Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/31644/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.

Номер судового провадження: 2-8836/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/31644/21-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Литвинової І. В.,
		при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про стягнення суми пені і відшкодування матеріальної шкоди,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиція сторін у справі.
		Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з власних коштів AT «Ощадбанк» 57 912, 50 грн пені, в розмірі 0,1 % суми неналежного переказу банком коштів 27 грудня 2017 року у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року №28659-14/20, за кожен день, починаючи від 14 червня 2020 року до 13 червня 2021 року включно, стягнути з власних коштів AT «Ощадбанк» 15 009, 72 грн матеріальної шкоди, нанесеної ОСОБА_1 протиправною та не чинною транзакцією щодо переказу 27 грудня 2017 року банком коштів у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, який не є виконавчим документом, внаслідок інфляційного знецінення коштів в сумі 158 665, 15 грн з червня 2020 року по травень 2021 року.
		В обґрунтування вказано, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду в адміністративній справі № 820/4322/18 від 24 жовтня 2018 року встановлено, що лист начальника ГУ ПФУ в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 до Філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» є ініціалізацією неналежного переказу з рахунку неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не  є платником. 
		Також, згідно з остаточним судовим рішенням - постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в адміністративній справі № 820/4322/18, залишеною без змін постановою Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, на підставі протиправної та не чинної з 22 вересня 2016 року постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» у частині положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662, помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
		Представник відповідача у своєму відзиві на позов вказав, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва знаходилась цивільна справа № 757/15814/19-ц за позовом ОСОБА_1 до AT «Ощадбанк», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправною та не чинною транзакції, стягнення грошових коштів, пені, відшкодування матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів. Відповідно до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 13 червня 2020 року позивач у справі № 757/15814/19-ц просив суд: визнати протиправною та не чинною транзакцію з переказу 27 грудня 2017 року AT «Ощадбанк» коштів у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, який не є виконавчим документом; стягнути з власних коштів AT «Ощадбанк» кошти у сумі 158 665, 15 грн, що 27 грудня 2017 року безспірно списані AT «Ощадбанк» з карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, який не є виконавчим документом; стягнути з власних коштів AT «Ощадбанк» 142 639, 97 грн пені в розмірі 0, 1 % неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня 27 грудня 2017 року неналежного переказу AT «Ощадбанк» коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , до 13 червня 2020 року включно; стягнути з власних коштів AT «Ощадбанк» 19 547, 55 грн матеріальної шкоди, нанесеної ОСОБА_1 протиправною та не чинною транзакцією щодо переказу 27 грудня 2017 року AT «Ощадбанк» коштів у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року №28659-14/20, який не є виконавчим документом, внаслідок інфляційного знецінення коштів в сумі 158 665, 15 грн з квітня 2018 року по травень 2020 року.
		Також у відзиві представник послався на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у справі № 757/15814/19-ц відмовлено повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до AT «Ощадбанк», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про визнання протиправною та не чинною транзакції, стягнення коштів, а додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року у справі № 757/15814/19-ц відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до AT «Ощадбанк», третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо стягнення пені та матеріальної шкоди відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 13 червня 2020 року. Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2021 року - без змін. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 757/15814/19-ц касаційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
		У межах справи № 757/15814/19-ц суди уже встановили факт правомірності дій банку, безпідставність нарахування позивачем пені у період з 27 березня 2017 року по 13 червня 2020 року та матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів за період з квітня 2018 року по травень 2020 року, правові підстави для задоволення похідних вимог про стягнення пені та матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів за інші періоди часу - відсутні.
		Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із змістом пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ», оскаржив цей пункт нормативно-правового акту до суду.
		Так постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/1244/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» у частині положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» про те, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
		Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у адміністративній справі № 826/1244/18 набрала законної сили 04 вересня 2018 року і, відповідно, саме з 04 вересня 2018 року втратили чинність положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» про те, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування. Викладене свідчить про те, що на момент проведення спірної транзакції положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 залишались чинними та обов`язковими для виконання AT «Ощадбанк», що підтверджено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 757/15814/19-ц.
		У своїх запереченнях на заяву позивача про зміну предмету позову представник відповідача вказав, що позивач одночасно змінює і предмет позову, і його підстави, фактично намагаючись оскаржити постанову Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 757/15814/19-ц, якою така транзакція визнана правомірною.
		ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
		23 червня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана цивільна справа за позовною заявою, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю Соколова О. М. та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2021 року позовну заяву визнано неподаною, після неусунення недоліків, визначених ухвалою судді від 17 червня 2021 року, та повернуто 29 вересня 2021 року заявникові ОСОБА_1 /т. І а. с. 139, 140/.
		28 квітня 2022 року постановою Київського апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції від 16 серпня 2021 року, якою визнано позовну заяву неподаною і повернуто заявникові, залишено без змін /т. І а. с. 206-210/.
		24 травня 2023 року постановою Верховного Суду ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції /т. ІІ а. с. 190-196/.
		23 червня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Печерського районного суду м. Києва і передані судді, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду /т. ІІ а. с. 197, 198/.
		10 липня 2023 року суддя Соколов О. М. заявив самовідвід від розгляду цієї справи /т. ІІ а. с. 199/.
		14 серпня 2023 року на підставі розпорядження № 262 від 14 серпня 2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями та передано справу судді Литвиновій І. В., згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями /т. ІІ а. 200, 201-202/.
		15 серпня 2023 року ухвалою судді залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху, на виконання вимог якої 31 серпня 2023 року засобами поштового зв`язку надійшли матеріали справи: оригінал позовної заяви разом з усіма додатками, повернуті заявникові 29 вересня 2021 року, у тому числі квитанція про сплату судового збору, а також копії позовної заяви з додатками для відповідача і третьої особи /т. ІІ а. с. 203-204, 207-223, 224-250, т. ІІІ а. с. 1-198 «а»/.
		01 вересня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі, для розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін /т. ІІІ а. с. 199-200/.
		11 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку надійшла заява позивача про зміну предмету позову у справі, згідно з частиною третьою статті 49 ЦПК України, у якому він просив солідарно зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» та Державу Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії: повернути грошові кошти у розмірі 158 665, 15 грн, що списані 27 грудня 2017 року банком в особі Філії Харківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» з карткового рахунку на банківський рахунок ГУ ПФУ в Харківській області на підставі листа начальника ГУ ПФУ в Харківській області  Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 до Філії Харківського обласного управління ПАТ »Державний ощадний банк України», та зобов`язати відповідача Державу Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області повернути на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 158 665, 15 грн, стягнути на підставі ст. 37.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з власних коштів АТ «Ощадбанк» на користь позивача 57 912, 50 грн пені у розмірі 0,1% переказу 27 грудня 2017 року в особі Філії Харківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» у розмірі 158 665, 15 грн за кожний день, починаючи з 14 червня 2020 року по 13 червня 2021 року включно, стягнути з АТ «Ощадбанк» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, нанесеної, на його переконання відповідачем переказом 27 грудня 2017 року, внаслідок інфляційного знецінення кошті у сумі 158 665, 15 грн за період з червня 2020 року по серпень 2023 року. Позивач наполягав на тому, що судові рішення у цивільній справі № 757/15814/19-ц не є преюдиційними (обов`язковими) для судів у цій справі, такими є судові рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 820/4322/18.
		Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. 
		За частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній справі № 757/15814/19-ц, які набрали законної сили та у якій брали участь ті самі особи, що і у цій справі, не доказуються при розгляді цієї справи. Доводи позивача про те, що судові рішення у справі № 820/4322/18 мають преюдиційне значення, а у справі № 757/15814/19-ц не є такими, суд оцінює критично і відхиляє.
		11 жовтня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на позов, а 17 жовтня 2023 року - заперечення на заяву ОСОБА_1 від 29 вересня 2023 року про зміну предмету позову.
		Враховуючи доводи позивача у поданій заяві про зміну предмету позову, представника відповідача у запереченнях про цієї заяви, суд зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. При цьому правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. 
		Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 910/2483/18.
		Як вбачається із змісту заяви від 29 вересня 2023 року позивач заявляє нову позовну вимогу: про солідарне зобов`язання відповідачів AT «Ощадбанк» та Державу Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області солідарно вчинити певні дії, а саме: солідарно зобов`язати AT «Ощадбанк» повернути на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти в сумі 158 665, 15 грн, що списані банком 27 грудня 2017 року на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20; солідарно зобов`язати Державу Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області повернути на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти в сумі 158 665, 15 грн, що списані банком 27.12.2017 на рахунок ГУ ПФУ в Харківській області на підставі листа начальника ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року №28659-14/20.
		Так, дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 у першій редакції і його заяву ОСОБА_1 від 29 вересня 2023 року, вбачається, що такою заявою позивач змінює не лише предмет позовних вимог, а і його підстави, викладено нові обґрунтування та обставини позовних вимог, визначено нові правові підстави позовних вимог, що не допускається одночасно. Отже така заява не підлягає задоволенню.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
		ІІІ. Фактичні обставини справи.
