Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/15996/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/523/334/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018160000000469

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Суворовський районнийсуд містаОдеси Справа № 523/15996/19
		Провадження №1-кп/523/334/23
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		31.10.2023 року Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
		 
		головуючого судді                 ОСОБА_1 
		при секретарі                 ОСОБА_2 
		за участю прокурора відділу Одеської обласної прокуратури     ОСОБА_3 
		прокурора Суворовської окружної прокуратури м. Одеси     ОСОБА_4 
		за участю захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12018160000000469 від 14.06.2018 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Жуків Славутського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, працюючого водієм-експедитором в ТОВ «Укрлогістика», раніше не судимого.
		Зареєстрованого за адресою: Хмельницька область, Славутський район, с. Іванівка. 
		Проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, -
		 
		Встановив:
		 
		Досудовим розслідуванням ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 13.06.2018 року приблизно о 22:50 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по сухому дорожньому покриттю по вул. Академіка Заболотного з боку вул. Добровольського в напрямку вул. Семена Палія у м. Одесі, наближаючись до регульованого світлофорним об`єктом перехрестя вулиць Ак. Заболотного та Кримська у м. Одесі, порушуючи вимоги п.п.2.3 «б», 8.7.3 «е», 8.10, 12.4 «Правил дорожнього руху України», а саме діючи з необережності, будучи неуважним, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, рухаючись у темний час доби при видимості проїзної частини 100м при наявності міського електроосвітлення зі швидкістю приблизно 57,6-58 км/год., яка перевищує встановлену у населених пунктах швидкість руху не більше 50 км/год., не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної, аж до зупинки автомобілю, не врахувавши дорожньої обстановки, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, ігноруючи червоний сигнал світлофору, яким забороняється подальший рух транспортних засобів, не зупинив керований ним автомобіль перед горизонтальною дорожньою розміткою 1.12  стоп-лінією, виїхавши на пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофору, тим самим допустив наїзд на ОСОБА_8 , який в темпі кроку перетинав проїзну частину зліва направо відносно руху транспортного засобу по регульованому пішохідному переходу. 
		В результаті дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №52(387/18) від 10.09.2019 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: множинних ран та садна голови, рани правих вискової, лобної області, щоки, лівої лобної області, підборіддя; закритої травми грудної клітини: уламкового перелому тіла правої ключиці, поперечних переломів правих ребр 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10-го по задньо-підпахвовій лінії, 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11-го по лопаточній лінії; перелому лівих ребр:1,2,3-го по середньо-ключичній лінії, 4,5,6,7-го по передній під пахвовій лінії; фрагментарні 4,5,6,7,8,9,10,11-го по лопаточній лінії, розриву правої легені та головного бронха; крововиливу в плевральні порожнини: справа 700мл плюс 400мл зліва; крововиливу висхідного відділу аорти, крововиливу в м`язах грудної клітини спини; закритої травми живота: смугасті садна правої поперекової області, садна передньої поверхні живота, крововиливу у вінцеву зв`язку печінки, розриву діафрагмальної поверхні правої частки печінки, крововиливу у судинну ніжку селезінки та розриву діафрагмальної поверхні, під капсульних розривів правої нирки, крововиливу в черевну порожнину400мл; перелому кісток таза: уламкового крила правої клубової кістки, поперечного лонного зчленування; травми верхніх та нижніх кінцівок: рани зовнішньої поверхні правого плеча, садна зовнішньої поверхні правої верхньої кінцівки, рани та садна задньої поверхні правого ліктьового суглобу, садна зовнішньої поверхні лівої верхньої кінцівки, смугасті садна зовнішньої поверхні правого стегна, садна внутрішньої поверхні правого колінного суглобу, гомілково-ступневого суглобу, верхньої поверхні стопи та 1-го пальця, зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу, верхньої поверхні лівої стопи та1,2 пальцях, синця зовнішньої поверхні лівої гомілки; крововиливів в м`язах задньої поверхні правої гомілки, правої підколінної області, зовнішньої поверхні лівої гомілки. Смерть ОСОБА_8 знаходиться у причинному зв`язку з поєднаною травмою, яка виникла при дорожньо-транспортній пригоді у вигляді множинних переломів кісток тулуба та розривів внутрішніх органів, які супроводжувалися кровотечою та настала від комбінованого шоку (травматичного та гіповолемічного) на місця дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Сторона обвинувачення дії  ОСОБА_7  кваліфікує за ч.2ст.286КК України за ознаками, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті не визнав повністю та пояснив, що 13.06.2018 року у вечірній час приблизно о 23:00 годині рухався на автомобілі «MAN» зі швидкістю 50-55 км/год. зі сторони вул. Добровольського в сторону вулиці Семена Палія. На перехресті вулиць Заболотного - Кримська йому горів зелений сигнал світлофора, для пішоходів відповідно червоний, справа та зліва стояли пішоходи, очікуючи зелений. Він продовжив рух, побачив, як жінка пройшло зліва направо, не обертаючись. Проїхавши світлофор, звернув увагу, що ще йде чоловік, який дивився в його сторону та зупинився на розділовій полосі посередині поза зоною пішохідного переходу на відстані в метрах 10. Взявши лівіше, продовжив рух, став до нього наближатися, чоловік ні з того, ні з цього різко рвонув вперед, побіг вправо прямо перед його автомобілем зліва направо, він натиснув на гальма, але не встиг в секунду зупинитися, не зміг запобігти наїзду, правою стороною автомобілю зачепив постраждалого. Тіло загиблого відлетіло від пішохідного переходу від розмітки приблизно метрів 30. Вийшовши з автомобілю, підбіг до чоловіка, він лежав в «кишеньці» дороги для парковки машин біля бордюри, потім приїхала «швидка». Жінка, яка пройшла попереду, пішла на алею, вона підійшла на місце пригоди десь через півгодини, коли приїхала «швидка», сказала, що є співмешканкою чоловіка, вона була на підпитку. Весь час він знаходився біля постраждалого, від нього відчував запах алкоголю.
		Факт ДТП не заперечує, але стверджує, що дорожньо-транспортна подія сталася за вини потерпілого, який будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди перетинав проїзну частину поза межами пішохідного переходу, автомобіль під його керуванням рухався на зелений сигнал світлофора, освітлення було тільки на пішохідному переході зі світлофорів, далі було темно, ліхтарі не горіли, дорога була суха, видимість нормальною, їхав з ближнім світлом, бачив уперед метрів 70, також вказуючи, що пішоходи були, вони стояли, очікували зеленого світла, вони не перетинали дорогу разом з чоловіком та жінкою, ОСОБА_9 також переходила проїзну частину поза межами пішохідного переходу. Єдиний свідок із дорослих, хто залишився на місці був моряк, але його анкетний даних не має. 
		Не погоджується з пред`явленим обвинуваченням, що порушив Правила дорожнього руху, заявляючи, що слідчий не проводив замірів видимості з місця водія при включенні ближнього та дальнього світла фар, на досудовому розслідуванні зверталися з клопотання з приводу проведення авто технічного дослідження, тим самим оспорюючи висновок експертизи, який був проведений на підставі проведеного слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_9 .
		 
