Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/5163/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Дезертирство.
Надіслано для оприлюднення: 06.11.2023. Зареєстровано: 07.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2023.
Дата набрання законної сили: 07.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/334/602/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022081370000526

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 06.11.2023 
		Справа № 334/5163/23
		Провадження № 1-кп/334/602/23
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		06 листопада 2023 року   м. Запоріжжя
		 
		Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 1-кп/334/602/23 (єдиний унікальний номер № 334/5163/23), внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.11.2022 №42022081370000526 за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Запоріжжя, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, перебуває у цивільному шлюбі, командира 2 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні молодший сержант, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК України,-
		 
		за участі: прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 , -
		 
		встановив:
		 
		ОСОБА_3 , проходячи військову службу за мобілізацією, перебуваючи з 07 червня 2022 року на посаді командира 2 відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (з охорони об`єкта №431) 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єктів державного значення) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від проходження військової служби, о 08 годині 23 жовтня 2022 року не з`явився з відпустки до місця проходження військової служби - місця дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за адресою: АДРЕСА_3 , (Арочний міст).
		Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 4ст.408 КК України як дезертирство, тобто нез`явлення на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану. 
		 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому злочині визнав частково, вказав, що не мав на меті ухилення від військової служби, збирався повернутись до військової частини самостійно. А тому його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України. В судових дебатах визнав себе винним та щиро розкаявся. Суд пояснив, що з 14.03.2022 по 20.10.2022 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ. 20.10.2022 йому надали відпустку на 3 дні, так як в нього народилась онука. Повернутись до ВЧ він мав 23.10.2022. Ввечері 22.10.2022 він був готовий повернутися до місця несення служби проте став почувати себе недобре. Вранці 23.10.2022 він прокинувся та в нього була температури, він почував себе дуже погано, дружина дала йому таблеток та він залишився вдома. Його телефон намок та він переставив сім карту в інший телефон, проте не всі телефонні номери збереглися. В той день до нього ніхто не приїжджав. Він зателефонував товаришу по службі ОСОБА_7 , той сказав, що його шукають. Коли він зателефонував на наступний день той повідомив, що «тиша». Він прохворів 10 днів, потім за домом впало дерево і йому слід було залишитись, щоб його прибрати. Він підтримував зв`язок з ОСОБА_8 , який на теперішній час перевівся до іншої частини. Також пояснив, що він розумів про необхідність повернення до військової частини проте, його щось стримувало; мати хворіла перенесла операцію на серці, він до неї їздив двічі на тиждень; було соромно та просто так вийшло. 
		На початку червня 2023 року йому зателефонували з незнайомого номеру, коли він перетелефонував, йому запропонували приїхали до ДБР. Він приїхав та його допитав слідчий. На наступний день йому сказали приїхати до Комунарського районного суду м.Запоріжжя на 14-00 год. де йому обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Також пояснив, що з нормативними документами він ознайомлений, про відповідальність за свій вчинок попереджений; однак не усвідомлював тяжкість покарання, що йому загрожує. 
		Доказів на підтвердження пояснень обвинуваченого суду не надано (лікарняний про хворобу з 23.10.2022, тощо), клопотань про виклик та допит свідка ОСОБА_9 не заявлено. 
		 
