Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/14272/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2023. Зареєстровано: 09.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 854/10265/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 листопада 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14272/23
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Коваля М.П.,
		суддів  Турецької І.О.,
		 Зуєвої Л.Є.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, прийняте у складі суду судді Танцюри К.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, в якому позивач просив суд:
		- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 05.02.2015 по 28.02.2018; 
		- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 05.02.2015 по 28.02.2018.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року адміністративний позов  ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а саме Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 12.02.2015 по 28.02.2018. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскільки на час спірних правовідносин та до відрядження до органів прокуратури позивач не обіймав штатних посад у Збройних Силах України та, як наслідок, йому щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою № 889, за попереднім місцем служби не виплачувалася, відсутні підстави для збереження такої винагороди та її виплати за час проходження військової служби в органах прокуратури на прокурорсько- слідчих посадах, тим більше за рахунок коштів передбачених на утримання органів прокуратури. Апелянт наголошує, що розмір щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889, Міністерством оборони України не визначався, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції. Окрім того, на думку апелянта, висновки Верховного Суду, сформовані у його постановах в справах №№ 520/21428/21, 640/19556/18, не є релевантними до спірних правовідносин.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Міністра оборони України від 05.02.2015 № 72 з позивачем, ОСОБА_1 , укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та відряджено до Генеральної прокуратури України для призначення на відповідні військові посади, передбачені Указом Президента України від 22.09.2014 № 737/2014 «Про Перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами».
		Наказом військового прокурора Південного регіону України від 11.02.2015 № 108к ОСОБА_1 з 12.02.2015 призначено заступником військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України.
		Наказом військового прокурора Південного регіону України від 15.05.2015 № 342к ОСОБА_1 призначено прокурором відділу представництва інтересів держави в оборонно-промисловому комплексі управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Військової прокуратури Південного регіону України.
		Наказом Міністра оборони України від 31.05.2020 № 233 ОСОБА_1 звільнено з військової служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та підпункту «г» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
		Наказом виконувача обов`язків військового прокурора Південного регіону України від 07.08.2020 № 751к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб військової прокуратури Південного регіону України, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України та знято з всіх видів забезпечення.
		11.09.2020 військова прокуратура Південного регіону України перейменована у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
		ОСОБА_1 звернувся до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону із зверненням від 09.05.2023 про нарахування та виплату щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, за період з 05.02.2015 по 28.02.2018, однак листом відповідача від 22.05.2023 відмовлено у виплаті вказаної винагороди.
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пп.2 пунктом 1 постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), тому позивач має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у спірний період.
		Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
		Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять військову службу відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
		Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання - відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.
		Відповідно до частини 1 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з частиною 2 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
		Згідно з частиною 8 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом.
		Відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
		Відповідно до частини 4 статті 83 Закону України "Про прокуратуру" на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
		Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - постанова № 889), зокрема пунктом 1, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду:
		1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року- у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення:
		5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
		Згідно з пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 640/19556/18 проаналізував зміст частини четвертої статті 27, частини четвертої статті 83 Закону № 1697-VII у взаємозв`язку з положеннями статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ та дійшов висновку, що військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом № 1697-VII, разом з тим вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
		Частиною восьмою статті 81 Закону № 1697-VII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, складається з посадового окладу та інших виплат, встановлених цим Законом. Тобто наведеною нормою визначено, що військовослужбовцям, які проходять службу в органах прокуратури виплачується саме грошове забезпечення.
		Разом з тим, відносини в контексті виплати грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах врегульовані цим же законом, а саме частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83Закону № 1697-VII.
		Тобто положення частини восьмої статті 81 Закону № 1697-VII підлягають застосуванню у сукупності із частиною четвертою статті 27 та частиною четвертої статті 83 цього Закону, які містять пряму відсилку до спеціального законодавства, що регулює виплату військовослужбовцям грошового забезпечення як складової гарантованого державою таким особам соціального захисту.
		Таким чином, у контексті спірних правовідносин у справі № 640/19556/18 Верховний Суд дійшов висновку, що визначення частиною восьмої статті 81 Закону № 1697-VII складу грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах на підставі цього Закону, тобто із визначенням посадового окладу відповідно до прокурорсько-слідчої посади, не звільняє відповідача від обов`язку здійснювати виплату складових грошового забезпечення, зокрема, надбавки за вислугу років, відповідно до положень законодавчих актів про військову службу.
		Системний аналіз вказаних приписів, дозволяє зробити висновок, що до дня початку роботи Спеціалізованої прокуратури у воєнній та оборонній сфері об`єднаних сил військовослужбовці Військової прокуратури об`єднаних сил у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» №1697-VII, при цьому, вони проходять військову службу особливого характеру відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для військовослужбовців. Тобто, на військовослужбовців військової прокуратури поширюється законодавчі акти про військову службу, які регулюють порядок призначення, проходження, звільнення з військової служби, у тому числі приписи постанови № 889
		Зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки пп.2 пунктом 1 постанови № 889 встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби), тому позивач має право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди у спірний період.
		Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року по справі №520/21428/21, та всупереч доводам апелянта, є релевантними до спірних правовідносин.
		Крім того, апеляційний суд наголошує, що за наявності у позивача права на отримання щомісячної додаткової винагороди, передбаченого чинним законодавством, не визначення розміру вказаної винагороди Міністерством оброни України свідчить про протиправну бездіяльність вказаного суб`єкта владних повноважень, проте не може бути перешкодою у реалізації військовослужбовцем своїх соціальних права, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині. 
		За наведеного правового регулювання, ураховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року по справі №520/21428/21, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року  залишити без задоволення. 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя: М. П. Коваль
		 
		Суддя: І. О. Турецька
		 
		Суддя: Л. Є. Зуєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...