Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/1193/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 24.04.2024
Результат оскарження 24.04.2024 Волинський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/154/128/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022030510000085

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/1193/22
		1-кп/154/128/23
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01.11.2023 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022030510000085 від 20.02.2022 за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Володимир-Волинський, Волинської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 1)31.03.2021 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст.296, ст.75 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, 2)31.05.2022 Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волі, зміненого ухвалою Волинського апеляційного суду від 18.10.2022 в частині щодо зарахування у строк покарання попереднього ув`язнення, якийзареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 ,
		 
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Володимирівка, Володимир-Волинського району, Волинської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.187 КК України, -
		У С Т А Н О В И В:
		 
		20.02.2022, близько 05 години, у м.Володимир, Волинської області, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи з прямим умислом, керуючись корисливим мотивом та метою нападу для заволодіння чужим майном, шляхом розбиття віконної шиби, діючи з узгоджено із ОСОБА_6 , проникли у будинок АДРЕСА_3 , з метою заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_8 , через вхідні двері, які відчинив йому ОСОБА_6 , де діючи спільно із останнім вчинили на ОСОБА_8 напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого в момент нападу, що виразився в нанесенні численних ударів кулаками та ногами в ділянку життєво  важливого органу, а саме голови потерпілого ОСОБА_8 та по його тулубу, а також удари електричним обігрівачем та палицею по тілу потерпілого, внаслідок чого спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді післяраневого рубця лівого передпліччя, що відноситься згідно висновку судово- медичної експертизи до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. При цьому, ОСОБА_7 наносячи удари потерпілому спільно з ОСОБА_6 у грубій формі висловлювали вимогу негайно віддати належні потерпілому грошові кошти їм, крім цього, з метою заволодіння майном потерпілого обшукували його помешкання, в ході чого заволоділи в`язкою ключів від вхідних дверей до помешкання та магнітним ключом, чим спричинили потерпілому матеріальної шкоди на суму 160 грн. 
		Кримінальна відповідальність за зазначене кримінальне правопорушення передбачена ч.3 ст.187 КК України, а саме напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний з проникненням у житло.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 у судовомузасіданні вказував,що обвинуваченняйому зрозуміле,вину вінкримінованому йомузлочині визнаєчастково,не визнаєкваліфікацію інкримінованогозлочину,вважає,що вінвчинив грабіж.Пояснив,що звечора зі ОСОБА_6 розпивали спиртне,гуляли допівночі,він випивбіля 250гргорілки.Проснулись,приблизно оп`ятій ранку20.02.2022,разом з ОСОБА_6 вирішили пройтисьдо ОСОБА_9 .По дорозійшли білямагазину «Технік»,він згадав,що ОСОБА_10 виненйому гроші,пішли донього.Стукали вдвері,але ніхтоне відкривав, ОСОБА_6 почав стукатипо вікнах.Він почувгуркіт убудинку ісказав відкритийому двері, ОСОБА_6 відкрив,зайшовши вбудинок побачивпотерпілого,стали внього питатиде ОСОБА_11 ,на щотой відповівнемає вдома,вони вимагалипоказати укімнаті,почалась бійка.Потерпілий наніспалицею удар ОСОБА_6 ,на щообвинувачений відштовхнувйого тананіс дваудари кулакомв обличчя,від цьогопотерпілий присівна ліжко,він нанісйому щеодин ударногою врайоні живота.В цеймомент вкімнату увійшов ОСОБА_6 і кинуву потерпілогообігрівач,але непопав.Зауважив йому,щоб вінпоклав ключіі небрав нічого. Не пішли з будинку, оскільки думав, що ОСОБА_11 ховається в кімнаті, хотів зайти глянути під ліжком, але зайшовши в кімнату, вже не шукав племінника.
		Гроші у потерпілого не вимагали, конфлікт був викликаний тим, що потерпілий почав виштовхувати їх з хати, що їх обурило. ОСОБА_6 пішов перший, а він ще раз поцікавився де ОСОБА_11 на що потерпілий відповів в реабілітаційному центрі. Ніяких скарг на стан здоров`я потерпілий не виказував, тому допомоги йому не надавав.
