Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/11281/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2023. Зареєстровано: 03.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.

Результат оскарження 10.06.2024 Другий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/11281/23
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМУМ-НЕТ" до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання засідання неповноважним, визнання протиправним та скасування рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженої відповідальністю "ОПТИМУМ-НЕТ" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання засідання неповноважним, визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:
		- визнати неповноважним десяте пленарне засідання позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 13.04.2023 року;
		- визнати протиправним та скасувати рішення десятого пленарного засідання позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 13.04.2023 року "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду та відмову в наданні в оренду земельної ділянки" в частин пунктів 17 та 17.1. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене рішення прийнято неповноважним складом ради за відсутності необхідного кворуму та з порушенням Регламенту Кременчуцької міської ради. Відповідачем не надано рішення міського голови про проведення засідання сесії в режимі дистанційного, комбінованого засідання, а також списку реєстрації депутатів, присутніх на цій сесії. Також на думку позивача оскаржене рішення відповідача є по суті протиправним, оскільки земельна ділянка площею 28905 кв.м., з яких позивач просив передати йому 17000 кв.м., є сформованою. 
		03.10.2023 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що на десятому пленарному засіданні позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького район VIII скликання 13.04.2023 розглядалося 45 питань, серед яких розглянути питання, що стосуються оборонної діяльності нашої Держави, тому визнання неповноважним цього засідання матиме негативні наслідки для фізичних, юридичних осіб, а також військових формувань. Стосовно суті оскарженого рішення відповідач зазначив, що по вул. Б.Хмельницького, 7 -А в м. Кременчуці сформованою є земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:08:001:0202, яка має площу 28905 кв.м., тоді як позивач просив передати йому в оренду земельну ділянку площею 17000 кв. м. До моменту формування земельної ділянки передача її в оренду неможлива.
		Також до відзиву відповідачем додану клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із непідсудністю її адміністративному суду.
		Вказане клопотання є необґрунтованим та задоволенню не підлягає з огляду на те, що цей спір має ознаки публічно - правового спору та належить до юрисдикції адміністративного суду. 
		23.10.2023 судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач повторив підстави позову, а також заперечив проти закриття провадження у справі, виклавши судову практику Верховного Суду з цього приводу. 
		Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 
		30.03.2023 Товариство з обмеженої відповідальністю "ОПТИМУМ-НЕТ" (далі - ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ") звернулося до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з клопотанням про передачу у користування земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 7 -А, в м. Кременчуці площею 17000 кв.м. 
		На десятому пленарному засіданні позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району VIII скликання прийнято рішення від 13.04.2023 про відмову в передачі ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" земельної ділянки у користування.
		Вказане рішення обґрунтовано наступним:
		- земельна ділянка площею 17000 кв.м. не є сформованою у відповідності до статті 79-1 Земельного кодексу України та не може бути об`єктом цивільних прав. Натомість об`єкт нерухомого майна - яхт - клуб, що перебуває у власності ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" розміщений на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:001:0202, яка має площу 28905 кв.м.;
		- наявністю заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв.м.
		Також оскарженим рішення зобов`язано ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" оформити право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436100:08:001:0202 площею 28905 кв.м. після сплати заборгованості за фактичне користування земельною ділянкою.
		Не погодившись з зазначеним рішенням в частині пунктів 17, 17.1, позивач звернувся до суду цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		За змістом статті 59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
		Надаючи правову оцінку рішенню відповідача про відмову у передачі земельної ділянки у користування суд зважає на таке.
		Згідно із частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		Частиною п`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Згідно із частинами шостою та сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
		Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
		Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що проект землеустрою - це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
		За правилами статті 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		Отже, підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.
		Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки є: відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок); поділ раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина друга статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
		Аналогічні правові висновики містяться у постановах Верховного Суду від 04 травня 2020 у справі № 802/1539/17-а, від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а, від 10 серпня 2022 року у справі № 160/999/20 та від 22 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.006998, від 22.02.2023 у справі № 380/26033/21 .
