Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/4959/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 02.11.2023
Номер судового провадження: 2/496/316/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 496/4959/22
		Провадження № 2/496/316/23
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 жовтня 2023 року    Біляївський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого  судді Буран В.М.,
		 
		за участю: секретаря  Стрілець Ж.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів, шляхом розірвання кредитного договору та припинення нарахування будь-яких платежів, скасування раніше нарахованих платежів та заборгованості, стягнення витрат на правничу допомогу,
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		 
		 
		Представник позивача звернувся до суду з позовом і просить розірвати кредитний договір за картковим рахунком № НОМЕР_1 (ІВАN: НОМЕР_2 ) у грн. від 17.02.2020 р., що був укладений між ОСОБА_1 та АТ "Перший Український Міжнародний Банк" та припинити нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 (ІВАN: НОМЕР_2 ) у грн. від 17.02.2020 р. будь-яких платежів та заборгованості по ним, починаючи з 14.11.2021 року та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним.
		Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 17.02.2020 р. отримала кредитну картку згідно заяви № НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ» (далі-Банк - Відповідач) та на ім`я Позивача було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (IBAN:     НОМЕР_4 ) у грн.
		14.12.2021 року Позивач звернулася із заявою у відділення банку та повідомила, що операцію по зняттю коштів на суму 21380 грн. після 12.11.2021 року здійснила невстановлена особа. У відповіді Банку від 22.12.2021 року № КНО-33/40687 позивачці було повідомлено про наявність договірних відносин по вказаному вище договору щодо використання кредитних коштів, а також відсутності підстав для його розірвання та припинення зобов`язань. При цьому, позивачка зазначає, що в своїй заяві вона не просила розірвати договір, а лише повідомила, що кошти були використані сторонньою особою. Згідно виписки, завіреної банком за період з моменту фактичного викрадення кредитної картки було здійснено операцій на суму 21 380 грн. 96 грн. коп.
		Позивачем було подано заяву до поліції 11.12.2021 року щодо розшуку кредитної карки АТ «ПУМБ», з якої протягом періоду з 14.11.2021 по 30.11.2021 рік невстановленою особою було знято кошти в сумі 21380 грн. в магазинах та АЗС.
		В результаті поданої заяви, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021162250001021 від 16.12.2021 р. В подальшому в ході розслідування було встановлено, що злочин за ознаками ч.1, 2 ст. 185 КК України було вчинено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою вину у скоєному злочині, обвинувачений ОСОБА_2 підтвердив у судовому засіданні по справі № 496/436/22 та вироком Біляївського районного суду Одеської області від 22.06.2022 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст.185 КК України.
		У зв`язку з тим, що позивачці приходили смс із нагадуванням про борг по кредитній картці, нею фактично було внесено на погашення боргу 11 950 грн. Після винесення вироку, Позивач перестала сплачувати кошти на погашення боргу, оскільки фактично було встановлено особу, яка незаконним способом скористалася коштами Позивача та витратила їх на власні потреби. Вирок суду набрав законної сили та перебуває на виконанні, а встановлені в ньому обставини ніким не оскаржувалися.
		25 липня 2022 року Позивачка звернулася до Відповідача із заявою, в якій обґрунтовано просила списати заборгованість за кредитними коштами, які були використані не нею. Листом від 16.08.2022 року Відповідач фактично продублював свою попередню відповідь щодо відсутності підстав списати заборгованість та припинити зобов`язання за договором.
		Позивач не погоджується з такою позицією Відповідача, оскільки на сьогоднішній день встановлені судом обставини по справі № 496/436/22 ніким не оскаржені щодо вини іншої особи, яка використала кошти Позивач на власні потреби, вчинивши крадіжку.
		03 жовтня 2022 року було направлено адвокатський запит Відповідачеві щодо майнових претензій за договором до Позивач за картковим рахунком НОМЕР_1 від 17.02.2020 р. Станом на день подачі позовної заяви, відповідь на запит не отримано.
		Ухвалою суду від 04.11.2022 року було відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін (а.с. 38).
		Ухвалою суду від 17.01.2023 року було витребувано докази у справі (а.с. 51).
		Не погоджуючись із позовними вимогами, Відповідач з пропуском строку на подання подав до суду відзив у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. 