		Потерпілого знав до того, він зловживає алкоголем, постійно п`є, на його думку в ту ніч він був у стані алкогольного сп`яніння, оскільки поводив себе агресивно. Чому його покази різняться з показами потерпілого пояснити не може, неприязних відносин між ними нема, ніяких підстав обумовлювати його немає, не вважає, що потерпілий повинен був віддавати гроші. Удари потерпілому наносив рефлекторно, оскільки той намагався його вдарити. Тоді він не розумів, але зараз понімає, що не мав права так діяти. Просив строго не карати, каявся у вчиненому.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні також вказував, що обвинувачення йому зрозуміле, вину в інкримінованому йому злочині визнає частково, не визнає кваліфікацію інкримінованого злочину, а саме те, що вимагав кошти. Пояснив, що з вечора зі ОСОБА_7 вживали алкоголь, залишився в нього на ночівлю, заздалегідь дзвонили ОСОБА_12 , домовились зустрітись. Пішли біля п`ятої ранку 20.02.2022, по дорозі ОСОБА_7 запропонував зайти до його знайомого, якого він також знав, оскільки той йому винен гроші, хоча він особисто ніякого відношення до боргу не мав. Стукали у двері, по вікнах, але потерпілий не відкривав. Він побив вікно, вліз в чужий будинок, відчинив ОСОБА_7 двері. З кімнати вийшов потерпілий, спитав хто вони такі, у відповідь ОСОБА_7 запитав де його племінник ОСОБА_10 , на що потерпілий відповів, що його немає, почав виштовхувати з хати. Їх це обурило, виник конфлікт, він наніс потерпілому два удари кулаком в плече, у відповідь той наніс йому удар палицею біля скроні. Обвинувачений впав, а ОСОБА_7 відштовхнув потерпілого. Як ОСОБА_7 наносив потерпілому удари не бачив. Обігрівач кинув в сторону потерпілого, але не попав в нього. Ключі взяв, оскільки подумав, що то його ключі від бабусі квартири, в кімнаті не було світла і він не бачив що то за ключі. 
		Звернув увагу, що потерпілий першим застосував до нього силу, після нанесеного потерпілим удару прийшов до тями тільки вдома. Чому не покинули будинок на прохання потерпілого та з якої причини не повернув ключі пояснити не може. На теперішній момент проживає разом з сестрою, мамою та бабусею, працює охоронцем ПП «Нова Луга». Каявся, просив вибачення.
		Показання обвинувачених суд вважає цілком зрозумілими, оскільки вони таким чином здійснюють свій захист та з метою уникнення відповідальності за більш тяжкий злочин, намагаються створити уяву про те, що вони не вимагали грошей і не намагались заволоділи майном потерпілого та безпідставно обвинувачуються у скоєнні особливо тяжкого злочину, а саме розбої.
		Незважаючи на часткове визнання обвинуваченими своєї вини у скоєні інкримінованого їм кримінального правопорушення, про винуватість останніх свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги. 
		Так, потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що спав вдома, десь у 05-20 ранку почув, що вибили вікно. Світла в нього немає, то не міг розпізнати хто в хаті, спитав у нього чого прийшов, як потім йому стало відомо, що це ОСОБА_6 , який відкрив вхідні двері. У вхідних дверях побачив ОСОБА_7 , вони були у стані алкогольного сп`яніння, стали питати де племінник, оскільки він винен їм гроші. Знаходячись на проході між кімнатою та кухнею ОСОБА_6 двічі кулаком вдарив його в грудну клітину, на що він схопив палицю біля дверей і у відповідь вдарив ОСОБА_6 , куди саме не бачив. Після цього, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 підійшли до нього, вирвали палицю і почали його бити, нанесли 3-4 удари кулаками в грудну клітину, від чого він присів, ОСОБА_7 наніс ще 1-2 удари ногою взутою в кросівок, також в грудну клітину, а потім взяв обігрівач і вдарив ним один раз по голові. В момент нанесення ударів обвинувачені питали, де племінник, казали щоб він вернув їм гроші. А також питали чи є в нього гроші. ОСОБА_6 підійшов до стола і забрав ключі від будинку, та разом зі ОСОБА_7 вони пішли. По хаті не ходили, гроші не шукали. З якої причини йому наносили удари не розуміє. За місяць до подій ОСОБА_7 приходив до нього, питав де племінник, і тоді він сказав, що його немає близько шести місяців, тобто ОСОБА_7 про це знав. Він звертався до лікарні, йому наклали шви, оскільки була розсічена брова та права рука. Тиждень ходив в лікарню на перев`язки. Також вказав, що наносячи ОСОБА_6 удар, розумів, що це небезпечно, але вимушений був захищатись. Якщо б не вдарив, не знає як би розвивались події, чи залишився б він живий. При цьому зазначив, що винними йому відшкодована шкода, претензій до них не має, пробачив їх за вчинене, просив суворо обвинувачених не карати.
		Також показання потерпілого об`єктивно узгоджуються з письмовими доказами, дослідженими судом під час судового розгляду у порядку ст. 94 КПК України, а саме:
		Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 20.02.2022. Потерпілий ОСОБА_8 звернувся 20.02.2022 до поліції із заявою про вчинення щодо нього злочину, а саме про те, що 20.02.2022, близько 05год, ОСОБА_13 разом з достовірно не встановленою особою, проникли до будинку АДРЕСА_3 шляхом розбиття віконної шиби, де здійснили напад із застосуванням фізичної сили на ОСОБА_8 , а також викрали ключі в кількості 2шт та електронний чіп до домофону.
		 
