Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/28079/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої внаслідок ДТП.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2023.
Дата набрання законної сили: 26.10.2023
Номер судового провадження: 14-133цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		 
		                                                                      
		У Х В А Л А                                                               
		 
		26 жовтня 2023 року                                                                             
		м. Київ
		 
		Справа № 759/28079/21
		 
		Провадження № 14-133цс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		 
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., 
		Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В.,
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
		за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «ОРАНТА» на рішення Святошинського районного суду 
		міста Києва від 24 листопада 2022 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В., та касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у складі колегії суддів Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
		 
		 
		 
		УСТАНОВИЛА:
		У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (далі - ПАТ «НАСК «ОРАНТА»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
		Позовну заяву мотивовано тим, що 21 листопада 2020 року приблизно 
		о 06:10 ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , розпочав рух від АЗС «Shell», яка розташована на перетині вулиць Мельниченка - Кільцева дорога в м. Києві, та скерував авто на зустрічну смугу Кільцевої дороги. В цей час по Кільцевій дорозі зі сторони 
		вул. Жмеринської в напрямку вул. Мельниченка в м. Києві по другій смузі для руху зі швидкістю приблизно 60 км/год наближався до зазначеної АЗС автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Після цього, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, відволікся від керування, не впевнився в безпеці дорожнього руху, порушуючи Правила дорожнього руху, продовжуючи рухатись назустріч транспортному потоку, скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням 
		ОСОБА_3 .
		Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Крім того, автомобілю «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить їй на праві власності, завдано численних пошкоджень.
		Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року в справі № 759/2055/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України.
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА», ліміт відповідальності за майнову шкоду складав 130 000 грн.
		ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування.
		05 серпня 2021 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» частково відшкодувало їй майнову шкоду в розмірі 120 000 грн.
		Розмір матеріального збитку, завданого її автомобілю «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 21 листопада 2020 року, складає 394 669,60 грн, за вирахуванням частково відшкодованої страховиком майнової шкоди в сумі 120 000 грн, розмір спричинених їй збитків складає 274 669,60 грн.
		Вважала, що з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» підлягає стягненню майнова шкода в межах ліміту відповідальності в розмірі 10 000 грн, а решта майнової шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_2 .
		Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:
		- стягнутиз ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на свою користь 10 000 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
		- стягнути з ОСОБА_2  на свою користь264 669,60 грн майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 
		2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 10 000 грн матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 264 669,60 грн матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем заявлено вимоги до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в межах ліміту відповідальності страховика, а тому вони підлягають задоволенню.
		Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 08 листопада 2021 року № 12943/21-54 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 21 листопада 2020 року, складає 394 669,60 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою становить: 394 669,60 грн - 130 000 грн = 264 669,60 грн, тому суд вважав, що з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 264 669,60 грн як різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
		Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва 
		від 09 січня 2023 року стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь 
		ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 582,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 417,60 грн.
		Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» залишено без задоволення, 
		а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 листопада 
		2022 року залишено без змін.
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки узгоджена потерпілою та страховиком сума відшкодування є меншою від оціненої майнової шкоди, ОСОБА_1 не позбавлена права на реальне відшкодування заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди збитків, а обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь позивача суми 10 000 грн, як різниці між лімітом відповідальності страховика та розміром виплаченого раніше відшкодування.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 
		2022 року в апеляційному порядку переглядалося лише в частині позовних вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та апеляційним судом не переглядалось.
		Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 квітня 
		2023 року стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500 грн.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, апеляційний суд врахував складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій їх реальності.
		У касаційній скарзі, поданій 17 квітня 2023 року до Верховного Суду,ПАТ «НАСК «ОРАНТА», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду в частині задоволених вимог до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
		Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 листопада 
		2022 року в частині вимог до ОСОБА_2 в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа в цій частині касаційним судом не переглядається.
		Касаційну скаргу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» мотивовано тим, що апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові 
		від 16 жовтня 2019 року у справі № 320/9174/15-ц.
		Вважає, що факт перерахування страховиком на користь потерпілої особи страхового відшкодування в розмірі, погодженому між ними, свідчить про виконання страховиком у повному обсязі свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування.
		У касаційній скарзі, поданій 26 травня 2023 року до Верховного Суду,
		 ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 мотивовано тим, що апеляційний суд помилково оцінив у 500 грн витрачений адвокатом час (6 год) на аналіз змісту апеляційної скарги, підготовку відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні.
		Вважає доводи ПАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо зменшення витрат на правничу допомогу необґрунтованими та наголошує, що погоджений між нею та адвокатом гонорар у розмірі 16 000 грн є фіксованим і не підлягає зміні.
		У червні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних ПАТ «НАСК «ОРАНТА» судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
		Відзив мотивований тим, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» помилково підміняє узгодження страхового відшкодування за страховим випадком з положеннями договору страхування та страхового полісу, в яких ліміт відповідальності страховика визначений у розмірі 130 000 грн. Вважає, що постанови Верховного Суду, на які посилається ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
		У червні 2023 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної 
		ОСОБА_1 додаткової постанови апеляційного суду, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
		Відзив мотивований тим, що у в разі встановлення в договорі фіксованого розміру гонорару інша сторона може заперечувати проти цих витрат, посилаючись на неспівмірність суми гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
		Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/28079/21. 
