Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/10372/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 31.10.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.11.2023.
Дата набрання законної сили: 30.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/727/432/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022260000000104

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                       Справа № 727/10372/23 
		                                                       Провадження № 1-кп/727/432/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 жовтня 2023 року Шевченкіський районний суд м.Чернівці в складі:
		Головуючого-судді: ОСОБА_1 
		за участю секретаря: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		захисника: ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження по обвинуваченню: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрія, Камінь-Каширського району, Волинської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , пенсіонера, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи громадянином України, вчинив колобараційну діяльність. 
		Так, 24.02.2022 року військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
		З метою протидії збройній агресії РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
		З 24.02.2022 року більшу частину території Херсонської області в тому числі територію Генічеського району Херсонської області було захоплено військовослужбовцями ЗС РФ і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
		Центральною виборчою комісією України 15.07.2022 року прийнято Постанову № 82 від «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів» відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо заборонено частиною» першою статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Аналогічні заборони встановлено також Виборчим кодексом України та Законом України «Про всеукраїнський референдум».
		У вересні 2022 року (точне місце і час органом досудового розслідування не встановлені) керівництвом окупаційної військово-цивільної адміністрації Херсонської області, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, було сформовано склад та організовано роботу так званих «дільничних виборчих комісій», які діяли на окупованій РФ території Херсонської області.
		У свою чергу, в вересні - жовтні 2022 року, більш точний час встановити не виявилося можливим, громадянин України ОСОБА_5 , будучи невдоволеним чинною державною владою в Україні, сповідував антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, був прихильником приєднання території України до РФ або створення на її території проросійських псевдодержавних утворень, перебуваючи на тимчасово окупованій території: селища міського типу Новотроїцьке Генічеського району Херсонської області, діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, з порушенням всіх положень Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26 січня 2021 року № 1135-IX, надав інтерв`ю, у якому став особисто виголошувати публічні заклики до невизначеного кола осіб, в яких висловлював ідеї, погляди, свідомо націлені на те, щоб шляхом поширення їх серед окремих категорій населення схилити певну кількість людей до активної поведінки, спрямованої на передачу частини території України під юрисдикцію РФ, шляхом проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій РФ території України, а саме території Херсонської області.
		Наслідком протиправної діяльності ОСОБА_5 стало створення формального інформаційного приводу для прийняття вищим політичним керівництвом РФ рішення щодо визнання незаконного референдуму щодо приєднання Херсонської області до РФ таким, що відбувся, визнання його «результатів», прийняття рішення щодо «приєднання» Херсонської області до РФ, використання вказаних обставин для продовження збройної агресії проти України і подальшої окупації її території.
		Відповідно ст.129 Конституції України,  ст.7 КПК України,  основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5  ст.111-1 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та знаходиться при цьому на окупованій частині території Херсонської області, ухвалою суду від 09.10.2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого. У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_5 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.
		Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо(п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру, та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр» та опубліковані повідомлення на веб-сайтах Судової влади та Офісу Генерального прокурора.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. 
		Свідок ОСОБА_6 суду показала, що проживала в с.Подове Херсонської області. ОСОБА_5 проживає у цьому ж селі, вона з ним особисто знайома. Наприкінці лютого 2022 року їх село було окуповано російськими військами. Вона з родиною виїхала з окупації у серпні 2022 року. ОСОБА_5 агітував за підтримку російської федерації. Закликав йти на референдум та голосувати за приєднання до росії, пропонував їм 10000 рублів від окупаційної влади. Обвинувачений попереджав їх за проукраїнську позицію, оскільки її чоловік колишній військовий. Окупаційний режим ОСОБА_5 підтримував добровільно. 
		Свідок ОСОБА_7 суду показав, що влітку 2022 року виїхав з окупації з с.Подове Херсонської області. ОСОБА_5 підтримував окупаційну владу та агітував за росію, пропонував людям по 10000 рублів. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Винуватість обвинуваченого  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, підтверджується письмовими доказами, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:
		-Витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №22022260000000104 від 14.11.2022 року, відповідно до якого до ЄРДР внесео відомості про вчиненне кримінальне правопорушення за ч.5 ст.111-1 КК України відносно ОСОБА_5 (т.1 а.с. 1-2);
		-Актом огляду та аналізу телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Херсонщина від 19.10.2022 року, у ході проведення якого оглянуто зазначений телеграм-канал, підписниками якого є 773 особи. На каналі учасника « ОСОБА_8 » міститься повідомлення, яке містить відеоматеріал, тривалістю 02 хв. 23 сек., розміщене о 14:06 год. 23.09.2022 року, де з 00 год. 51 хв. по 01 год. 47 хв. ОСОБА_5 висловлює своє позитивне ставлення до проведення референдуму та агітує інших осіб, які перебувають на тимчасово окупованій території Херсонської області брати участь у «референдумі» щодо виходу Херсонської області зі складу України та приєднання її до росії (а.п.6-10 Том 1);
		-Висновком судово-лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 201/1 від 28.04.2023 року, згідно якого у публікації Телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 (коментарі групи ІНФОРМАЦІЯ_7 )» від учасника каналу « ОСОБА_8 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме в відеозаписі інтерв`ю громадянина України ОСОБА_5 міститься висловлювання, що виражено у формі публічного заклику до жителів Херсону прийти на референдум та проголосувати за приєднання Херсону, тимчасово окупованої території (за контекстом та екстралінвальними факторами), до складу Російської Федерації (а.п.74-77 Том);
		-Протоколом огляду від 28.04.2023 року, згідно якого оглянуто профіль в соціальній мережі «Однокласники» « ОСОБА_11 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5  власником якого є ОСОБА_5 (оглядом якого встановлено фото на якому зображений ОСОБА_11 ). Також проведено огляд соціальної мережі «Фейсбук», а саме профіль « ОСОБА_12 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 ) оглядом якого встановлено фото на якому зображений ОСОБА_11 . Вказані фото з соціальних мереж архівовано та доступно за посиланням QRкоду , який відображено в протоколі (а.п. 80 - 86 Том 1);
		-Висновком фотопортретної експертизи № СЕ-19/126-23/3812-ФП від 25.05.2023 року, згідно якого у відео файлі «За референдум»(часовий проміжок 00 хв 51 сек по 01 хв 46 сек) та зразку зовнішності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 зображена одна й та ж сама особа (а.п.104-113 Том 1);. 