		Рапорт помічника чергового Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, з якого вбачається, що 20.02.2022 о 21-46 до РУ надійшла заява ОСОБА_8 про те, що 20.02.2022 близько о 05-00год ранку ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , шляхом розбиття віконної шибки проникли до житлового будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , який проживає за вказаною адресою, здійснили напад на останнього, застосувавши до нього фізичне насильство, нанісши декілька ударів кулаками рук, а також ногами в голову потерпілому та по тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітки зліва, забою волосистої частини голови (за медичною допомогою звертався до Володимир-Волинського ТМО, не госпіталізувався), під час цього вимагали грошові кошти, не отримавши грошових коштів, забрали зі столу кухні ключі від врізаного замка вхідних дверей зазначеного будинку в кількості 2шт, та електронний ключ домофону, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 шкоду на суму 160грн. Відомості про дане кримінальне правопорушення 20.02.2022 внесено до ЄРДР, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №12022030510000085 від 20.02.2022 року;
		Повідомлення КП «Володимир-Волинський ТМО» №41 від 20.02.2022 в якому зазначено, що в лікарню доставлений ОСОБА_8 з травмою різана рана середньої третини правого передпліччя. Забійна рана лівої брови. Забій грудної клітки зліва, забій волосистої частини голови. Зі слів побили двоє знайомих;
		Протокол огляду місця події від 20.02.2022 із фототаблицею до нього. Предметом огляду є домоволодіння АДРЕСА_3 . При вході знаходиться коридор, в якому з лівої сторони в куті знаходиться дерев`яна палиця з металевим наконечником, на якому наявні сліди речовини бурого кольору. На підлозі наявні каплі речовини бурого кольору. У кімнаті №2 на підлозі наявні сліди речовини бурого кольору. Вікно у вказаній кімнаті розбито у верхній частині шиби. Із зовнішньої частини будинку під вікном стоїть дерев`яна дробина, яка спрямована до розбитої шиби. Із зовнішньої частини вікна на склі наявні сліди речовини бурого кольору у розмазаному вигляді. 
		Під час огляду виявлено та вилучено: дерев`яну палку з металевим наконечником зі слідами речовини бурого кольору; два об`єкти зі слідами речовини бурого кольору; сліди рук на ліпкій стрічці;
		Протокол огляду місця події від 20.02.2022 із фототаблицею до нього. Предметом огляду є чоловіча куртка, яка належить ОСОБА_6 . В ході проведення огляду виявлено та вилучено в тому числі два ключі в зв`язці срібного кольору, один більшого розміру, один меншого, та один ключ магніт.
		Протокол огляду місця події від 20.02.2022 із фототаблицею до нього, яким зафіксовано вилучення куртки темно синього кольору марки «Nike AIR», яка належить ОСОБА_7 . По всій куртці наявні плями речовини бурого кольору.
		Висновок експерта Володимир-Волинського міжрайвідділення Волинського обласного бюро СМЕ №29 від 13.04.2022, згідно якого на тілі ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження: післяраневий рубець лівого передпліччя. Зважаючи на морфологічні особливості рубця, можна стверджувати, що останній утворився як наслідок загоєння різаної рани, яка, в свою чергу могла утворитись внаслідок травмуючої дії предмету з ріжучими властивостями контактної поверхні, в термін не менше 1 місяці до моменту огляду, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичних даних щодо можливості отримання даного тілесного ушкодження внаслідок падіння з висоти власного зросту, з морфологічних особливостей останнього не виявлено. Із медичної довідки на ім`я ОСОБА_8 слідує:» 20 лютого 2022, 11-35. Огляд. Загальний стан відносно задовільний. У свідомості. Контактний. На волосистій частині голови, у ділянці лівої брови  забійні садна. На зовнішній поверхні середньої третини передпліччя  різана рана. Також зазначено анамнез хвороби: зі слів побили двоє знайомих 20.02.2022, близько 5 год ранку. Зі слів били кулаками та ногами по голові, грудній клітці. Діагноз: забій грудної клітини. ЗТГК. Відкрита рана інших частин передпліччя. Різана рана середньої третини правого передпліччя. Поверхнева травма волосистої частини голови, садно. Забійне садно волосистої частини голови. Забій повіки та навколоочноямкової ділянки. Забійне садно лівої брови. Надано невідкладну допомогу. На момент огляду показів до госпіталізації не виявлено, рекомендації на амбулаторне лікування. Скерований до хірурга.
		У ході досудового розслідування було проведено слідчі експерименти від 19.04.2022 та 01.04.2022, у житловому будинку АДРЕСА_3 , за участю підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , останні у присутності понятих, захисників, розповіли та детально показали на місці злочину, як ОСОБА_6 розбив віконну шибу, заліз в будинок, пройшов, відкрив вхідні двері ОСОБА_7 , в якій послідовності і в яку частину тіла наносили удари потерпілому, яким чином ОСОБА_6 кинув у останнього обігрівач, звідки забрали ключі від будинку.
