Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 446/1455/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 06.11.2023. Зареєстровано: 06.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/446/175/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141420000124

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 446/1455/23
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.11.2023                                     м.Кам`янка-Бузька
		Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: 
		   головуючого - судді             ОСОБА_1 
		   за участі секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ;
		прокурора                         ОСОБА_3 ;
		обвинуваченого                     ОСОБА_4 ;
		захисника                         ОСОБА_5 ;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141420000124 від 24 травня 2023 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Люботин Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживає за адресою АДРЕСА_2 , не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, 
		-у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ст. 336 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», Закону України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану», розуміючи про обов`язок передбачений ст. 65 Конституції України, будучи військовозобов`язаним, отримавши 19.04.2023 повістку про виклик, без поважних на те причин, не прибув 21.04.2023 в ІНФОРМАЦІЯ_2 на відправлення в складі команди № НОМЕР_1 для проходження військової служби.
		Так, відповідно до облікової картки ОСОБА_4 маючи військове звання рядовий, будучи військовозобов`язаним відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також відповідно до довідки за результатами медичного огляду визнаний придатним за станом здоров`я для проходження військової служби згідно з Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в збройних силах України», 19 квітня 2023 року перебуваючи у приміщенні вищевказаного центру був належним чином повідомлений про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини для проходження військової служби, про що засвідчив своїм особистим підписом в розписці.
		Однак, ОСОБА_4 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації, діючи всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого протиправного діяння, реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув 21 квітня 2023 року до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований по АДРЕСА_3 , в подальшому написав власноручно заяву про відмову проходити військову службу згідно мобілізації, внаслідок чого порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав повністю. Зокрема пояснив, що він жив у м. Харків але 22.03.2022 переїхав у Львівську область з метою реабілітації від алкогольної залежності. Коли її пройшов, то мав намір влаштуватися на роботу, проте у с. Ременів Львівського району Львівської області військові йому вручили повістку. Згодом він пройшов медичну комісію і був визнаний придатним до військової служби, відтак йому вручили повістку на 19.04.2023 куди він не прибув через захворювання. Після цього, йому повторно була вручена повістка на 21.04.2023, але він відмовився від проходження військової служби, так як не готовий йти воювати, боїться. Також обвинувачений ОСОБА_4 суду повідомив, що вже під час реабілітації у Львівській області він став сповідувати віру «Нове покоління», яка забороняє брати участь у військових діях.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор також не оспорювала встановлені фактичні обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються.
		Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особи обвинуваченого, щодо речових доказів, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах, доведена повністю, а його дії необхідно кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Також суд враховує загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а саме призначення покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно положень Загальної частини цього Кодексу та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Так кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України є нетяжким злочином.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Суд вважає, що така пом`якшуюча покарання обставина як щире каяття не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
		Згідно зпослідовною практикоюВерховного Суду,(зокремау справах№ 199/6365/19, 520/16394/16-к та інших) розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Матеріали кримінального провадження та поведінка обвинуваченого у судовому засіданні, на переконання суду, не вказують на наявність щирого каяття, так як обвинувачений не те що не проявляв будь-якого жалю щодо вчиненого, а навіть жодного разу не згадав про каяття, натомість просив лише суворо його не карати. Суд вважає, що обвинувачений не проявив будь-яких ознак наявності у нього осуду своєї поведінки чи якогось бажання виправити ситуацію, що склалася. Натомість, на переконання суду, обвинувачений демонстрував байдужість до свого вчинку та його наслідків.
		Тому, суд дійшов висновку, що така пом`якшуюча обставина як щире каяття у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутня.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 суд бере до уваги, що він неодружений, на утриманні неповнолітніх чи недієздатних осіб немає, є особою, яка раніше не була судима, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на військовому обліку, згідно Досудової доповіді представника персоналу органу пробації має середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства. 
		З урахуванням усіх обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ст. 336 КК України повинно бути у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень. 
		У судових дебатах обвинувачений та його захисник просили суд застосувати ст. 75 КК України та звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням, а прокурор вважала, що підстави для цього відсутні.
		Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.
		Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. 
		Відповідно до ст. 75 КК при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов`язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді  навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні по справі №1-33/2004 від 2 листопада 2004 року серед іншого вказав, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Як видно з встановлених судом обставин, обвинувачений ОСОБА_4 народився та виріс у Харківській області, під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну переїхав до Львівської області де перебуває по даний час. 
		Однак, у судовому засіданні обвинувачений вказав, що за весь цей час він не вчиняв і не вчиняє надалі жодних дій задля допомоги Збройним Силам України, які б були відмінними від військової служби. Суд відзначає, що обвинувачений є особою працездатного віку, не має будь-яких захворювань, не має на утриманні жодних осіб, однак не працює, не займається волонтерською діяльністю чи допомогою внутрішньо-переміщеним особам тощо, що на переконання суду, свідчить про його абсолютну байдужість як до вичиненого ним діяння, так і до ситуації загалом. Є абсолютно очевидним, що подальша поведінка обвинуваченого не буде змінена, а тому його виправлення без відбуття покарання неможливе.
		При таких обставинах, а саме особи винного та обставин скоєного, суд вважає, що застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_4 не буде справедливим та домірним до вчиненого ним злочину. 
		Більше того, таке рішення може бути сприйняте іншими особами як можливість уникнення від конституційного обов`язку громадян, щодо захисту Вітчизни, який передбачений у ст. 65 Конституції України.
		Тому, обвинуваченому необхідно обрати покарання у межах санкції статті 336 КК України і підстав для застосування положень закону про звільнення від відбуття покарання з випробуванням немає.
		Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Цивільного позову не було пред`явлено.
		Запобіжний захід не обирався.
		Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту приведення даного вироку до виконання.
		Речові докази: оригінал розписки-повістки ОСОБА_4 , оригінал попередження по ст. 336 КК України, оригінал заяви ОСОБА_4 про відмову від мобілізації, які поміщені у паперовий конверт (а.с. 62)  залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		 
		Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 06.11.2023.
		 
		 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...