		Крім визнання вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, підтверджується наступними наданими та дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		14.03.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, ОСОБА_3 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення військовозобов`язаних, які призвані із запасу для комплектування підрозділів ВЧ НОМЕР_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 « Про загальну мобілізацію» та призначено старшого солдата запасу ОСОБА_3 на посаду командира 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 . На посаді вважати з 14.03.2022, що підтверджується копією витягу з наказу. 
		07.06.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, ОСОБА_3 уважати таким, що приступив до виконання обов`язків по посадам старшого солдата ОСОБА_3 за посадою командира 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону, що підтверджується копією витягу з наказу № 155 від07.06.2022. 
		16.10.2022 ОСОБА_3 звернувся до ТВО командира з рапортом про надання відпустки за сімейними обставинами з 20.10.2022 на 10 днів. Також з тексту рапорту вбачається, що ОСОБА_3 зазначив адресу за якою він буде знаходитись АДРЕСА_2 та свій номер мобільного телефону. Підтвердив свою обізнаність з правилами поведінки та зобов`язався повернутись з відпустки без запізнення, що підтверджується копією рапорту. 
		На підставі зазначеного рапорту, 20.10.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 НГУ видано наказ про вибуття у відпустку за сімейними обставинами та з інших поважних причин командира 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3 на 03 календарні дні з 20 жовтня 2022 року по 22 жовтня 2022 року, без виїзду з м.Запоріжжя, що підтверджується копією наказу № 275 від 20.10.2022. 
		23.10.2022 командиром 3-ої стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону капітаном ОСОБА_10 складено рапорт на ім`я командира 1 стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_11 про те, що командир 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону ВЧ НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_3 о 08-00 год. 23.10.2022 не повернувся з відпустки. За адресою, зазначеною в рапорті він не перебуває, на телефонні дзвінки не відповідає. Вказане підтверджується копією рапорту від 23.10.2022 та Донесенням від 23.10.2022 № 3/33/9/2-3375 оперативного чергового ВЧ НОМЕР_1 НГУ.
		23.10.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 1138 за фактом неприбуття із відпустки військовослужбовця 1 стрілецького батальйону молодшого сержанта ОСОБА_3 призначене службове розслідування.
		Відповідно до висновку матеріалів службового розслідування, затвердженого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.11.2022 № 1244, встановлений факт неприбуття ОСОБА_3 із відпустки до місця служби в умовах воєнного стану.
		Доводи сторони захисту про визнання вказаного письмового доказу неналежним, оскільки в порушення вимог розділу 7 Порядку проведення службового розслідування в органах НГУ, затвердженого Наказом МВС №47 від 21.04.2020 року «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України» в описовій частині висновку не зазначено встановлені під час службового розслідування відомості про мотив, мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість); наявність причинного зв`язку між неправомірними діями військовослужбовця та їх наслідками, умови, що передували вчиненню правопорушення або спонукали до його вчинення, обставини, що пом`якшують, або обтяжують ступінь відповідальності, суд вважає безпідставними.
		Так, в даному висновку міститься розділ «Форма вини, причини правопорушення та ставлення військовослужбовця до скоєного», де зазначені відповідні відомості встановлені на час складання вказаного висновку, за відсутності військовослужбовця. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що є військовослужбовцем, службу проходить у ВЧ НОМЕР_1 , з ОСОБА_3 знайомий з 14.03.2022 разом служили. В жовтні 2022 року перебував на охороні об`єкту в одній роті з ОСОБА_3 та іншими військовослужбовцями. Для того щоб піти у відпустку слід написати рапорт, хто видає накази про відпустки не знає. Коли у ОСОБА_3 народилась онука, останній пішов у відпустку, проте з неї не повернувся. Причини неповернення йому невідомі. ОСОБА_3 ходив у одноденні звільнення, проте завжди повертався. Його неповернення з відпустки стало для всіх неочікуваним. ОСОБА_3 може охарактеризувати як відкриту людину, добре відносився до служби, відповідальний, сумлінно виконував обов`язки, з підлеглими поводився чемно, користувався авторитетом. Нарікань від начальства до нього не було. 
		 
		Свідок ОСОБА_13 , в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем, проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, обвинуваченого знає на протязі 5 місяців, служили в одній роті з охорони об`єкту. В жовтні 2022 року ОСОБА_3 пішов у відпустку на 3 дні, оскільки в нього народилася онука. Кожного дня в них проходить шикування о 08-00 год. та ввечері. На одному з шикувань о 08-00 год. (точної дати не пам`ятає) ротний повідомив всіх про те, що ОСОБА_3 не повернувся до військової частини з відпустки. ВЧ дислокацію не змінювала, мотиви з яких ОСОБА_3 не повернувся до частини не знає, чи були спроби ОСОБА_3 повернутися йому не відомо. 
		Конфліктних ситуацій у ОСОБА_3 в роті не було. ОСОБА_3 може охарактеризувати лише з позитивної сторони - він відповідальний військовослужбовець, користувався авторитетом у солдат, завжди допомагав у виконанні поставлених завдань. Також керівництво посилало ОСОБА_3 на навчання на «сержантські» курси, коли він приїхав з курсів то ділився отриманими знаннями. На курси посилали ОСОБА_3 , та ще одного військовослужбовця зі 100 осіб у роті. Неповернення ОСОБА_3 , стало для всіх неочікуваним, оскільки жодних передумов цьому не було. 
		 
