Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/4478/23 (1-кс/642/2537/23) : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна; про передачу арештованого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Надіслано для оприлюднення: 01.11.2023. Зареєстровано: 01.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.11.2023.
Дата набрання законної сили: 25.10.2023
Номер судового провадження: 11-сс/818/1239/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023170020001472

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		__________________________________________________________________
		Справа № 642/4478/23 (1-кс/642/2537/23)          Головуючий суддя І інстанції  ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/818/1239/23             Суддя доповідач               ОСОБА_2 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                     
		25 жовтня 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді        -  ОСОБА_2 
		суддів                - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		     секретаря             - ОСОБА_5 ,
		   прокурора            - ОСОБА_6 ,
		підозрюваного        - ОСОБА_7 ,
		захисника             - адвоката ОСОБА_8 ,
		власників майна        - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		представника 
		власника майна        - адвоката ОСОБА_11 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Спеціальної прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023170020001472 від 26.07.2023 про арешт майна та його передача Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, -
		В С Т А Н О В И Л А :
		Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 62023170020001472 від 26.07.2023 про арешт майна та його передача Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		 
		На зазначену ухвалу слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна та передачу речових доказів в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів у кримінальному провадженні № 6202431170020001472 задовольнити та накласти арешт на майно, зазначене в її клопотанні, а також передати це майно Національному агентству України з питань розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління в порядку та на умовах, передбачених ст.ст. 1, 9, 19-24 ЗУ «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
		В обґрунтуванняапеляційної скарги посилалася на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 повідомлено про підозру у тому що він, займаючи посаду заступника начальника Харківського районного управління поліції № 2  начальника кримінальної поліції ГУНП в Харківській області, за попередньою змовою з військовослужбовцем - старшим стрільцем відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 з корисливих мотивів, шляхом обману та зловживанням довірою ОСОБА_13 заволоділи грошовими коштами в сумі 69800 доларів США (частково імітаційні грошові кошти), що згідно з офіційним курсом НБУ на 05.08.2022 складало 2552488,28 грн., що більше ніж у 600 разів перевищує неоподаткований мінімуму доходів громадян, тобто становить особливо великий розмір. Дії ОСОБА_7 кваліфіковано за ч.2 ст. 15  ч.4 ст. 190 КК України, а саме закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, за попередньою змовою групою осіб вчинене в особливо великих розмірах. Вважала, що ухвала Ленінського районного суду м. Харкова від 29.08.2023 року є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою і такою, що постановлена у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам. В межах досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, що належить на праві власності ОСОБА_7 . За результатом розгляду якого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 року без визначення якого саме права позбавлено (права на відчуження, розпорядження та/або користування майном) накладено арешт на майно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , у тому числі на нежитлові приміщення у АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 . Також прокурор враховуючи те, що вартість арештовано майна ОСОБА_7 становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2023 рік, то відповідно до положень КПК України та ЗУ «Про національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» арештоване майно підозрюваного підлягає передачі в управління цьому агентству, оскільки такий захід забезпечить досягання завдань кримінального провадження, сприятиме збільшенню економічної вартості арештованого майна, убезпечить від прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно, а також здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення невідворотності настання негативних наслідків за вчинення кримінального правопорушення через позбавлення осіб економічних переваг. Поряд з цим прокурор зазначала, що положення ст. 170 КПК України, або інші норми КПК України щодо арешту майна, не встановлюють жодних обмежень щодо можливості постановлення кількох судових рішень про арешт майна відповідно до норм КПК України, у тому числі в межах одного кримінального провадження, так як із часом органом досудового розслідування можуть бути встановлені нові обставини, що впливають на необхідність зміни способу арешту майна з точки зору його посилення встановлених раніше обтяжень (заборон). Крім того, прокурор посилався на те, що накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_7 , в тому числі нежитлові приміщення, сторона обвинувачення зазначає, що право на користування вказаним майном може призвести до його передачі іншим особам, його втрати, пошкодження, псування, знищення та використання, що також унеможливить виконання рішення суду у разі застосування покарання у вигляді конфіскації майна.
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а також пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , власників майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх представника  адвоката ОСОБА_11 які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		З матеріалів провадження вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020001472 від 26.07.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15  ч.4 ст. 190 КК України.