		11 червня 2013 року згідно з заявою-анкети на відкриття рахунку фізичній особі та видачу платіжної картки ОСОБА_1 відкрито рахунок у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк».
		03 лютого 2017 року ГУ ПФ України в Харківській області перерахувало на рахунок ОСОБА_1 відкритий у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» пенсію за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2013 року у сумі 178 771, 81 грн.
		28 лютого 2017 року Казначейство України перерахувало на рахунок ОСОБА_1 відкритий у філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» пенсію за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2013 року у сумі 158 665, 15 грн.
		27 грудня 2017 року, на підставі листа начальника ГУ ПФ України в Харківській області Ачкасова В. М. від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20, відповідно до якого Фонд просив повернути грошові кошти у розмірі 158 665, 15 грн на виконання постанови № 662 від 22 вересня 2016 року, як помилково перераховані, АТ «Ощадбанк» здійснив транзакцію щодо переказу коштів у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунка ОСОБА_1 на рахунок Пенсійного фонду /т. ІІІ а. с. 94/. 
		Згідно з випискою по картковому рахунку № НОМЕР_3 за період з 28 листопада 2017 року по 28 грудня 2017 року, 27 грудня 2017 року відбулося списання коштів у сумі 158 655, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 на рахунок пенсійного фонду.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 826/1244/18 визнано протиправною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» в частині положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» про те, що: «помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування»; зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому було офіційно оприлюднено постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ», після набрання рішенням законної сили.
		14 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до начальника філії Харківського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» із заявою, у якій просив за рахунок коштів банку повернути на його рахунок кошти у сумі 158 665, 15 грн, проте його заява не була задоволена /т. ІІІ а. с. 98-100/.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі N 820/4322/18 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у проханні листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 до Філії Харківського обласного управління публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» повернути на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 256023142099 кошти у сумі 158 665, 15 грн, перераховані на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 , як помилково нараховані; визнано протиправним рішення (розпорядження) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 про повернення на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 256023142099 коштів у сумі 158 665, 15 грн, перерахованих 03 лютого 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на рахунок ОСОБА_1 , яке викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянути питання щодо повернення ОСОБА_1 кошти у сумі 158 665, 15 грн, що були належні на праві приватної власності ОСОБА_1 , станом на 27 грудня 2017 року - дату безспірного списання 158 665, 15 грн з рахунку ОСОБА_1 на підставі рішення (розпорядження) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27 грудня 2017 року № 28659-14/20 про повернення на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 256023142099 коштів у сумі 158 665, 15 грн, перерахованих 03 лютого 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 757/41496/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі органів державної влади: ГУ Пенсійного фонду України в Харківській області, Кабінету Міністрів України, третя особа - Державна казначейська служба України, про стягнення за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завданої матеріальної шкоди в розмірі 158 665, 15 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		У справі N 757/41496/20-ц суд встановив, що в адміністративній справі № 820/4322/18 орган Державної казначейської служби на виконання судового рішення у справі № 820/424/15 (про стягнення заборгованості за пенсією, згідно з виконавчим листом від 09 серпня 2013 року у справі № 2а-9628/08/2070) платіжним дорученням № 60 (# 79434087) від 24 лютого 2017 року перераховано на користь ОСОБА_1 158 665, 15 грн.
		ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
		Відповідно до пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року N 662), виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються, зокрема, між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду.
		Частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з частиною першою статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
		Відповідно до пунктів 5, 14 Порядку (в редакції, чинній станом на 27 грудня 2017 року), уповноважені банки проводять операції з відкриття поточних рахунків, зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки і їх виплати відповідно до зобов`язань, визначених додатком 2 до Порядку проведення конкурсного відбору банків, через які здійснюється виплата пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1231 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662), та укладених договорів, передбачених пунктом 3 цього Порядку.
		На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів.
		Частиною другою ст. 1071 Цивільного кодексу України встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Пунктами 19, 23 Порядку передбачено, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
		Повернуті органам Пенсійного фонду та органам соціального захисту населення незараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги згідно з відмітками уповноважених банків у списках вносяться органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення у відповідний розділ особового рахунка одержувача. Залежно від причини незарахування органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення вносять зміни до реквізитів поточних рахунків або тимчасово зупиняють перерахування коштів за цими поточними рахунками в установи уповноважених банків.
