Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/479/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 01.11.2023
Номер судового провадження: 61-21003ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 листопада 2023 року
		м. Київ
		справа № 409/479/17
		провадження № 61-21003св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Цимбалюка Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області в складі судді Максименко О. Ю. від 22 червня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лозко Ю.П., Луганської В. М., Назарової М. В. від 25 листопада 2021 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст заяви
		У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до                               ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в розмірі 5 414 000 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики на суду 200 000,00 дол. США строком до 31 січня 2018 року. Проте, взяті на себе зобов`язання                   ОСОБА_3 у встановлений законом строк не виконав, у зв`язку із чим позивач просив суд позов задовольнити.
		  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. 
		Правонаступником померлого відповідача ОСОБА_3 є                     ОСОБА_2 на підставі ухвали суду першої інстанції від 05 жовтня                    2020 року. 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд, визнати недійсним договір позики та розписку від 21 листопада 2016 року, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо отримання останнім поворотної фінансової допомоги у розмірі 200 000, 00 дол. США.
		Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що 21 листопада 2016 року її чоловіка ОСОБА_3 викрали невідомі озброєні особи, які були в масках та застосувавши відносно останнього фізичне насильство, вивезли до лісу, після чого, шляхом фізичного насильства та психологічного тиску, та погроз вбивством, примусили його проти справжньої волі ОСОБА_3 , підписати договір позики та розписку від 21 листопада 2016 року про нібито одержані ним від ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 200 000,00 дол. США.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від                    22 червня 2021 року відмовлено в задоволенні  позовних вимог                   ОСОБА_1 та задоволено зустрічний позов ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір позики та розписку від 21 листопада 2016 року, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо отримання ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги в розмірі 200 000,00 дол. США.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 14 квітня 2021 року, встановлено, що всі рукописні записи в «Договоре займа» від 21 листопада 2016 року і «Расписке о получении денежной суммы» від 21 листопада 2016 року виконані                ОСОБА_3 , досліджувані рукописні записи виконані під впливом тимчасових (епізодичних) збиваючих факторів природного характеру  таких як  незвичний психофізіологічний чи емоційний стан (хвилювання, страх тощо), що в сукупності з іншими доказами, зокрема, показами свідків допитаних судом, довідкою з лікарні свідчить про внесення оспорюваного правочину під впливом насильства, тому є підстави для задоволення зустрічного позову                ОСОБА_2 та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Крім того, суд виходив із того, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про надання згоди відповідачкою ОСОБА_2 своєму чоловіку ОСОБА_3 на укладення останнім договору позики з                           ОСОБА_1 на суму 200 000,00 дол. США, що передбачено частиною другою статті 65 СК України.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Луганського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 222 червня                   2021 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що правильними є висновки місцевого суду про доведеність ОСОБА_2 підстав її зустрічного позову, а саме обставин щодо вчинення ОСОБА_3 оспорюваного правочину від  21 листопада               2016 року проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку інших осіб, тобто вчиненого під впливом насильства, та про відсутність підстав для задоволення первісного позову ОСОБА_1 .
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У грудні 2021 року адвокат Цимбалюк С. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 червня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.
		Підставами касаційного оскарження адвокат Цимбалюк С. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку  щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу                                 № 409/479/17 з Білокуракинського районного суду Луганської області.
		Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня                  2022 року № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінена територіальна підсудність судових справ та, зокрема, територіальна підсудність справ Білокуракинського районного суду Луганської області та визначена за Першотравенським міським судом Дніпропетровської області.
		Листом від 23 листопада 2022 року № 3087/22, Першотравенський міський суд Дніпропетровської області повідомив про неможливість виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 22 лютого 2022 року, оскільки цивільна справа               № 409/479/17 в провадженні цього суду відсутня.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року направлено до Першотравенського районного суду Дніпропетровської області копії матеріалів касаційного провадження № 61-21003ск21 у цивільній справі  № 409/479/17 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. 
		Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від              28 березня 2023 року відновлено частково втрачене судове провадження у цивільній справі № 2/409/174/21 за позовом  ОСОБА_1 до                     ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 21 листопада 2016 року між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ОСОБА_3 , як позичальником, укладено договір позики у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі 200 000,00 дол. США, яку останній зобов`язався повернути до 31 січня 2018 року.
		Відповідно до розписки від 21 листопада 2016 року ОСОБА_3 підтвердив одержання від ОСОБА_1 грошової суми в розмірі 200 000 дол. США, що становить 5 360 000,00 грн.
		Відповідно до висновку експерта від 14 квітня 2021 року № 79-80/08 всі рукописні записи в «Договоре Займа» від 21 листопада 2016 року і  «Расписке о получении денежной суммы» від 21 листопада 2016 року виконані ОСОБА_3 .
