Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7912/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина; Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.
Надіслано судом: 31.10.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 30.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/705/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023142360000588

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/7912/23
		1-кп/461/705/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		31.10.2023 року місто Львів 
		Галицький районний суд міста Львова у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		його захисника             адвоката ОСОБА_5 ,
		представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кузнецовськ, Рівненської області (на даний час м. Вараш), громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 161 Кримінального кодексу України,
		 
		встановив:
		 
		15 серпня 2023 року близько 22:15 год. у ОСОБА_4 , який перебував на території меморіального парку «Простір Синагог», за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 37, виник словесний конфлікт із ОСОБА_7 , суспільна небезпека якого полягала у створенні конфлікту між різними членами суспільства у зв`язку з їхньою дискримінацією за певними ознаками, де в даному конкретному випадку вони проявилися одним збірним терміном "трансгендерність"- у яких гендерна ідентичність, внутрішнє глибинне відчуття приналежності людини до того чи іншого гендеру, який може збігатися (або ні) зі статтю, приписаною цій людині при народженні людини, або ж коли, людина змінює чи прагне змінити свої статеві та гендерні ознаки, щоб привести їх до стану, який краще співвідноситься з її гендерною ідентичністю; людина, якій це властиво.
		У ході даного конфлікту ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи з прямим умислом, з метою приниження честі та гідності особи, виявляючи явну неповагу до установлених норм поведінки, нехтуючи елементарними нормами моральності, добропристойності та безпекою оточуючих, проявляючи особливу зухвалість, висловлюючи нецензурні вирази щодо можливої, на його думку, гомосексуальної орієнтації потерпілого ОСОБА_7 , тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, свідомо бажаючи їх настання, з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю, знаючи про те, що здоров`я будь-якої людини рівною мірою охороняється законом, протиправне посягання на нього є кримінально-караним, цілеспрямовано, незаконно, протиправно, умисно, з мотивів неповаги та з метою завдання невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір, наніс останньому декілька ударів кулаками обох рук та ногою у ділянку обличчя та голови, від чого він впав на підлогу. 
		Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , згідно висновку експерта №660 від 17.08.2023, спричинено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу із садном на верхній губі і слизовій оболонці її, які утворились від контакту із тупим предметом, могли виникнути від удару рукою в ділянку рота 15 серпня 2023 року, і відносяться до легкого ступеня тяжкості. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Надав покази, які в повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що 15 серпня 2023 року близько 22:15 год. на території меморіального парку «Простір Синагог», за адресою: м. Львів, вул. Староєврейська, 37, у нього виник словесний конфлікт із ОСОБА_7 . У ході даного конфлікту він ( ОСОБА_4 ) на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, висловлюючи нецензурні вирази щодо можливої, на його думку, гомосексуальної орієнтації потерпілого ОСОБА_7 , наніс останньому декілька ударів кулаками обох рук та ногою у ділянку обличчя та голови, від чого потерпілий впав на підлогу. У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за свою протиправну поведінку у потерпілого та учасників процесу, а також просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.
		Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються. 
		При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані останнім безпосередньо у судовому засіданні, у присутності захисника, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено. 
		Оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисні дії, спрямовані на пряме обмеження прав громадян за ознакою статі, інших переконань, поєднані з насильством, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 161 КК України. 
		В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження в їх сукупності. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
		Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він, згідно ст. 89 КК України, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно.
		Крім того, суд враховує позицію потерпілої сторони, зокрема те, що, зважаючи на пояснення обвинуваченого, його щире каяття та вибачення у судовому засіданні, у потерпілого немає заперечень щодо призначення обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 162 КК України, у виді штрафу. 
		Пом`якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною суд визнає щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав у судовому засіданні визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу, а також приніс вибачення у судовому засіданні, зокрема у присутності представника потерпілого. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.
		Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії. 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. 
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. 
		При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. В свою чергу, справедливість  це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. 
		На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 161 Кримінального кодексу Українита призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
		Речові докази, після набрання вироком законної сили:
		-DVD-R диск із відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...