Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/7886/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2023. Зареєстровано: 08.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2023.
Дата набрання законної сили: 05.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/759/1119/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002391

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		ун. № 759/7886/23
		пр. № 1-кп/759/1119/23 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 листопада 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спеціального судового провадження (in absentia) за відсутності обвинуваченого, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42016000000002391 від 14.09.2016., відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Ст-Дерев`янковська, Каневського району, Краснодарського Краю, Російської Федерації, колишнього судді Феодосійського міського суду АР Крим, громадянина України, що має вищу освіту, останнє відоме місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції від 08.04.2014 № 1183-VІІ), сторони кримінального провадження: 
		прокурор - ОСОБА_4 ,
		захисник - адвокат ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_3 , будучи громадянином України, вчинив державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянин України ОСОБА_3 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України №1734-VI від 19.11.2009 займаючи посаду судді Феодосійського міського суду АР Крим безстроково, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянином України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Феодосийский городской суд», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Феодосії упродовж березня - грудня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 був призначений на посаду судді незаконно утвореного «Феодосійського городского суда», чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч.5 ст.9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянин України ОСОБА_3 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Феодосийского городского суда» по вул. Свердлова, буд.1 м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 28.04.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив рішення у справі №5-92/2014, 13.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалив рішення у справі №5-93/2014, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 , з наступних підстав. 
		Так, постановою від 11.08.2015 було оголошено розшук ОСОБА_3 , а на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 29.08.2016 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 .
		Обвинувачений ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр» № 117 від 13.06.2023, № 157 від 05.08.2023, № 198 від 03.10.2023, № 216 (7614) від 27.10.2023), Інформація про виклик ОСОБА_3 також була опублікована на сайті Святошинського районного суду м. Києва та Офісу Генерального прокурора. Так, жодних клопотань, заяв, скарг обвинувачений не подавав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 09.10.2023 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав отримати повідомлення про підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
		Захисник в судовому засіданні вказав, що обвинувачений був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, його прав, зокрема право на захист, не порушено. 
		Суд, розглянувши справу межах пред`явленого обвинувачення, вважає загальновідомими наступні обставини. 
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами.
		Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06.03.2014 Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 дія Постанови Верховної Ради АР Крим «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 зупинена, а рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 визнана неконституційною.
		11.03.2014 постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014  №296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2014 року № 3-рп/2014 визнана неконституційною.
		16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта федерації. 
		Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
		17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
		18.03.2014 року представниками розпущеної постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 року № 891-VII «Верховної Ради АР Крим» підписаний «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який 19.03.2014 рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014.
		21.03.2014 року прийнятий закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору».
		19.06.2014 прийнято закон РФ №154-ФЗ про створення судів РФ на територіях Республіки Крим та міста Севастополя. 
		Верховною Радою України 15.04.2014 року прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Крім того, суд, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення наступні докази, встановив наступне.
		Указом Президента України від 04.08.2003 року №802 ОСОБА_3 призначено на посаду судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим. 
		Вищезазначені докази підтверджують статус ОСОБА_3 станом на 2014 рік як судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим. 
		Як вбачається із листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2015р. №18-2153/15, ОСОБА_3 не звертався із заявою про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення. При цьому суд враховує, що ОСОБА_3 мав таку можливість, оскільки певна кількість суддів, в тому числі і Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим, подали відповідні заяви, які були реалізовані. 
		Згідно листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначено що Указами Президента Російської Федерації від 13.11.2014 року №719, від 19.12.2014 року №786 «Про призначення суддів федеральних судів» та від 02.01.2015 року №4 «Про призначення суддів федеральних судів, Про представників Президента Російської Федерації в кваліфікаційних колегіях суддів суб`єктів Російської Федерації і про затвердження складу президії Далекосхідного окружного військового суду» призначено ОСОБА_3 суддею Феодосійського міського суду.
