Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4274/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2023. Зареєстровано: 03.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 14.12.2023
Номер судового провадження: 2/161/1865/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/4274/23 
		Провадження № 2/161/1865/23 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		                І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25 жовтня 2023 року                            місто Луцьк
		 
		Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючої  судді Філюк Т.М.
		за участю секретаря судових засідань Октисюк С.В.
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача ОСОБА_2 
		представника відповідача Державної казначейської служби Шевченко О.О.
		представника відповідача Волинської обласної прокуратури Романішиної Т.Л.
		представника відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області Мартинюк В.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовму засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		17 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейськоїслужби України,Волинської обласноїпрокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Позовні вимоги обґрунтовує тим, що органами досудового розслідування за процесуального керівництва Прокуратури Волинської області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016030000000143 від 03.08.2016, в якому ОСОБА_1 притягувалась до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 368-3 КК Уукраїни. 03 листопада 2019 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 було виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України. Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 02 лютого 2023 року ухвала Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишена без змін.
		Вказує, що протягом тривалого часу, зокрема 69 місяців, вона незаконно притягувалась до кримінальної відповідальності та була змушена доводити свою невинуватість, та внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового розслідування, прокуратури, їй було спричинено значну моральну шкоду. Зокрема, були опорочені її честь та гідність, зруйновані життєві плани. Вказує, що відносно неї було застосовано незаконне повідомлення про підозру, відсторонення від роботи, обрання запобіжного заходу, чим фактично було спотворено спосіб її життя, яке виразилось у втраті довіри серед близьких та знайомих, погіршенні відносин з родиною, трудовим колективом. Крім того, 13 серпня 2016 року на шпальтах волинських новин було розповсюджено інформацію про те, що її було затримано на хабарі, у зв`язку з чим вона змушена була звільнитись з роботи. Також зазначає, що особливі моральні страждання призвели до значного погіршення стану здоров`я, вона змушена була неодноразово звертатись до закладів охорони здоров`я, перебувала на лікуванні в КП «Волинський медичний центр онкології», перенесла операцію.
		Позивач зазначила, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 2 000 000 грн.
		З посиланнямна нормист.ст.23,280,1166,11167,1176ЦК України,ст.2,3,4,13Закону України»«Пропорядок відшкодуванняшкоди,завданої громадяниновінезаконними діямиорганів,що здійснюютьоперативно-розшуковудіяльність,органів досудовогорозслідування,прокуратури ісуду» просить стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на її користь 2 000000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.
		Ухвалою від 22 березня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
		12 квітня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву від Волинської обласної прокуратури, в якому прокурор просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 
		18 квітня 2023 року надійшов відзив від представника Державної казначейської служби України, в якому вказує що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні.
		Ухвалою від 25 липня 2023 року постановлено залучити до участі в даній справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції у Волинській області. 
		07 серпня 2023 року від представника Головного управління Національної поліції у Волинській області
		В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та просили їх задовольнити.
		Представник відповідача Державної казначейської служби Шевченко О.О., представника відповідача Волинської обласної прокуратури Романішина Т.Л. та представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області Мартинюк В.В. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно дост. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		   Судом встановлено, що 16 квітня 2016 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016030000000143 за ч.4 ст.368-3 КК України.
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 368-3 та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного суду від 02 лютого 2023 року ухвала Волинського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року залишена без змін.
		Згідно даних з Єдиного реєстру судових рішень вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 листопада 2019 року набрав законної сили 28 квітня 2022 року.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Україною, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Статтею 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).
		Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає, зокрема, у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (пункт 2 частини першої статті 2 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
		Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.
		Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 4 вказаного Закону).
		Згідно з частиною другою статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
		Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивач перебувала під слідством та судом з 16 серпня 2016 року (повідомлено про підозру у кримінальному провадженні) по 28 квітня 2022 року (набрання вироком законної сили) , тобто: 68 місяці та 12 днів.
		За цей період часу, позивач зазнала моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, позивач зазнала негативного впливу внаслідок притягнення її до кримінальної відповідальності, вона приймала участь під час досудового розслідування та розгляду справи в суді на протязі тривалого часу, була позбавлена можливості реалізувати свої звички і бажання, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд погоджується із твердженням позивача про завдання їй моральної шкоди.
		Визначаючи розмір завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом.
		Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат.
		Розмір відшкодування слід розраховувати виходячи з установленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом.
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 6700 грн (станом на момент вирішення справи).
		Отже розмір моральної шкоди, обрахованої у відповідності до вищевказаних норм права становить 455600 гривень ( 6700 гривень х 68 місяців 12 днів).
		Зазначений вище розмір відшкодування позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, на думку суду, є достатнім, цілком відповідає засадам розумності, поміркованості і справедливості, зважаючи на характер та обсяг моральних страждань, які вона понесла за час перебування під слідством і судом.
		У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №554/5980/18 зроблено висновок про те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку.
		Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.
		Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
		Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №352/2255/19.
		Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Позивачем при звернення до суду судовий збір не сплачено відповідно до п. 13 ч. 2ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Суд вирішуючи питання про судові витрати, керується положеннями ст.141ЦПК Українита вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст.ст.10,12,13,89,263,265ЦПК України, суд -
		 
		 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 455600 ( чотириста п`ятдесят п`ять тисяч шістсот ) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, або уразі розглядусправи (вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
		 
		Відповідач: Державна казначейська служба України ( ЄДРПОУ 37567646, м. Київ, вул. Бастіонна, 6).
		 
		Відповідач: Волинська обласна прокуратура ( ЄДРПОУ 02909915, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15).
		 
		Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області ( ЄДРПОУ 40108604, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11)
		 
		 
		 
		Дата складання повного тексту рішення 02 листопада 2023 року
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду    
		Волинської області                                  Т.М.Філюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...