		Під час неодноразового розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 станом на грудень 2017 року перебував на обліку у ГУ ПФ України у Харківській області, як пенсіонер, та отримував пенсію в АТ «Ощадбанк» на підставі заяви-анкети від 11 червня 2013 року.
		З виписки по рахунках ОСОБА_1 платіжних доручень та меморіальних ордерів вбачається, що 03 лютого 2017 року ГУ ПФУ в Харківській області перерахувало на рахунок ОСОБА_1 пенсію за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2013 року у сумі 178 771, 81 грн, а 28 лютого 2017 року Казначейством України перераховано на рахунок ОСОБА_1 пенсію за вказаний період у сумі 158 665, 15 грн.
		Таким чином, у лютому 2017 року на особовий картковий рахунок ОСОБА_1 відбулося подвійне зарахування пенсії за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2013 року.
		У зв`язку із вищевказаним, ГУ ПФ України у Харківській області звернулося до філії Харківського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» із листом 28659-14/20 від 27 грудня 2017 року щодо повернення помилково перерахованих ОСОБА_1 коштів у сумі 158 665, 15 грн.
		27 грудня 2017 року, на підставі вищевказаного листа та виходячи з положень п. 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (у редакції чинній станом на 27 грудня 2017 року) банком були повернуті Пенсійному фонду кошти у сумі 158 665, 15 грн як помилково перераховані.
		За таких обставин, суд, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання протиправною та не чинною транзакцію щодо переказу 27 грудня 2017 року коштів у сумі 158 665, 15 грн та щодо стягнення з відповідача таких коштів.
		Крім того, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправною та не чинною транзакції щодо переказу 27 грудня 2017 року коштів у сумі 158 665, 15 грн та щодо стягнення з відповідача таких коштів судом відмовлено, позовні вимоги в частині стягнення пені та матеріальної шкоди, як похідні вимоги, не підлягали задоволенню.
		Посилання позивача ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі  № 826/1244/18, якою визнано протиправною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 у частині положення пункту 19 Порядку, як на підставу для задоволення позову, є безпідставним, оскільки на момент повернення банком коштів Пенсійному фонду, зазначений пункт порядку був чинним, а тому, враховуючи приписи статті 58 Конституції України, підлягав обов`язковому застосуванню.
		Як вже зазначалося, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/1244/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною та не чинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 №662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» в частині положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ» про те, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій за вимогою органів Пенсійного фонду повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.
		Отже, судом встановлено, що станом на час проведення спірної транзакції положення пункту 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 залишались чинними та обов`язковими для виконання AT «Ощадбанк», що підтверджено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 757/15814/19-ц.
		У зв`язку з цим, безпідставним є твердження позивача про неврахування судами при прийнятті рішень у справі № 757/15814/19-ц правового висновку Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2021 року в адміністративній справі № 826/1244/18 щодо моменту втрати чинності п. 19 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 «Деякі питання виплати пенсій, грошової допомоги та заробітної плати працівникам бюджетних установ».
		Позовні вимоги у цивільній справі №757/31644/21-ц є похідними від позовних вимог у цивільній справі №757/15814/19-ц, про що прямо зазначено у позовні заяві ОСОБА_1 від 14 червня 2021 року, а саме позивач нараховує суми пені та інфляційних втрат за наступні періоди:
		- 57 912,50 грн пені у розмірі 0,1 % суми неналежного переказу 27 грудня 2017 року банком коштів у сумі 158 665, 15 грн з карткового рахунку ОСОБА_1 , починаючи від 14 червня 2020 року до 13 червня 2021 року включно;
		- 15 009, 72 грн матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів у сумі 158 665, 15 грн з червня 2020 року по травень 2021 року.
		Водночас, враховуючи, що у межах справи № 757/15814/19-ц суди уже встановили факт правомірності дій банку, безпідставність нарахування позивачем пені у період 27 грудня 2017 року по 13 червня 2020 року та матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів за період з квітня 2018 року по травень 2020 року, правові підстави для задоволення похідних вимог про стягнення пені та матеріальної шкоди внаслідок інфляційного знецінення коштів за інші періоди часу - відсутні.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про безпідставність позову і відмову у його задоволенні.
		V. Розподіл судових витрат.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		У разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача, таким чином витрати позивача, пов`язані із розглядом цієї справи, а саме судовий збір, йому не відшкодовується.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
		На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
		ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
		ст.ст. 1-22, 1066, 1067, 1071 Цивільного кодексу України,
		ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області про стягнення суми пені і відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                            І. В. Литвинова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...