Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/3181/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: 22-ц/816/1007/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		31 жовтня 2023 року м.Суми
		Справа №577/3181/22 
		Номер провадження 22-ц/816/1007/23
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: 
		головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
		суддів -          Філонової Ю. О. ,  Рунова В. Ю. 
		з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
		 
		у присутності :
		позивача - ОСОБА_1 та його представника - адвоката Бібіка Володимира Анатолійовича, 
		представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - Захарова Максима Ігоровича 
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 
		на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року у складі судді Галяна С.В., ухваленого в м. Конотоп Сумської області, повний текст судового рішення виготовлено 21 квітня 2023 року,
		в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів банківських послуг, стягнення безпідставно списаних коштів,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивовано тим, що відповідно до договору від 27 березня 2015 року він має відкритий розрахунковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк». 25 травня 2022 року з вказаного рахунку, без його відома, були здійснені два перекази на суму 57000 грн та 60000 грн. Вказані транзакції він не підтверджував, не направляв на адресу банку ніяких SIM-паролів, та не здійснював відповідні платежі. Також стверджує, що він не втрачав та не передавав іншим особам платіжних карток, пін-кодів та паролів до них та свого онлайн ресурсу «Приват24». Після того, як він дізнався про здійснені 25 травня 2022 року транзакції він одразу зателефонував до АТ КБ «ПриватБанк» та повідомив про несанкціоноване списання коштів з його рахунку. 
		Посилаючись на викладене, уточнивши свої позовні вимоги (а.с.118),  позивач просив зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» повернути йому суму грошових коштів, знятих з його картки 25 травня 2022 року з розрахункового рахунку  НОМЕР_1 в сумі 117 000 грн. (сто сімнадцять тисяч гривень) шляхом відновлення їх на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 .
		Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 суму грошових коштів, знятих 25 травня 2022 року з розрахункового рахунку  НОМЕР_1 в сумі 117 000 грн. (сто сімнадцять тисяч гривень) шляхом відновлення їх на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 . 
		Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 992 грн 40 коп.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наступним обставинам: фінансовий номер ОСОБА_1 , яким є НОМЕР_2 , та пароль входу в Приват24 в день проведення платіжних операцій не змінювався; позивач перейшов за посиланням на невідомий сайт для отримання допомоги, що підтверджується ним самим в аудіо розмові з оператором call-center, після чого з його карткового рахунку були здійснені вищевказані платежі; SIM-карта з абонентським номером НОМЕР_2 не змінювалася, втрати мобільного телефону 25 травня 2022 року з 15 год 27 хв. по 15 год. 30 хв. не було; оспорюванні операції були проведені на інші рахунки через сторонній сервіс monobank (MONODIREСT) з введенням секретних персональних даних клієнта і даних карт (номерів карт, CVV2 коду і строку дії карт). Для здійснення переказів, було коректно введені особисті дані клієнта для авторизації у сервісі Приват24 і здійснено пере випуск карти. Крім того, транзакції було підтверджено 3D secure (додаткового коду, що надсилається на фінансовий номер клієнта або у П24 (в даному випадку) для підтвердження фінансових операцій); блокування номеру було здійснено дистанційно 25 травня 2022 року о 16 год. 10 хв. після з`єднання клієнта з оператором call-center, тобто блокування фінансового номеру було здійснено після переказів коштів, що свідчить про те, що в час проведення платіжних операцій, мобільний телефон з фінансовим номером був активний та находився в розпорядженні позивача. 
		Вказує на те, що суд першої інстанції не спростував, що операції по списанню коштів були проведені внаслідок недбалої поведінки самого позивача, який перейшовши на невідомий сторонній сайт з власного мобільного телефону, сприяв третім особам в доступі до фінансового номера телефону, персональних даних позивача, банківських ідентифікаційних даних, для здійснення шахрайських операцій по списанню коштів. 
		На переконання заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції безпідставно переклав обов`язок доведення наявності дій позивача щодо вчинення або сприяння вчинення невідомими особами оспорюваних переказів. 
		ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги без задоволення. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги позивача та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору SAMDNWFC00016059438 від 27 вересня 2015 року  ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 в даній банківській установі. Цей картковий рахунок був приєднаний до фінансового номеру телефону: НОМЕР_2 (а.с. 44).
		Згідно з випискою по картці/рахунку ОСОБА_1 , 25 травня 2022 року із карткового рахунку НОМЕР_1 здійснено переказ, з карти НОМЕР_3 на суму 57000 грн 00 коп., а з карти НОМЕР_4 - 60000 грн 00 коп., а всього на загальну суму 117000 грн 00 коп. (а.с. 5). 
		25 травня 2022 року позивач повідомив АТ КБ «ПриватБанк» про несанкціоновані транзакції.
		25 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, на підставі якої 26 травня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження за №12022205450000175 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України про те, що 25 травня 2022 року близько 15:00 год. невідома особа, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у сумі 117 000 грн 00 коп. належними ОСОБА_1 (а.с. 9).