		Відзив надійшов до суду разом з клопотанням про поновлення строку його подання. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що відповідальний співробітник, яка супроводжує дану цивільну справу звільнилась у жовтні 2022 року, та новий співробітник для супроводження справи, станом на дату надходження справи 04.11.2022 року, ще не був призначений. Крім того, в Банку відбувалось скорочення штату, а також переведення робітників на дистанцію роботу, що призвело до затягування строків.
		Так, у своєму відзиві представник відповідача зазначає, що Позивачка погодилась із запропонованими умови кредитування, які зазначені у заяві, паспорті споживача кредиту, та фактично отримала кошти. Підписуючи заяву, прийняла публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування, які розміщені на сайті банку. На думку представника банку, позивач не довела те, що вона не погодилась з умовами заяви та будь-якими іншими умовами порядку надання їй кредиту. Щодо вини третьої особи у наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком, то у відповідності до статті 1166 ЦК України, ОСОБА_2 несе повну майнову відповідальність за вчинення ним правопорушення щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку ОСОБА_1 . 
		Згідно п. 2.2.1 Розділу 1 частини 2 ДКБО (стор. 6) - Договір вважається укладеним, а умови публічної пропозиції Акцептованими Клієнтом з моменту оформлення Заяви на приєднання до Договору.
		Пункт 2.19. ДКБО (стор. 21) у випадку втрати/крадіжки Картки/ реквізитів або інших випадках можливого несанкціонованого використання Картки та/або її реквізитів (в тому числі будь-якої інформації щодо картки або портативного пристрою із встановленим Мобільним платіжним додатком в якому зареєстровано Картку), проведення несанкціонованих Держателем Картки операцій за Картковим рахунком, Держатель Картки зобов`язаний негайно, а саме в найкоротший строк протягом дня, в який здійснювалися (відбувалися) відповідні дії (події), здійснити Зупинення (блокування) дії Картки шляхом: а) звернення до Центру обслуговування Клієнтів (працює цілодобово, номери телефонів вказані в терміні «Центр обслуговування Клієнтів» та на Сайті Банку), або б) надсилання SMS з Номеру мобільного телефону Клієнта (за умови користування Клієнтом послугою «SMS») на номер НОМЕР_5 зі змістом: - BLOCK або БЛОК - для блокування всіх Карток;
		- BLOCK або БЛОК із зазначенням останніх чотирьох цифр номеру Картки - для блокування певної картки, або
		в) використання Системи «Інтернет-банкінг» (за наявності технічної можливості). Банк не несе відповідальності за Платіжні операції, ініційовані за допомогою Картки або здійсненні за допомогою Мобільного платіжного додатку, до зупинення (блокування) дії Картки або обмеження використання зареєстрованих в Мобільному платіжному додатку Карток, а також у разі розблокування дії Картки Клієнтом. Банк не несе відповідальності за Платіжні операції, ініційовані за допомогою Картки або здійсненні за допомогою Мобільного платіжного додатку, до Зупинення (блокування) дії Картки або обмеження використання зареєстрованих в Мобільному платіжному додатку Карток, а також у разі розблокування дії Картки Клієнтом.
		Відповідно п. 6.1.6. Клієнт самостійно і в повному обсязі несе ризик та відповідальність за всі наслідки, що спричинені отриманням доступу та/або здійсненням операцій третіми особами, у разі отримання ними доступу до Автентифікаційних даних та/або в будь-який спосіб, зокрема але не виключно через безпосереднє необережне чи навмисне повідомлення Клієнтом, при технічному перехопленні інформації направленої на Номер мобільного телефону Клієнта або заволодінні мобільним телефоном (SIM-картою).
		Вищевказані умови ДКБО встановлюють обов`язок Позивача негайного (протягом дня, коли відбулася подія) звернутися до Банка з приводу втрати/крадіжки картки, а також обов`язок Позивача збереження інформації, яка надає можливість розпоряджатися коштами на рахунку Позивача, а також збереження самої платіжної картки.
		У позовній заяві позивач зазначає, що несанкціоноване списання відбулося після 12.11.2021 р., у талоні-повідомлені Єдиного обліку № 19313 про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, оформленому сержантом поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеський області від 11.12.2021 р. зазначено, що в період з 14.11.2021 р. по 30.11.2021 р. відбулося зняття коштів.