		   25.08.2023 року прокурор звернувся до слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на майно шляхом заборони їх власникам користуватись ними, відчужувати чи видозмінювати їх та передачу арештованого майна в управління.
		   В обґрунтування клопотання прокурор зазначав, що 06.08.2023 року у цьому кримінальному провадженні, в тому числі, ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальному правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15  ч.4 ст. 190 КК України. Ухвалою Ленінського райнного суду м. Харкова від 10.08.2023 року накладено арешт на майно, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху № 3-1:-3-6 у житловому будинку літ. «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м.; нежитлове приміщення 2-го поверху № 8а у житловому будинку літ «А-9», за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2023 року накладено арешт на майно: грошові кошти в іноземній валюті 850 доларів США: вісім купюр номіналом 100 доларів США з наступними номерами  KF55918233C, KJ21371467A, KL65233925D, HB42510312Q, KL72509463A, KB11150649F,KL16714850A, KB32840363J, одна купюра номіналом 50 доларів США  MG13773125A; грошові кошти в національній валюті 17000 гривень: сімнадцять купюр номіналом 1000 гривень з наступними номерами  БП9252287, БП2701790, БП2491502, БН9349581, БН9449579, БН9349580, БН93449578, БН9349586, БН9349577, БН9349585, БП1719940, ВМ6940059, БН0324424, БН9748969, БК5761873, БП6334417, БМ9125305. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2023 року накладено арешт на майно, вилучене 05.08.2023 року в ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: 4 (чотири) купюри, номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США, 1195 (одна тисяча сто дев`яносто п`ять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США (загальна сума вилученого майна склала  119700 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот) доларів США. Постановами старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, весь зазначений перелік арештованого майна визнано речовими доказами. Вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямовані на захист інтересів майна, оскільки гарантує їм збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту. Оскільки вищевказане нерухоме майно, грошові кошти є речовими доказами у кримінальному провадженні, а його сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначене майно може бути передане в управління Національному агентству, оскільки, на думку прокурора, це не завдасть шкоди кримінальному провадженню, а навпаки забезпечить досягнення завдань кримінального провадження, сприятиме збереженню речових доказів, убезпечить від прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно.
		 
		Постановляючи ухвалу про відмову в задоволення клопотання прокурора, слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 10.08.2023 року накладено арешт на майно, а саме: нежитлове приміщення 1-го поверху № 3-1:-3-6 у житловому будинку літ. «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м.; нежитлове приміщення 2-го поверху № 8а у житловому будинку літ «А-9», за адресою: АДРЕСА_2 . Також ухвалою Ленінського районного суду м. харкова від 15.08.2023 року накладено арешт на майно: грошові кошти в іноземній валюті 850 доларів США: вісім купюр номіналом 100 доларів США з наступними номерами  KF55918233C, KJ21371467A, KL65233925D, HB42510312Q, KL72509463A, KB11150649F,KL16714850A, KB32840363J, одна купюра номіналом 50 доларів США  MG13773125A; грошові кошти в національній валюті 17000 гривень: сімнадцять купюр номіналом 1000 гривень з наступними номерами  БП9252287, БП2701790, БП2491502, БН9349581, БН9449579, БН9349580, БН93449578, БН9349586, БН9349577, БН9349585, БП1719940, ВМ6940059, БН0324424, БН9748969, БК5761873, БП6334417, БМ9125305. Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2023 року накладено арешт на майно, вилучене 05.08.2023 року в ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: 4 (чотири) купюри, номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США, 1195 (одна тисяча сто дев`яносто п`ять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США (загальна сума вилученого майна склала  119700 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот) доларів США. 
		Слідчий суддя також зазначив, що не вбачає законних підстав для повторного накладення арешту на майно, на яке слідчим суддею вже накладено арешт, тому клопотання в цій частині залишив без задоволення. Поряд з цим, слідчим суддею не було встановлено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна, зазначеному в клопотанні, унеможливить виконання завдань кримінального провадження та не забезпечить збереження речових доказів, їх схоронності, та їх економічної вартості, прямого чи опосередкованого впливу та посягання на арештоване майно. Слідчий суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела існування ризиків втрати майна, а тому відсутня необхідність створення додаткових гарантій збереження вже арештованого майна у цьому кримінальному провадженні.
		Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається  «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
		Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
		В своїй апеляційній скарзі прокурор просив накласти арешт на майно, в тому числі на нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_9 . 
		Проте, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор зазначила, що ця особа не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні, а також не надала суду будь-які фактичні відомості, які свідчать про причетність ОСОБА_9 до дій, які інкримінуються ОСОБА_7 .
		Поряд з цим, прокурор пояснила, що це нежитлове приміщення на праві власності належить саме ОСОБА_9 , а у органу досудового розслідування відсутні докази того, що це майно було набуте злочинним шляхом, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні будь-які процесуальні підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині.
		Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
		Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
		Арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, суть якого полягає у тимчасовому позбавленні підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його. Арешт майна носить тимчасовий характер, оскільки остаточне рішення про те, що належить вчинити з майном, яке арештоване, буде вирішено судом при ухваленні вироку (ст. 368 КПК).
		Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.
		Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
		Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.
		Відомості клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речового доказу і обставини цього провадження стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, в тому числі, для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчуження, зіпсування, до закінчення досудового розслідування. 
		На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.
		З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості пошкодження, псування, знищення, відчуження майна в цьому кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав щодо арешту мана, а саме нежитлового приміщення 1-го поверху № 3-1:-3-6 у житловому будинку літ. «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м., яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_7 ; грошові кошти в іноземній валюті 850 доларів США: вісім купюр номіналом 100 доларів США з наступними номерами  KF55918233C, KJ21371467A, KL65233925D, HB42510312Q, KL72509463A, KB11150649F,KL16714850A, KB32840363J, одна купюра номіналом 50 доларів США  MG13773125A; грошові кошти в національній валюті 17000 гривень: сімнадцять купюр номіналом 1000 гривень з наступними номерами  БП9252287, БП2701790, БП2491502, БН9349581, БН9449579, БН9349580, БН93449578, БН9349586, БН9349577, БН9349585, БП1719940, ВМ6940059, БН0324424, БН9748969, БК5761873, БП6334417, БМ9125305; 4 (чотири) купюри, номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США, 1195 (одна тисяча сто дев`яносто п`ять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США (загальна сума вилученого майна склала  119700 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот) доларів США, враховуючи можливість використання цього майна як доказу у цьому кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		Отже, колегія суддів на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом або доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. 
		    Крім того, з відомостей матеріалів цього провадження вбачається, що ОСОБА_7 06 серпня 2023 року було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 -ч.4 ст. 190 КК України (арк. 58-61).
		Поряд з цим, відповідно до відомостей постанови про визнання в якості речових доказів від 20.08.2023 року (арк. 115-117) в якості речового доказу, в тому числі, визнано нежитлове приміщення 1-го поверху № 3-1: -3-6 у житловому будинку літ. «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м.
		Постановою про визнання в якості речових доказів та визначення їх зберігання від 05 серпня 2023 року (арк. 118- 120), визнано в якості речових доказів вилучене 05.08.2023 року в ході слідчих дій майно, в тому числі, грошові кошти в іноземній валюті 850 доларів США: вісім купюр номіналом 100 доларів США з наступними номерами  KF55918233C, KJ21371467A, KL65233925D, HB42510312Q, KL72509463A, KB11150649F,KL16714850A, KB32840363J, одна купюра номіналом 50 доларів США  MG13773125A; грошові кошти в національній валюті 17000 гривень: сімнадцять купюр номіналом 1000 гривень з наступними номерами  БП9252287, БП2701790, БП2491502, БН9349581, БН9449579, БН9349580, БН93449578, БН9349586, БН9349577, БН9349585, БП1719940, ВМ6940059, БН0324424, БН9748969, БК5761873, БП6334417, БМ9125305; 4 (чотири) купюри, номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США, 1195 (одна тисяча сто дев`яносто п`ять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США (загальна сума вилученого майна склала  119700 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот) доларів США.
		Колегія суддів дійшла висновку, що в мотивувальній частині цих постанов наведені підстави визнання цього майна та грошових коштів речовими доказами, а тому такі твердження сторони захисту є необґрунтованими.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
		На час оголошення підозри ОСОБА_7 санкція частини четвертої статті 190 КК України передбачала позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
		Отже, враховуючи наявність обов`язкового додаткового покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів дійшла висновку про необхідність накладення арешту на це майно.