		Встановити, чи виконані досліджувані підписи під впливом збиваючих факторів не виявляється можливим. Досліджувані рукописні записи виконані під впливом тимчасових (епізодичних) збиваючих факторів природного характеру, таких як незвичний психофізіологічний чи емоційний стан (хвилювання, страх тощо).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		За інформацією, наданою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Владимирським В. Ю. вих. № 24/02-14 від 09 липня               2020 року, 29 січня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини заведена спадкова справа № 2/2020 на майно померлого                     ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за якою коло спадкоємців складає: дружина померлого - ОСОБА_2 , діти померлого -                      ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
		Правонаступником померлого ОСОБА_3 є його дружина                   ОСОБА_2 , яка залучена судом до участі у даній справі зі сторони відповідача.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                                                      № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або  таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).
		На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (частина друга статті 1047 ЦК України).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі                 № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона -позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених  результатів - роботи відповідні правові висновки».
		Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані в меншій кількості, ніж встановлено договором. Це  положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).
		У статті 231 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2019 року у справі № 907/113/18 зазначено, що «статтею 231 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Під насильством необхідно розуміти фізичний чи психічний тиск з боку другої сторони або іншої особи з метою спонукати вчинити ті дії, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань. Насильство може мати будь-які прояви: фізичне насильство (катування, биття, заподіяння болі); психічне насильство (залякування, загроза вбивством, заподіяння тілесних ушкоджень самій особі або її близьким); насильство дією (викрадення дитини, пошкодження майна особи). Для визнання правочину недійсним позивач має довести такі обставини: факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі;                   3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятися як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим в кримінальній справі. Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом насильства, не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство. Необхідно лише, щоб він знав про факт насильства і використав це на свою користь для примушення особи до вчинення правочину».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 484/3809/16 зроблено висновок, що: «у разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 229/1523/16-ц зазначено, що «для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, тобто насильство розуміється як  заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Воно повинне виражатися в незаконних, не обов`язково злочинних, діях. На відміну від насильства, погроза полягає у здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце за наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Вона може бути підставою для визнання правочину недійсним,  коли через обставини, які мали місце на момент його вчинення, були підстави вважати, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам».
		Отже, для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску  з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.
		У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У справі, що переглядається, установлені судами обставини не дають підстав для висновку про укладення оспорюваного договору позики під впливом насильства. Зміст проведеної судово-почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні не дає підстав для висновку про укладення оспорюваного договору позики під впливом насильства. Зміст проведеної у кримінальному провадженні судово-почеркознавчої експертизи від 14 квітня 2021 року № 79-80/08 не підтверджує вчинення ОСОБА_3 оспорюваної розписки саме внаслідок стороннього фізичного чи психічного тиску, а виходячи з положень статті 1051 ЦК України оспорювання договору позики та доведення, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, не може ґрунтуватись лише на свідченнях свідків. При цьому слід зауважити, що позичальник за життя вимог до позикодавця про недійсність договору позики не заявляв.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено  висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. 
		Посилання суду як на підставу для визнання договору недійсним з підстав відсутності згоди дружини позичальника - ОСОБА_2 на укладення спірного правочину є безпідставним, оскільки позичальник беручи в борг грошові кошти спільним майном не розпоряджався, а відтак у даному випадку отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується розпорядження спільним майном.
		Подібні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду: від                  26 вересня від 2018 року у справі № 713/285/2012 (провадження                                      № 61-10345св18), від 18 листопада 2019 року в справі № 569/7631/15-ц (провадження № 61-1261св18 від 27 листопада 2019 року в справі                                  № 133/3928/14-ц (провадження № 61-33048св18).
		За обставин цієї справи суди зробили помилковий висновок про наявність підстав для визнання договору позики недійсним, яку позичальник за життя не оспорив, відповідно, відсутність підстав для стягнення коштів за ним, оскільки надана позивачем за первісним позовом розписка є належним доказом як укладення договору позики, так і передання грошової суми позичальнику, а доказів виконання ОСОБА_7 чи його правонаступником - ОСОБА_2 , не надано.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про скасування судових рішень в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
		Дійшовши помилкових висновків, що оспорюваний договір позики є недійсним з підстав вчинення його особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску, суди передчасно відмовили в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення боргу.
		Так, суд встановив, що позичальник ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у якості його правонаступника до участі у справі залучено дружину позичальника - ОСОБА_2 .
		За правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов`язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов`язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов`язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
		Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України.
		Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій залучивши до участі у справі правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , як таку, що прийняла спадщину після смерті позичальника, при цьому не встановили та у рішенні не зазначили обставин належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцем майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача.
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-81, 83, 84, 175, 178, 228, 264 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм правової оцінки, а також оцінки всіх доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.
		Отже, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу адвоката Цимбалюка Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від                        22 червня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від                    25 листопада 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним скасувати.
		У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним відмовити.
		Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від                         22 червня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від                   25 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики скасувати, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...