		Зважаючи на чинне правове регулювання спірних правовідносин та враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду суд погоджується з твердження відповідача про те, що підстави для передачі у користування ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" земельної ділянки по вул. Б. Хмельницького, 7 -А, в м. Кременчуці площею 17000 кв.м. на момент прийняття оскарженого рішення були відсутні.
		Водночас, надаючи правову оцінку процедурі прийняття Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області оскарженого у цій справі рішення суд зважає на таке. 
		За приписами частини 1 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
		Згідно частини 12 цієї статті сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.
		Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (частина 17 статті 42 Закону).
		Згідно статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.12.2020 затверджено регламент Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання (далі - Регламент).
		За приписами статті 2 Регламенту ним встановлюється порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, проведення засідань, прийняття рішень Ради, порядок формування та організації роботи постійних та інших комісій Ради, порядок формування виконавчих органів Ради, здійснення депутатської діяльності, обрання та затвердження посадових осіб та інші процедури, які випливають з повноважень Ради, встановлених Конституцією та законами України.
		Регламент діє протягом скликання до прийняття його у новій редакції (частина 3 статті 2).
		Положення цього Регламенту є обов`язковим для виконання депутатами Ради, посадовими та службовими особами виконавчого комітету, працівниками підпорядкованих департаментів, управлінь, комунальних підприємств, закладів, установ, організацій, а також особами, присутніми на пленарному засіданні Ради.
		Згідно положень статті 46 Регламенту пленарне засідання є повноважним за умови участі у ньому більше половини від загального складу Ради. Участь депутатів визначається за їх реєстрацією. Реєстрація депутатів, що прибули на сесію, починається за годину до початку пленарного засідання Ради. Реєстрація здійснюється за списком депутатів Ради, в якому депутат, що прибув на пленарне засідання, навпроти свого прізвища ставить свій підпис з зазначенням дати і часу реєстрації.
		Згідно частини 2 статті 69 Регламенту рішення Ради приймається на її пленарному засіданні шляхом персонального голосування депутатів.
		За приписами статті 71 Регламенту рішення Ради приймається відкритим голосуванням більшістю голосів "за" від загального складу Ради за винятком випадків, зазначених у Регламенті.
		Статтею 95 Регламенту врегульовано особливості проведення засідання постійних депутатських комісій, засідання Президії міської ради та пленарного засідання з метою вирішення невідкладних питань, в умовах надзвичайних ситуацій та/або надзвичайного стану в Україні та в місті.
		Так, частиною 1 цієї статті передбачено проведення пленарних засідань Ради в режимі відеоконференції, аудіоконференції (дистанційне засідання, комбіноване засідання).
		Згідно частини 2 цієї статті пленарні засідання ради та засідання постійних депутатських комісій проводяться в режимі комбінованого засідання у разі неможливості прибути міському голові, секретарю Ради, депутату Ради на засідання Ради чи засідання постійної депутатської комісії. Пленарні засідання Ради та засідання постійних депутатських комісій Ради в режимі комбінованого засідання проводяться у звичайному форматі, визначеному цим Регламентом із підключенням до засідання міського голови, секретаря Ради, депутатів Ради, котрі не можуть прибути на засідання шляхом відеоконференції. Порядок прийняття участі в пленарному засіданні Ради та засідання постійної депутатської комісії, порядок голосування в режимі комбінованого засідання проводиться в порядку, визначеному для дистанційного засідання. 
		Згідно частини 11 цієї статті перед відкриттям пленарного засідання Ради в режимі дистанційного засідання проводиться реєстрація (запис) депутатів, які в режимі відеоконференції приєдналися до участі у пленарному засіданні Ради.
		При проведенні реєстрації міський голова (головуючий) називає в алфавітному порядку прізвища депутатів Ради. Навпроти прізвища осіб, які присутні на пленарному засіданні або в режимі відеоконференції або аудіоконференції (дистанційне засідання), приєдналися до участі у пленарному засіданні, міський голова (головуючий) робить відмітку "присутній", а навпроти прізвищ осіб, що відсутні на пленарному засіданні - "відсутній". Цей список підписується міським головою та секретарем Ради. Міський голова (головуючий) повідомляє про результати реєстрації (запису) депутатів.
