
		Кіровоградської області
		у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,
		за участю секретаря судового засідання Іванової В.О.,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залусуду вмісті Знам`янкаКіровоградської областів порядкуспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку дійсним, визнання права власності,
		з участю: представника позивача  адвоката Логвінова О.В.,
		встановив:
		ОСОБА_1 10.05.2023звернувся досуду зпозовом до ОСОБА_2  про визнання договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку дійсним та визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він з відповідачем є рідними братами, після смерті їх батька отримали спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 . Це був їх родинний дім, однак на час смерті батька він проживав разом з ним, а відповідач постійно мешкав в Республіці Білорусь та не мав наміру повертатися в Україну і проживати в цьому будинку. Між ними була домовленість, що будинок залишиться в його власності, за що він сплатить братові грошові кошти за належну йому частину будинку. У травні 2019 року він домовився з відповідачем про вартість та всі інші істотні умови договору купівлі-продажу частини успадкованого ними будинку, сплатив відповідачу в повному обсязі вартість його частки будинку, про що останній написав розписку. Також вони домовилися нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу після того, як відповідач приїде до них, однак після укладення договору відповідач в Україну не приїжджав, зробивши на нього в Білорусії довіреність. З цією довіреністю він звертався до нотаріусів Кіровоградської області, однак у посвідченні договору купілі-продажу йому усно було відмовлено. Після цього відповідач жодних інших дій щодо можливості нотаріального посвідчення укладеного договору купівлі-продажу не здійснював, вказавши, що цієї довіреністю він зробив все, що міг. В Україну він також жодного разу не приїжджав, після початку війни взагалі перестав спілкуватися. Оскільки відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору, чим порушує права позивача щодо вільного володіння та розпорядження своїм майном, тому він вимушений звернутися досуду звказаним позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений 25.05.2019 між ним та відповідачем, а також визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
		Представник позивачав судовомузасіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував. Також пояснив, що розписка була написана відповідачем в Білорусі, де останній постійно проживає. Йому були передані гроші за будинок, а він передав розписку та додану до неї довіреність. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.
		Згідно з ч.4ст.223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). 
		Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що позивач є її чоловіком, а відповідач рідним братом чоловіка. У 1973 році відповідач поїхав до Республіки Білорусь, де навчався в школі міліції, одружився та залишився проживати постійно. Він інколи приїжджав до них в Україну погостювати, останній раз був у 2009-2010 роках. Після смерті батька брати отримали у спадок кожен по 1/2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач не мав наміру проживати в цьому будинку, тоді вони вирішили придбати його частину. У травні 2019 року вони передали йому потягом до Білорусі гроші через знайомого, де відповідач написав розписку, в червні 2019 року направив її разом з довіреністю на ім`я чоловіка на їх адресу поштою та сказав, щоб вони робили з будинком, що хочуть. З цією довіреністю вони пішли до нотаріуса, але він сказав, що потрібен її переклад на українську мову. Оскільки довіреність була видана на 3 роки, вони подумали, що часу ще багато і вони за такий строк встигнуть нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу. Однак після цього її чоловік тяжко захворів, потім захворів їх син, з 2020 року в Україні було запроваджено карантин, а потім почалася війна і їх син пішов на війну. Коли вони захотіли повністю оформити будинок на себе, тоді зрозуміли, що строк довіреності сплив. Окільки відповідач з 2019 року в Україну не приїжджав, з часу початку війни з ними взагалі перестав спілкуватися, тому вони не можуть переоформити будинок повністю на себе.
		Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що позивач є чоловіком її сестри, а відповідача вона знає як його рідного брата. Відповідач після школи поїхав навчатися на міліціонера до Республіки Білорусь, де і залишився. В Україну він приїжджав, але рідко, останній раз вона його бачила дуже давно. Після смерті батька позивач та відповідач успадкували його будинок по АДРЕСА_1 , кожен по 1/2 частині. В цьому будинку позивач разом з дружиною так і залишилися проживати, а відповідач жити в ньому не збирався, казав їм, щоб вони робили з його частиною, що хочуть. Їй відомо, що брати домовилися між собою, що позивач придбає у відповідача належну йому частину будинку, тому вони у неї взяли в борг 500 доларів США, гроші вони передавали відповідачу до Білорусі через знайомих потягом, а звідти відповідач надіслав їм розписку та довіреність на будинок.
		Заслухавши пояснення представника позивача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
		Судом встановлено,що сторониє співласникамижитлового будинкуз господарськимибудівлями таспорудами,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 .Кожен маєу спільнійчастковій власностіпо 1/2частині,що підтверджуєтьсясвідоцтвом проправо наспадщину зазаконом від01.09.1993,витягом зДержавного реєструречових прав№327952501від 04.04.2023та інформацією,наданою Знам`янськимміжміським комунальнимпідприємством «Бюротехнічної інвентаризації»04.08.2023за №363/2. 
		Відповідно до розписки від 25.05.2019 відповідач ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_2 , отримав від позивача (рідного брата) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 доларів США за продаж належної йому частки житлового будинку, розташованого за адресою:  АДРЕСА_1 . 
		Договір купівлі-продажу нерухомого майна сторони уклали в простій письмовій формі, у нотаріальній конторі не посвідчували.
