Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/2357/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.11.2023.
Дата набрання законної сили: 11.10.2023
Номер судового провадження: 14-11цс22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		11 жовтня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 523/2357/20
		Провадження № 14-11цс22
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ткачука О. С.,
		суддів: Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		розглянула у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , інтереси якої представляє законний представник ОСОБА_5 , до державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тріфонова Олександра Юрійовича про заміну сторони у виконавчому провадженні,
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як законного представника ОСОБА_4 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
		УСТАНОВИЛА:
		1. Короткий зміст заяви
		1.1. ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. 
		1.2. Заява мотивована тим, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року (який набрав законної сили) ОСОБА_6 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому смерть або заподіяло тяжке тілесне ушкодження.
		1.3. На виконання вказаного вироку видано два виконавчих листи у справі № 23/10257/15к від 16 вересня 2015 року на загальну суму 106 582,56 грн.
		1.4. 25 березня 2016 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі - Суворовський ВДВС) винесені дві постанови про відкриття виконавчого провадження по стягнення грошових коштів з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 .
		1.5. 23 червня 2016 року державним виконавцем Суворовського ВДВС винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень зі стягнення грошових коштів, у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_6 .
		1.6. Про смерть боржника ОСОБА_6 ОСОБА_1 дізналась лише 26 липня 2017 року, коли її представником були отримані вказані постанови Суворовського ВДВС про закінчення виконавчого провадження.
		1.7. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , спадкоємці подали заяву про прийняття спадщини.
		1.8. Відповідно до спадкової справи № 6/2016 спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його мати - ОСОБА_2 , його донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє її матір - ОСОБА_5 , та його батько - ОСОБА_3 .
		1.9. До моменту смерті померлим ОСОБА_6 не здійснено жодного платежу на користь  ОСОБА_1 для належного виконання вироку суду. 
		1.10. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд замінити боржника - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє її законний представник - ОСОБА_5 , у виконавчому провадженні з виконання вироку Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/10257/15к.
		2. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		2.1. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.
		2.2. Замінено боржника - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на його правонаступників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_5 , у виконавчому провадженні з виконання вироку Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/10257/15к щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 36 582,56 грн та 70 000,00 грн відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно.
		2.3. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що правовідносини у цій справі допускають правонаступництво, а в зв`язку з тим, що наявні спадкоємці померлого боржника ОСОБА_6 , щодо якого існує невиконане судове рішення щодо виплати відшкодування матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 106 582,56 грн, є законні підстави для здійснення заміни боржника ОСОБА_6 на його правонаступників. 
		3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		3.1.У квітні 2021 року        ОСОБА_2 ,      ОСОБА_3 ,      ОСОБА_5 як законний представник        ОСОБА_4 , звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
		3.2.Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили факту пред`явлення вимоги кредитора до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), не врахували документів, якими підтверджується факт пропуску строку пред`явлення такої вимоги, висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц.
		3.3.У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що вказані рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права.
		3.4.Відзив мотивований тим, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні поштові повідомлення про отримання ОСОБА_1 виконавчих листів.        ОСОБА_1 не отримувала від державного виконавця постанови про закриття виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент винесення постанов), жодних заяв про відновлення виконавчого провадження не складала та не подавала, що підтверджує те, що вона не знала і не могла знати про смерть боржника ОСОБА_6 та про відкриття спадщини.
		3.5.Крім того, державний виконавець у разі, коли вибуття сторони виконавчого провадження відбулося внаслідок смерті особи, виносить постанову про зупинення виконавчого провадження та звертається до суду із заявою про заміну сторони. До такої заяви додаються копії свідоцтва про смерть особи, заяви спадкоємців, та інші документи, які є у виконавчому провадженні. Однак, державний виконавець Суворовського ВДВС закрив, а потім поновив виконавче провадження. Неналежне виконання своїх обов`язків державним виконавцем не повинно порушувати законні права ОСОБА_1 на отримання відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої їй внаслідок кримінального правопорушення.
		3.6.Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як у відкритому виконавчому провадженні, так і за відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-2017Ісв18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18). 
		4. Рух справи в суді касаційної інстанції
		4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2021 року відкрите касаційне провадження у справі.