		Допитана безпосередньо у судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_9 пояснила, що 13.06.2018 року у період часу з 22:00 по 23:00 годину разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 поверталися додому з Дня народження сина, йшли з вул. Дніпропетровська дорога (на теперішній час вул. Семена Палія) в сторону вул. Добровольського по правій стороні по вул. Заболотного у м. Одеса, дійшли до фонтана, де розташований пішохідний перехід на перехресті вулиць Заболотного та Кримська. Вона пішла переходити дорогу на зелений сигнал світлофора, чоловік йшов позаду неї, на якій відстані, де саме він знаходився, сказати не може, так як в той момент не оглядалася, коли перейшла дорогу, почула стук. Обернувшись, побачила, що чоловіка збила машина, яка їхала на швидкості зі сторони вул. Добровольського. Чоловік впав, лежав на узбіччі, на бордюрі, відлетівши від автомобілю. Особисто вона машину не бачила, коли переходила дорогу, побачила, коли вже був скоєний наїзд, звуку гальм не чула, автомобіль зупинився, проїхавши 5-7 метрів, точно вказати не може.
		На запитання сторони обвинувачення, який горів сигнал світлофору, потерпіла  ОСОБА_9 однозначно відповісти не змогла, спочатку вказуючи, що коли закінчилапереходити дорогу,не звернулаувагу,який бувсигнал світлофора,обернувшись,лише бачила,що людийшли,переходили дорогу,в подальшомуна запитаннясторони захистузазначила,що колиобернулася,люди вжене йшлипо пішохідномупереходу,взагалі непам`ятає,чи рухалисьїй назустріч,пояснюючи,що буввечір,літо,багато людей,потім назапитання головуючогопоказала,що попішохідному переходупоряд знею йшлилюди,на світлофорвона недивилися,йшла поінерції залюдьми, освітлення було середнє, горіли ліхтарі, розмітку було добре видно. З точки зору потерпілої  ОСОБА_9 автомобіль їхав не зупиняючись, чи були вільні ряди руху, не пам`ятає, при цьому не заперечуючи того факту, що на День народженні з чоловіком вживали алкогольні напої. Питання щодо міри покарання для обвинуваченого потерпіла поклала на розсуд суду.
		 