		Згідно з довіреністю від 06.06.2019, посвідченою нотаріусом Могильовського нотаріального округу Республіки Білорусь Бурою А.Л. за р.№1-908, відповідач, громадянин Республіки Білорусь, паспорт № НОМЕР_1 , виданий Первомайським РОВД м.Бобруйська 10.07.1997, особистий № НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , уповноважив позивача, зокрема, бути його представником з питань володіння, користування та розпорядження належною йому 1/2 частиною спірного житлового будинку. Доручення видане строком на 3 роки. 
		Як встановлено судом, позивач виданою на його ім`я довіреністю не скористався з об`єктивних причин, договір купівлі-продажу від 25.05.2019 нотаріально не посвідчив.
		Відповідно до інформації, наданої Володимирівським старостинським округом Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області 20.10.2023 за вих.№ 548-М, відповідач в с.Мошорине не зареєстрований та не проживає з 1973 року. 
		Згідно з технічним паспортом, позивач замовив та 07.03.2023 прийняв у ПП «Юридичне бюро технічної інвентаризації «Атріум» виготовлену документацію технічної інвентаризації на житловий будинок, розташований за адресою:  АДРЕСА_1 .
		Відповідно до довідки виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №390-М від 01.08.2023, позивач фактично проживає в житловому будинку за вказаною вище адресою.
		Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власникові (ч.1 ст.317 ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).
		Частиною 1 ст.328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно з ч.1ст.220 ЦК Україниу разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Відповідно до частини 2статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
		Згідно зі ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Пленум Верховного Суду України в п.13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст.210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.
		Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу жилого будинку продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.
		Окремо Верховний Суд вказує, що однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
		У постановах Верховного Суду від 04.03.2019 №665/2266/16-ц, від 22.10.2019 у справі №909/68/18 суд висловив таку позицію: при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати: 1) чому правочин не був нотаріально посвідчений, 2) чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення 3) та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України. При цьому слід мати на увазі, що ухилення може виражатися як у бездіяльності, так і в активній протидії посвідченню договору. Якщо матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ухилився від нотаріального посвідчення спірного договору та що така можливість була втрачена, то за таких обставин відсутні передбачені законом підстави для визнання договору дійсним.
		Відповідно до ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.2 ст.219 ЦК України суд може визнати правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від його волі.
		Суд вважає встановленим такі обставини як наявність домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ,та повневиконання нимиданих умовдоговору.При цьомувідповідач від нотаріального посвідчення договору ухиляється, а позивачем втрачено можливість нотаріально посвідчити правочин.
		Так, судом встановлено, що відповідач перебуває за межами території України, орієнтовно з 1973 року проживає в Республіці Білорусь, має громадянство цієї країни, в Україну останній раз приїжджав у 2009-2010 роках та до цього часу на територію України не в`їжджав і наміру про це не висловлював. Розписку про продаж належної йому 1/2 частини спірного житлового будинку писав в Республіці Білорусь, в цій же країні отримав за неї кошти. 
		В свою чергу, можливість нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку на підставі виданої відповідачем довіреності, позивач втратив з об`єктивних причин. При цьому, продовжити строк довіреності від 06.06.2019 позивачем також неможливо у зв`язку з відсутністю будь-якого спілкування з відповідачем з часу введення в Україні воєнного стану. 
		Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору за даних обставин може вважатися безповоротним та виключає будь-яку можливість такого посвідчення.
		Зміст договору купівлі-продажу від 25.05.2019 не суперечить вимогам закону, перешкод для його укладення судом не встановлено. Наявність всіх трьох складових, передбачених ч.2 ст.220 ЦК України, та дотримання умов укладення договорі купівлі-продажу дає підстави для застосування правил цієї норми для визнання договору купівлі-продажу дійсним.
		При цьому суд враховує, що судовий захист є єдино можливим способом для позивача захистити свої права. Натомість, формальний підхід до вирішення спору та позбавлення позивача у такий спосіб захисту свого права унеможливить взагалі вирішення питання про дійсного власника 1/2 частини будинку. 
		З огляду на викладене та враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоду про всі істотні умови договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, тобто виконано умови договору шляхом фактичної передачі майна та забезпечення до нього вільного доступу, відповідач отримав за це грошові кошти, в чому особисто розписався, а позивач в свою чергу повністю розрахувався з відповідачем та прийняв нерухоме майно, при цьому нотаріальне посвідчення договору не відбулося у зв`язку з ухиленням відповідача від здійснення такого і на даний момент така можливість втрачена, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений ним судовий збір у розмірі 1 190 грн. 
		Пунктом 9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		Керуючись ст.ст.219, 220, 316, 317, 319, 328, 334, 626, 627, 655, 657 ЦК України, ст.ст.141, 263, 264, 265, 273, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд, 
		ухвалив:
		Позов задовольнити.
		Визнати дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , укладений 25.05.2019 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженцем с.Мошорине Знам`янськогорайону Кіровоградськоїобласті,право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн. 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
		Позивач маєправо оскаржитизаочне рішенняшляхом поданняапеляційної скаргидо Кропивницькогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
		Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянин Республіки Білорусь, паспорт № НОМЕР_1 , виданий Первомайським РОВД м.Бобруйська 10.07.1997, особистий № НОМЕР_2 .
		Повний текст рішення суду складено 27.10.2023.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Знам`янського міськрайонного суду 
		Кіровоградської області         О.В. Савельєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...