Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/10104/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; тримання особи під вартою.
Надіслано для оприлюднення: 31.10.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кс/554/13408/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023170000000250

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 30.10.2023Справа № 554/10104/23 Провадження № 1-кс/554/13408/2023
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 жовтня 2023 року                                                                         м. Полтава
		Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисників - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:   
		        ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Полтави, громадянки України, адвоката (свідоцтво НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 12023170000000250 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.04.2023 року,-
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Прокурор звернувся до суду з вищезазначеним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 яке мотивує наступним.
		У провадженні СУ Головного управляння Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023170000000250 від 05.04.2023, за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. 
		Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від ІНФОРМАЦІЯ_2 є адвокатом, про що ІНФОРМАЦІЯ_2 їй видано свідоцтво НОМЕР_3 та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України. 
		05.05.2023 р. ОСОБА_4 під час надання юридичних консультацій офіцеру запасу ЗСУ ОСОБА_7 в приміщенні офісу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , дізналася від клієнта, що він є військовозобов`язаним, який проходить ВЛК та бажає виїхати за межі України. При цьому, ОСОБА_4 , як юрист і адвокат знала про перешкоди щодо виїзду за межі України громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років.
		За таких обставин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел за грошову винагороду посприяти ОСОБА_7 в незаконному переправленню через державний кордон у супроводі дружини, шляхом одержання фіктивних документів про встановлення їй групи інвалідності без проходження медико-соціальної експертизи.
		Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 запропонувала ОСОБА_7 усунути перешкоди щодо незаконного переправлення через державний кордон шляхом надання їй грошових коштів у сумі 5500 доларів США та організації видачі фіктивних документів про встановлення групи інвалідності його дружині ОСОБА_8 , що є законною підставою для виїзду за кордон України у супроводі дружини. 
		Після цього, 05.06.2023 ОСОБА_4 , реалізуючи злочинний замисел, в приміщенні офісу за вказаною адресою, діючи умисно, з корисливих мотивів, отримала від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 5500 доларів США за усунення перешкод щодо незаконного переправленя через держаний кордон шляхом організації видачі службовими особами спеціалізованого неврологічного МСЕК Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» фіктивних документів про встановлення групи інвалідності ОСОБА_8 без проходження медико-соціальної експертизи.
		При цьому, ОСОБА_4 роз`яснила подружжю протиправний механізм проходження експертизи та отримання групи інвалідності у зв`язку із загальним захворюванням, а також тривалість процедури оформлення документів більше 3 місяців. Для цього ОСОБА_8 необхідно лише отримати у сімейного лікаря направлення до невропатолога та переслати їй.
		Під час чергової зустрічі з ОСОБА_8 , яка відбулася 18.09.2023 р. в приміщенні вказаного офісу, ОСОБА_4 на мобільному телефоні показала фото з її майбутнім діагнозом «загальне захворювання», а також вказала про необхідність вивчити назву діагнозу на випадок, якщо її викличуть для проходження експертизи. 
		Таким чином, з 21.09.2023 р. по 17.10.2023 р. ОСОБА_4 за участі невстановленої слідством особи організувала оформлення фіктивних документів щодо нібито проходження ОСОБА_8 медико-соціальної експертизи та встановлення 2-ої групи інвалідності.
		Зокрема, 18.10.2023 р. ОСОБА_8 зателефонували зі спеціалізованого неврологічного МСЕК Комунального підприємства «Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи» Полтавської обласної ради» та повідомили про готовність документів щодо встановлення вказаної групи інвалідності.
		19.10.2023 р. в приміщенні спеціалізованого неврологічного МСЕК КП «ПОЦМСЕ» за адресою: м. Полтава, вул. Дмитра Дмитрієва, 7, ОСОБА_8 отримала фіктивну довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №111775 від 17.10.2023 р. про надання їй 2-ї групи інвалідності та індивідуальну програму реабілітації інваліда № 1930 від 17.10.2023 р., які потім видала працівникам поліції.
		Того ж дня, під час зустрічі ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_8 про виконання своїх зобов`язань в повному обсязі щодо усунення перешкод в незаконному переправленні через державний кордон шляхом отримання документів про інвалідність та можливість чоловіка виїхати за кордон у супроводі дружини.
		Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України діями у вигляді усунення перешкод, вчиненими з корисливих мотивів.
		26 жовтня 2023 року ОСОБА_4 - повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
		Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інкримінованого правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності.