		Також обґрунтовуючи вину ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилається на інші докази, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:
		- Протокол огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 14.06.2018 року, яка мала місце по вулиці Ак. Заболотного напроти будинку№70/1 по вул. Кримській у м. Одесі зі схемою ДТП та фото таблицею, де зафіксоване розташування вантажного автомобілю марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 та трупа ОСОБА_10 
		- Протокологляду транспортногозасобу марки«MANTGL8.180»реєстраційний номер НОМЕР_1  від 11.07.2018 року, в ході якого були встановлені зовнішні ушкодження, а саме розбите лобове скло праворуч, розбита права передня фара, пошкодження корпусу нижнього правого бічного дзеркала заднього виду.
		 
		- Висновок судово-медичної експертизи за №52(387/18) від 10.09.2019 року, відповідно якому на трупі ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: множинних ран та садна голови, рани правих вискової, лобної області, щоки, лівої лобної області, підборіддя; закритої травми грудної клітини: уламкового перелому тіла правої ключиці, поперечних переломів правих ребр 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10-го по задньо-підпахвовій лінії, 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10,11-го по лопаточній лінії; перелому лівих ребр:1,2,3-го по середньо-ключичній лінії, 4,5,6,7-го по передній під пахвовій лінії; фрагментарні 4,5,6,7,8,9,10,11-го по лопаточній лінії, розриву правої легені та головного бронха; крововиливу в плевральні порожнини: справа 700мл плюс 400мл зліва; крововиливу висхідного відділу аорти, крововиливу в м`язах грудної клітини спини; закритої травми живота: смугасті садна правої поперекової області, садна передньої поверхні живота, крововиливу у вінцеву зв`язку печінки, розриву діафрагмальної поверхні правої частки печінки, крововиливу у судинну ніжку селезінки та розриву діафрагмальної поверхні, під капсульних розривів правої нирки, крововиливу в черевну порожнину400мл; перелому кісток таза: уламкового крила правої клубової кістки, поперечного лонного зчленування; травми верхніх та нижніх кінцівок: рани зовнішньої поверхні правого плеча, садна зовнішньої поверхні правої верхньої кінцівки, рани та садна задньої поверхні правого ліктьового суглобу, садна зовнішньої поверхні лівої верхньої кінцівки, смугасті садна зовнішньої поверхні правого стегна, садна внутрішньої поверхні правого колінного суглобу, гомілково-ступневого суглобу, верхньої поверхні стопи та 1-го пальця, зовнішньої поверхні лівого колінного суглобу, верхньої поверхні лівої стопи та1,2 пальцях, синця зовнішньої поверхні лівої гомілки; крововиливів в м`язах задньої поверхні правої гомілки, правої підколінної області, зовнішньої поверхні лівої гомілки. 
		Множинність, поєднаність, поліморфізм та локалізація ушкоджень у ОСОБА_8 , а також наявність ознак струсу тіла (крововиливи у корней легень, круглу зв`язку печінки, судинну ніжку селезінки) свідчать про те, що вони утворилися внаслідок транспортної травми, а саме при зіткненні рухаючого транспортного засобу з пішоходом.
		Смерть ОСОБА_8 знаходиться у причинному зв`язку з поєднаною травмою, яка виникла при дорожньо-транспортній пригоді у вигляді множинних переломів кісток тулуба та розривів внутрішніх органів, які супроводжувалися кровотечою та настала від комбінованого шоку (травматичного та гіповолемічного) на місця дорожньо-транспортної пригоди.
		При судово - токсилогічному дослідженні у крові трупа ОСОБА_8 виявлений етиловий спирт у концентрації 2,78 ‰, що могла відповідати стану сильного алкогольного сп`яніння.
		 
