Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/1044/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 03.11.2023. Зареєстровано: 04.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 06.11.2023.
Дата набрання законної сили: 02.11.2023
Номер судового провадження: 854/3743/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/1044/23
		Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.,
		 
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		доповідача  судді Турецької І. О.,
		суддів  Шевчук О. А., Шеметенко Л. П.
		за участі секретарів  Алексєєвої Н. М., Худика А. С.
		 
		позивача  ОСОБА_1 та його представника  адвоката Пейчевої С. Д.;
		представника Управління ДМС у Вінницькій області  Порхун Л. М.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, а також про зобов`язання вчинити певні дії
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Короткій зміст позовних вимог.
		 
		У січні 2023 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі  Управління ДМС у Вінницькій області) в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 27.12.2022 №0501.4.1/18454-22 «Про скасування рішення №6984 від 17.06.2014 про набуття ним громадянства України за територіальним походженням.
		Також до позовних вимог ОСОБА_1 входило зобов`язання Управління ДМС у Вінницькій області видалити інформацію з Інформаційної підсистеми «Недійсні документи» ЄІАС УМП ДМ України щодо недійсності паспортів:
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , що був виданий 03.09.2014 Могилів-Подільським РС УДМС України у Вінницькі області; 
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 5102, дата видачі 11.11.2014;
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , орган, що видав 5101, дата видачі 04.09.2015.
		 
		Пояснюючи підстави звернення до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 зазначив, що, відповідно до рішення Могилів  Подільського районного відділу УДМС України у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014, на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі  Закон №2235-ІІІ), він набув громадянство України за територіальним походженням.
		На підставі подання Управління ДМС у Вінницькій області про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 27.12.2022, даним органом було прийнято рішення про скасування наведеного вище рішення про набуття громадянства України за територіальним походженням.
		Як зазначає позивач, підставами для прийняття оскаржуваного рішення зазначено про свідоме невиконання ним поданого зобов`язання щодо відмови користуватися правами громадянина іноземної держави і невиконання обов`язків передбачених законодавством.
		Також, позивач звернув увагу на клопотання Служби безпеки України від 27.12.2022 №5/3/3-15275, на адресу Державної міграційної служби України, про припинення йому громадянства України внаслідок добровільного набуття громадянства Російської Федерації (далі  РФ).
		Позивач вважав, що викладені в ньому обставини, що він добровільно в 2003 році набув громадянство РФ і продовжує користуватись статусом громадянина України, а також про те, що він підтримує державу-агресора є хибними, безпідставними та абсолютно не відповідають дійсності.
		Так, за його твердженнями, під час оформлення заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням та прийняття відповідного рішення від 17.06.2014, органи міграційної служби знали про наявність в нього громадянства іншої держави, оскільки надавався паспортний документ громадянина РФ серії НОМЕР_4 , що виданий 30.12.2003.
		 
		Обґрунтовуючи протиправність рішення Управління ДМС у Вінницькій області, ОСОБА_1 указує, що, відповідно до статті 21 Закону №2235-ІІІ, рішення про оформлення набуття громадянства України на підставі статті 8 цього Закону скасовується, якщо особа набула громадянство України внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховала будь-який суттєвий факт, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
		Водночас, за його ствердженням, для оформлення набуття громадянства, він подав повний перелік документів, які були передбачені законодавством станом на 2014 рік, які є достовірними та містять виключно правдиві відомості.
		Також ОСОБА_1 указує на оформлення, ним, 28.05.2014, зобов`язання припинити громадянство РФ, протягом двох років, з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства РФ, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.
		У цьому документі ОСОБА_1 зазначив, що у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства РФ, він зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави і повернути національний паспорт громадянина РФ до уповноваженого органу цієї держави.
		12.08.2014 він подав декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існували незалежні від нього причини неотримання документа про припинення громадянства Росії. Причиною, як пояснив ОСОБА_1 було те, що вартість оформлення виходу з громадянства Росії становила 751 грн, що перевищує половину розміру заробітної плати, а саме 1 218 грн, установленої законом України, на момент коли особа набула громадянство України. За таких обставин, він зобов`язався повернути паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави і не користуватися правами громадянина РФ.
		Також позивач зазначає про те, що неодноразово намагався здати паспорт РФ в консульську установу цієї держави, але письмової відповіді не отримував, у зв`язку з чим, знищив паспорт, шляхом спалення.
		 
		 
		Поряд з цим, ОСОБА_1 наголошує на тому, що з моменту отримання громадянства України, тобто з 2014 року він не користується паспортом РФ та не перетинав кордон України, оскільки вважає себе українцем за національністю та етичним походженням.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції висновував з такого.
		 
