Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/7925/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 02.11.2023. Зареєстровано: 03.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 02.11.2023
Номер судового провадження: 8419/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		02 листопада 2023 р. Справа № 480/7925/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
		Суддів: Присяжнюк О.В. , Бартош Н.С. ,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 08.06.23 по справі № 480/7925/22
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання протиправними дії та зобов`язання виконати певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 в період, починаючи з 24.02.2022 та по час дії такої постанови, додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 по 30.06.2022, як такому, що ніс службу в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 24.02.2022 і по 30.06.2022, як такому, що ніс службу в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймав участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, які не було нараховано та не виплачено, щомісяця на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі, як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороди в розмірі 100 000 гривень щомісячно, починаючи з 01.07.2022 і до дати прийняття рішення судом першої інстанції по даній справі як такому, що несе службу в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) пропорційно часу участі у таких діях та заходах, забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, винагороди в розмірі 100000 гривень.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках Програми єПідтримка та безпосередньо приймає участь у бойових діях при забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, проте, всупереч приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, не отримує додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. щомісячно, починаючи з 24.02.2022. Позивач вважає, що має право на виплату такої допомоги по день винесення судового рішення, тому звернувся до суду з позовною заявою.
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022 та з 01.09.2022 по 30.09.2022 з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн., з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період та з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що бойові накази та розпорядження у військовій частині НОМЕР_1 відсутні, оскільки видаються вони не командиром даної військової частини, а вищим командуванням, журнали бойових дій (вахтовий журнал), журнал ведення оперативної обстановки у військовій частині НОМЕР_1 не ведуться, бойові донесення, постові відомості під час охорони об`єкта, рапорти (донесення) командирів підрозділів про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань у військовій частині НОМЕР_1 відсутні. Вказує, що є очевидним невиконання доведених нормативних актів як командуванням, так і військовою частиною, не зрозуміло яким чином вище командування доводить свої накази до командування установи. Також незрозуміло, яким чином і на підставі чого у березні було нараховано додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн. та у квітні було нараховано саме 46333,33 грн. Стверджує, що виходячи з відповіді відповідача, то бійці військової частини НОМЕР_1 взагалі не виконували та не виконують бойових завдань. Але, про це відповідач не зазначає у відзиві, він просто вказує, що у військовій частині не ведеться облік участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. На переконання позивача, відсутність обліку участі кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань є порушенням наказу Міністерства оборони України від. 06.10.2020 року №363.
		Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Вказує, що з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира. Стверджує, що докази проходження військової служби та докази безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24.02.2022 по день розгляду справи, позивач суду не надав, про обставини такої участі не зазначив. На переконання відповідача, доводи позивача про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у період з 24.02.2022 по день розгляду справи та, як наслідок, виникнення права на отримання додаткової щомісячної винагороди передбаченої в розмірі 100000,00 грн., мають бути підтверджені належними та достатніми доказами.
		Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і сторонами не заявлялись клопотання про розгляд справи за їх участі, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копії апеляційних скарг. 
		Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		З 24.02.2022 позивач призваний Сумським РТЦК та СП Сумської області на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 15, 30).
		Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та № 573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, № 8/2023 від 06.02.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
		Позивач вважає, що відповідачем не було на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 прийнято накази про нарахування та виплату додаткової винагороди, та не нараховано та не виплачено суму грошового забезпечення в повному обсязі, починаючи із 24.02.2022, у зв`язку з чим звернувся з позовною заявою до суду.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди у збільшеному розмірі, визначеної Постановою №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з розрахунку пропорційно на місяць 100000 грн. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з огляду на наступне.
		Суд надає оцінку спірним правовідносинам, які виникли до звернення позивача до суду з цим позовом, а тому досліджуваний період служби позивача та її оплати обмежений судом датою подання позову у даній справі (по 28.11.2022 року), оскільки КАС України не передбачає можливості звернення з вимогами на майбутнє.
		Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Згідно з ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч.4 ст.9 цього Закону).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023, строк дії воєнного часу продовжувався.
		На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту  Постанова №168), якою було запроваджено виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн. та до 100 000,00 грн.
		Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
		Відповідно до п.1 Постанови №168 (в первісній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 до зазначеної вище Постанови № 168 були внесені зміни, згідно з якими абзац перший пункту 1 після слів та поліцейським доповнено словами а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка.
		У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 754 до постанови Кабінету Міністрів України № 168 були внесені зміни, відповідно до яких в абз. 1 п. 1 слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
		Аналіз наведених норм права дозволяє колегії суддів дійти висновку, що на період дії воєнного стану (який було запроваджено Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та в подальшому строк дії якого в Україні було продовжено), військовослужбовці мають право на виплату додаткової винагороди та додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
		При цьому, у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, вони набувають права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил отримують додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
		З наведеного слідує, що сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
		Відповідно до п.3 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.
		Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.
		Положеннями пунктів 5 та 6 телеграми Міністра оборони України від 07.03.2022 №248 визначено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).
		Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
		З наведеного слідує, що підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі: бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, наведеною у телеграмі МОУ від 07.03.2022 №248.
		З матеріалів справи встановлено, що згідно картки особового рахунку № НОМЕР_2 військовослужбовця ОСОБА_1 , позивач у період з лютого по листопад 2022 року отримував додаткову грошову винагороду у наступних розмірах: лютий 2022 року  5357,14 грн; березень 2022 року  100 000 грн; квітень 2022 року  46333,33 грн; травень 2022 року  32258,06 грн; червень 2022 року  30000 грн; липень 2022 року  34516,13 грн; серпень 2022 року  30000 грн; вересень 2022 року  39333,33 грн; жовтень 2022 року - 100000 грн; листопад 2022 року  30000грн.
		Також, у картці особового рахунку позивача вказано, що нараховані суми грошового забезпечення перераховано на картковий рахунок, заборгованість щодо нарахованих сум грошового забезпечення відсутня.
		Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2022 №154 "Про виплату додаткової винагороди за лютий місяць 2022 року" позивачу було нараховано додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн (пропорційно дням участі у таких діях та заходах) із розрахунку за період з 24.02.2022 по 28.02.2022.
		Однак, відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_2 , позивачу в лютому нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 5357,14 грн, що не відповідає розміру додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 з розрахунку 100 000 грн, визначеного Постановою №168 на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Відповідно до п.204 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 №24 "Про виплату додаткової винагороди за березень місяць 2022 року" позивачу було нараховано додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн, а згідно п.205 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08.07.2022 №153 "Про виплату додаткової винагороди за березень місяць 2022 року" позивачу було нараховано додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн за період з 01.03.2022 по 31.03.2022.
		Згідно картки особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у березні йому нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 100000,00 грн., що відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Як вбачається з п.203 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2022 №285 "Про доплату додаткової винагороди за квітень місяць 2022 року" вирішено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. (пропорційно дням участі у таких діях та заходах), з урахуванням раніше виплачених сум, у розрахунку за період з 01 квітня по 07 квітня 2022 року.
		Відповідно до картки особового рахунку позивача, у квітні НОМЕР_3 позивач отримав додаткову винагороду 46333,33 грн., що відповідає сумі додаткової винагороди за 7 днів з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з огляду на кількість днів, зазначених у наказі від 21.10.2022 №285.
		Водночас, відповідачем надано до суду копію рапорту командира мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 , складеного на адресу командира військової частини НОМЕР_1 . У вказаному рапорті доповідається, що солдат ОСОБА_1 був зарахований у список військової частини НОМЕР_1 наказом №20 від 24.02.2022 та з 24.02.2022 по 15.04.2022 приймав безпосередню участь у обороні м. Суми згідно бойового наказу №1 від 24.02.2022.
		Крім того, відповідно до п.209 наказу №46 від 30.04.2022 "Про виплату додаткової винагороди за квітень 2022 року" було вирішено виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. у розрахунку на місяць (пропорційно часу участі у таких діях та заходах) за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 та відповідно до пункту 209 наказу №107 від 15.06.2022 "Про доплату додаткової винагороди за квітень місяць 2022 року", вирішено доплатити додаткову винагороду в розмірі 70000 грн. у розрахунку за період з 01 квітня по 30 квітня 2022 року.
		Представник відповідача у своїх письмових поясненнях вказує, що додаткова винагорода в період з 24.02.2022 по 07.04.2022 нараховувалась і виплачувалась ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що у вказаний період територія, де позивач виконував службові обов`язки, перебувала в окупації, а період з 08 по 15.04.2022 у рапорті старшого лейтенанта ОСОБА_3 був зазначений помилково.
		Колегія суддів враховує, що 23.06.2022 Міністром оборони України прийнято окреме доручення №912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, зокрема, пунктом 3 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення, рапорту командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Судом першої інстанції витребовувались, проте відповідачем не були надані бойові накази та журнали бойових дій, з посиланням на їх відсутність. При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування наявності у командира мінометної батареї в/ч НОМЕР_1 повноважень на подання рапорту відносно участі позивача у обороні м.Суми чи доказів щодо подання старшим лейтенантом ОСОБА_3 інших рапортів за квітень 2022 року щодо участі позивача в обороні міста Суми в інші періоди, ніж зазначено цьому рапорті, на заміну поданого суду. Підтвердження помилковості зазначення періоду з 08 по 15.04.2022 у рапорті старшим лейтенантом ОСОБА_3 відповідачем суду не надано.
		Водночас, вказаний рапорт, відповідно до вимог окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29, є документом, який підтверджує безпосередню участь ОСОБА_1 у забезпеченні здійснення заходів з оборони м. Суми, зокрема, у квітні 2022 року  в період з 01.04.2022 по 15.04.2022, а тому мав бути врахований відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової винагороди за квітень 2022 року.