		-Заявою на видачу паспорта ОСОБА_5 від 21.02.2000 року, на якій зображено фото ОСОБА_5 (а.п.114 Том 1);
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.08.2023 року з додатками, згідно якого свідок ОСОБА_6 впізнала особу зображену на фото №2 як ОСОБА_5 (а.п.124-127 Том 1);
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.08.2023 року з додатками, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнав особу зображену на фото №2 як ОСОБА_5 (а.п.132-135 Том 1);
		-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.08.2023 року з додатками, згідно якого свідок ОСОБА_13 впізнав особу зображену на фото №2 як ОСОБА_5 (а.п.140-143 Том 1);
		Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.5 ст. 111-1 КК України, тобто у колобораційній діяльності, тобто у публічних закликах до проведення незаконних референдумів на тимчасово окупованій території.
		Суд, оцінивши наведені докази, обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання доказів недопустимими в порядку ст.89 КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість  ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, доведена повністю.
		Так, безпосереднім об`єктом цього кримінального правопорушення є відносини щодо забезпечення територіальної цілісності й недоторканності України в межах установлених кордонів. Територіальна недоторканність України є невід`ємною складовою її самостійності та незалежності. Частина 3 ст. 2 Конституції України проголошує, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Відповідно до ст. 73 Конституції України виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст.17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На виконання цього обов`язку законодавство України містить цілу низку правових норм, які обмежують свободу вираження поглядів з огляду на необхідність захисту національних інтереів України, її територіальної цілісності, забезпечення правопорядку тощо.
		На території України існує багаторічний триваючий міжнародний збройний конфлікт, спровокований російською федерацією, внаслідок чого військовими держави-агресора було порушено державний кордон України та захоплено частину території Держави. 
		Згідно вимог ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Організація і порядок проведення референдумів та територіальний устрій України, згідно з положеннями ст. 92 Конституції України, визначаються виключно законами України.
		Відповідно до ст. ст. 132, 133 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька, Луганська, Запорізька, Херсонська, Харківська, Київська області, а також райони, міста, райони у містах, селища і села. 
		Порядок проведення всеукраїнського референдуму регламентований Законом України «Про всеукраїнський референдум» положеннями ч. 4 ст. 14 якого визначено, що виключно Верховна Рада України призначає ратифікаційний референдум щодо зміни меж території України.
		Таким чином, будь-які заклики щодо зміни кордонів України, що тягне за собою зміну меж її території, які проводяться не шляхом вирішення всеукраїнським референдумом, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства України, є діями на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Оцінуючи в сукупності досліджені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України доведена у повному обсязі.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого  ОСОБА_5   до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого.
		Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 року зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема  права  на свободу, які  не можуть  бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, керуючись принципом  справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у межах санкції статті за цей злочин, оскільки даний вид покарання є необхідним для виправлення та перевиховання обвинуваченого.
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Також, суд, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, з урахуванням чого суд вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_5 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України.
		Таку міру суд вважає необхідною не тільки для покарання ОСОБА_5 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення. 
		Окрім того, суд враховує, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 лютого 2022 року у справі №344/16025/18, відповідно до якої рішення суду про позбавлення такого права має бути чітко і ясно сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникало жодних сумнівів під час його виконання. Якщо в санкції статті Особливої частини КК визначено характер посади або вид (рід) діяльності, то формулювання покарання у вироку має точно відповідати змісту цієї санкції. Якщо ж покарання у санкції зазначене в загальній формі (наведене у формулюванні, що використовується у ст. 55 КК), суд повинен конкретизувати правову заборону і точно зазначити (описати, окреслити) у вироку характер та коло тих посад або вид (рід) тієї діяльності, права обіймати які чи займатися якою він позбавляє засудженого. Більше того, покарання має формулюватися таким чином, щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатися забороненою діяльністю в будь-якій галузі (сфері), а також був позбавлений можливості обіймати такі посади або займатися такою діяльністю, які за змістом (характером) і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання  у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядуваннячи органах,що надають публічні послуги.
		Керуючись ст.ст.368, 370, 374, 395 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк п`ятнадцять років з конфіскацією майна, окрім житла.
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту його фактичного затримання. 
		Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави понесені судові витрати у розмірі 10515 грн. 36 коп.
		На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий-суддя:                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...