Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/258/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2023. Зареєстровано: 06.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.11.2023.
Дата набрання законної сили: 07.11.2023
Номер судового провадження: 1-кп/183/942/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002476

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 183/258/23
		 
		№ 1-кп/183/942/23
		 
		01 листопада 2023 року м. Новомосковськ
		 
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		 
		головуючої                                          ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання                                  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 23.07.2022 року до ЄРДР за № 22022220000002476, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, -
		 
		за участю:
		прокурора                                           ОСОБА_4 ,
		захисників ОСОБА_5 , 
		        ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_3 , 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .
		В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС рф на території України.
		На виконання вищевказаного злочинного наказу 24.02.2022 року військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, а також вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України ОСОБА_8 від 24.02.2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.
		Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 № 757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб. Законом України від 16.11.2022 №2738-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		Так, в ході досудового розслідування встановлено, що до моменту початку військової агресії рф проти України ОСОБА_3 з 25.10.2020 року був депутатом Куп`янської районної ради Харківської області VIII скликання та займався господарською діяльністю у сфері виробництва згущеного молока та інших видів молочної продукції (ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат»), зокрема був генеральним директором підприємства по виробництву молочної продукції.
		Також розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_3 , який перебував на території тимчасово окупованого м. Куп`янська Харківської області та був генеральним директором ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», який зареєстрований за юридичною адресою: вул. Ломоносова, 26, м. Куп`янськ Харківської області, ЄДРПОУ підприємства 00418142, у період часу з кінця квітня 2022 року, але не раніше 23.04.2022 року, по вересень 2022 року, більш точний час вчинення кримінального правопорушення за об`єктивних причин встановити не виявилося можливим, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору.
		Так, реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та свідомо, перебуваючи на території м. Куп`янська Харківської області, ОСОБА_3 з метою пособництва державі-агресору та подальшої підтримки окупаційної влади, шляхом фінансування та безоплатного надання продукції підприємства за домовленістю з представниками незаконно створеної «Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» відновив фінансово-господарську діяльність ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат».
		ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на пособництво державі-агресору, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, перебуваючи на території м. Куп`янська Харківської області уклав Договір № 77 поставки товару (молочної продукції) з «Военно-гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» на загальну суму 3.641.313 російських рублів.
		Генеральний директор ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» ОСОБА_3 з метою пособництва державі агресора та завдання шкоди Україні, у період з травня по вересень 2022 року уклав договори на реалізацію молочної продукції з «ООО «АВРОРА» (г. Луганск), як зазначено в договорі на орієнтовну суму 100.000.000 (сто мільйонів) російських рублів, «ООО «ИЗОБИЛИЕ» (г. Луганск), як зазначено в договорі на орієнтовну суму 100.000.000 (сто мільйонів) російських рублів, «ООО «Производственно-коммерческая фирма «Каменный дом» (г. Луганск) та «ООО «ЛПС» (луганская народная республика).
		ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у пособництві державі-агресору, тобто в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.
		24.10.2022 року о 17.15 годині на підставі ст. 208 КПК України ОСОБА_3 був фактично затриманий, про що був складений відповідний протокол.
		25.10.2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженню №22022220000002476 від 23.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.
		05.01.2023 року ОСОБА_3 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.
		За клопотанням слідчого СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_9 від 25 жовтня 2022 року, погодженого із заступником керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 25 жовтня 2022 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2022 року включно без визначення розміру застави.
		Строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, в останній раз 05.09.2023 року продовжено строк тримання під вартою ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до 01.11.2023 року.
		На даний час продовжують існувати ризики передбачені ст..177 КПК України, а саме: 1) ОСОБА_3 має набагато вище середнього матеріальний статок та стійкі багаторічні дружні зв`язки на території держав колишнього СНГ; підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у вигляді позбавлення волі; вбачається ризик того, що підозрюваний може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); 2) ОСОБА_3 є генеральним директором ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», він має безпосередній доступ до документації та обладнання ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», тому може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); 3) ОСОБА_3 відомо місце проживання свідків вчинення кримінального правопорушення у вищевказаному кримінальному провадженні, показання яких, надані під час досудового розслідування, тому існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
		Обвинуваченому інкримінується злочин, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком на дванадцять років, а тому, усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_3 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Метою продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. 
		Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109 - 1142, 258 - 2585, 260, 261, 437 - 442 КК України.
		У зв`язку з викладеним, обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.
		У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013 року, пар. 99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sinequanon) законності її продовжуваного тримання під вартою. 
		Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москоленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд вважає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. 
		У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
		Таким чином, враховуючи обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 , що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зважаючи на наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, а також приймаючи до уваги, що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується та вчинити інші кримінальні правопорушення, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, прокурор просив продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
		 
		Захисник ОСОБА_5 в судовому засідання заперечував проти заявленого прокурором клопотання.
		Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволеного прокурором клопотання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
		 
		Розглянувши клопотання, вислухавши прокурора, думку захисників та обвинуваченого, суд прийшов до таких висновків.
		Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, яке віднесено законом до категорії особливо тяжкого, виходячи з наявних доказів.
		При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, суд вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому існують всі підстави вважати підозру ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, обґрунтованою.
		При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Про наявність ризику свідчить те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, який віднесений до категорії особливо тяжкого, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років. Тому суд вважає, що ОСОБА_3 , з метою ухилитися від можливого покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнути відповідальності.
		Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що на підприємстві ОСОБА_3 працюють особи, які є свідками вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, та які дали показання під час досудового розслідування, вони є підлеглими ОСОБА_3 , а тому існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на них, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях.
		Суд при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, оцінив в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії особливо тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
		У відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2585, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.
		Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.
		Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо підозрюваного найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.
		 
		Крім того, захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави оскільки ризики, які були наведені прокурором, відсутні,  ОСОБА_3 є людиною похилого віку (70 років), яка досягла пенсійного віку; має постійне місце проживання та реєстрації, проживає однією сім`єю з дружиною; є власником нерухомого майна та засновником і керівником ПрАТ « Куп`янський молочноконсервний комбінат»; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра, що підтверджується довідками, які перебувають в матеріалах кримінального провадження; раніше не судимий, має численні нагороди від державних установ; створив та розвиває підприємство яке є крупним платником податків у бюджет України, яке навіть підчас окупації із фондів підприємства сплачувала податки у Державний бюджет України; підчас збройної агресії Росії з 2014 року приймав активну участь у підтримці військових України та учасників АТО; підчас окупації частини Харківської області здійснював безкоштовне надання продуктів харчування мешканцям територій на яких проводилися бойові дії, та які були окуповані.
		Також захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави з тих підстав, які були викладені захисником ОСОБА_5 .
		 
		Захисник ОСОБА_11 підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 та просив задовольнити в повному обсязі.
		Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника ОСОБА_11 та просив задовольнити в повному обсязі.
		Обвинувачений ОСОБА_3 також підтримав клопотання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_11 ..
		Прокурор заперечував проти задоволення клопотань захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ..
		 
		Розглядаючи клопотання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про заміну обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід на заставу, суд вважає, що підстав, визначених законом, немає. Більш того, таке клопотання не узгоджується з вимогами закону та суперечить йому. Тому суд вважає, що в задоволенні клопотання повинно бути відмовлено.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 КПК України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - задовольнити.
		 
		Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Литви, громадянину України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 грудня 2023 року включно.
		 
		В задоволені клопотання захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави, - відмовити.
		 
		Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...