		- Протокол проведення слідчого експерименту від 3.09.2019 року за участю ОСОБА_9 , яка у присутності понятих показувала місце, темп руху її та чоловіка в момент ДТП., з показів якої була складена схема ДТП. 
		- Акт експериментальної перевірки показів водія ОСОБА_7 від 28.11.2018 року з фото таблицею.
		- Висновок експертного дослідження за №6-а від 25.07.20019 року, відповідно якому швидкість руху автомобілю марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з найбільшого сліду гальмування довжиною 15,2м становила не менше 51,8-52,2 км/год. 
		Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про призначення експертного дослідження, водій автомобілю марки «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування.
		Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в заяві про призначення експертного дослідження у даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_7 не вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 ПДР і його дії з технічної точки зору, не знаходяться у причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди. У даній дорожній ситуації в діях водія автомобілю марки «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.12.4 ПДР, однак з технічної точки зору невідповідність вимогам цього пункту Правил дорожнього руху не знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.
		 
		- Висновок авто технічної експертизи за №629-А від 11.09.2019 року, наданий стороною обвинувачення, відповідно якому швидкість руху автомобілю марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з найбільшого сліду гальмування довжиною 15,1м становила не менше 57,6-58 км/год. 
		Для заданого комплексу вихідних даних, зазначеного в постанові про надання вихідних даних, наданій до ухвали про призначення судової експертизи, у даній дорожній ситуації водій автомобілю марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти до вимог п.п.12.2, 12.4, 8.7.3 (г,е) та 8.10. ПДР, та дотримуючись вимог 8.7.3 (г,е) та 8.10. ПДР мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода.
		Дана експертиза проводилася експертом ОСОБА_12 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси за клопотанням слідчого.
		 
		- Висновок авто технічної експертизи за №20-1666 від 22.04.2020 року обставин та механізму наїзду автомобілем «МАН» на пішохода, наданий стороноюзахисту,відповідно якому в умовах даної події сліду гальмування автомобіля «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 довжиною 15,1м відповідала швидкість руху 51,6-52 км/год. 
		В умовах даної події водію автомобіля «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 необхідно було у темну пору доби рухатися з такою швидкістю, щоб він мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги і у разі виникнення небезпеки руху, яку він об`єктивно спроможній був виявити, необхідно було негайно вжити заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу та рухатися в населеному пункті зі швидкістю не більше 50км/год, що передбачено п.п.12.2, 12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.
		В умовах даної події водій автомобіля «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи вимоги п.п.12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху.
		В умовах даної події в діях водія автомобіля «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які у даному випадку створювали необхідні достатні умови для настання події і перебували з ним у причинному зв`язку не вбачається. 
		Даний висновок складений судовими експертами ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які виходячи зі змісту вступної частини експертизи попереджалися про кримінальну відповідальність та дані матеріали належним чином були відкриті стороні обвинувачення.
		 
