Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/1042/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2023. Зареєстровано: 03.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/754/74/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002770

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Номер провадження 1-кп/754/74/23 
		Справа№754/1042/22
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		02 листопада 2023 року 
		Деснянський районний суд м.Києва в складі:
		 
		головуючого судді                         ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання         ОСОБА_2         
		                                
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої кримінальне провадження №42016000000002770 від 07.10.2016р. по обвинуваченню 
		 
		                ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		уродженки м.Красноярськ рф, громадянки України, 
		останнє відоме місце знаходження: АДРЕСА_1 , 
		зареєстрована: АДРЕСА_2 ,
		раніше не судимої, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч.1 КК України,
		 
		за участю: прокурора                  ОСОБА_4 
		        захисника                 ОСОБА_5 
		       
		ВСТАНОВИВ:
		                       
		ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, займаючи посаду судді Апеляційного суду АР Крим відповідно до постанови Верховної Ради України №212-VІІ від 18.04.2013р., реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, в порушення вимог ст.65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів російської федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		 
		Так, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м.Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Верховний суд Республіки Крим» відповідно до положень ст.64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м.Сімферополь, упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому Указом Президента російської федерації ОСОБА_6 від 19.12.2014р. №786 була призначена на посаду судді Верховного суду Республіки Крим Російської Федерації, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч.5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації №6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		 
		Відповідно до ст. 70 Конвенції окупаційна держава не має права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захистом, за вчинки або переконання скоєні або виражені ними до початку окупації або протягом періоду її тимчасового припинення, за винятком випадків порушення законів або звичаїв війни.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 , 15.04.2015р. у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в приміщенні так званого «Верховного суду Республики Крым» по вул.Павленко 2 в м.Сімферополі, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, винесла апеляційну постанову на скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , якому раніше було продовжено строк тримання під вартою на два місяці до 03.06.2015р., залишивши скаргу без задоволення, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч.5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації №6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
		 
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова. 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3 визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 ч.1 КК України (в редакції Закону України №1183-VII від 08.04.2014р.), а саме в умисному діянні, вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, що полягало в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про розгляд кримінального провадження відносно неї відповідно до вимог ст.323 КПК України, в судові засідання не з`явилась, заяв чи клопотань не подавала, показання суду не надавала, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		 
		Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 08.08.2023р. було задоволено клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ст.111 ч.1 КК України. 
		 
		Розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених законом, та не суперечить прецедентній практиці Європейського суду з прав людини, згідно з рішенням якого від 24.05.2007р. у справі «Да Лус Домингеш Ферейра проти Бельгії» судове засідання за відсутності підсудного не суперечить вимогам ст.6 Конвенції, якщо останній зможе згодом домогтися нового судового рішення за його участю, в якому містилася б оцінка висунутих проти нього обвинувачень за фактичними і юридичними обставинами справи.
		 
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про те, що обвинувачена ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Обвинувачена ОСОБА_3 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985р., «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004р., та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати, чи були здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		 
		Захисник посилаючись на відсутність у нього зв`язку зі своєю підзахисною - обвинуваченою ОСОБА_3 та неможливістю у зв`язку з цим узгодження з нею позиції захисту вважає, що обвинувачена ОСОБА_3 вимушено здійснила зазначені в обвинуваченні дії відповідно до ситуації, що склалась внаслідок окупації АР Крим, оскільки не змогла виїхати з території Криму, мала там постійне місце проживання та місце роботи, після чого вона добровільно звільнилась із займаної посади, тому перестала скоювати протиправні дії, у зв`язку з чим підлягає мінімальному покаранню. 
		 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ст.323 ч.3 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, тому поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Встановлені судом обставини кримінального правопорушення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами у їх сукупності. 
		 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказування в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку рф цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування. Тому ці факти не потребують окремого судового доведення.
		 
		Так, Постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року №48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		 
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України №261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		 
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року №296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України №3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		 
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року №891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		 
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову №1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову №1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		 
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року він був ратифікований більшістю голосів Держдуми РФ, 21 березня 2014 року - Радою Федерації Федеральних Зборів РФ, тому цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		 
		21 березня 2014 року був прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст.1 Закону РФ №6-ФКЗ).
		 
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		15 квітня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		21 квітня 2015 року Верховною Радою України прийнято Постанову №337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		 
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року №68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		 
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року №71/205 та від 19 грудня 2017 року №72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим та підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		 
		Судом ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази для дослідження зв`язку між цими подіями та діями обвинуваченої ОСОБА_3 безпосередньо в контексті висунутого їй обвинувачення.
		 
		Так, громадянство України обвинуваченої ОСОБА_3 підтверджується даними, які містяться в копії анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон, згідно якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримувала паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Славутським МВГУ МВС України в Київській області 07.08.1998р. 
		 
		               Згідно листа Адміністрації Президента України від 28.09.2016р. №03-01/3021, клопотання про вихід із громадянства України від ОСОБА_3 на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили. 
		 