		Крім того, сторона захисту посилалась на неупереджену поведінку прокурора у цьому провадженні, оскілки існують ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова, відповідно до відомостей яких майно на яке прокурор просить накласти арешт вже повернуто його власникам.
		    Як пояснив прокурор в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, на даний час досудове розслідування триває, а з метою об`єктивного встановлення всіх обставин цього кримінального провадження, вищевказане майно має значення для досудового розслідування та відповідає критеріям речових доказів, та підлягає арешту. 
		Крім того, з матеріалів судового провадження вбачається, що оскаржувана ухвала постановлена 29 серпня 2023 року.
		Апеляційна скарга на цю ухвалу слідчого судді подана прокурором 06.09.2023 року.
		Отже, прокурор на час подачі апеляційної скарги, поза розумним сумнівом, не міг знати про те, що ухвалами слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18.09.2023 року було скасовано арешт на грошові кошти та вони були повернуті власникам. 
		Тобто, під час досудового розслідування з моменту постановлення оскаржуваної ухвали і до проведення апеляційного розгляду виникли обставини, які обумовили часткове скасування арешту та повернення майна. При цьому належить врахувати, що слідчий або прокурор у цьому кримінальному провадженні не позбавлені можливості звернутись з відповідним повторним клопотанням про арешт того чи іншого майна, яке на його думку забезпечить доказування фактичних обставин по справі або можуть бути пов`язані з власником цього майна чи відшкодування шкоди від злочину.
		Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. 
		Прокурором доведено існування таких обставин, а клопотання в цій частині відповідає вищезазначеним нормам закону.
		   Колегія суддівдійшла висновку,що за наведених вище обставин доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими в цій частині.
		   Слід зазначити, що питання належності грошових коштів буде встановлено під час досудового розслідування, а треті особи не позбавлені можливості звертатись до слідчого судді суду першої інстанції з клопотанням про зняття арешту з майна та з`ясування цих питань за наявності певних відомостей.
		   Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор повідомив, що грошові кошти, на які вона просила накласти арешт зберігаються у банківській установі, а тому колегія суддів не вбачає підстав для додаткового забезпечення їх збереження, а тому в частині апеляційних вимог щодо передачі цих грошових коштів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ними, - колегія суддів відмовляє.     
		З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 62023170020001472 від 26.07.2023 року і накладення арешту на нежитлове приміщення, яке належить підозрюваному ОСОБА_7 та на грошові кошти без передачі цього майна в управління Національному агентству України питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
		З огляду на вищенаведене, ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6  частковому задоволенню.
		Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 376, 392, 395, 404, 405, 407 ч.3 п.1, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, - 
		П О С Т А Н О В И Л А :
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2023 року скасувати.
		Клопотання прокурора задовольнити частково та накласти арешт шляхом заборони їх власникам відчужувати їх, а саме на наступне майно:
		- нежитлове приміщення 1-го поверху № 3-1:-3-6 у житловому будинку літ. «А-16», за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,6 кв.м., яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Накласти арешт на грошові кошти в іноземній валюті 850 доларів США: вісім купюр номіналом 100 доларів США з наступними номерами  KF55918233C, KJ21371467A, KL65233925D, HB42510312Q, KL72509463A, KB11150649F,KL16714850A, KB32840363J, одна купюра номіналом 50 доларів США  MG13773125A;
		- грошові кошти в національній валюті 17000 гривень: сімнадцять купюр номіналом 1000 гривень з наступними номерами  БП9252287, БП2701790, БП2491502, БН9349581, БН9449579, БН9349580, БН93449578, БН9349586, БН9349577, БН9349585, БП1719940, ВМ6940059, БН0324424, БН9748969, БК5761873, БП6334417, БМ9125305;
		- 4 (чотири) купюри, номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США, 1195 (одна тисяча сто дев`яносто п`ять) купюр, номіналом по 100 (сто) доларів США (загальна сума вилученого майна склала  119700 (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот) доларів США, які зберігати відповідно до п. 21 «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104.    
		   Відмовити прокурору в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на нежитлове приміщення 2-го поверху № 8а у житловому будинку літ «А-9», за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		   В решті у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
		Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий -
		 
		 
		  Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...