		В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження за касаційного скаргою ПАТ «НАСК «ОРАНТА» вказано, що підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 333/2096/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2023 року про відкриття касаційного провадження за касаційного скаргою ОСОБА_1 вказано, що підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця вказує те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 та постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, від 04 грудня 2018 року у справі № 911/3386/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18 
		(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 05 липня 2022 року призначив справу до розгляду, а ухвалою від 09 серпня 2023 року передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 04 вересня 2023 року повернув справу № 759/28079/21 на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на частину четверту статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу шляхом конкретизації / уточненнявисновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 
		2018 року у справі № 755/18006/15-ц, та аналогічних висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, 
		від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц, від 14 грудня 2021 року 
		у справі № 147/66/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, 
		від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20.
		Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався такими міркуваннями.
		Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		За вимогами статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 
		(далі - Закон № 1961-IV) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що в разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
		Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).
		Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
		Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).
		Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).
		Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, ? МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
		Разом з тим згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
		Колегія суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що у цій справі вартість матеріального збитку, завданого власнику ( ОСОБА_1 ) автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер  НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 
		21 листопада 2020 року з вини ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер  НОМЕР_1 , складає 
		394 669,60 грн.
		Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Mercedes-Benz Vito», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА», договором з яким визначено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в сумі 130 000 грн, франшиза 0 грн.
		ОСОБА_1 узгодила з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» розмір страхового відшкодування в сумі 120 000 грн, після чого страховик виплатив їй узгоджену суму. Тобто ОСОБА_1 погодилася з розміром страхового відшкодування та з правовими наслідками такого узгодження.
		Суди попередніх інстанцій, незважаючи на узгодження потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування та виплату цієї суми страховиком, з посиланням на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 320/9174/15-ц, стягнули зі страховика страхове відшкодування в сумі 10 000 грн як різницю між визначеним страховим полісом лімітом відповідальності страховика 
		(130 000 грн) та виплаченою страховиком узгодженою сумою (120 000 грн).
		На думку колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у справі, що переглядається, виникла необхідність у вирішенні такого правового питання: 
		- до яких юридичних наслідків для потерпілого, страховика та особи, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,призводить узгодження між потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування і виплата страховиком узгодженої суми?
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Аналогічні висновки зроблені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження 
		№ 14-386цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 27 березня 2019 року у справі 
		№ 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), від 14 червня 
		2023 року у справі № 125/1216/20 (провадження № 14-25цс23).
		Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові 
		від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, та аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду не містять відповіді на вказане правове питання, оскільки не враховують можливості узгодження потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування відповідно до пункту 36.2 
		статті 36 Закону № 1961-IV.
		За таких обставин колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити 
		від висновку Великої Палати Верховного Суду шляхом його конкретизації / уточнення, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, та аналогічних висновків Великої Палати Верховного Суду, сформулювавши правову позицію, яка складається із сукупності таких тверджень:
		а) у разі визнання випадку страховим, страхова виплата не може перевищувати встановлений у договорі ліміт відповідальності страховика (страхову суму);
		б) особа, відповідальність якої застрахована, при настанні страхового випадку відшкодовує завдану шкоду, розмір якої перевищує ліміт відповідальності страховика (страхову суму); 
		в) потерпілий вправі узгодити зі страховиком суму страхового відшкодування відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, однак після виплати узгодженої суми не може вимагати в судовому порядку стягнення зі страховика різниці між виплаченим узгодженим страховим відшкодуванням та розміром заподіяної шкоди (в межах ліміту відповідальності), визначеної на підставі проведеної в подальшому експертизи;
		г) узгодження суми страхового відшкодування між потерпілим та страховиком не може покладати додаткових обов`язків на особу, відповідальність якої застрахована.
		Вивчивши матеріали касаційної скарги, мотиви на підставі яких постановлено ухвалу Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 рокуроку, Велика Палата Верховного Суду вважає висновки про наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною четвертою статті 403 ЦПК України необґрунтованими та не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.
		04 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах», про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 17 317,46 грн.
		У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначала, що правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.
		Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження 
		№ 14-176цс18) дійшла висновку, що: «Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інститутустрахування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність» (пункти 72-74).
		Разом з тим, зазначена постанова не містить висновків щодо юридичних наслідків для потерпілого, страховика та особи, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, до яких призводить узгодження між потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування і виплата страховиком узгодженої суми, оскільки вказане питання не було предметом касаційного розгляду цієї справи. 
		У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду не досліджувала питання щодо узгодження потерпілим та страховиком суми страхового відшкодування відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IVта не формулювала висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, від якого просить відступити колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а тому відсутні підстави, передбачені частиною четвертою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
		Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Повернути на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                               І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                       Л. М. Лобойко
		                                    Ю. Л. Власов                                                          С. Ю. Мартєв
		                                    І. В. Григор`єва                                                      К. М. Пільков
		                                    М. І. Гриців                                                             О. Б. Прокопенко
		                                    Д. А. Гудима                                                           О. М. Ситнік
		                                    Ж. М. Єленіна                                                         О. С. Ткачук
		                                    І. В. Желєзний                                                        В. Ю. Уркевич
		                                    С. І. Кравченко                                                      Н. В. Шевцова
		                                    Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...