		Із Заявою до Банка Позивач звернулася 14.12.2021 р., що зазначено у позовній заяві і заяві Позивача до Банка від 25.07.2022 р., тобто через місяць, після настання події, що є порушенням п.6 розділу VI Положення № 705 умов договору.
		Щодо розірвання договору, то згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно до п. 15 постанови ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012, при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.
		Позовні вимоги Позивача будуються на тому, що відбулося несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку. Поряд з цим, Позивач підтверджує, що несанкціоноване списання відбулося по причині винних дій фізичної особи ОСОБА_2 та надає докази його вини, які встановлені в рамках КПК України. Отже, причинний зв`язок між несанкціонованим списанням коштів Позивача третьою особою і кредитними правовідношеннями та зобов`язаннями дотримання умов кредитного договору - відсутній. Позивачем не доведено, які саме істотні порушення в діях Банку відбулися. Представник Банку вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту (а.с. 68-70). 
		У відповіді на відзив, представник позивачки зазначив, що стороною позивача обрано правильний спосіб захисту своїх прав (а.с. 162-163).
		Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності позивачки (а.с. 190-191).
		Відповідач  представник АТ «ПУМБ» в судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд справи за відсутності представнику банку (а.с. 180).
		Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилося.
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
		Суд, встановив наступні обставини та дійшов до такого висновку.
		Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України)кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільна права та обов`язки (частина перша). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1частини другої).
		Судом встановлено, та стороною відповідача підтверджено той факт, що 17.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» з метою відкриття поточного рахунку та отримання кредиту. Підтвердженням відкриття рахунку та надання Позивачу кредиту є: Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001553660901 від 17.02.2020 року, яка була підписана Позивачем, а також підписані ОСОБА_1 анкета клієнта Банку та паспорт споживача кредиту.
		Відповідно до умов Заяви Позивач просила відкрити на її ім`я поточний рахунок та надати кредитну картку по якій був встановлений кредит на умовах овердрафту.
		Позивачу був відкритий 17.02.2020 поточний рахунок № НОМЕР_2 у грн., надана кредитна картка № НОМЕР_6 (а.с. 71-72).
		Банк належним чином виконав свої зобов`язання - надав Позивачу грошові кошти у повному обсязі. Ліміт кредитування - 5 000,00 грн., який згодом був чотири рази збільшений до 20 788,00 грн. на умовах Заяви і Договору комплексного банківського обслуговування (а.с. 77).
		Факт перебування сторін у договірних відносинах визнано сторонами, і в силу ч. 1 ст.82 ЦПК України цей факт доказуванню не підлягає.
		11.12.2021 року ОСОБА_1 було подано заяву до поліції щодо розшуку належної їй кредитної карки АТ «ПУМБ», з якої протягом періоду з 14.11.2021 по 30.11.2021 рік невстановленою особою було знято кошти в сумі 21380 грн. в магазинах та АЗС (а.с. 8).
		В результаті поданої заяви, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021162250001021 від 16.12.2021 р. та як наслідок, відповідно обвинувального вироку Біляївського районного суду Одеської області від 22.06.2022 року, ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні крадіжки коштів, якими він розпорядився на власну користь, шляхом зняття ним з пластикової банківської картки банку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_7 належної ОСОБА_1 , грошових коштів. Зазначеними діями ОСОБА_2 завдано матеріального збитку ОСОБА_1 на загальну суму 5 789 гривень (а.с.9-16, 26-27).
		14.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою у відділення банку та повідомила, що в період з 12.11.2021 року, операцію по зняттю коштів, невідома особа витратила з картки суму коштів у розмірі 21380 грн. (а.с. 17). Згідно виписки, завіреної банком щодо інформації про рух коштів за період з моменту фактичного викрадення кредитної картки (14.11.2021 р.) по 10.12.2021 р. було здійснено операцій на суму 21 380 грн. 96 грн. коп. (а.с. 20-22).