		По-перше, суд указав, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення паспорту громадянина РФ до уповноважених органів РФ.
		Жодних доказів, на думку суду першої інстанції, про наявність для цього поважних причин, не представлено та не зазначено інформації про їх існування.
		Отож, на переконання суду, оскільки ОСОБА_1 , будучи громадянином України, продовжив користуватись правами громадянина РФ, є підстави вважати, що він набув громадянство України шляхом обману, що є підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у порядку статті 21 Закону №2235-ІІІ.
		Оцінюючи пояснення позивача про те, що він неодноразово звертався до консульства РФ з намаганням здати паспорт РФ та про те, що він його знищив, суд першої інстанції, керуючись рішенням Європейського Суду з прав людини, у справі «Фадєєва проти Росії» від 09.06.2005 про обов`язок суду перевіряти рішення органів влади на предмет його відповідності вимогам Конвенції, заявив про відсутність жодних доказів на підтвердження того, що позивач неодноразово звертався до консульства РФ з намаганням здати паспорт РФ та підтвердження знищення паспорту шляхом спалення.
		Висновуючи з наведеного, суд наголосив на умисності дій позивача щодо невиконання приписів законодавства, що фактично призвело до непередбачуваного законодавством України подвійного громадянства, а також на тому, що рішення Управління ДМС у Вінницькій області, яке є предметом оскарження, прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву.
		 
		ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове  про задоволення позову.
		Апеляційна скарга, додаткові пояснення до неї, а також надані додаткові докази свідчать про таку правову позицію скаржника.
		 
		По  перше, скаржник заявляє, що в основу оскаржуваного рішення про скасування рішення про набуття громадянства України покладені недостовірні та недопустимі докази.
		 
		Так, на його думку, суд першої інстанції встановив невиконання ним зобов`язання щодо повернення паспорту РФ до уповноважених органів РФ на підставі інформації СПО СК:АС» Російський паспорт», що отримана за допомогою СЕД «Мегаполіс».
		Водночас, як вважає ОСОБА_1 , роздруківка з такої системи, не відображає дату пошуку інформації, а тому не надає можливості встановити станом на яку дату відображена дійсність таких даних. Окрім того, як випливає з офіційного сайту Головного управління з питань міграції МВС Росії наведений вище сервіс є інформаційним, а не юридично значущим.
		 
		За таких обставин, ОСОБА_1 ставить під сумнів актуальність та вірогідність інформації, що зазначена у роздруківках системи СПО СК:АС» Російський паспорт».
		Покликаючись на усталену практику Верховного Суду, зокрема, що викладена в постанові від 26.05.2021 у справі №520/10731/2020, скаржник указує, що скасування попереднього рішення про набуття громадянства України через невиконання зобов`язання припинити іноземне громадянство повинно відбуватися на підставі доказів здійснення органом міграційної служби перевірки, щодо встановлення і підтвердження вказаних у листі (в даній справі це лист Міністерства внутрішніх справ Грузії про ненадходження від громадянина заяви про здачу паспорта громадянина Грузії), обставин чи виконав насправді позивач зобов`язання припинити іноземне громадянство.
		 
		По  друге, скаржник наголошує, що інформація, яка міститься в клопотанні Служби безпеки України про припинення щодо нього громадянства, внаслідок добровільного набуття громадянства РФ, є такою, що одержана з порушенням порядку, встановленого законодавством та з перевищенням повноважень Служби безпеки України, зокрема, Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 (далі  Порядок №215).
		Зокрема, як стверджує скаржник, пункт 96 Порядку №215 встановлює, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, у випадках, передбачених статтею 21 Закону №2235-ІІІ готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
		За пунктом 104 Порядку №215, у разі необхідності територіальний орган Державної міграційної служби України може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки, у межах їх компетенції, наявності підстави для втрати громадянства України. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніш як у двомісячний строк з дня одержання звернення.
		Проте, як зазначає скаржник, матеріали справи не містять жодної інформації про звернення Управління ДМС у Вінницькій області до Служби безпеки України для перевірки, у межах її компетенції, наявності підстав для втрати громадянства України.
		Узагальнюючи викладене, ОСОБА_1 вважає, що в основу рішення суду першої інстанції були покладені докази, які отримані з невідомих джерел, без дати, без дотримання належної процедури. На його думку, наведене порушує умови допустимості та достовірності доказів, закріплених статтями 74 та 75 КАС України.
		Також ОСОБА_1 наголошує на порушенні процедури ініціювання та розгляду, Управлінням ДМС у Вінницькій області, питання про скасування рішення про набуття ним громадянства України за територіальним походженням.
		Як пояснив скаржник, відповідно до пункту Порядку №215 подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
		Позаяк, документи щодо оформлення набуття громадянства України подавалися ним до Могилів - Подільського районного відділу УДМС України, який є територіальним органом, саме цій орган повинен був приймати рішення скасування свого рішення про оформлення набуття громадянства України.
		 