		Сторона обвинувачення в судових дебатах за результатами розгляду вважала, що вина ОСОБА_7 в судовому засіданні доведена повністю та підтверджується наданими суду та дослідженими в ході судового розгляду доказами, в тому числі висновком авто технічної експертизи за обставинами наїзду за №629-А від 11.09.2019р., якою встановленою, що у даній дорожній ситуації водій автомобілю «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, дотримуючись вимог 8.7.3 г,е та 8.10 Правил дорожнього руху України, в свою чергу вказуючи, що вихідні дані зазначені захисником взагалі вказують на технічну неспроможність версії сторони захисту, оскільки невірно вказане місце наїзду на пішохода, невірно зазначений момент небезпеки для пішохода, посилаючись на те, що момент небезпеки у вказаній дорожній ситуації повинен встановлюватись саме з моменту вступу потерпілого на проїзну частину, а не відновлення руху.
		 
		Обвинувачений та його захисник просили суд визнати ОСОБА_7 не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдати. В спростування аргументів обвинувачення, захист обґрунтовував свої доводи тим, що обвинувачення збудоване лише на показах однієї особи, а саме ОСОБА_9 , яка сам наїзд на пішохода не бачила, при цьому під час досудового розслідування захист звертався до слідчого з клопотанням щодо встановлення свідків події шляхом витребування телефонних з`єднань мобільних операторів, яке було залишене без розгляду, навіть не були вжиті заходи щодо встановлення осіб, які викликали служби «102», «103», які б могли бути очевидцями. При огляді місця події не встановлювалася загальна та конкретна видимість при ближньому та дальньому світлі фар, видимість пішохода на проїжджій частині взагалі не вимірювалася, виходячи з фото таблиці видимості 100 метрів і близько не може бути, але не зважаючи на це, слідчий видає вихідні дані замість конкретної видимості пішохода загальну видимість дорожнього полотна, звертаючи увагу суду, що слідів наїзду на пішохода саме на пішохідному переході під час огляду місця події встановлено не було, зі встановленої швидкості руху вбачається, що наїзд на пішохода стався поза межами пішохідного переходу. Також захист приділив увагу особі ОСОБА_9 , яка на думку захисту потерпілою визнана незаконно, з істотними порушеннями вимог КПК, оскільки не відноситься до кола близьких родичів, визначених діючим законодавством, у загиблого є рідні брати, сестри, син, але чомусь потерпілою була визнана знайома ОСОБА_8 , при цьому жодного доказу про спільне їх проживання та ведення господарства стороною обвинувачення не надано, під час проведення слідчого експерименту слідчим не було з`ясовано, який загальний час на перехід проїжджої частин витратила ОСОБА_9 та чи міг би за цей час сигнал світлофора поміняти сигнал, при цьому виходячи з простих математичних розрахунків реакції ОСОБА_9 , яка на момент ДТП перебувала в стані алкогольного сп`яніння, фізично не могла бачити обставин наїзду. 
		 
		Оцінюючи отримані покази обвинуваченого, потерпілої, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину при викладених в обвинуваченні обставинах.
		Так, суду були надані в якості доказів дві авто технічні експертизи, одна за №629-А від 11.09.2019 року, наданою прокурором, відповідно якої водій повинен бувдіяти довимог п.п.12.2,12.4,8.7.3(г,е)та 8.10.ПДР тамав технічнуможливість уникнутинаїзду напішохода, інша за №20-1666 від 22.04.2020 року, наданою захистом, відповідно якої водій автомобіля «МАН» реєстраційний номер НОМЕР_1 , виконуючи вимоги п.п.12.3, 12.4, 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, не мав у своєму розпорядженні технічної можливості запобігти наїзду на пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху. Висновки зазначених експертиз є різними та суперечать один одному, однак у ході судового провадження стороною обвинувачення не було заявлене клопотання про проведення додаткової експертизи з метою усунення розбіжностей та отримання остаточної відповіді щодо механізму та причинного зв`язку між діями ОСОБА_7 та настанням смерті ОСОБА_8 ,незважаючи нате,що булодостатньо часудля реалізаціїсвоїх процесуальнихправ. При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що кожний з висновків містить вичерпні питання на поставлені перед експертам питання, експерти попереджалися про кримінальну відповідальність, в професіоналізмі спеціалістів, які проводили експертизи не має підстав сумніватися з урахуванням їх кваліфікації та освіти, зазначеної у вступній частині експертиз, істотних порушень не виявлено. 
		 