		На звернення ОСОБА_1 банк листом від 22.12.2021 року № КНО-33/40687 повідомив про наявність договірних відносин по вказаному вище договору щодо використання кредитних коштів, а також відсутності підстав для його розірвання та припинення зобов`язань (а.с. 18).
		Листом АТ «ПУМБ» від 26.01.2022 № КНО-33/80073 на лист ОСОБА_1 (Е.Д.), представник банку було повідомлено, що надана ОСОБА_1 інформація була прийнята до уваги (а.с. 19). 
		У своїй заяві від 25.07.2022 року до АТ «ПУМБ», ОСОБА_1 повідомила банк про те, що за фактом крадіжки її картки, вироком Біляївського районного суду Одеської області від 22.06.2022 року притягнуто до відповідальності ОСОБА_2 та згідно виписки по рахунку заборгованість складала 21 380 грн. (а.с. 28).
		Також, ОСОБА_3 надала суду квитанції про погашення нею заборгованості на суму 6000 грн. відповідно квитанції від 05.02.2023 року, на суму 2950 грн. відповідно квитанції від 18.02.2023 року, на суму 3000 грн. відповідно квитанції від 18.05.2023 року (а.с. 23-25). Таким, чином позивачка в рахунок погашення заборгованості сплатила 11950 грн. 
		У відповідь на лист ОСОБА_1 листом від 16.08.2022 року № КНО-33/40971, представник банку повідомив, що підписавши заяву № 2001553660901 на приєднання до ДКБО, ОСОБА_1 зобов`язалася користуватися наданими банком кредитним лімітом відповідно до умов цього договору, своєчасно та в повному обсязі погашати заборгованість за договорами та беззастережно підтвердила, що прийняла Пропозицію банку на укладання ДКБО, яка розміщена на офіційному сайті банку в мережі інтернет. Станом на дату складання відповіді, у ОСОБА_1 існує прострочення заборгованості перед банком. Також, повідомлено, що ні договором, ні законом не передбачена можливість припинення зобов`язань за договором у випадку прийняття і реєстрації поліцією заяви про скоєння злочину, у зв`язку з чим клопотання заявниці залишилось без задоволення. Банком повідомлено про можливість оформлення розстрочки заборгованості (а.с. 29-30).
		Ухвалою від 17.01.2023 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у АТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" інформацію щодо наявних претензій майнового характеру до ОСОБА_1 за картковим рахунком НОМЕР_1 (IBAN: № НОМЕР_4 ) від 17.02.2020 р. та інформацію щодо встановлення та активацію ОСОБА_1 мобільного додатку ПУМБ Online за картковим рахунком НОМЕР_1 (IBAN: № НОМЕР_4 ) від 17.02.2020 р. Ухвала надіслана на офіційну електронну адресу АТ «ПУМБ» на адресу банку (а.с.51, 52, 53)
		Станом на час розгляду справи ухвала суду не виконана, докази не надані.
		Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
		Враховуючи невиконання ухвали суду про витребування доказів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами, а також визнати обставини, на які посилається позивач, а саме за вказаних обставин, АТ «ПУМБ» на момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, не має майнових претензій до неї, та також немає інформації про активізацію додатку для онлайн платежів ОСОБА_1 .
		Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
		На підставі частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
		Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Статтею 1055 ЦК України, встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		Згідно ст. 633 ЦК України - публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяв на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		Відповідно заяви № 2001553660901 від 17.02.2020 року на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ОСОБА_3 своїм підписом підтвердила, що була ознайомлена з публічною частиною договору, які розміщенні на Сайті банку (а.с. 71). 
		Відповідно п.2ст.3-1ЗУ «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодозахисту правспоживачів фінансовихпослуг» (щодіяв намомент підписанняДоговору 17.02.2020року), Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі, в тому числі - 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги.
		До судустороною відповідачанадано текстПублічної пропозиціїАТ «ПУМБ»,що розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 12.06.2019 р. затверджена Рішенням Правління АТ «ПУМБ» протокол № 760 від 11.06.2019 р. (а.с.106-143).
		Сторона позивача не надала заперечення, що вказана Публічна пропозиція, яка складає публічну частину пропозиції Банку щодо укладання кредитного договору, не діяла на момент укладання кредитного договору між ОСОБА_3 та АТ «ПУМБ».