		По  третє, скаржник зауважує, що законодавець конкретизує поняття «невиконання зобов`язання, взятого особою у декларації про відмову від іноземного громадянства», як неповернення паспорту іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
		Однак, в жодному із документів, які стали підставою для скасування його громадянства України, як указує ОСОБА_1 , не зазначено такої підстави. Між іншим указано набуття у 2003 році громадянства РФ і користування при цьому статусом громадянина України.
		До того ж, ОСОБА_1 наполягає на безпідставному його звинуваченні, як представника керівного складу Української православної церкви (далі  УПЦ), Службою безпеки України, у підтримці політики руської православної церкви та її керівника, який благословив збройну агресію російських військ та проводить пропагандистську політику виправдовування і підбурення до геноциду українського народу. Вважає, що таке звинувачення ґрунтується виключно на політичних підставах, понад те, така підстава відсутня в статті 21 Закону №2235-ІІІ.
		На противагу наведеним ствердженням Служби безпеки України, ОСОБА_1 надав докази, які підтверджують його патріотичну проукраїнську позицію, що виразилася в наданні ним гуманітарної допомоги та сприянню діяльності Збройних Сил України, а також демонструють відверте неприйняття агресії з боку РФ.
		Зокрема, це є лист скерований від Одеської Єпархії УПЛ на адресу патріарха Кирила (Гундяєва) від 23.07.2023, де міститься різке засудження держави  агресора та керівних церковних органів, а також повідомляється про від`єднання УПЦ від РПЦ, ще у травні 2022 року.
		Як зазначив позивач, така його позиція призвела до погроз позбавити його життя, які прозвучали в ефірі телеканалу «Росія 1», з боку  ОСОБА_2 відомого своїми українофобськими поглядами.
		 
		По  четверте, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що мають значення для справи.
		Так, насамперед суд не звернув уваги, що в декларації про відмову від іноземного громадянства не встановлений термін для виконання обов`язку для повернення паспорту громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, а тому логічним є припустити, що такий термін наступає з моменту припинення існування незалежних від особи причин.
		Однак, на його думку, суд не дослідив, що відповідно до наказу посольства РФ в Україні №20 від 30.01.2021 за оформлення заяви про вихід з громадянства РФ необхідно сплатити 4 524 грн, а половина мінімальної заробітної плати за 2021 та 2022 роки була меншою від витрат пов`язаних із виходом з громадянства РФ. Аналогічна ситуація існувала з 2015 по 2020 роки.
		ОСОБА_1 стверджує, що є керівником неприбуткової релігійної організації на території України, а тому не має достатніх доходів для здійснення оплати консульського збору. Окрім того, останній зазначає, що можливість просто повернути паспорт без виходу з громадянства РФ не передбачено законодавством даної країни.
		Про те, що законодавець 14.12.2021 вніс зміни до Закону №2235-ІІІ, що перевищення вартості оформлення припинення громадянства РФ за половину розміру мінімальної заробітної плати не відноситься до незалежних причин, як зауважив ОСОБА_1 , йому не було відомо. Разом з цим, дані зміни набули чинності 19.12.2021, а 24.02.2022 був введений воєнний стан, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.
		 
		По  п`яте, ОСОБА_1 пояснив, що фактично проживає на території України більше 22 років. За його поясненнями, в Україні він здобував освіту та здійснював діяльність з метою підтримки релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру, брав участь у створенні сприятливих умов для розвитку суспільної моралі, громадянської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання. Покликаючись на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_1 наголошує, що прийняте рішення про скасування його громадянства більш ніж через 8 років після його набуття, є втручанням в його приватне життя, яке не є виправданим та необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		У відзиві на апеляцію Управління ДМС у Вінницькій області заявляє, що доводи апеляції не доводять обставин порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а відтак вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити в силі.
		Одним із головних доводів відзиву є те, що невиконання зобов`язання, взятого особою в декларації про відмову від іноземного громадянства  кваліфікується як набуття громадянства України внаслідок подання неправдивих відомостей, що прямо передбачено статтею 21 Закону №2235-ІІІ та є підставою для скасування рішення про набуття такою особою громадянства України.
		 
		У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник адвокат Пейчева С. Д. підтримали доводи апеляції та просили її задовольнити.
		 
		Представник Управління ДМС у Вінницькій області заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		 
		Фактичні обставини справи.
		 