		4.2. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частини четверту та п`яту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якими передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати, чи дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		4.3. Колегія вказувала, що при вирішенні цієї справи виникли питання стосовно застосування положень статей 1281, 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду, а саме: 1) чи можливе процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника? 2) чи застосовуються положення статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду? 3) який порядок застосування статті 1282 ЦК України щодо визначення меж відповідальності спадкоємців та порядку задоволення вимог стягувача на стадії примусового виконання рішення суду?
		4.4. Аналізуючи судову практику, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що існує різне тлумачення та застосування зазначених норм права. А тому існує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у справах про заміну сторони виконавчого провадження у разі смерті боржника та застосування при цьому положень статей 1281 та 1282 ЦК України, а також вирішення питання можливості такої заміни з урахуванням змін до законодавства про виконавче провадження за Законом № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року, згідно з якими положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника викладене як імперативне (пункт 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
		4.5. Колегія суддів, посилаючись на приписи частини четвертої статті 403 ЦПК України, вважала за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду про необхідність наявності кількісного та якісного показників щодо вирішення спорів у подібних правовідносинах як умови можливості реалізації судом, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, його передбаченого частиною п`ятою статті 403 ЦПК України права передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, які були висловлені зокрема у таких ухвалах: від 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18 (провадження № 14-78цс21); від 09 червня 2021 року у справі № 335/11743/19 (провадження № 14-71цс21); від 30 червня 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 14-101цс21); від 07 липня 2021 року у справі № 393/126/20 (провадження № 14-120цс21); від 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 14-103цс21); від 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 14-88цс21); від 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17 (провадження № 14-132цс21). 
		4.6. Ухвалою від 02 лютого 2022 року Велика Палата Верховного Суду прийняла справу до свого провадження.
		5. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		5.1. Суди встановили, що вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2015 року у справі № 523/10257/15к стягнено з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 36 582,56 грн відшкодування майнової та 70 000 грн відшкодування моральної шкоди.
		5.2.ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_6 .
		5.3.У ОСОБА_6 на момент смерті залишалось невиконане зобов`язання щодо виплати відшкодування матеріальної та моральної шкоди в загальній сумі 106 582,56 грн, завданої внаслідок вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, що заподіяло ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження.
		5.4.Постановами державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області (на даний час - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) Тріфонова О. Ю. від 31 січня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58253204 щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 36 582,56 грн та виконавче провадження № 58107463 щодо стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 70 000 грн.
		5.5.Відповідно до спадкової справи № 6/2016 спадкоємцями померлого ОСОБА_6 є його мати - ОСОБА_2 , його донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якої діє її матір - ОСОБА_5 , та його батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		6. Щодо можливості процесуального правонаступництва у виконавчому провадженні у разі смерті боржника-фізичної особи
		6.1. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		6.2. Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання (частина п`ята статті 124 у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; стаття 129-1 у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року). Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частини друга та третя стаття 129-1 Основного Закону у редакції, що набрала чинності 30 вересня 2016 року).
		6.3. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 18 ЦПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Аналогічні положення були у частинах першій і другій статті 14 ЦПК України у редакції, що діяла до 14 грудня 2017 року включно.
		6.4. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII)). Близьке за змістом визначення виконавчого провадження було і у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що був чинним до 05 січня 2017 року (далі - Закон № 606-XIV).
		6.5. Отже, виконання судового рішення є заключним етапом цивільного процесу щодо захисту порушеного права чи законного інтересу особи, що звернулась до суду за захистом.
		6.6. Питання процесуального правонаступництва регламентовані частиною першою статті 55 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
		6.7. У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу (частина перша статті 37 ЦПК України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року включно).
		6.8. Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі статті 442 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року (статті 378 ЦПК України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року включно). Частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у редакції, чинній із 15 грудня 2017 року, визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. За змістом пункту 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.
		6.9. У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником (частина перша статті 378 ЦПК України у редакції, що була чинною на час смерті ОСОБА_6 ). За змістом абзацу другого частини другої статті 39 Закону № 606-XIV виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (смерть, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво).
		6.10. Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження. Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаними нормами права, виходячи з їх системного тлумачення, передбачено заміну сторони виконавчого провадження (у разі її смерті) правонаступником.