		 Однак,разом зцим встановлено,виходячи зпоказів потерпілої ОСОБА_9 ,які булиотримані судомбезпосередньо усудовому засіданні,загиблий ОСОБА_8 знаходився заїї спиною,коли вонаперетинала проїжджучастину,як самевін пересувався,траєкторію,темп йогоруху,вона небачила,при цьомуавто технічноїекспертизи за№629-Абула проведенана підставіпротоколу слідчогоексперименту заучастю потерпілої,яка небула водіємта моментДТП знаходиласяв станіалкогольного сп`яніння,при цьомуверсію тверезоговодія ОСОБА_7 взагалі неприймали доуваги.Під часдопиту усудовому засіданні ОСОБА_9 плуталася усвоїх показах,не надаючичітких таконкретних відповідейна поставленіпитання,фактично надалапокази,якими спростуваладані,які булинею наданіпід часпроведення слідчогоексперименту,що всвою чергуробить висновокавто технічноїекспертизи за№629-Ане достовірним,у зв`язкуз чимсуд дійшовдо висновкупро недопустимістьданого доказу,який бувотриманий напідставі викривленихданих тапокладений воснову обвинувачення. 
		 Щодошвидкості рухуавтомобіля суд вважає за необхідне зауважити, що існує допустима норма перевищення швидкості - 23 км/год. (50 дозволена + 20 - допустиме перевищення + 3 - закладена похибка приладу). Як вбачається зі змісту протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.06.2018року,він єне досконалим.Також слідвраховувати діїпотерпілого ОСОБА_8 ,який будучиучасником дорожньо-транспортноїпригоди,порушуючи вимогирозділу 4«Обов`язків іправ пішохода»,вийшов напроїзну частинув невстановленомудля цьогомісці позамежами пішохідногопереходу,передбаченому Правиламидорожнього руху,відповідно висновкусудово-медичноїекспертизи вкрові потерпілогобув виявленийетанол вконцентрації 2,78 ‰. Крім цього достовірно не встановлено, який саме горів сигнал світлофору на момент ДТП, є лише покази двох осіб, а саме потерпілої та обвинуваченого, пояснення яких не співпадають.
		 
		 Інших доказіввинуватості ОСОБА_7 в інкримінованомуйому кримінальномуправопорушенні, які б доводили та переконливо свідчили про винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, суду не надано, стороною обвинувачення не встановлені свідки - очевидці ДТП, незважаючи на те, що досудове розслідування тривало більше року. Також поза увагою суду не залишився той факт, що слідчий експеримент проводився тільки за участю ОСОБА_9 через рік після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 13.06.2018 року, а щодо пояснень водія ОСОБА_7 був складений лише акт експериментальної перевірки показів відносно механізму ДТП, слідчий експеримент за участю водія з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій та обставин події не проводився, у зв`язку з чим захист був змушений самостійно звернутися до експертної установи для отримання висновку експертизи з наданням вихідних даних, вказаних ОСОБА_7 . Висновок авто технічної експертизи за №20-1666 від 22.04.2020 року отриманий законним способом.
		При цьому слід зазначити, що протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
		Крім того, у ограну досудового розслідування була можливість у повній мірі провести досудове розслідування, зібрати належно докази для посилання щодо винуватості у вчиненні кримінального правопорушення  ОСОБА_7 відповідно до вимог КПК України, однак сторона обвинувачення цим не скористалася. Досудове розслідування проведено неповно, поверхнево та однобоко.
		 