		З огляду на викладене, суд доходить висновку, що розмір нарахованої та виплаченої позивачу додаткової винагороди за квітень 2022 року не відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Відповідно до п.210 витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.05.2022 №82 "Про виплату додаткової винагороди за травень місяць 2022 року" позивачу вирішено виплатити додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн., а згідно п.24 наказу від 01.12.2022 №348, наказано виплатити позивачу додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. (з урахуванням раніше виплачених за травень 2022 року коштів) у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 13 травня по 13 травня 2022 року, тобто за 1 день безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.
		При цьому, за травень 2022 року, згідно картки особового рахунку позивача, останньому нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 в сумі 32258,06 грн., що відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких інших доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в період з 01.05.2022 по 12.05.2022 та з 14.05.2022 по 31.05.2022.
		У червні 2022 року, згідно п.429 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 01.07.2022 №144 та картки особового рахунку позивача, йому нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 в сумі 30 000 грн. При цьому, до наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 351 від 01.12.2022, щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн., відповідно до Постанови №168, позивача не включено.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій у червні 2022 року.
		Відповідно до п.438 наказу від 31.07.2022 №174 "Про виплату додаткової винагороди за липень 2022 року" позивачу належала до виплати додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 та згідно п.118 витягу з наказу від 01.12.2022 №350 позивачу належала до виплати додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. (з урахуванням раніше виплачених коштів) у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 18 липня по 19 липня 2022 року, тобто за 2 дні безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.
		В липні 2022 року, згідно картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , позивачу нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ №168 в сумі 34516,13 грн., що відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в липні 2022, крім як з 18.07.2022 по 19.07.2022.
		У серпні 2022 року, згідно п.443 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.08.2022 №212 та картки особового рахунку позивача, йому нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 в сумі 30 000 грн. При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дій у серпні 2022 року.
		Відповідно до п.365 наказу від 30.09.2022 №258 "Про виплату додаткових винагород" позивачу належала до виплати додаткова винагорода в розмірі 30000 грн. за період з 01.09.2022 по 26.09.2022 та згідно витягу з наказу від 30.09.2022 №258/1 позивачу належала до виплати додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. (з урахуванням раніше виплачених коштів) у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 26 вересня по 30 вересня безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.
		Отже, вказані накази свідчать про виконання позивачем з 01.09.2022 по 30.09.2022 обов`язків військової служби та в період з 26.09.2022 по 30.09.2022 - участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій.
		При цьому, згідно картки особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_2 , позивачу у вересні 2022 року нараховано додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 в сумі 39333,33 грн., що не відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		Відповідно до п.п.32 п.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.10.2022 №302 "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року" позивачу нараховано додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. за період з 01.10.2022 по 31.10.2022.
		Згідно картки особового рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у жовтні 2022 року йому нарахована та виплачена додаткова винагорода в сумі 100000 грн, що відповідає розміру додаткової винагороди, визначеної Постановою №168.
		У листопаді 2022 року, згідно картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 та пп.362 п.1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 №346 від 30.11.2022, позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 в сумі 30000,00 грн.
		При цьому, суд зазначає, що прізвище позивача відсутнє в п.2 (таблиця 2) цього наказу, відповідно до якого особовому складу в/ч НОМЕР_1 вирішено виплатити додаткову винагороду в розмірі 100000 грн. у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, а матеріали справи не містять будь-яких доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в листопаді 2022 року.
		У зв`язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 року №168, за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022.
		Колегія суддів вказує, що в позовній заяві та апеляційній скарзі позивача викладено хронологію змін у Постанові №168, проте, жодним чином не зазначено, чим вказані зміни впливають на права та інтереси позивача. Підсумовуючи, представник позивача, з посиланням на Постанову №168, зазначає про законне право позивача на отримання належних йому нарахувань та виплат відповідно до Постанов №168 з посиланням тільки на те, що позивач є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 .
		Однак, як зазначено вище, сам факт виконання позивачем у спірному періоді обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов, визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн.
		Таким чином, з метою відновлення порушеного права позивача на отримання належного розміру додаткової винагороди наявні підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу спірної винагороди з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах за вказані періоди та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди визначеної Постановою №168 за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, з 01.04.2022 по 30.04.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з розрахунку 100000 грн. на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невинесення наказів про нарахування та виплату позивачу у період з 24.02.2022 та по час дії такої постанови додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 колегія суддів зазначає наступне.
		Так, із матеріалів справи встановлено, що за періоди: лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022 виплати додаткової винагороди позивачу здійснювались на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплати додаткових винагород за відповідні місяці.
		Разом з тим, будь-яких доказів та документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах введення воєнних (бойових) дії в інші періоди, окрім зазначених вище, не надано, з огляду на що колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційних скарг, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача з вищевикладених підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
		Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
		Доводи апеляційних скарг не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційних скаргах також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
		Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
		Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 по справі № 480/7925/22 залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис)  (підпис) О.В. Присяжнюк   Н.С. Бартош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...