		Народився ОСОБА_1 20.04.1983 в м. Тамбов, РФ.
		У період 2000  2001 року ОСОБА_1 був послушником при Хустському єпархіальному управлінні Закарпатської області.
		З березня 2002 року почав нести послух у Свято  Пантелеймонівському чоловічому монастирі м. Одеси та у вересні зарахований до братії обителі.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 пострижений в чернецтво з нареченням імені ОСОБА_3 .
		У 2004 році закінчив ОСОБА_4 семінарію.
		Постановою Священного Синоду від 08.05.2008 призначений намісником Свято  Іллінського Одеського чоловічого монастиря.
		У 2010 році закінчив Ужгородську Українську Богословську академію, в 2017 році богословський факультет Пряшівського університету в Словаччині, в 2020 році Київську духовну академію.
		На теперішній час ОСОБА_1 являється вікарієм Одеської єпархії Української Православної церкви, архієпископом Арцизьким, має науковий ступінь  доктор теології.
		У 2001 році ОСОБА_1 отримав тимчасову посвідку на проживання в Україні, серії ОД №03-1082.
		30.12.2003 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина Російської Федерації серії № НОМЕР_4 .
		29.06.2006 ОСОБА_1 була видана тимчасова посвідка на постійне проживання в Україні, серії № НОМЕР_5 , яка була безстроковою.
		22.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до Управління ДМС у Вінницькій області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ.
		Підставою для набуття громадянства ОСОБА_1 заначив постійне проживання на території України до 24.08.1991 його діда ОСОБА_5 .
		У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначив, що перебуває у громадянстві РФ, має паспортний документ серії НОМЕР_4 виданий, 30.12.2003, Радянським райвідділом м. Тамбова, а також зазначив про посвідку на постійне проживання серії № НОМЕР_5 від 29.06.2006 (а.с.83-92).
		28.05.2014 ОСОБА_1 прийняв на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, а саме протягом двох років, з моменту набуття громадянства України, припинити громадянство Російської Федерації, надавши до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства Російської Федерації.
		У цьому зобов`язанні ОСОБА_1 зазначив, що у разі неотримання, з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства Російської Федерації, він зобов`язується подати декларацію про відмову від громадянства іншої держави і повернути національний паспорт громадянина до уповноважених органів цієї держави.
		Рішенням Могилів - Подільського районного відділу УДМС України у Вінницькій області №6984 від 17.06.2014 оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням, відповідно до частини першої статті 8 Закону №2235-ІІІ (а.с.38).
		Управлінням ДМС у Вінницькій області Бикову В. О. видана довідка №232/2014 про реєстрацію особи громадянином України з 17.06.2014.
		12.08.2014 ОСОБА_1 , заповняючи декларацію про відмову від іноземного громадянства, на адресу Могилів - Подільського районного відділу УДМС, указав, що відмовляється від громадянства Росії у зв`язку з тим, що існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення громадянства Росії. Причиною зазначено те, що вартість оформлення виходу з громадянства Росії перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянства України. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 зобов`язувався повернути паспорт громадянина Росії до уповноважених органів цієї держави і не користуватися правами громадянина Росії.
		Він підтвердив, що йому повідомлено про наслідки невиконання цього зобов`язання, а саме про втрату громадянства України на підставі статті 19 Закону №2235-ІІІ або про його скасування на підставі статті 21 цього Закону.
		03.09.2014 Могилів - Подільським районним відділом УДМС ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
		Також 04.09.2014 ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 , орган, що видав 5101, а 11.11.2014 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_7 , орган, що видав 5102.
		 
		27.12.2022 на адресу Управління ДМС у Вінницькій області надійшло клопотання Служби безпеки України про припинення громадянства України ОСОБА_1 внаслідок добровільного набуття громадянства РФ.
		У цьому документі, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 , будучи представником керівного складу УПЦ, відкрито підтримує політику руської православної церкви та її керівника патріарха ОСОБА_6 ), який благословив збройну агресію російських військ.
		Також указано, що ОСОБА_1 у 2003 році добровільно набув громадянство РФ і продовжує користуватися статусом громадянина України, не повідомивши про це уповноважені органи влади України.
		В якості додатку до цього клопотання було надано роздруківку з сайту СПО СК: АС «Російський паспорт», де містяться відомості про отримання ОСОБА_1 30.12.2003 паспорту громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_4 .
		27.12.2022, за результатами розгляду вищезазначеного клопотання Служби безпеки України та матеріалів справи про набуття ОСОБА_1 громадянства України, Управління ДМС у Вінницькій області склало довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням.
		За змістом цієї довідки ОСОБА_1 , взявши на себе, в декларації про відмову від іноземного громадянства, обов`язок повернути паспорт громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина РФ і не виконувати обов`язки передбачені її законодавством, добровільно набув громадянство РФ.
		Того ж дня, Управління ДМС у Вінницькій області склало подання про скасування рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України, зазначивши в якості підстави добровільне набуття громадянства РФ, що є порушенням поданого зобов`язання не користуватися правами РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством і того ж дня прийняло рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 17.06.2014 №6084.
		Рішення Управління ДМС у Вінницькій області від 27.12.2022 мотивовано свідомим невиконанням ОСОБА_1 поданого зобов`язання в частині відмови від користування правами громадянина іноземної держави і не виконання обов`язків, передбачених її законодавством.
		Указане рішення не підписано керівником Управління ДМС у Вінницькій області або його заступником.
		 
		Відповідно до резолюції союзної Держави Співдружності націй, прийнятої 12.01.2023 у м. Лондон, Велика Британія, ОСОБА_1 призначений на посаду Верховного Духовного Лорду Співдружності націй та набув сану Його Преосвященство лорд Архієпископ Арцизький.
		 
		Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
		 
		Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляції, з огляду на таке.
		 
		Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначений Законом.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ, зокрема, передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» (1543-12), реєструються громадянами України.
		Частина 5 даної статті унормовує, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
		Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
		Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина 8 статті 8 Закону №2235-ІІІ).
		 