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем, який проходить службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ, обвинуваченого знає на протязі 5 місяців, служили в одній роті з охорони об`єкту. В жовтні 2022 року ОСОБА_3 пішов у відпустку на 3 дні, оскільки в нього народилася онука, проте з відпустки не повернувся. 
		Також суду пояснив, що при вибутті у відпустку військовослужбовців обізнані про дату повернення з відпустки та об`єкт на який слід повернутися. В роті є група в «Сигналі», чи перебуває в цій групі ОСОБА_3 , не знає. Після того, як ОСОБА_3 не повернувся з відпустці він йому не дзвонив, у розшукових заходах участі не приймав. ОСОБА_3 дзвонив ротний, проте останній не брав трубку. 
		Охарактеризувати ОСОБА_3 може лише з позитивної сторони, відповідальний, завжди допоможе; жодних фактів, що він збирається покинути військову частину та не повернутися не було. 
		 
		Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, відповідними Указами Президента України, правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
		Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає - надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, молодший сержант ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Разом з цим, молодший сержант ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення.
		Таким чином, досліджені документи та показання свідків, узгоджуються між собою та підтверджують факт нез`явлення молодшого сержанта ОСОБА_3 на службу з відпустки, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 4 ст. 408 КК України на ч. 5 ст. 407 КК України (в редакції чинній на час вчинення злочину) суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
		Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби не на якийсь певний період, не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).
		Обвинувачений зазначав, що не мав наміру уникнути військової служби, а збирався лише побачитись із своїми близькими оскільки в нього народилась онука, проте не зміг пояснити чому він не повернувся до місця дислокації ВЧ у визначений час, тобто о 08-00 год. 23.10.2022. Посилання на його хворобу, необхідність ведення домашнього господарства та догляду за хворою матір`ю не є підставою для нез`явлення із відпустки до ВЧ для подальшого проходження служби. При цьому, більш ніж 6 місяців (до моменту затримання на підставі ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою), безумовно маючи можливість, обвинувачений ОСОБА_3 не намагався зв`язатись із командуванням військової частини, повідомити про своє місце перебування чи зазначити про намір повернутись до військової служби через певний час, що свідчить про мету саме ухилення від військової служби. 
		Таким чином, проаналізувавши вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не з`явився з відпустки з метою саме ухилення від військової служби, що має кваліфікуватись за ст. 408 КК України як дезертирство.
		 
		Доводи сторони захисту про те, що за станом здоров`я ОСОБА_3 взагалі не мав бути мобілізованим, а тому він не є суб`єктом інкримінованого злочину є також необґрунтованими. 
		Так, на час вчинення злочину в даному кримінальному провадженні обвинувачений відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.03.2022 року був зарахований в списки особового складу військової частини , а з 07.06.2022 був призначений на посаду командира 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону. Відтак на день вчинення злочину ОСОБА_3 був військовослужбовцем, а відтак і суб`єктом злочину, передбаченого ч.4 ст.408 КК. Дотримання чи недотримання порядку проведення медичного огляду обвинуваченого з метою встановлення його придатності до військової служби в даному випадку не має вирішального значення і на кваліфікацію його дій не впливає.
		Крім того, суд зазначає, що придатність чи непридатність особи до військової служби визначаєтьсямедичною (військово-лікарською) комісією у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 року № 402.
		Як пояснив ОСОБА_3 , в судовому засіданні в ході мобілізації він був оглянутий трьома лікарями (ВЛК) та визнаний придатним до військової служби. Відомості щодо оскарження даного рішення ВЛК та звернення обвинуваченого із заявою про проведення повторного огляду військово-лікарською комісією через погіршення стану свого здоров`я, відсутні. Натомість в судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що за час проходження служби з 14.03.2022 по 22.10.2022 до лікарів він звертався лише один раз, з приводу натертості бронежилетом.
		 