		6.11. У свою чергу відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		6.12. У спірних правовідносинах до складу спадщини входить, зокрема, обов`язок з відшкодування шкоди, що належав спадкодавцю ( ОСОБА_6 ) за життя. Цей обов`язок не припинився внаслідок смерті боржника та продовжує існувати. 
		6.13. Відтак процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника (фізичної особи) є цілком можливим.
		6.14. При вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункт 101)).
		6.15. У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17(пункти 78-79)).
		7. Щодо застосування положень статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду
		7.1. У статті 1281 ЦК України у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_6 , було передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		7.2. Оскільки зі смертю боржника його грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (пункти 57-62), від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (пункт 69.5), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 39), від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункти 99-100)).
		7.3. Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		7.4. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)).
		7.5. Невизначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109)).
		8. Щодо правонаступництва у виконавчому провадженні у разі смерті боржника - фізичної особи відповідно до вимог Закону № 606-XIV та Закону № 1404-VIII
		8.1. З матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи з виконання вироку суду про стягнення з ОСОБА_6 відшкодування майнової та моральної шкоди видані 16 вересня 2015 року.
		8.2. 09 листопада 2015 року вперше відкрито виконавчі провадження за вказаними виконавчими листами, однак 16 лютого 2016 року закінчені на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV у зв`язку із смертю боржника.
		8.3. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва (пункт 3 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV). 
		8.4. При цьому пунктом 1 частини першої статті 37 Закону N 606-XIV було передбачено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво.
		8.5. Спірні правовідносини у справі № 523/2357/20 допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників.
		8.6.Надалі державний виконавець знову не виконав вимоги закону: 25 березня 2016 року відкрив виконавче провадження, а 23 червня 2016 року - закінчив виконавче провадження з тих же підстав.
		8.7. Про смерть боржника ОСОБА_6 ОСОБА_1 дізналась лише 26 липня 2017 року, коли її представником були отримані постанови Суворовського ВДВС про закінчення виконавчого провадження від 23 червня 2016 року. Наприкінці грудня 2017 року, тобто у межах строку, визначеного статтею 1281 ЦК України у чинній на той час редакції, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про заміну боржника ОСОБА_6 на його правонаступників (спадкоємців). 
		8.8. Згідно з абзацом першим частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
		8.9. У пункті 5 частини першої статті 34 цього Закону визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.
		8.10. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
		8.11. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вважала, що з 05 жовтня 2016 року (з набранням чинності Законом № 1404-VIII) процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні у разі смерті боржника не допускається, а відповідне виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
		8.12. Однак таке буквальне розуміння норм Закону № 1404-VIII є помилковим. Як Закон N 606-XIV, так і Закон № 1404-VIII передбачають обов`язок державного виконавця зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, як у справі № 523/2357/20. Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закон № 1404-VIII; пункт 3 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва.
		9. Щодо відступу від висновків Верховного Суду про застосування положень статей 1281 та 1282 ЦК України на стадії примусового виконання рішення суду 
		9.1. Велика Палата Верховного Суду 03 листопада 2020 року розглянула справу № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) за заявою Южненської міської ради Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 916/617/17 за позовом Южненської міської ради Одеської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про стягнення 290 404,81 грн. 
		9.2. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 99 - 101 вказаної постанови повторила висновок про те, що «оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження 14-397цс19)). Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України та заміни сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 цього ж Кодексу у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника».
		9.3. Також у пункті 117 згаданої постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження, слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 ЦК України. 
		9.4. У пунктах 99-100, 111, 113-114, 117, 158 - 161 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду нагадала її попередній висновок про те, що кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника (зокрема і заяву про процесуальне правонаступництво чи про заміну сторони виконавчого провадження) лише у межах строків, встановлених статтею 1281 ЦК України. За таких обставин відповідно до положень статті 1281 ЦК України Южненська міськрада повинна пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (або ж з дня, коли вона дізналася про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину).
		9.5. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зроблено правовий висновок про те, що зі смертю боржника його зобов`язання включаються до складу спадщини і відповідно строки пред`явлення вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
		9.6. Підстав для відступу від наведених у цій постанові у справі № 916/617/17 висновків Великої Палати Верховного Суду немає, вони повністю узгоджуються між собою та із положеннями чинного законодавства України. 
