Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 675/327/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про заміну невідбутої частини покарання більш м’яким.
Надіслано для оприлюднення: 07.11.2023. Зареєстровано: 08.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2023.
Дата набрання законної сили: 20.12.2023
Номер судового провадження: 1-в/675/54/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 675/327/23 
		Провадження № 1-в/675/54/2023 
		 
		У Х В А Л А
		"03" листопада 2023 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , прокурора  ОСОБА_5 , представника установи  ОСОБА_6 , засудженого  ОСОБА_7 , захисника  адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк, 
		в с т а н о в и в :
		Засуджений ОСОБА_7 , який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», звернувся до суду з клопотанням, у якому просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст.ст. 82, 87 КК України та зарахувати відбутий ним строк до покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк.
		У поданих до суду доповненнях до його клопотання ОСОБА_7 вказує, що подальше його тримання під вартою вважає таким, що порушує вимоги ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Як на підставу для задоволення свого клопотання засуджений посилається на прийняте Європейським судом з прав людини рішення у справі «Петухов проти України (№ 2)», яким констатовано порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо відсутності в Україні реальної перспективи звільнення осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.
		ОСОБА_7 зазначає, що рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України (№ 2)» є джерелом права в Україні, у ієрархії нормативно-правових актів знаходиться вище всіх за юридичною силою. Тому, не дивлячись на те, що КК України передбачає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, його застосування суперечить нормам акту вищої юридичної сили - рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Петухов проти України (№ 2)».
		Таким чином, на підставі ст. 74 ч. 3 КК України покарання засудженому має бути пом`якшене через невідповідність новій нормі чинного законодавства.
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 клопотання підтримали та просили його задовольнити. 
		Прокурор ОСОБА_5 , а також представник установи ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на його безпідставність.
		Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, представника установи, з`ясувавши думку прокурора, вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
		За змістом ч.ч. 1, 5ст. 82 КК Україниіз змінами, внесеними згідно ізЗаконом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений за вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року за ст.ст. 142 ч. 3, 93 п.п. «а, з, і», 215-3 ч. 3, 140 ч. 2, 141 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року), ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 5 КК України, ст.ст. 42, 42 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		Ухвалою Верховного Суду України від 25 січня 2005 року вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 14 червня 2016 року зараховано в строк попереднього ув`язнення ОСОБА_7 затримання та тримання під вартою як запобіжний захід з 20 жовтня 2001 року по 25 січня 2005 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі
		У відповідності до положень ч.ч. 3, 12, 13ст. 154 КВК Українистосовно засудженого, щодо якого відповідно дост.ст. 81,82Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.
		Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
		Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
		Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м`яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м`якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
		Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м`яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м`якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
		Наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого».
		Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до статей81,82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
		Необхідною умовою застосування положеньстатті 82 КК Україниє те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов`язків.
		Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», судам, зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
		При цьому висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
		Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» характеристики на ОСОБА_7 , із 31 жовтня 2001 року засуджений утримувався у Державній установі «Херсонський слідчий ізолятор», Державній установі «Київський слідчий ізолятор», Державній установі «Івано-Франківський слідчий ізолятор», Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор», де випадків порушення вимог встановленого режиму утримання не допускав, не заохочувався, характеризувався посередньо.
		Із 16 лютого 2023 року по даний час відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», де випадків порушення вимог режиму утримання не допускав, один раз заохочувався, характеризується посередньо.
		Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику в свою адресу. Дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення із персоналом установи. Має охайний зовнішній вигляд. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. Приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження». Підтримує зв`язки з рідними шляхом листування, телефонних розмов, отримання посилок, передач. Відповідно до даних підсистеми «Касандра» визначено середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення.
		26 січня 2017 року комісією установи переведений із приміщень камерного типу, в яких тримаються дві особи, в багатомісні камери приміщень камерного типу колонії максимального рівня безпеки згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 151-1 КВК України.
		23 березня 2023 року комісією установи відмовлено в переведенні в звичайні жилі приміщення колонії максимального рівня безпеки згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 151-1 КВК України.
		23 березня 2023 року комісією Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відмовлено в направленні матеріалів до суду щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України щодо ОСОБА_7 , як такому, що не став на шлях виправлення (протокол № 6 від 23 березня 2023 року).
		На профілактичних обліках в установі не перебуває.
		Також зі змісту витягу з протоколу № 14 від 20 липня 2023 року вбачається, що комісією установи, в якій відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 , вказано, що засуджений не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання на підставіст. 82 КК України.
		Наявна в матеріалах кримінального провадження характеристика та інші матеріали на засудженого ОСОБА_7 сумнівів у достовірності занесених у них даних у суду не викликають.