		Як вже зазначалось, Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та тривав станом на жовтень 2022 року, тож нез`явлення із відпустки обвинуваченим з метою ухилення від військової служби сталось у період воєнного стану.
		 
		Згідно з ч. 5ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно дост. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Досліджені в судовому засіданні докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 408 КК України, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК Українипрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженню, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані у порядку, встановленомуКонституцієютаКПК України.
		Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.
		 
		При призначенні покарання, відповідно до ст.ст.65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, данні про особу обвинуваченого, а також обставини, що впливають на покарання. 
		У Рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочинповинно бути домірним злочину.
		Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамкипокарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичніправа 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно з частиною першою статті 9 КонституціїУкраїни, є частиною національного законодавства України.
		Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди маютькеруватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принципіндивідуалізації та принцип справедливості покарання.
		Відповідно до положень ч.1 ст.69 КК на підставі та умовах, визначених у цій статті суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		 
		ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочини; раніше не судимий; за місцем проживання характеризується виключно позитивно; під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; має на утриманні хвору матір ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перенесла гострий повторний інфаркт (03.03.2023), до служби ставився відповідально, що, за теперішніх умов, є пріоритетним при вирішенні питання про суспільну небезпечність його особи та про призначення йому покарання. 
		Негативну службову характеристику датовану 08.11.2022 суд до уваги не приймає оскільки відомості, зазначені в ній, спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків  військовослужбовців, які служили поряд з ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які вказали, що до жовтня 2022 року обвинувачений до служби ставився відповідально, виконував поставлені завдання, користувався авторитетом в підлеглих, направлявся командирами на навчання для підвищення кваліфікації, як один з двох військовослужбовців з підрозділу, не мав дисциплінарних стягнень.
		ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненому, що є обставиною, яка пом`якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено. 
		Зазначені обставини, на переконання суду, пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а тому у відповідності до положень ст.69 КК вони дають законні підстави для можливості призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.408 КК.
		Суд відзначає, що редакція ст.69 КК станом на день постановлення даного вироку виключає можливість її застосування при призначенні покарання за ст.408 КК. Проте даний злочин ОСОБА_3 вчинено в жовтні 2022 року до внесення відповідних змін до ст.69 КК в січні 2023 року. Тому з огляду на положення ст.5 КК призначення обвинуваченому покарання у цій справі із застосуванням ст.69 КК узгоджується з нормами кримінального закону.
		Таке покарання, на переконання суду, за своїм розміром буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 і попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим та таким, що не суперечить ст.65 КК.
		При обчисленні строку початку відбування покарання, суд виходить з наступного.
		Статтею 72 ч. 5 КК України визначено, що попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		06 червня 2023 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя, ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обчислювати з 15-00 год. 06.06.2023.
		18.07.2023 та 11.09.2023 ухвалами Ленінського районного суду м.Запоріжжя строк тримання під вартою ОСОБА_3 було продовжено до 07 листопада 2023 року, включно. 
		Оскільки ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, а також враховуючи, що ризики, які стали підставою для застосування і продовження запобіжного заходу, продовжують існувати, тому запобіжний захід, застосований до обвинуваченого у виді тримання під вартою, слід залишити до набрання вироком законної сили.
		Речові докази і судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст.ст.368, 369, 373, 374 КПК України, суд,-
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.408 КК України і призначити йому покарання
		за ч. 4 ст. 408 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили. 
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили.
		Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання час перебування його під вартою у якості запобіжного заходу з 06.06.2023 по день набрання вироком законної сили, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м.Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення.
		На підставі п. 15ст. 615 КПК Українисудом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...