		 
		 
		 
		За положеннями статті 1 Закону №2235-ІІІ незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства є перевищення вартості оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) половини розміру 
		мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на 
		момент, коли особа набула громадянство України.
		Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
		Частини 7 та 8 статті 10 Закону №2235-ІІІ унормовують, що особа може бути поновлена у громадянстві України у разі втрати громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України з підстав невиконання поданого зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) за наявності документально підтверджених поважних причин для невиконання такого зобов`язання. Повторне поновлення у громадянстві України з таких причин не допускається.
		Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.
		Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні.
		Відповідно до статті 21 Закону №2235-ІІІ (в редакції, чинній на момент оформлення набуття громадянства України позивачем), рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
		Стаття 21, в редакції Закону № 1941-IX від 14.12.2021, в частині 1 встановлює, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.
		 
		Відповідаючи на довід апеляції, що в основу оскаржуваного рішення про скасування рішення про набуття громадянства України покладені недостовірні та недопустимі докази, а саме інформація СПО СК:АС» Російський паспорт», що отримана за допомогою СЕД «Мегаполіс», а також надаючи правову оцінку доводу скаржника про відсутність належних доказів, отриманих, зокрема, від дипломатичного представництва чи консульської установи РФ, про що наголошував Верховний Суд в постанові від 26.05.2021 у справі №520/10731/2020, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
		Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення і перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів і провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком №215.
		 
		 
		Відповідно до пункту 88 цього Порядку для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону №2235-ІІІ територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи:
		 
		а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України;
		б) документи, які підтверджують, зокрема, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону №2235-ІІІ) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону№2235-ІІІ);
		інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина 8 статті 8 та частина 7 статті 10 Закону №2235-ІІІ).
		Як мовилося вище, у згаданій вище постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №520/10731/2020 наголошується на отриманні органом державної міграційної служби належних та допустимих доказів для з`ясування факту про повернення особою паспорту до уповноважених органів держави, яка її видала.
		Разом з тим, слід зауважити, клопотання Служби безпеки України, складання довідки про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства за територіальним походженням, складання подання про скасування рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття громадянства України та відповідно і прийняття спірного рішення відбувалося в один день, а саме 27.12.2022. ОСОБА_1 до органів міграційної служби не викликався та пояснень з приводу обставин повернення російського паспорту до уповноважених органів цієї держави не надавав.
		Про те, що паспорт ОСОБА_1 не повернутий, Управління ДМС у Вінницькій області дізналося з поданого ним позову, де він наголошував на його спаленні.
		Отож, як було встановлено в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, після 2014 року, (взяття обов`язку про повернення паспорту) до моменту прийняття оскаржуваного рішення, територіальний орган Державної міграційної служби України не перевіряв обставин повернення ОСОБА_1 паспорту РФ до уповноважених органів цієї держави.
		Отримана Службою безпеки України, за допомогою СЕД «Мегаполіс», інформація СПО СК:АС «Російський паспорт» не доводить обставин повернення ОСОБА_1 паспорту громадянина РФ.
		На тлі цього, є обґрунтованими доводи скаржника та його представника, що суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, упереджено, недобросовісно, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
		Поряд з цим, слід погодитися з доводами Управління ДМС у Вінницькій області, що є доведеним факт невиконання ОСОБА_1 обов`язку повернути паспорт РФ до уповноважених органів цієї держави, оскільки, останній його визнав.
		 
		 
		 
		 
		Розглядаючи наступний довід апеляції про порушення Управлінням ДМС у Вінницькій області пункту 104 Порядку №215, що виразилося у невиконанні обов`язку самостійно перевірити наявність підстав для втрати громадянства України і тільки у разі необхідності звернутися з цим питанням до органів Служби безпеки України, колегія суддів зауважує про таке.
		 
		Пункт 104 Порядку №215 встановлює, що при наявності підстав для втрати громадянства України, орган Державної міграційної служби України, у разі необхідності може звернутися до органів Служби безпеки України для перевірки у межах їх компетенції таких підстав. Про результати перевірки органи Служби безпеки України повідомляють територіальний орган Державної міграційної служби України не пізніш як у двомісячний строк з дня одержання звернення.
		За такого правового регулювання, є обґрунтованими доводи Управління ДМС у Вінницькій області про помилковість правової позиції представниці позивача, позаяк до нього застосована процедура скасування рішення про набуття громадянства (стаття 19 Закону 2235-ІІІ), а не процедура його втрати (стаття 19 Закону №2235-ІІІ).
		 
		Доводом апеляції також є порушення процедури ініціювання та розгляду Управлінням ДМС у Вінницькій області питання про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням. Зокрема, подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, повинен був підготувати Могілів - Подільський сектор ДМС, так як саме до цього органу він подавав документи щодо оформлення набуття громадянства України.
		Для вирішення питання обґрунтованості даного доводу, слід звернутися до пункту 96 Порядку №215, де вказано, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується територіальним підрозділом Державної міграційної служби України, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України.
		Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом «б» пункту 88 цього Порядку №215, надсилається до територіального органу Державної міграційної служби України.
		 