		Протокол проведення слідчого експерименту від 19.04.2022, у житловому будинку АДРЕСА_3 , за участю потерпілого ОСОБА_8 , який детально показав, у який спосіб і при яких обставинах ОСОБА_6 та ОСОБА_7 спричинили йому тілесні ушкодження, яким чином він намагався себе захистити та наніс ОСОБА_6 удар палицею.
		Зауважень щодо достовірності та допустимості цих доказів, з боку учасників судового розгляду висунуто не було.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальніправа сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено вст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Сторона захисту і самі обвинувачені заперечували проти кваліфікації інкримінованого правопорушення, мотивуючи тим, що кваліфікуючою ознакою ч.3 ст.187 КК України є напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, оскільки насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, в ході судового слідства не встановлено, вимагання грошей також не встановлено. В свою чергу покази обвинувачених вважаю логічними, послідовними та невикривленими. А тому на думку сторони захисту вважають за необхідне перекваліфікувати дії обвинувачених з ч.3 ст.187 КК на ч.3 ст.186 КК, тобто відкрите викрадення чужого майна з проникненням у житло.
		З огляду на досліджені під час розгляду судом справи докази сторони обвинувачення та враховуючи наведені позиції сторони захисту, суд виходить з наступного вмотивування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
		Положення ст. 62, 129 Конституції України та ст. 7, 17, 22 КПК України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		За частиною 2 статті 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенціюпро захист прав людини і основоположних свободта практику ЄСПЛ як джерело права.
		Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43).
		Як вбачається із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (далі за текстом - Постанова) розбій як злочин проти власності - є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за ст.187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.
		У пункті 9 зазначеної постанови, зазначено, що небезпечне для життя чи здоров`я насильство (ст. 187 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.
		Таким чином фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров`я охоплюється: легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я або небезпечну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство.
		До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну погрозу для його життя.
		При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється у погрозі повинна проводитися не стільки на суб`єктивному сприянні небезпечності потерпілим, скільки на об`єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така погроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 3 квітня 2018 року по справі № 760/12040/16-к.
		Судовий медичний експерт в ході проведення обстеження встановив у потерпілого тілесні ушкодження: післяраневий рубець лівого передпліччя. Зважаючи на морфологічні особливості рубця, зазначив, що він утворився як наслідок загоєння різаної рани, яка, в свою чергу могла утворитись внаслідок травмуючої дії предмету з ріжучими властивостями контактної поверхні, в термін не менше 1 місяці до моменту огляду, та відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. Із медичної довідки на ім`я ОСОБА_8 також слідує, що 20 лютого 2022, 11-35. Огляд. Загальний стан відносно задовільний. У свідомості. Контактний. На волосистій частині голови, у ділянці лівої брови  забійні садна. На зовнішній поверхні середньої третини передпліччя  різана рана. Також зазначено анамнез хвороби: зі слів побили двоє знайомих 20.02.2022, близько 5 год ранку. Зі слів били кулаками та ногами по голові, грудній клітці. Діагноз: забій грудної клітини. ЗТГК. Відкрита рана інших частин передпліччя. Різана рана середньої третини правого передпліччя. Поверхнева травма волосистої частини голови, садно. Забійне садно волосистої частини голови. Забій повіки та навколоочноямкової ділянки.
		В ході судового слідства експерт ОСОБА_14 зазначив, що рубець утворився внаслідок різаної рани, яка могла бути спричинена будь яким предметом, який має гострі виступи. З медичної точки зору тілесні ушкодження спричинені потерпілому не несли загрози здоров,ю, однак потребували лікування понад шість днів але не більше 21 дня.
		При цьому, безпосередньо в судовому засіданні потерпілий вказав на той факт, що після нанесення ударів, вимушений був захищатись, оскільки не знав як би розвивались події, чи залишився б він живий.
		Заперечення захистом факту насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, який зазнав нападу з метою заволодіння чужим майном, розцінюється судом як прагнення уникнути відповідальності за скоєний злочин, оскільки ці твердження спростовуються сукупністю вищенаведених доказів, достовірність та допустимість яких не викликають сумніву.
		 