		10. Щодо відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду про інтерпретацію поняття «виключна правова проблема» 
		10.1. В ухвалах від 4 жовтня 2018 року у справі № 405/4776/15-ц (провадження № 14-405цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 159/4851/15-ц (провадження № 14-195цс19), від 19 грудня 2019 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 14-671цс19), від 3 березня 2020 року у справі № 761/21898/16-ц (провадження № 14-5цс20), від 8 липня 2020 року у справі № 330/1629/18 (провадження № 14-101цс20), від 14 квітня 2021 року у справі № 757/50105/19 (провадження № 14-39цс21), 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18 (провадження № 14-78цс21); від 09 червня 2021 року у справі № 335/11743/19 (провадження № 14-71цс21); від 30 червня 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 14-101цс21); від 07 липня 2021 року у справі № 393/126/20 (провадження № 14-120цс21); від 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 14-103цс21); від 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 14-88цс21); від 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17 (провадження № 14-132цс21), від 21 вересня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75цс22), від 22 вересня 2022 року у справі № 210/2257/19 (провадження № 14-69цс22), від 16 лютого 2023 року у справі № 595/524/18 (провадження № 14-111цс22), від 15 червня 2023 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) та інших Велика Палата Верховного Суду сформулювала критерії визначення виключної правової проблеми у справі, яка може бути передана їй на розгляд згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України.
		10.2. У цих ухвалах Велика Палата Верховного Суду зазначала, що виключна правова проблема, як правило, має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		10.3. Кількісний критерій означає, що правова проблема здебільшого наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема.
		10.4. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини як: 1) відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект); 2) відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту прав та інтересів, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект), зокрема: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
		10.5. При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і трапляється здебільшого в невизначеній (значній) кількості справ, у разі якщо надана на нього судами відповідь піддається сумніву, або якщо існують різні позиції судів, і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією. Разом з тим, не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути отримана без використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
		10.6. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі, рішення в якій переглядаються, бажала відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо наявності у неї повноважень: надавати правову оцінку поставленій в ухвалі про передання справи проблемі на предмет її виключності чи обґрунтованості відповідної ухвали; визначати додаткові (порівняно із законодавчо встановленими) умови реалізації судом, який розглядає справу в касаційному порядку, прав такого суду щодо передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду; встановлювати для суду, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, критерії оцінки виключної правової проблеми (кількісні, якісні). 
		10.7. Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України єдиним суб`єктом, що уповноважений доходити висновку про наявність у справі виключної правової проблеми, є суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати. 
		10.8. Однак, такий висновок колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду суперечить частині шостій статті 404 ЦПК України, якою прямо передбачено право Великої Палати Верховного Суду при вирішенні питання про прийняття справи до свого розгляду перевіряти наявність відповідних підстав для такої передачі, зокрема, Велика Палата може дійти висновку про відсутність виключної правової проблеми у справі.
		10.9. Крім того, варто зауважити, що оскільки критерії виключності правової проблеми цивільне процесуальне законодавство не містить, Велика Палата Верховного Суду напрацювала та послідовно впродовж більше п`яти років застосовує кількісні та якісні критерії при вирішенні питання, чи містить справа, яка передається їй на розгляд, виключну правову проблему. 
		10.10. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає висновки колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо необхідності відступу від наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду помилковими та такими, що суперечать принципу правової визначеності, а тому підстав для відступу від вказаних висновків немає.
		11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		11.1. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		11.2. Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		12. Щодо розподілу судових витрат
		12.1. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		12.2. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як законного представника ОСОБА_4 без задоволення, а ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року - без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 як законного представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                    О. С. Ткачук
		Судді:                            О. О. Банасько                                  Г. Р. Крет
		Ю. Л. Власов                                    Л. М. Лобойко
		І. А. Воробйова                                 С. Ю. Мартєв
		І. В. Григор`єва                                 К. М. Пільков
		М. І. Гриців                                       О. М. Ситнік
		Д. А. Гудима                                     І. В. Ткач
		І. В. Желєзний                                  В. Ю. Уркевич
		Л. Ю. Кишакевич                              Є. А. Усенко
		С. І. Кравченко                                 Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...