		Статус обвинуваченої ОСОБА_3 як судді Апеляційного суду Республіки Крим станом на 2014 рік підтверджується даними, які містяться в Постанові Верховної Ради України №212-УІІ від 18.04.2013р. «Про обрання суддів», якою ОСОБА_3 обрано на посаду судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим як суддю, раніше обрану безстроково. 
		Згідно листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.02.2015р. Генеральному прокурору України щодо внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.111 КК України, ОСОБА_3 , яка раніше призначена на посаду судді відповідно до законодавства України та склала присягу судді, здійснювала правосуддя іменем російської федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що є порушенням присяги судді. 
		 
		Згідно даних, які містяться в листі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2015р. №18-2153/15, ОСОБА_3 не зверталась до Комісії із заявою про переведення до іншого суду на території України, із заявою про звільнення з посади судді.
		 
		Згідно даних, які містяться в листі члена ВККС України ОСОБА_9 від 06.10.2015р. №8вк-4067/15, рішенням Комісії від 05 жовтня 2015 року за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної за зверненням Генерального прокурора України, зверненням народного депутата України ОСОБА_10 , голови Верховного Суду України ОСОБА_11 , відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 . 
		 
		Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015р. №3009/дп-15 рекомендовано Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 126 Конституції України.
		 
		Рішенням Вищої ради юстиції від 24.12.2015р. №1206/о/15-15 вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 .
		 
		В подальшому, постановою Верховної Ради України від 19.06.2016р. №1146-VIII ОСОБА_3 звільнено з посади судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку із порушенням присяги судді.
		 
		Здійснення ОСОБА_3   правосуддя від імені рф на території АР Крим без припинення статусу судді Апеляційного суду Автономної Республіки Кримвідповідно до законів України, як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Верховного суду Республіки Крим» знайшли своє підтвердження в досліджених в судовому засіданні доказах, наданих стороною обвинувачення: 
		 
		- клопотанні від 25 травня 2015 року про надання міжнародної правової допомоги, відповідно до яких ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, яка прийняла у відповідності до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» присягу судді та будучи діючим суддею АР Крим не звільнилась з раніше займаної посади, та знаючи про незаконність своїх дій і проведеного референдуму продовжила роботу суддею на тимчасово окупованій території АР Крим і в подальшому була призначена на посаду судді незаконно створеного «Верховного суда Республики Крим» указом президента рф від 13.11.2014р. №719 «О назначении судей федеральных судов»,
		 
		- протоколі огляду від 02.02.2015р., згідно якого слідчим проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайтах, посилання на які є у зверненні ОСОБА_12 , про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.109, 100, 110-2 КК України, 
		 
		- протоколу огляду інтернет-видань від 14.09.2021р. з додатком до нього, згідно якого слідчим проведено огляд сайтів, на яких розміщено «Федеральний закон от 23 июня 2014 года №154-ФЗ», з яких вбачається, що федеральним законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 року «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» було прийнято рішення про утворення на території Республіки Крим «Верховного Суда Республики Крым»,
		 
		               - протоколах огляду інтернет-видань від 07.04.2015р. та 14.09.2015р., згідно яких проведеним оглядом сайтів, на яких розміщено інформацію щодо призначення, перебування на посаді судді незаконно утвореного « Верховного Суда Республики Крым» ОСОБА_3 встановлено, що згідно Указу Президента РФ від 19.12.2014 №786 «О назначении судей федеральных судов», ОСОБА_3 призначено суддею «в Верховном Суде Республики Крым»,
		 
		               - протоколі огляду речей та документів від 14.08.2021р. та додатків до нього, а саме копії апеляційної постанови від 15.04.2015р., винесеної Верховним Судом Республіки Крим за участю головуючого судді ОСОБА_3 , згідно якого через пошукову систему «Gооglе Сhrоm» шляхом пошуку на сайті http://sudact.ru інформації за прізвищем судді ОСОБА_3 знайдено «апеляционное постановление от 15 апреля 2015 года», винесене за участю головуючого судді ОСОБА_3 , відповідно до тексту якого скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 щодо продовження строку тримання під вартою на два місяці до 03.06.2015р. - залишено без задоволення, 
		 