		Поряд з цим, докази, наявні в матеріалах справи, свідчать, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України складено Управління ДМС у Вінницькій області, замість територіального підрозділу Могилів-Подільського районного сектору ДМС.
		За таких фактичних обставин та правового регулювання, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що Управлінням ДМС у Вінницькій області порушена процедура ініціювання та розгляду питання про скасування рішення про набуття ним громадянства України за територіальним походженням.
		Обговорюючи питання, чи є дане процедурне порушення таким, що тягне за собою протиправність рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, колегія суддів дійшла висновку про таке.
		22.05.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, в рамках справи № 825/2328/16, висловив позицію, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень, за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів констатує, що порушення процедури ініціювання скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, не є істотним та не породжує правових наслідків для його недійсності.
		 
		Далі, в апеляції ОСОБА_1 наполягає на безпідставному його звинуваченні Службою безпеки України, як представника керівного складу УПЦ, у підтримці політики руської православної церкви та її керівника, який благословив збройну агресію російських військ та проводить пропагандистську політику виправдовування і підбурення до геноциду українського народу.
		 
		Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з доводом скаржника та зазначає таке.
		Зі скріншоту повідомлення «Веселий піп» від 11.03.2022, розміщеному в Telegram каналі, випливає, що архієпископ ОСОБА_3 , намісник Одеського Іллінського монастиря, молиться за Україну «Подаждь Господі, вожделенные мир и победу Украине».
		Із звіту соціально  гуманітарної діяльності Одеської єпархії за 2022 рік та І  ІІ квартали 2023 випливає, що архієпископ ОСОБА_1 будучи вікарієм Одеської єпархії, у березні 2022 року, підтримував та сприяв місії Комітету Червоного Хреста України в Одеській області в евакуації мирних громадян України. Єпархія передала належне їй ОСОБА_7 подвір`я для їх розміщення біженців, також надала комфортабельні автобуси для виїзду через пункт пропуску «Паланка» до м. Кишинів. У листопаді 2022 року архієпископ ОСОБА_1 разом з іншими священиками зібрали кошти на 2 автомобілі для Збройних Сил України.
		ОСОБА_1 особисто супроводжував гуманітарні вантажі до Свято  Успенської Святогірської лаври м. Миколаєва, яка зазнала руйнувань внаслідок бойових дій, надавав гуманітарну допомогу для мешканців деокупованої Херсонщини.
		17.05.2023 ОСОБА_8 , вікарій Одеської єпархії прийняв участь у IV Молитовному сніданку, за участі народних конфесій.
		Як обґрунтовано зазначила адвокат ОСОБА_9 , є різною позиція Британської Співдружності націй щодо ОСОБА_1 та позиція Служби безпеки України щодо підтримання ОСОБА_1 агресивної політики РФ, адже відповідно до резолюції Союзної Держави співдружності націй, прийнятої 12.01.2023 у м. Лондоні, ОСОБА_8 призначений Верховним Духовним Лордом Співдружності націй та набув сану Його Преосвященство ОСОБА_10 .
		Особливу увагу слід звернути на відкритий лист ОСОБА_8 на адресу патріарха московського ОСОБА_11 ( ОСОБА_12 ) та всім членам Священного Синоду РПЦ від 23.07.2023, що був опублікований у соціальній мережі «Facebook».
		У цьому листі ОСОБА_8 наголошує, що під особистим благословенням патріарха московського Кирила воїнство рф чинить безчинство та відверту війну на суверенній території Української Держави. ОСОБА_8 вимагає припинити вбивства та руйнування мирних міст та сіл. Також, він указує (пряма мова): «не повертається язик назвати Вас Великим Паном і Батьком, тому що Ви є батьком, який віддали дітей своїх на смерть та вбивства».
		У відповідь на цей лист, ОСОБА_13 , якого Служба безпеки України підозрює в державній зраді, пропаганді війни та виправданні збройної агресії РФ, користуючись прямим ефіром телеканалу «Росія 1», назвав архієпископа ОСОБА_3 негідником і пообіцяв «покласти його в канавку з іншими воїнами світла, що стріляють в його товаришів, за яких він закликає молитися і допомагати». У своєму виступі, він також наголосив, що «це відбудеться набагато швидше ніж архієпископ ОСОБА_3 може собі уявити, ментальничати з ним ніхто не буде, і архієпископ ОСОБА_3 повинен про це знати.
		Отже, в цьому зверненні ОСОБА_13 висловив пряму загрозу життю архієпископа ОСОБА_3 .
		 
		Суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, на думку колегії суддів, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та вважав встановлені обставини, що були недоведені належними та допустимими доказами.
		На думку колегії суддів, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд повинен був враховувати значення даної справи для позивача.
		 
