Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/3062/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2023. Зареєстровано: 07.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.11.2023.
Дата набрання законної сили: 06.11.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4823/971/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		іменем України
		 
		06 листопада 2023 року м. Чернігів
		 
		Унікальний номер справи № 750/3062/23
		Головуючий у першій інстанції  Рахманкулова І. П.
		Апеляційне провадження № 22-ц/4823/971/23
		 
		Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої-судді: Шарапової О.Л. 
		суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
		секретар: Шапко В.М.
		Сторони:
		позивач: ОСОБА_1 ,
		відповідач: Чернігівська міська рада.
		Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 .
		Оскаржується рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2023 року, суддя Рахманкулова І.П., повний текст складено 09 травня 2023 року.
		 В С Т А Н О В И В:
		У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради, в якому просить визнати його таким, що має право право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 305 від 19.11.1990 його батько ОСОБА_2 отримав ордер № 1718 на житлове приміщення, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка надавалася для проживання його з другою дружиною  ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 (друга дружина батька) знялася з реєстрації за вказаною адресою і єдиним зареєстрованим у квартирі залишився ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином квартира залишилась без наймача та зареєстрованих в ній осіб. З початку 2017 року він після розірвання шлюбу зі своєю дружиною почав проживати разом з батьком у вказаній квартирі. 01 грудня 2020 року він знявся з попереднього місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 та до смерті батька проживав разом з ним у його квартирі, де проживає і на даний час. Після смерті ОСОБА_2 він не втратив інтерес до квартири, в якій проживав разом із батьком до його смерті, має намір користуватися нею, іншого житла у власності немає. Крім того, користування спірною квартирою не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки квартира від самого початку надавалася для постійного проживання ОСОБА_2 і подальший зв`язок з якою позивач, як член сім`ї наймача - не втратив.
		Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
		Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. 
		Особа, яка подала апеляційну скаргу посилається на те, що після смерті батька він не втратив інтерес до квартири, має намір нею користуватися, іншого житла у власності не має. При цьому користування спірною квартирою не порушує прав та інтересів інших осіб, оскільки вказана квартира від самого початку надавалась для постійного проживання батька і подальший зв`язок з якою позивач, як член сім`ї наймача, не втратив.
		Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення саме по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.
		Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що вселився у 2017 році до батька на законних підставах. Ця квартира є його єдиним житлом, він несе витрати по її утриманню, там знаходяться його особисті речі.
		Чернігівська міська рада у своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова  без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
		Встановлено, що 01 лютого 1991 року видано ордер на житлове приміщення № 1718 на батька позивача  ОСОБА_2 , відповідно до якого він отримав право на користування житловим приміщенням, а саме однокімнатною квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , на сім`ю із двох осіб: ОСОБА_2 та його дружину  ОСОБА_3 (а.с. 12).
		З інформації Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 29 березня 2023 року вбачається, що місце проживання позивача ОСОБА_1 було зареєстровано з 01.12.1998 по 01.12.2020 по АДРЕСА_2 (а.с. 83).
		Згідно інформації з поквартирної картки у спірній квартирі були зареєстровані дві особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (наймач) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дружина наймача) (а.с. 13).
		26 липня 2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 14).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 16), поховання здійснив ОСОБА_4 (брат позивача) (а.с. 32, 33, 34, 35).
		Згідно акту від 02.02.2023, складеного зі слів сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та посвідченого майстром КП «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 проживав разом та вів спільне господарство з ОСОБА_2 на день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 31).
		За змістом ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Відповідно до частини 2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача (власника), їх діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім`ї має також і особа, яка перестала бути членом сім`ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні. Членом сім`ї наймача може бути визнано особу, яка постійно проживає з наймачем та веде з ним спільне господарство.
		За змістом ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера на жиле приміщеннях між наймодавцем, житлово-експлуатаційною організацією і наймачем -громадянином, на ім`я якого видано ордер.
		Відповідно до ст.107 ЖК України наймач жилого приміщення за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму.
		У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що позивач з початку 2017 року вселився в установленому законом порядку в розумінні частини другої 64 ЖК України та на відповідній правовій підставі постійно проживав у спірній квартирі разом з наймачем, крім того до грудня 2020 року позивач зберігав за собою право користування іншим житловим приміщенням.
		Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Позивач вселився до спірної квартири зі згоди свого батька; позивач іншого житла не має; спірна квартира є єдиним місцем проживання позивача; позивач сплачує комунальні послуги.
		З урахуванням зазначеного, апеляційний суд приходить до висновку, що при позбавленні позивача права користування спірною квартирою бути мати місце непропорційне втручання держави у право особи на житло. 
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, 
		 П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 травня 2023 року  скасувати.
		Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити.
		Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_3 . 
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови.
		Повний текст постанови складений 07 листопада 2023 року.
		 
		 
		 
		Головуюча: Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...