		               - наданих листом Міністерством юстиції України від 21.03.2016р. №2911-0-26-16/12.1, наявних у розпорядженні Української Гельсінської спілки з прав людини копіях рішень: Апеляційна постанова по справі №22к-1090/15 від 15.04.2015р., яку винесено під головуванням судді Верховного Суду Республіки Крим ОСОБА_3 , якою було розглянуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 на постанову Київського районного суду м.Сімферополя Республіки Крим від 03.04.2015р., яким ОСОБА_8 продовжений строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якою постанова Київського районного суду м.Сімферополя Республіки Крим від 03.04.2015р. залишена без змін, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 - без задоволення; Апеляційна ухвала по справі №22-1462/14 від 18.11.2014р., яку винесено судовою колегією по кримінальним справам Апеляційного суду Республіки Крим в складі головуючого судді ОСОБА_3 , якою було розглянуто кримінальна справу по апеляційній скарзі засудженої ОСОБА_13 на вирок Керченського міського суду Республіки Крим від 07.08.2014р., яким її засуджено за ст.111 ч.1 КК рф до 4-х років позбавлення волі, на підставі ст.70 ч.1 КК рф по сукупності вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Алуштинського міського суду від 08.04.2011р. та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму, якою вирок Керченського міського суду Республіки Крим від 07.08.2014р. по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ст.111 ч.1 КК рф, залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_13 - без задоволення, 
		 
		               - речовими доказами, якими постановою слідчого від 05.09.2016р. визнано вказані документи від Міністерства юстиції України. 
		 
		               Згідно листа Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим №76/4/28-549 від 24.05.2023р., за результатами огляду відкритого Інтернет ресурсу «Верховный Суд Республики Крым» ОСОБА_3 здійснювала професійну діяльність у вказаному суді та обіймала посаду судді, на яку була призначена наказом президента рф №786 від 19.12.2014р. (остання розглянута справа суддею ОСОБА_3 №22К-3694/2017 від 22.12.2017р.), у 2018 році зазначені суддя за власним бажанням подала заяву та вийшла у відставку. 
		 
		               Відповідно до листа Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 року № 2/2/8-22047, ОСОБА_3 на даний час постійно перебуває на території Автономної Республіки Крим. Згідно листа Головного управління СБУ в Автономній Республіці Крим №76/4/28-549 від 24.05.2023р., ОСОБА_3 з 2014 року до теперішнього часу не виїжджала з півострову Крим на материкову частину України. 
		 
		               Долучені прокурором та досліджені в судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, підтверджують законність вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень у даному кримінальному провадженні. 
		 
		               Вищевказані джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а відомості, які вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, наведені та проаналізовані вище документовані дані про діяльність ОСОБА_3 як «судді» окупаційних органів влади рф визнаються судом достовірними доказами обвинувачення.
		 
		               Повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши та оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд приходить до висновку про обґрунтованість висунутого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність в ході судового розгляду її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		               Суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , будучи суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, маючи при цьому достатній рівень освіти, спеціальних знань, починаючи з березня 2014 року не склала своїх повноважень судді та не вчинила жодних дій для звільнення її з посади судді. ОСОБА_3 починаючи з березня 2014 року по 2018 рік як «суддя» незаконно створеного «Верховного Суду Республіки Крим» здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, тим самим прийняла на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію. Здійснення  ОСОБА_3   за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення нею вимог ст.65 Конституції України, присяги судді, оскільки це забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання нею допомоги рф у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		 
		               Таким чином, ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, маючи достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду, що підтверджується її кваліфікаційним рівнем підготовки в галузі права як судді, використовуючи під час здійснення «правосуддя» від імені рф власні теоретичні знання і практичні навички, здійснювала тривалий час правосуддя від імені рф.
		 
		               Про свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_3 з надання допомоги рф у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України, свідчить характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,   ОСОБА_3   не склала своїх повноважень судді Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчинила жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, та продовжувала до 2018 року здійснювати «правосуддя» як «суддя Верховного Суду Республіки Крим», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.
		 
		               При цьому, припинення повноважень ОСОБА_3 як судді системи судів юрисдикції України відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України.
		 
		               При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд керується вимогами ст.50 КК України щодо завдань покарання, яке має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами, та вимогами ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, згідно яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		 
		Обставини, які згідно ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , та обставини, які згідно ст.67 КК України обтяжують її покарання, судом не встановлені. 
		 
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винної, яка раніше не судима та до кримінальної відповідальності не притягувалась, її вік, те, що вона будучи особою, що склала присягу судді, відповідно до якої зобов`язана об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов`язань здійснила злочин проти основ національної безпеки України, 
		 
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, яке вона має відбувати в ізоляції від суспільства з урахуванням особи і тяжкості вчиненого злочину, строком позбавлення волі в межах санкції ст.111 ч.1 КК України, з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю, яке передбачено як додаткове покарання, оскільки саме таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень з її боку та іншими особами. 
		 
		Згідно вимог ст.100 КПК України речові докази по справі: документи, що надійшли від Міністерства юстиції України за №2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016р. - підлягають зберіганню в матеріалах судового провадження.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		                ОСОБА_3 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ст.111 ч.1 КК України та призначити їй покарання у виді 12-ти (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві власності. 
		 
		               Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку. 
		 
		Речові докази по справі: документи, що надійшли від Міністерства юстиції України за №2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016р. - зберігати в матеріалах судового провадження.
		 
		               Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		               Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 
		               Копія вироку негайно після його проголошення вручається захиснику та прокурору. 
		               Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст.297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади. 
		 
		               Головуючий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...