		Переходячи до дослідження доводу скаржника про невстановлення в декларації про відмову від іноземного громадянства терміну для виконання обов`язку для повернення паспорту громадянина РФ до уповноважених органів цієї держави, а також досліджуючи довід, що повернення паспорту без виходу з громадянства РФ не припиняє громадянство цієї країни колегія суддів установила таке.
		Стаття 9 Закону №2235-ІІІ дозволяє замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подати декларацію про відмову від іноземного громадянства для цих осіб. Подання такої декларації звільняє заявників від зобов`язання в подальшому подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
		Фактично, декларативний вихід  це нове зобов`язання повернути іноземний паспорт до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави.
		 
		Є обґрунтованим довід скаржника, що в декларації про відмову від іноземного громадянства не встановлений термін для виконання обов`язку для повернення паспорту громадянина РФ.
		Окрім того, слід погодитися з доводами скаржника, що вихід з громадянства РФ можливо тільки на підставі відповідної заяви, а повернення паспорту до уповноважених органів цієї держави не свідчить про припинення вказаного громадянства.
		Про це, відповідно наголошують статті 19 та 32 Федерального Закону «Про громадянство Російської Федерації», а також пункт 24 Положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації від 14.11.2002 № 1325.
		Відповідно до цієї норми, при виході з громадянства Російської Федерації на підставі частини другої статті 19 Федерального закону особою, яка проживає на території іноземної держави, разом із заявою (додаток № 5) подаються:
		документ, що підтверджує дозвіл повноважного органу іноземної держави на проживання у цій державі (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника);
		документ про зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання Російської Федерації (у разі відсутності цих даних у паспорті заявника);
		документ повноважного органу іноземної держави про наявність у заявника іншого громадянства або підтвердження можливості надання заявнику іншого громадянства у разі виходу з громадянства Російської Федерації;
		документ податкового органу Російської Федерації про відсутність заборгованості зі сплати податків.
		Своєю чергою, архієпископ ОСОБА_3 , будучи ченцем та не отримуючи доходів, був звільнений від обов`язку припинити громадянство РФ.
		 
		Обставини того, що ОСОБА_1 не користувався правами РФ і не виконував обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави, підтверджується тим, що за весь період часу (22 роки) перебування в Україні, позивач жодного разу не перетинав кордон з РФ. Жодного доказу про зворотне, орган міграційної служби не надав. Також не надані докази про виконання ОСОБА_14 обов`язків громадянина РФ, наприклад сплата податків, а також користування громадськими та політичними правами громадянина РФ.
		 
		Вивчаючи доводи ОСОБА_1 про порушення Управлінням ДМС у Вінницькій області Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_1 наголошує, що прийняте рішення про скасування його громадянства, більш ніж через 8 років після його набуття, є втручанням в його приватне життя, яке не є виправданим та необхідним в демократичному суспільстві.
		 
		Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
		Першочергова мета статті 8 полягає у захисті від свавільного втручання, зокрема, у приватне і сімейне життя. Суд має оцінити, чи втручання відповідало вимогами частини 2 статті 8, зокрема, відбувалось згідно із законом, переслідувало законну мету і було необхідним у демократичному суспільстві.
		Європейський суд з прав людини неодноразово стверджував, що будь-яке втручання державної влади у право особи на повагу до приватного життя має відбуватись згідно із законом. Цей вислів не лише встановлює вимогу відповідності до національного законодавства, але й вимагає його якості і сумісності із принципом верховенства права.
		Поряд з цим, Управління ДМС у Вінницькій області, звільняючи ОСОБА_1 від подання заяви про вихід з громадянства РФ, в поданні про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, звинувачує його в тому, що він добровільно набув громадянство РФ, чим порушив подане зобов`язання не користуватися правами громадянина РФ і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством.
		Між іншим, на протязі більш ніж 20 років, ОСОБА_1 жодного разу не скористався паспортом громадянина РФ.
		 