		Натомість підстави для сумніву в правдивості пояснень потерпілого ОСОБА_8 відсутні, оскільки вони є послідовними, логічними та такими, що повністю узгоджуються з дослідженими в ході судового слідства доказами. Наявності у нього приводу для обмови обвинувачених та заінтересованості в їх безпідставному засудженні не встановлені. Навпаки він що претензій не має та не наполягає на суворій мірі покарання. 
		 
		Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року провадження N 13-14кс18(справа N 569/1111/16-к), проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище" в складі кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3статті 187 КК, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення розбою та наявність у особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.
		 
		В своїх показах обвинувачені чітко і послідовно пояснили, яким чином проникли до будинку потерпілого, всупереч його волі залишились в ньому, усвідомлюючи, що племінника потерпілого немає, з,ясовуючи про гроші,стали наносити удари ОСОБА_8 , та наприкінці забрали ключі від будинку.
		 
		Не є слушними твердження сторони захисту і в частині не доведення вимагання грошей, оскільки потерпілий зазначив, що ОСОБА_7 було відомо, що племінника потерпілого в будинку не було, за місяць до події він казав обвинуваченому, що той перебуває в реабілітаційному центрі. Незважаючи на це, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 незаконним шляхом проникли в дім та під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , вже впевнившись і достеменно розуміючи, що племінника в будинку немає, з`ясовували де в нього знаходяться гроші, після чого забрали ключі від будинку. Саме ці обставини підтвердили і самі обвинувачені. При цьому не змогли пояснити чому на законну вимогу потерпілого не залишили будинок, стали наносити удари останньому і племінника в домі не шукали. 
		 
		Зауваження обвинуваченого ОСОБА_7 щодо особи потерпілого, його систематичного зловживання алкоголем, не доведено суду та жодним чином не виправдовує його протизаконних дій та обвинуваченого ОСОБА_6 та вчинення інкримінованого правопорушення.
		Враховуючи викладені правові позиції та надані стороною обвинувачення докази, суд приходить до переконання, що посилання прокурора в обвинувальному акті на те, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 здійснили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднаний з проникненням у житло знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, а дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України. 
		При призначенні покарання обвинуваченим суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК Українита роз`ясненнямиПостанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Отже, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.
		У статті 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. За змістом ст. 75 КК рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		При призначенні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання суд враховує характер і ступень суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України рахується особливо тяжким, конкретні обставини справи, особу винних.
		Так, ОСОБА_7 скоїв особливо тяжкий злочин, раніше судимий за корисні злочини, офіційно не працевлаштований, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, суспільно-корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується негативно, неодноразово надходили звернення громадян, щодо його протиправної поведінки, перебуває на профілактичному обліку сектору превенції як кривдник, за що протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, на обліку в диспансерах та спеціальних установах не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації. Відшкодував шкоду, заподіяну потерпілому, приніс свої вибачення. 
		ОСОБА_6 також скоїв особливо тяжкий злочини, вважається особою, яка не судима, зі слів підробляє приватним чином, на обліку в диспансерах та спеціальних установах не перебуває, проживає разом з батьками за постійним місцем реєстрації. В ході судового слідства також мав належну процесуальну поведінку, не намагався уникнути кримінальної відповідальності, відшкодував потерпілому спричинену шкоду, приніс свої вибачення, що свідчить про його намагання виправити ситуацію що склалась та пом`якшити покарання.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинувачених, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування шкоди потерпілому.
		Таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, суд не приймає, оскільки винні повністю не усвідомили неправильність своїх дій, вину визнали частково, правдивих показів не надали.
		 
		Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 і ОСОБА_6 , суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Що стосується доводів сторони обвинувачення про врахування обтяжуючою покарання обставиною вчинення злочину стосовно особи похилого віку, то суд вважає їх неспроможними з огляду на таке.
		 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред`явленого обвинувачення, яке суд визнає доведеним, не зазначив про наявність обтяжуючої покарання обставини -вчинення злочину стосовно особи похилого віку з огляду на вік потерпілого, який 1964 року народження, на день вчинення злочину стосовно нього.
		Крім того, відповідно до вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я, особами похилого віку визначено категорію 60-75 років.
		 
		Суд, призначаючи обвинуваченим  ОСОБА_7 і ОСОБА_6 покарання враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		 
		Беручи до уваги дані про особи винних, з урахуванням ролі кожного з обвинувачених і ступеня тяжкості вчиненого злочину, думки сторони публічного обвинувачення, позицію потерпілого,який претензійматеріального таморального характерудо обвинуваченихне мав,та ненаполягав насуворій міріпокарання, за наявності обставин, що пом`якшують покарання обвинувачених, а саме те, що останні активно сприяли розкриттю злочину та добровільно відшкодували шкоду потерпілому, їх бажання стати на шлях виправлення, усвідомлення протизаконності своїх дій, та обтяжуючу обставину, а саме вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, суд,повною мірою врахувавши вказані обставини, вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.187КК України покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна в межах передбачених санкцією статті, оскільки саме таке покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особам обвинувачених та буде необхідним і достатнім для досягнення мети не лише кари, а й буде слугувати для виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та попередження скоєння ними нових злочинів, зазначивши при цьому про відсутність підстав застосування відносно обвинувачених ст.69 КК України.
		Оскільки ОСОБА_7 було засуджено 31.05.2022 Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч.1 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 10 місяців обмеження волі, а злочин, за який він засуджується зараз, вчинений ним до постановлення вказаного вироку, а саме в лютому 2022 року, тому суд вважає необхідним призначити йому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за цим вироком відповідно до ч.4 ст.70 КК України. У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, слід зарахувати покарання, відбуте за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
		20.02.2022 ОСОБА_7 було затримано в порядкуст.208 КПК України. Ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 22.02.2022 року застосовано відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому подовжувався, діє на теперішній час та який до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін - тримання під вартою, оскільки, з урахування ризиків, що продовжують існувати, а також призначення покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі, суд не знаходить підстав для його скасування або зміни на більш м`який.
		 
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не продовжувався.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		 
		Витрати на залучення експертів у справі відсутні.
		 
		Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.ст.96-1, 100 КПК України.
		 
		Арешт, накладений на підставі ухвал судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.02.2022 слід скасувати.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 377, 395 КПК України, суд
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді семи років трьох місяців позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання призначене за вироком Володимир-Волинськогоміського судуВолинської областіза ч.1ст.185,ч.1ст.71КК Українидо 1року 10місяців обмеженняволі поглинути більш суворим покаранням призначеним за даним вироком, та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді семи років трьох місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 01.11.2023 року.
		Зарахувати  ОСОБА_7  в строк відбуття покарання за теперішнім вироком  частково відбуте покарання за вироком Володимир-Волинськогоміського судуВолинської області від 31.05.2022 року, а саме з 20.02.2022 року до 31.10.2023 року включно.
		Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді семи років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Строк покарання ОСОБА_6 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
		 
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не продовжувався.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна накладені ухвалами слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23.02.2022 - скасувати.
		Речові докази: дерев`яну палицю із металевим наконечником зі слідами речовини бурого кольору та 2 частини, пачку цигарок марки «Strong» чорного кольору, акцизна марка №174523 в якій знаходиться 10 цигарок, куртка «Nike Air» з наявними слідами речовини бурого кольору ,балонову куртку зі слідами речовини бурого кольору  знищити; в`язку ключів із магнітним ключем  повернути власнику ОСОБА_8 .
		На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженимв той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		Суддя :                             ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...