		Підставою застосування підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків, визначених п. 1, п. 2, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що остання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки перебуваючи на волі підозрювана ОСОБА_4 через усвідомлення можливості втрати свободи на тривалий строк (позбавлення волі), а кримінальна відповідальність за злочин, який їй інкримінованований передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. ОСОБА_4 , може ухилятися від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй кримінального покарання за скоєний злочин.
		Підозрювана ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, у тому числі на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та інших осіб, в тому числі, які були залучені в якості понятих під час проведення слідчий дій у кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, вчиняти спроби будь-якого іншого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, не виконувати процесуальні рішенні, у тому числі вироку суду, оскільки підозрювана є працездатною, має задовільний стан здоров`я. 
		Враховуючи зазначені вище ризики і наявність обґрунтованої підозри, на думку слідчого, застосування до ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним, а інші більш м`які запобіжні заходи не здатні усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК України з наступних причин:
		-особисте зобов`язання - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , підозрюється у кримінальному правопорушенні, що є тяжкими.
		-особиста порука - на адресу прокуратури та слідчого управління не надходили для розгляду письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_4 .
		-застава - прокурору чи слідчому не надходили заяви або клопотання від підозрюваної ОСОБА_4 , рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу. 
		- домашній арешт - не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , вчинила тяжкий злочини, а тому підозрювана підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків та нових злочинів. 
		У разі застосування до підозрюваної ОСОБА_4 , більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
		Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може їм запобігти, прокурор прохав застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів із визначенням застави віповідно до положень ст. 182 КПК України.
		В судовому засіданні прокурор, підтримав клопотання та просив його задовольнити.
		Підозрювана ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання. Просила при розгляді клопотання, зважити на її стан здоров`я та стан здоров`я її неповнолітньої дитини, яка перебуває на її утриманні. Просила обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки вона є діючим адвокатом та має зобов`язання перед своїми клієнтами, вона одна є годувальником своєї сім`ї, яка, окрім доньки, включає бабусю. Дитина має серйозні проблеми зі здоров`ям та потребує регулярних дороговартісних обстежень та лікування, і, у випадку позбавлення можливості заробляти, вона не зможе оплачувати життєво необхідне лікування. Просила обрати запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з 00 год до 04 год. чи заставу, як основний запобіжний захід.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання. Зазначила, що вважає підозру, оголошену її підзахисній, не обгрунтованою, оскільки обвинувачення не містить об`єктивної сторони - не вказано які саме дії вчиняла ОСОБА_4 . Оскільки підозра не є конкретизованою, то підозрювана не має можливості належним чином себе захищати, а отже, таким чином порушується її право на захист.
		ОСОБА_4 добросовісно з`являється на виклики правоохоронних органів та суду і прокурором не доведено протилежного, тому відсутні підтвердження наявності ризику її переховування від органів досудового розслідування та суду. Свідки у кримінальному провадженні допитані, тому впливати на них жодним чином не можливо. 
		Зважаючи на перелічені обставини, вважає, що достатнім буде застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби чи застави, як основного запобіжного заходу.
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зауважив, що запобіжний захід обирається для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, проте прокурором не надано жодного доказу того, що процесуальна поведінка ОСОБА_4 не є належною. ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки, працює, має статус адвоката, позитивно характеризується за місцем роботи. Вона чітко розуміє наслідки неналежної процесуальної поведінки. Не погодився із думкою прокурора, що застосувати більш м`який запобіжний захід немає можливості.
		Просив врахувати стан здоров`я підозрюваної, наявність неповнолітньої дитини та стан її здоров`я, яка проживає разом із матір`ю, яка являється єдиним годувальником сім`ї.
		Оскільки, ОСОБА_4 є діючим адвокатом, яка працює також і в безоплатній правовій допомозі, тому можливі виклики для виконання своїх повноважень і в нічний час доби, тому вважав, що доцільним буде обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби. Також, просив розглянути можливість призначення застави, як основного запобіжного заходу у мінімальному розмірі, визначеному законодавством.
		У судовому засіданні заслухано адвоката ОСОБА_9 , який прохання про передачу підозрюваної ОСОБА_4 йому на поруки. Її він знає із 1994 року як порядну людину та адвоката, вона його жодним чином не підвела за ці роки. Тому, вважає, що він зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку під час досудового розслідування кримінального провадження.
		Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваної та захисників дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
		Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
		       Згідно ч.  1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:  наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;  наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;  недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
		Встановлено, що 26 жовтня 2023 року ОСОБА_4 - повідомлено про підозру в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.                        
		Згідно санкції ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
		Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
		Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
		При цьому, як свідчить практика Європейського Суду з прав людини, «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин (рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України").
		А відтак, вимоги ст. ст. 177, 178 КПК України передбачають, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, та в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.
		Між цим, Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" вказав, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
		Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
		Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
		Враховуючи викладене, посилання захисника ОСОБА_5 , на те, що підозра повідомлена   ОСОБА_4  є необґрунтованою, слідчий суддя вважає непереконливими, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав`язків).
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
		Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, обґрунтований тим, що вона, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та інших осіб, в тому числі, які були залучені як поняті під час проведення слідчих дій у кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме: не виконувати покладені на неї обов`язки, вчиняти спроби перешкоджання здійсненню кримінального провадження іншим чином, не виконувати процесуальні рішення. 
		Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності її вини, передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).
		Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваним на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
		Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Ризики, передбачені п.п. 2, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України містять характер припущення та належним чином не обґрунтовані, оскільки слідчим не надано слідчому судді жодного підтверджень їх наявності.
		Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
		Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу посилається на тяжкість та характер інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення.
		При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
		Сам по собі характер інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, на переконання слідчого судді, також не є підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування та спростувати доводи сторони захисту.
		Слідчим суддею враховується, що підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, має на утриманні малолітню дитину, яку виховує сама, має ряд хронічних захворювань, а також донька має тяжке захворювання, яке потребує регулярної діагностики та лікування, обіймає посаду адвоката та за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце реєстрації та проживання.
		Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на неї обов`язки, передбачені ч. 5 статті 194 КПК України.
		З урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваної, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваної застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
		Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193-194, 196, 197, 376 КПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ :
		 
		Клопотання прокурора - задовольнити частково. 
		       Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Полтави, громадянки України, адвоката (свідоцтво НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2), зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби в період часу з 00 год. до 04 год., за адресою її проживання в АДРЕСА_2 , у межах строку досудового розслідування - до 24 грудня 2023 року включно.
		       Покласти на підозрювану такі обов`язки:
		1) не залишати постійне місце проживання, а саме помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду у визначений час;
		2) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною окремою вимогою суду, слідчого та прокурора у встановлений у вимозі час; 
		       3) утримуватись від спілкування зі свідками у провадженні;
		4)  не відлучатися за межі  Полтавської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
		5)  здати на зберігання слідчому паспорт, інший документ, який надає право для виїзду за кордон.
		 
		       Строк дії ухвали 60 днів.
		       Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
		       Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 діб з моменту оголошення. 
		 
		Повний текст ухвали буде виготовлено 31.10.2023 року.
		 
		 
		 
		       Слідчий суддя : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...