		Постановою Верховної Ради України від 19.04.2016р. №1216-VIII ОСОБА_3 звільнено з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
		Обставини здійснення ОСОБА_3 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Феодосійського міського суду АР Крим відповідно до законів України упродовж 2014 - 2015 років як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Апеляційного суду Республіки Крим», підтверджуються дослідженими в судовому засіданні листом Департаменту контррозвідки СБ України від 14.06.2016 року №21218-22047 та протоколом огляду від 11-18 червня 2015 року. В протоколі огляду зазначено, що під час моніторингу офіційного сайту Російської Федерації https://sudact.ru на якому розміщені судові та нормативні акти Російської Федерації, встановлено, що перебуваючи на посаді судді незаконно створеного Феодосійського міського суду ОСОБА_3 ухвалив 1669 рішень від свого імені. Згідно інформації розміщеної на сайті дата винесення останнього судового рішення ОСОБА_3 на вказаній посаді 30.07.2020 року. Також, згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Російської Федерації, де розміщені судові та нормативні акти Російської Федерації - «Феодосийский городской суд» за посиланням https://feodosiya-krm.sudrf.ru  ОСОБА_3 ухвалив 2835 ріщень від свого імені. Дата надходження останньої справи, яку прийняв до свого розгляду ОСОБА_3 , вказана 31.03.2023 року, що свідчить про те, що ОСОБА_3 по теперішній час здійснює правосуддя в Феодосіївському міському суді АР Крим та протиправно приймає судові рішення. 
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Відповідно до особової картки Державної міграційної служби України ОСОБА_3 , 15.06.1962 року є громадянином України, що підтверджується виданим Феодосіївським МВ ГУМВС України в Криму паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , а також паспортом громадянина України для виїзду за кордон від 30.11.2006 року номер НОМЕР_2 . 
		Відповідно до протоколу огляду інтернет-видань від 08.04.2015, оглянуто Федеральний Конституційний Закон РФ №6-ФКЗ від 21.03.2014 «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», ч.5 ст.9 якого передбачено, що до створення не територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя судів Російської Федерації, правосуддя від імені Російської Федерації на вказаних територіях здійснюють суди, які діяли на момент прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів. Особи, які займають посади суддів цих судів, продовжують здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності на вказаних територіях судів Російської Федерації за умови наявності у них громадянства Російської Федерації.
		Згідно Федерального Закону Російської Федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и гopoда федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», рішення про день початку діяльності судів приймає Пленум Верховного Суду Російської Федерації. Постановою Пленуму Верховного Суду Російської Федерації № 21 від 23.12.2014 «Про день початку діяльності федеральних судів на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», датою початку діяльності суддів вважається 26 грудня 2014 року.
		Вищезазначені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
		Отже, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_3 продовжував здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності суддів РФ, в подальшому скористалась переважним правом на заміщення посади судді в утвореному Феодосійському міському суді (призначений 13.11.2014 року), фактично отримав громадянство РФ, як необхідну умову для зайняття такої посади. 
		Враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ОСОБА_3 по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Фактичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену ОСОБА_3 у межах даного провадження підозру у вчиненні кримінального правопорушення, не допускається і його вихід з громадянства України. 
		Суд дійшов висновку про те, що громадянин України ОСОБА_3 діяв свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, з 21.03.2014 не склав своїх повноважень як суддя Феодосіївського міського суду АР Крим та продовжив здійснювати правосуддя, керуючись при цьому законодавством іноземної держави. В подальшому ОСОБА_3 призначений на посаду судді Феодосіївського міського суду Республіки Крим Російської Федерації,  де також продовжив здійснювати  правосуддя від імені РФ. 
		Досліджені в судовому засіданні витяги з ЄРДР щодо кримінального провадження №42016000000002391, постанови про виділення матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності, постанови про призначення групи слідчих, прокурорів, доручення, клопотання та постанова про продовження строку, постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування, повідомлення про підозру, повідомлення про початок досудового розслідування, копію заяви про кримінальне правопорушення від Народного депутата України ОСОБА_6 , копію листа Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, клопотання про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні № 42014000000001732, суд бере до уваги на підтвердження допустимості доказів, зібраних у межах даного кримінального провадження.
		Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дії ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014), як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, наслідки вчиненого. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено. 
		На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), оскільки саме таке покарання, на думку суду є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. 
		Питання речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року) і призначити йому покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання обвинуваченому  ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Речові докази - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...