		Відповідно Розділу 1 Публічної пропозиції, «Втрата/крадіжка Картки»  неможливість здійснення Держателем Картки контролю (володіння) за Карткою, незаконне/неправомірне заволодіння та/або використання Картки чи її реквізитів, будь-яке вибуття Картки із розпорядження Клієнта внаслідок дій третіх осіб, недбалості самого Клієнта, будь яких інших причин та/або отримання третьою особою інформації щодо Картки (номер та термін дії, код CV2/ CVC2 тощо).
		Згідно частини 2 Публічної пропозиції пункту 2.16. Банк має право вилучити або Зупинити (блокувати) дію Картки, а також обмежити використання зареєстрованих в Мобільному платіжному додатку Карток, при наявності обставин, які свідчать про несанкціоноване/ неправомірне використання Картки або її реквізитів.
		Відповідно до п. 2.17. Публічної пропозиції - Банк має право анулювати Картку та/або Зупинити (блокувати) дію Картки за заявою Клієнта/ Держателя Картки, в тому числі у разі Втрати/ крадіжки Картки, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством, правилами МПС, Договором.
		2.18. Держатель Картки має право ініціювати Зупинення (блокування) дії Карток, емітованих до Карткового рахунку шляхом звернення до відділення Банку особисто або способами, вказаними у п. 2.19 Розділу ІІ Договору.
		2.19. У випадку Втрати/крадіжки Картки/її реквізитів або інших випадках можливого несанкціонованого використання Картки та/або її реквізитів (в тому числі будь-якої інформації щодо Картки або портативного пристрою із встановленим Мобільним платіжним додатком в якому зареєстровано Картку), проведення несанкціонованих Держателем Картки операцій за Картковим рахунком, Держатель Картки зобов`язаний негайно, а саме в найкоротший строк протягом дня, в який здійснювалися (відбувалися) відповідні дії (події), здійснити Зупинення (блокування) дії Картки шляхом:
		а) звернення до Центру обслуговування Клієнтів (працює цілодобово, номери телефонів вказані в терміні «Центр
		обслуговування Клієнтів» та на Сайті Банку), або
		б) надсилання SMS з Номеру мобільного телефону Клієнта (за умови користування Клієнтом послугою «SMSбанкінг») на номер 4682 зі змістом:
		- BLOCK або БЛОК - для блокування всіх Карток;
		- BLOCK або БЛОК із зазначенням останніх чотирьох цифр номеру Картки - для блокування певної Картки, або 
		в) використання Системи «Інтернет-банкінг» (за наявності технічної можливості).
		Банк не несе відповідальності за Платіжні операції, ініційовані за допомогою Картки або здійсненні за допомогою Мобільного платіжного додатку, до Зупинення (блокування) дії Картки або обмеження використання зареєстрованих в Мобільному платіжному додатку Карток, а також у разі розблокування дії Картки Клієнтом. Сторони погодились, що в разі підключення Клієнта до послуги «SMS-банкінг», несанкціоноване використання Картки, проведення несанкціонованих Держателем Картки операцій за Картковим рахунком вважається виявленим Клієнтом відразу після направлення Банком SMS про здійснення такої операції на Номер мобільного телефону Клієнта.
		2.20. Зупинення (блокування) дії Картки або обмеження використання зареєстрованих в Мобільному платіжному додатку Карток може відбуватися за усним зверненням Держателя Картки до ЦОК за умови проведення успішної автентифікації Держателя Картки. Якщо Держатель Картки не може пройти автентифікацію (з будь-яких причин), Банк не здійснює Зупинення (блокування) дії Картки та може запропонувати Держателю Картки здійснити інші способи Зупинення (блокування) дії Картки, вказані в п. 2.19 Розділу ІІ Договору, або звернутися до відділення Банку для Зупинення (блокування) її дії та подання Клієнтом заяви про оскарження несанкціонованої транзакції.
		2.21. Факт отримання Банком заяви від Клієнта на оскарження транзакції не позбавляє його права звернутися із відповідною заявою до правоохоронних органів.
		2.25. Для забезпечення під час користування Карткою безпеки, Держателю Картки необхідно дотримуватися умов Договору а також рекомендованих заходів безпеки, як викладених у положеннях актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, так і розміщених на Сайті Банку, на банкоматі (на моніторі банкомату) тощо.