		Міський голова (головуючий) відкриває пленарне засідання в режимі дистанційного засідання у разі, якщо для участі в ньому зареєструвалися (записалися) більшість депутатів від загального складу Ради відповідно до статтей 31, 34 Регламенту. 
		За приписами частини 14 статті 95 Регламенту голосування депутатів на пленарному засіданні в режимі відеоконференції відбувається наступним чином:
		1) міський голова (головуючий) називає в алфавітному порядку прізвище, ім`я та по-батькові депутата, при цьому зображення цього депутата виводиться на екран у залі, в якому відбувається засідання;
		2) депутат Ради після появи його зображення в онлайн режимі на екрані називає своє прізвище, ім`я та по-батькові, номер проєкту рішення порядку денного, що розглядається, після чого особисто здійснює голосування шляхом висловлення своєї позиції "за", "проти", "утримався", "не голосую";
		3) після кожного голосування депутата міський голова (головуючий) повідомляє про те, що волевиявлення депутата зафіксовано та є невід`ємною частиною протоколу засідання.
		Як встановлено судом з дослідженого відеозапису десятого пленарного засідання позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області голосування депутатів відбувалося за допомогою месенджеру "Viber", що не передбачено регламентом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання.
		Крім того, відповідачем не надано списку реєстрації депутатів, підписаного головою та секретарем, що передбачено частиною 11 статті 95 Регламенту, на підставі якого можна встановити фактичну кількість депутатів, які зареєструвалися 13.04.2023.
		Отже, оскаржене у цій справі рішення позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району VIII скликання від 13.04.2023 про відмову в передачі ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" земельної ділянки у користування та покладення обов`язків прийнято з порушенням положень статті 95 регламенту Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання.
		Водночас твердження позивача про непризначення засідання в режимі відеоконференції не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, адже скликання позачергової ХІХ сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання в режимі дистанційного, комбінованого засідання здійснювалося на підставі розпорядження міського голови № 7-р від 12.01.2023, на підставі якого проводилися засідання сесії 13.01, 20.01, 27.01, 10.02, 17.02, 24.02,10.03, 17.03, 24.03, після чого в роботі сесії було оголошено перерву до 13.04.2023.
		Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
		Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
		Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
		Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
		Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
		Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС від 23 квітня 2020 року у справі №813/1790/18.
		У спірних правовідносинах порушення Кременчуцькою міською радою свого Регламенту призвело до неможливості встановити дійсне волевиявлення депутатів під час прийняття оскарженого рішення та фактичну кількість депутатів які проголосували за прийняття цього рішення.
		Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про протиправність пункту 17 рішення позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 13.04.2023 про відмову в передачі ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" земельної ділянки у користування та покладення на ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" обов`язків.
		Водночас позовна вимога про визнання неповноважним пленарного засідання сесії, на думку суду, не є належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах, а тому не підлягає задоволенню.
		До того ж слід врахувати, що на цьому пленарному засідання прийнято велику кількість рішень, що жодним чином не стосуються прав позивача, зокрема і в оборонній сфері, що є необхідними та невідкладними в умовах воєнного стану.
		Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
		Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
		Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.
		На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 457, Договір про надання правничої допомоги № б/н від 05.05.2023, Акт про надання правничої допомоги від 31.07.2023.
		Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у розмірі 10000,00 грн.
		Позовна заява містить інші доводи на користь заявлених вимог, які взяті до уваги однак, не зазначені в даному рішенні, оскільки мають опосередковане відношення у питанні встановлення протиправності оскаржуваних рішень.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		За практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
		Частиною першою, третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору у пропорційному розмірі.
		Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов товариства з обмеженої відповідальністю "ОПТИМУМ-НЕТ" (вул. І. Мазепи, буд. 29 А, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 44235921) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( площа Перемоги, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, ідентифікаційний код 24388300) про визнання засідання неповноважним, визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 17 рішення позачергової дев`ятнадцятої сесії Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 13.04.2023 про відмову в передачі ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" земельної ділянки у користування та покладення на ТОВ "ОПТИМУМ-НЕТ" обов`язків.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТИМУМ-НЕТ" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1342,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Суддя К.І. Клочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...