		У матеріалах провадження наявний висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 52.
		Також засудженим особисто складено індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.
		Судом також враховується наявна в матеріалах справи характеристика-клопотання Релігійної організації «Релігійна громада церкви християн віри євангельської «Скинія» від 07 липня 2023 року № 20, відповідно до якої ОСОБА_7 охарактеризованого як такого, що демонструє ознаки щирого каяття за скоєні ним злочини та прагнення до нового життя. Вказано, що засуджений не становить загрози для суспільства.
		Судом установлено, що на момент розгляду клопотання ОСОБА_7 формально набув право на застосування до ньогост. 82 КК України.
		Водночас призначення більш м`якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченоїст. 50 КК України- виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Головною передумовою для застосування до особи більш м`якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
		Судом установлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції у виправленні, оскільки він стягнень не має, отримав подяку за виконання покладених обов`язків та додержання правил поведінки в установі, однак вищевказані обставини на час розгляду клопотання останнього не доводять, що він став на шлях виправлення та невідбута частина призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена строковим покаранням.
		Також матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_7 в установі виконання покарань.
		Згідно з ст. 6 КВК Українивиправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
		Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов`язковим, а залежить від наявності переконання суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
		На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
		Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого. За період відбування покарання ОСОБА_7 мав лише одне заохочення, а підтримання соціально-корисних зв`язків з родиною та релігійні переконання не є підставою для застосування щодо засудженого пільги - заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
		Отже, строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченоїст. 50 КК України.
		Що стосується посилань ОСОБА_7 на приписи ст. 74 ч. 3 КК України, як на підставу для пом`якшення його покарання, суд зазначає наступне.
		Статтею 74 КК України врегульовано підстави для звільнення особи від покарання чи його пом`якшення.
		Частиною 3 статті 74 КК України врегульовано порядок пом`якшення призначеного покарання, згідно із яким призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону.
		Тобто для застосування вказаної норми має бути обов`язкова умова - прийняття нового закону, яким змінено із пом`якшенням санкцію статті, що передбачає кримінальну відповідальність.
		Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Згідно з ч. 3 ст. 3 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
		Частиною 1 статті 64 КК України передбачено, що довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
		Застосування зазначеного покарання не суперечить ні Конституції України, ні міжнародним нормам, застосування яких передбачено також і в багатьох інших Договірних країнах Європейського союзу.
		Тому посилання засудженого ОСОБА_7 на те, що рішення ЄСПЛ щодо розгляду заяв засуджених до довічного позбавлення волі в Україні автоматично встановлює можливість застосування до нього інституту пом`якшення покарання, не відповідає закону.
		Крім того, суд зазначає, що рішенням у справі «Пєтухов проти України (№ 2)», а також і в інших рішеннях ЄСПЛ констатував порушення Україною ст. 3 Конвенції з основоположних прав та свобод відносно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що полягає у відсутності у довічно ув`язнених осіб реальної перспективи звільнення та можливості перегляду довічного ув`язнення.
		Проте цим рішенням зобов`язано вжити заходів загального характеру щодо усунення порушень прав довічно засуджених осіб, що означає законодавче урегулювання встановлених ЄСПЛ порушень прав окремих осіб.
		Висновки щодо протиправності застосування покарання у виді довічного позбавлення волі, на які посилається засуджений у своєму клопотанні, у вказаних рішеннях відсутні. Його трактування згаданих рішень ЄСПЛ як рішень, що свідчить про неможливість та незаконність призначення такого виду покарання як довічне позбавлення волі, не відповідають дійсності.
		На виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» від 12 березня 2019 року з метою усунення цієї системної проблеми Міністерством юстиції розроблено та 18 жовтня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закони України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» та «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набрали чинності 06 листопада 2022 року.
		Таким чином, на даний час на законодавчому рівні передбачено право засуджених, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням та в подальшому на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
		Отже, підстави для застосування до засудженого ОСОБА_7 пом`якшення покарання відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України в даному випадку відсутні, оскільки санкція статей, за якою засуджено ОСОБА_7 до покарання у виді довічного позбавлення, не змінена.
		Також не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_7 на ст. 87 КК України, як на підставу для заміни йому покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням, оскільки ст. 87 КК України передбачено інститут помилування, який застосовується стосовно індивідуально визначеної особи Президентом України, а не судом.
		Таким чином, клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк до задоволення не підлягає у зв`язку з його передчасним поданням до суду.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк відмовити.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим  протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий:                             ОСОБА_1 
		Судді:                                 ОСОБА_3 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...