Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 760/8024/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про державну власність; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 31.10.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 01.12.2023
Номер судового провадження: 2/760/7105/23

ю інших осіб.
		За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		В пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що моральна шкода також може полягати у порушенні права власності (в т.ч. інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав. 
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		В абзаці 2 пункту 5 вище приведеної постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При цьому у спорах про відшкодування шкоди діє презумпція заподіювача шкоди, згідно з якою саме відповідач доводить відсутність своєї вини у завданні шкоди.
		Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Протиправність поведінки заподіювача моральної шкоди - це поведінка, яка заборонена законом, а протиправна бездіяльність - невчинення особою дій, які вона зобов`язана за законом вчинити. 
		Бездіяльність протиправна, якщо особа повинна була вчинити дію, але не вчинила.
		Як зазначено вище,придбанням транспортного засобу на електронних торгах позивачка, з точки зору закону, стала його власником.
		Не дивлячись на її неодноразові звернення до відповідача з вимогою про звільнення придбаного нею транспортного засобу з податкової застави, кошти від продажу якого органами виконавчої служби були перераховані відповідачу, відповідач будь-яких дій для цього не вчинив, посилаючись на те, що боржник іншого майна в податкову заставу не передав.
		В той же час, позивачка, з точки зору закону, як новий власник транспортного засобу, не відповідає за податковими зобов`язаннями попереднього власника майна, а тому відповідач не міг висувати їй мову для зняття податкової застави передачу іншого майна товариством. 
		Враховуючи викладене вище, приведені обґрунтування завданої моральної шкоди та те, порушення прав позивачки, як власника, що відповідач, у свою чергу, не спростував і не довів відсутність своєї вини у завдані збитків позивачу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в цій частині.
		Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача;
		При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
		1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
		2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України  во витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі,на професійну правничу допомогу.
		З матеріалів справи вбачається, що 28 вересня 2022 року між позивачкою та адвокатом Кожем`яченко В.В. був укладений Договір про надання правової допомоги № 400/2022.
		Пунктом 3.5 договору сторони визначили розмір гонорару адвоката у вигляді фіксованої суми 15 000. 00 гр.
		Статтею 59 Конституції закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. 
		Відповідно до п.п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		Види правової допомоги визначено в ст.19 Закону.
		Статтею 30 Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
		При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
		За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
		Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
		Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		В свою чергу, в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 ) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. 
		Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. 
		У постанові від 28 грудня 2020 року в справі №640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. 
		Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. 
		У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач з будь-якими заявами до суду щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу не зверталася.
		Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 201/14495/16 від 30 вересня 2020 року, в окремих випадках суд може самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
		Враховуючи викладене вище, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, предмет позову, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 7 000, 00 гр.
		Керуючись ст.ст. 5,16, 23, 650,655, 656, 658, 1167 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 133, 137, 141, 259, 263 - 266, 268, 273 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		Позов   задовольнити.
		Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю.
		       Звільнити з податкової застави, зареєстрованої 20 січня 2020 року за № 27402474 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, транспортний засіб - автомобіль марки TOYOTA CAMRY, 2007 року випуску, чорного кольору, VIN-номер: НОМЕР_1 , д.н.з НОМЕР_2 .
		Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Київській області на користь ОСОБА_1 2 000, 00 гр. в відшкодування моральної шкоди, 7 000, 00 гр. витрат на правничу допомогу та 1 073, 60 гр. судового збору.
		Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
		Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Київській області, адреса: 03151 м. Київ вул. Святослава Хороброго, 5-А, ЄДРПОУ: 44096797. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення   до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя:                                          Л.А. Шереметьєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...