		В тому числі Держатель Картки зобов`язаний:- у випадку Втрати/крадіжки Картки/її реквізитів або інших випадків можливого несанкціонованого використання Картки та/або її реквізитів (в тому числі будь-якої інформації щодо Картки), проведення несанкціонованих Держателем Картки операцій за Картковим рахунком здійснити Зупинення (блокування) дії Картки в порядку і строк, встановлені п. 2.19 Розділу ІІ Договору.
		Сторони погоджуються, що недотримання Держателем Картки передбачених цим пунктом Договору зобов`язань вважається діями чи бездіяльністю, наслідком яких може бути несанкціоноване використання Картки, її реквізитів або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати Платіжні операції.
		Також, відповідно п. 5.2. Банк зобов`язаний: 5.2.1. Здійснювати обслуговування Клієнта на умовах, передбачених цим Договором, Правилами МПС та чинним законодавством України.
		5.2.4. Розглядати претензії, отримані від Клієнта у письмовому вигляді відповідно до чинного законодавства України і внутрішніх процедур Банку.
		Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
		Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
		Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
		Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
		Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
		Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 05 листопада 2014 року №705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.
		14.12.2021 року ОСОБА_1 здійснила повідомлення Банку про несанкціоноване використання її картки з 12.11.2021 року, про що достеменно стало відомо представнику Банку, оскільки у відповідь на лист позивачки, надано відповідь Банку від 22.12.2021 року.
		За вказаних обставин, Банк мав би у відповідності до п. 2.17. Публічної пропозиції - Зупинити (блокувати) дію Картки за заявою Клієнта/ Держателя Картки, в тому числі у разі Втрати/ крадіжки Картки, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством, правилами МПС, Договором.
		Крім того, положеннями ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг», які діяли на момент укладання Договору, а також настання події крадіжки картки ОСОБА_1 , визначено «Принципи захисту прав споживачів фінансових послуг» (Стаття 3-1 Закону), в тому числі таких: 
		1) забезпечення відповідального ставлення до всіх категорій споживачів фінансових послуг;
		3) сприяння просвітницькій роботі з метою забезпечення обізнаності споживачів фінансових послуг, отримання ними навичок, знань та впевненості щодо розуміння ризиків, відповідальності та можливостей, пов`язаних із користуванням фінансовими послугами;
		4) забезпечення відповідальної ділової поведінки осіб, які надають фінансові послуги, та їх уповноважених представників (осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг);
		5) забезпечення захисту коштів та інших активів споживачів фінансових послуг від шахрайства та зловживань;
		6) забезпечення захисту персональних даних споживачів фінансових послуг;
		7) створення і впровадження механізму досудового вирішення спорів щодо надання фінансових послуг.
		Тобто, не здійснивши блокування картки ОСОБА_1 , після отримання її листа, як споживача банківських послуг, Банком не було дотримано вищевказаних принципів захисту прав споживачів фінансових послуг. Банк виразив невідповідальну поведінку по відношенню до свого клієнта, не впевнився у знанні клієнта щодо ризиків, пов`язаних із користуванням нею фінансовими послугами, не забезпечив захисту коштів та інших активів споживача фінансових послуг від та зловживань третьої особи.
		Такі дії Банку, призвели до того, що користувач втраченої картки, будучі добропорядним клієнтом АТ «ПУМБ», здійснила платежі по заборгованності, яка виникла не з її вини, вже після повідомлення Банку про несанкціоноване використання картки, на загальну суму 11950 грн.
		Отже, суд не приймає заперечення представника відповідача щодо того, що ОСОБА_1 не одразу повідомила про втрату картки, оскільки вона продовжувала виконувати свої обов`язки по сплаті заборгованності.
		Так, суд прийшов до висновку, що позивач ОСОБА_1 здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим
		Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		З урахуванням положень п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, АТ «ПУМБ» не надав доказів, які б спростовували доводи позивача про те, що банківською карткою вона не користувався, не втрачала, іншим особам не передавала, ПІН-коду нікому не повідомляла, та взагалі під час здійснення банківських операцій з картковим рахунком перебував у місці їх вчинення. Крім того, вказане спростовується наявністю обвинувального вироку, яким засуджено особу, яка здійснила несанкціоновані витрати з картки ОСОБА_1 починаючи з 14.11.2021 року.
		Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року № 6-71цс15, в якій зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61 -3239св 18), від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, (касаційне провадження №61 -16504св 18) вказану правову позицію підтримав.
		У відповідності ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Враховуючи, що з боку АТ «ПУМБ» по відношенню до ОСОБА_1 відбулось порушення її прав, як споживача фінансової послуги, що призвели до втрати нею своїх коштів, суд вважає позивачка значною мірою була позбавлена того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тому є підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
		Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції; виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів, враховуючи наявність кримінального провадження, у межах якого встановлено особу, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимов в повному обсязі.
		Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з
		даним позовом на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», результат вирішення даної цивільної справи, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з АТ «ПУМБ» в дохід держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
		Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача, понесенні судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження суми судових витрат на правничу допомогу, до позову додано Договір № 14/22 про надання правничої допомоги, підписаний адвокатом Комаса О.В. та клієнтом ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 03.10.2022 року на суму 8000 грн. 
		Представником АТ «ПУМБ» подано до суду клопотання про відмову у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат. Клопотання обґрунтовано тим, що на думку представника Банку, за аналогічні послуги адвоката сплачується гонорар у розмірі 4000 грн. Крім того, до позову не надано детального опису робіт (надання послуг) адвокатом. 
		Дослідивши заяву представника позивача, який просив задовольнити заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в повному обсязі, матеріали справи, докази щодо надання правничої допомоги, заперечення представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
		Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		До позову додано Договір № 14/22 про надання правничої допомоги, підписаний адвокатом Комаса О.В. та клієнтом ОСОБА_1 , квитанцію до прибуткового касового ордера № 8 від 03.10.2022 року на суму 8 000 грн.
		Пунктом 4.1 Договору встановлено розмір гонорару  8000 грн.
		Згідно п. 5.1 Договору, даний Договір укладено на строк до 31.12.2022 р., при цьому згідно п. 5.6 Договору після закінчення строку дії договору, сторони продовжують виконувати його умови, до повного виконання взятих на себе обов`язків. 
		Оскільки, у відповідно п. 1.1 Договору, Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: Представництва інтересів у спорі з АТ "ПУМБ" щодо захисту прав споживачів у судовому порядку, суд враховує у роботу адвоката Комаса О.В. продовж розгляду справи. Таким чином, враховуючи положення Договору про надання правничої допомоги, адвокат для захисту клієнта, здійснював також, звернення до суду із клопотаннями про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, про витребування доказів у справі, приймав участь у судових засіданнях, надав відповідь на відзив.
		Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
		Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката або відмови у її стягненні. 
		У справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша  друга статті 133 ЦПК України).
		У висновку Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Зважаючи на вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає заявлені витрати співвмірними, обґрунтованими, витрати були пов`язані з розглядом справи, представник приймав участь у судових засіданнях, звертався до суду із клопотаннями та заявами, тому заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81,82, 137, 141, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 207, 633, 634, 638, 639, 651, 1048, 1050, 1054, 1055, 1066 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність»,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до АТ «Перший український міжнародний банк» ( код ЄДРПОУ: 14282829, місце знаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) про захист прав споживачів, шляхом розірвання кредитного договору та припинення нарахування будь-яких платежів, скасування раніше нарахованих платежів та заборгованості, стягнення витрат на правничу допомогу  задовольнити.
		Розірвати кредитний договір за картковим рахунком № НОМЕР_1 (ІВАN: НОМЕР_2 ) у гривнях від 17.02.2020 р., що був укладений між ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 та Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" ЄДРПОУ14282829.
		Припиниш нарахування за картковим рахунком № НОМЕР_1 (ІВАN: НОМЕР_2 ) у гривнах від 17.02.2020 р. будь-яких платежів та заборгованості по ним, починаючи з 14.11.2021 року та скасувати раніше нараховані платежі та заборгованість по ним.
		Стягнути з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 8000 грн. судових витрат на правничу допомогу.
		Стягнути з АТ «Перший український міжнародний банк» на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
		Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя                          В.М. Буран

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...