		Покази обвинуваченого  ОСОБА_7 надані суду в ході судового розгляду стороною обвинувачення не спростовані жодним допустимим доказом. Виявлені в ході судового розгляду розбіжності в показах потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_7 стороною обвинувачення не усунені.
		Об`єктивність показань потерпілої ОСОБА_9 судом ставляться під сумнів на користь обвинуваченого, зважаючи на її поведінку як після дорожньо-транспортної пригоди так і в ході судового провадження.
		 
		Таким чином, оцінивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, вважає їх такими, що не підтверджують порушення ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху, тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, не приймає їх як докази сторони обвинувачення.
		 
		Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне одстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно до ст.25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч.2 ст.9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		 
		 Зазмістом ч.2ст.84КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 ст.92 КПК України регламентовано, що обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		 Відповідно доположень ст.94КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності (прямо чи непрямо підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, як це встановлено у ст.85 КПК України), допустимості (отримання у порядку, встановленому цим Кодексом, а саме у ст.86 КПК України), достовірності (чи відповідає фактичним обставинам справи), а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до рішення Конституційного суду України №12 рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Пункт 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого. (Рішення ЄСПЛ у справах «Капо проти Бельгії» «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
		Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. 
		Усі сумніви щодо доведеності вини, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь особи.
		Відповідно до ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням, які надані суду стороною обвинувачення та дослідженні в ході судового розгляду в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).
		 
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно до ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови, доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Тож будь-які припущення, думки, догади, якими б вони привабливими не були і кому б вони не належали, при вирішенні питання про вину особи доказами не можуть бути і значення не мають. Вони можуть бути використані лише для висунення версій, але не для обґрунтування вини. Такі припущення лише підтверджують сумнів, а він має бути витлумачений тільки на користь обвинуваченої особи.
		 
		За викладених підстав суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме - верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що стороною обвинувачення не подано інших доказів для ухвалення обвинувального вироку, у відповідності із ст.62 Конституції України всі сумніви і протиріччя, що виникли в результаті дослідження в судовому засіданні обвинувальних доказів суд трактує на користь обвинуваченого та приходить до переконання про недоведеність стороною обвинувачення у судовому засіданні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_7 необхідно виправдати у відповідності до п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Дослідженням матеріалів кримінального провадження з`ясовано, що до кримінального провадження під час досудового розслідування долучалися речові докази, а саме автомобіль марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 .
		 
		Крім того встановлено, що у ході досудового слідства здійснювалось залучення експертів для проведення судової авто технічної експертизи за №629-А від 11.09.2019 року, процесуальні витрати якої складають 1884,12 грв.
		Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		Однак, за положеннями ст.124 КПК України стягнення з обвинуваченого витрат на залучення експертів можливе лише при ухваленні обвинувального вироку, а в даному випадку судове рішення викладене у формі виправдувального вироку, тому суд вважає за можливе вказані судові витрати у загальній сумі 1884,12рн. віднести на рахунок держави.
		 
		Разом з цим суд приймає до уваги ту обставину, що під час досудового розслідування відносно  ОСОБА_7 ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2019 року був застосованийзапобіжний західу виглядітримання підвартою.Ухвалою Одеськогоапеляційного судувід 9.10.2019року відносно ОСОБА_7 був зміненийзапобіжний західз триманняпід вартоюна запобіжнийзахід увигляді нічногодомашнього арешту,строк діїухвали припинивсвою дію20.11.2019року та в подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався, тому скасування не підлягає. ОСОБА_7 знаходився під вартою у період часу з 25.09.2019р. по 9.10.2019р. 
		Керуючись ст.ст.124, 368, 369-371, 373-374, 394-395 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2КК України на підставі ст.373 ч.1 п.3 КПК України визнати не винним та за відсутністю в його діяннях складу злочину - виправдати.
		 
		Речовий доказ  автомобіль марки «MAN TGL 8.180» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий ОСОБА_7 на відповідальне зберігання під розписку  вважати повернутим за належністю.
		 
		Процесуальні витрати, які пов`язані з вартістю проведеної авто технічної судової експертизи під досудового розслідування у сумі 1884,12 грв. - прийняти на рахунок держави
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення. 
		 
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня проголошення. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...