		08 серпня 2022 року ОСОБА_1 подано АТ КБ «ПриватБанк» заяву, в якій просив банк повернути (перерахувати) на його розрахунковий рахунок НОМЕР_1 суму 57000 грн та 60000 грн, так як вказані суми коштів були без його відома перераховані з його карткового рахунку та АТ КБ «ПриватБанк» не вжив відповідних заходів та не припинив несанкціоноване перерахування коштів з карткового рахунку (а.с. 6-7). 
		Листом від 22 серпня 2022 року, у відповідь на вказану заяву позивача, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило про те, що банк не може повернути кошти з наступних підстав: встановлено, що  в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Bankinq Приват24 було здійснено випуск віртуальної картки для виплат GOLD № НОМЕР_3 . у «Приват24» було надіслано повідомлення: картка перевипущена та автоматично оновлена в Google Pay. 25 травня 2022 року з картки для виплат GOLD № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 було здійснено фінансові операції на сторонньому ресурсі MONODIRECT  за  допомогою введення даних карток (номера, cvv коду, термін дії). Транзакція покупки  в Internet, за якою була попередня автентифікація в 3-D Secure. Пароль від «Приват24» в день операції не було змінено. Пароль було змінено після  проведення транзакцій - 26 травня 2022 року. Міжнародна платіжна система MasterCard International та Visa International не проводить оскарження операцій при авторизації яких були введені конфіденційні дані картки (ПІН-код, CVC2) та ОТП-пароль/3D-secure та інші. У випадку впевненості в наявності шахрайських дій щодо списання грошових коштів, рекомендуємо звернутися до правоохоронних органів. Для безпечного використання послуг Банку радять змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24. Банк постійно працює над вдосконаленням своїх послуг, в тому числі, у сфері захисту своїх клієнтів від шахрайських дій (а.с. 8).
		Ухвалюючи оскаржуване рішення на задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти були списані з рахунків позивача за ініціативою не встановлених осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунка ОСОБА_1 . Крім того, відповідач не надав жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН - коду або іншої особистої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції.
		Колегія судів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин - 25 травня 2022 року) платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором: повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу ; забезпечити користувачу можливість інформувати банк про втрату електронного платіжного засобу;
		Станом на час виникнення спірних правовідносин - 25 травня 2022 року, загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням були встановлені Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 705 від 5 листопада 2014 року, вимоги якого поширювалися на платіжні організації, учасників платіжних систем, які є суб`єктами відносин, що виникають під час здійснення операцій, ініційованих із використанням електронних платіжних засобів цих платіжних систем та користувачів електронних платіжних засобів (далі - користувач) (п. 1 та п. 2 розділу І цього Положення).
		Відповідно до пунктів сьомого-дев`ятого розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» вказаного Положення, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
		Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
		Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17) від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61-30583св18) , від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21) та від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).
		Судом першої інстанції встановлено та не спростовується сторонами, що 25 травня 2022 року було здійснено дві транзакції із переказу з карткового рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 , відкритого АТ КБ «ПриватБанк», на 60000 грн та 57000 грн, що разом становить 117000 грн. 
		Позивач, звертаючись до суду з позовом, стверджує, що зазначені перекази були ініційовані не ним, причому він заперечує розголошення інформації, яка б сприяла проведенню оспорюваних ним транзакцій. 
		Положеннями ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» оспорювані транзакції 25 травня 2022 року були здійснені на сторонньому ресурсі MONODIRECT за допомогою введення даних карток (номер, cvv коду, терміну дії). Транзакції покупки в Internet, за якою була попередня автентифікація в 3-D Secure. 
		Проте, АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей за платіжною карткою, його особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню номеру платіжної карти, CVV коду та терміну дії та іншу інформацію, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
		Надані відповідачем витяг з умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» не підписані ОСОБА_1 , а тому їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. 
		Ствердження відповідача, що позивач перейшов за посиланням на невідомий сайт для отримання допомоги, після чого з його карткового рахунку були здійснені вищевказані платежі, ґрунтується виключно на припущеннях та спростовується позивачем. 
		Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.        
		Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 квітня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
		Повне судове рішення складено 31 жовтня 2023 року. 
		 
		 
		Головуючий -  О. І. Собина
		Судді:                                                                                        Ю. О. Філонова 
		 
		                                                                                                   В. Ю. Рунов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...