		Далі, стаття 8 перераховує законні цілі, які можуть виправдовувати обмеження прав, захищених даною статтею: «в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».
		Механізм обмеження прав людини може бути застосований державою тільки при наявності, зокрема, легітимної мети та пропорційності обмежень легітимної мети.
		Під легітимною метою розуміється певна доцільність застосування механізму обмеження прав людини. На тлі цього, на державу покладається тягар доказування. Вона має продемонструвати, що її законним інтересам, в нашому випадку національній безпеці, щось загрожує, та доказати реальність цієї загрози.
		Обмеження легітимної мети має бути пропорційним загрозі. Себто держава при застосуванні певного механізму обмеження прав людини має доказати, що не існує іншого способу, який би обмежував права людини менше, ніж спосіб застосований державою.
		Слушно зауважити, що у випадку скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 з`являться підстави для видворення його в країну походження.
		Як було встановлено вище, повернення ОСОБА_8 до РФ піддає його життя реальному ризику.
		В цьому ракурсі, слід звернутися до рішення Європейського суду з прав людини у справі Soering v United Kingdom, де знайшов своє застосування загальновідомий принцип non-refoulement, який забороняє вислання осіб у країни, де їм потенційно загрожує смертна кара чи будь-яке інше нелюдське або таке, що принижує людську гідність, поводження чи катування.
		Суд бачить важливим також процитувати рішення Європейського суду з прав людини від 07.03.2023 у справі KOGAN AND OTHERS v. russia (№ 54003/20).
		У цій справі у заявників було анульовано посвідки на проживання на підставі висновку ФСБ. Аналізуючи обставини справи, Суд відзначив таке.
		«Анулювання посвідки на проживання першої заявниці становило втручання у право заявників на повагу до їхнього сімейного життя та у право першого та другого заявників на повагу до їхнього приватного життя, оскільки це стосувалося їхньої професійної діяльності. ЄСПЛ не мав необхідності ухвалювати рішення щодо вимог «згідно із законом» та «легітимної мети» оскаржуваного заходу, оскільки за обставин справи він не був необхідним у демократичному суспільстві.
		Зміст висновку ФСБ, який став підставою для анулювання посвідки на проживання, першій заявниці не був відомий та не був розкритий ЄСПЛ Урядом.
		Національні суди в своїх рішеннях не вказали жодних причин, чому заявницю вважали небезпечною з міркувань захисту національної безпеки, так само вони не встановили загальний опис дій, які їй приписували, за необхідності із застосуванням деяких процесуальних заходів. В результаті першій заявниці навіть не було надано короткого опису звинувачень проти неї, що зробило неможливим оскарження нею фактичних звинувачень або надання відповіді в межах змагального провадження. Таким чином, національні суди явно формально переглянули рішення управління внутрішніх справ, в результаті чого перша заявниця не змогла домогтися справжнього розгляду її справи. Зрештою національні суди, всупереч статті 8 Конвенції, не застосували встановлені ЄСПЛ загальні принципи, і не дотримали балансу між інтересами національної безпеки та правом заявників на повагу до їхнього сімейного та приватного життя. Отже, провадження щодо анулювання посвідки на проживання було заплямоване грубими процедурними недоліками, які підірвали його справедливість і вийшли за межі допустимих процедурних обмежень у справах про видворення з міркувань національної безпеки».
		 
		Стосовно розв`язання питання обґрунтованості рішення від 27.12.2022 про скасування рішення про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, також слід звернути увагу на порушенні Управлінням ДМС у Вінницькій області пункту 97 Порядку №215 та наказу Міністерства внутрішній справ України від 16.08.2012 №715, яким затверджено зразки документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку.
		Так, пункт 97 Порядку №215 унормовує, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується керівником територіального органу Державної міграційної служби України або його заступником.
		Форма 41 наведеного вище наказу МВС містить зразок подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства, а також прийнятого, за цим поданням рішення.
		Насамперед згаданий нормативний акт вимагає, щоб прийняте рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства було підписано керівником територіального органу ДМС України.
		Однак, засвідчена належним чином копія цього рішення, яка наявна в матеріалах справи, не містить прізвища, ініціалів та підпису особи, а саме керівника територіального підрозділу ДМС України, який прийняв оскаржуване рішення.
		На цьому документі лише присутні підписи осіб, які погодили та затвердили цей висновок. Зокрема, це 1-й заступник начальника Управління ДМС у Вінницькій області Антоніна Ратушна та начальник Управління ДМС у Вінницькій області Борис Наливайко.
		Колегія суддів не може вважати таке порушення формальним і вважає, що воно матиме наслідок нікчемності акта, який є предметом оскарження.
		Узагальнюючи викладене, колегія суддів зазначає, що аналіз аргументів апеляційної скарги в їхньому логічному взаємозв`язку з відображеними в судовому рішенні суду першої інстанції обставинами справи, дає можливість вважати, що у цій ситуації наявні обставини, наведені у пунктах 1 та 2 статті 317 КАС України, які є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції.
		Пункти 1 та 2 статті 317 КАС України унормовують, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:
		неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
		 
		Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
		Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
		а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
		б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
		в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
		г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
		Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
		 
		Керуючись статтями 195, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року  скасувати.
		Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, а також про зобов`язання вчинити певні дії нове рішення  про задоволення позову.
		Визнати протиправним та скасувати рішення від 27 грудня 2022 №0501.4.1/18454-22 «Про скасування рішення №6984 від 17 червня 2014 року про набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням».
		Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області
		видалити з Інформаційної підсистеми «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України інформацію щодо недійсності паспортів:
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , що був виданий 03 вересня 2014 року Могилів-Подільським РС УДМС України у Вінницькій області; 
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , орган, що видав 5102, дата видачі 11 листопада 2014 року;
		- паспорта громадянина України ОСОБА_1 для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , орган, що видав 5101, дата видачі 04 вересня 2015 року.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		 
		 
		 
		Доповідач - суддя І. О. Турецька
		 
		 
		суддя О. А. Шевчук
		 
		 
		суддя Л. П. Шеметенко
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 03.11.2023.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...