Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/5506/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2023. Зареєстровано: 09.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: A/855/10940/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5506/22                                                     Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бабич А.М.,                                                                                   
		                                                                                                                                   Суддя-доповідач Кобаль М.І.   
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		31 жовтня 2023 року                                                                               м. Київ
		                  
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                                             Кобаля М.І.,
		суддів                                                      Костюк Л.О., Кузьменка В.В.
		при секретарі                                               Литвин С.В.
		за участю:
		представника відповідача:                    Железняк Ю.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП в Черкаській області) в якому просив (з урахуванням уточнення позовних вимог):
		- скасувати як протиправний наказ ГУ НП в Черкаській області від 30.08.2022 року №1653 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого ОСОБА_1 , як старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, за вчинення дисциплінарного проступку звільнено зі служби в Національній поліції;
		- скасувати як незаконний наказ ГУ НП в Черкаській області від 12.10.2022 року №274 о/с   «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції - старшого дільничного офіцера поліції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області - ОСОБА_1 , за п.6 ч.1 ст.77 Закону України   «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
		- зобов`язати ГУ НП в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області;
		- стягнути з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденного заробітку в сумі 1732,00 грн., в розмірі 51 960,00 грн., за період вимушеного прогулу, починаючи з 13.10.2022 по 13.11.2023 року;
		- допустити негайне виконання судового рішення в частині зобов`язання відповідача поновити позивача на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в місячному розмірі;
		- стягнути з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати включно з судовим збором та витратами на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.
		Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
		Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області:
		від 30.08.2022 №1653 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , як старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області за вчинення дисциплінарного проступку;
		від 12.10.2022 №274 о/с   «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 - старшого дільничного офіцера поліції Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області за п.6 ч.1 ст.77 Закону України   «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
		Поновлено ОСОБА_1 з 13.10.2022 на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області.
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Черкаській області середній заробіток за час вимушеного прогулу   в період з 13.10.2022 до 13.11.2022 у сумі 26 744,17 грн.
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове.
		Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, оскаржуване рішення в частині змінити та скасувати в частині, а в іншій частині залишити без змін, виходячи з наступного.
		Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Частиною 1   ст. 242 КАС України   передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції, дійшов наступних висновків.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в міліції, а починаючи з 07.11.2015 року в органах національної поліції на різних посадах. 
		21.07.2022 о 11:04 год., на спецлінію « 102», надійшло повідомлення ОСОБА_2 про вимагання капітаном поліції ОСОБА_1 коштів за непритягнення його до   відповідальності за зберігання наркотичних речовин (вх.№5242).
		Того ж дня, складено Комісією ГУ НП в Черкаській області складено Акт комісійного огляду службового автомобіля ЗАЗ 0947, під час якого виявлено зі сторони переднього пасажирського сидіння під гумовим килимком грошові кошти в сумі 1000 грн. двома купюрами номіналом 500 грн. (далі   Акт комісійного огляду авто). 
		Відповідно до рапорту від 21.07.2021 року №104/48-рп-2022, начальник УГІ ГУНП начальника ГУ НП в Черкаській області про отримання вказаного повідомлення на спецлінію « 102» та перевірки цих обставин працівниками УГІ ГУНП спільно з працівниками УПД ГУНП та Черкаського управління ДВБ НПУ, що проводили в цей день стан несення служби на блокпостах Черкаської області.
		У зв`язку з надходженням рапорту УГІ ГУНП №104/48-рп-2022 щодо вчинення окремими поліцейськими Золотоніського РВП ГУНП порушень, які мають ознаки дисциплінарного проступку, посадовою особою ГУ НП в Черкаській області винесено наказ від 21.07.2022 року №1334, яким призначено службове розслідування та сформовано дисциплінарну комісію. Вказаним наказом також відсторонено ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків з вилученням службового посвідчення, спеціального нагрудного знаку, табельної та автоматичної вогнепальної зброї з боєкомплектом до них.
		Відповідно до довідки від 27.07.2022 року, приймального відділення КПП «Золотоніської РБЛ» підтверджується звернення ОСОБА_1 до лікаря о 17.00год., та  перебування останнього на лікарняному, починаючи з 22.07.2022 до 07.10.2022 року.
		Строк проведення службового розслідування було продовжено наказом від 03.08.2022 року №1479 до 19.08.2022 року.
		За результатами  службового розслідування, 29.08.2022 року складено Висновок службового розслідування, проведеного у письмовому провадженні, затверджений 29.08.2022 начальником відповідача (далі   по тексту - Висновок).
		Так, у Висновку вказано, що службовим розслідуванням встановлені порушення у роботі працівників Золотоніського РВП, зокрема, щодо позивача (тільки ті, які мають відношення до предмету даного спору):
		1) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення:
		- 14.07.2022 капітан поліції ОСОБА_1 розглянув відносно ОСОБА_3 справу щодо порушення, передбаченого ч.1 ст.44 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі   КУпАП) та виніс постанову серії ГАБІ №330360, наклавши штраф. Порушуючи ч.2 ст.279 КУпАП та п.4 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої   наказом МВС України від 06.11.2015 №1376 (далі   по  тексту - Інструкція № 1376), не роз`яснив передбачені ч.1   ст.268 КУпАП   та ст.ст.55,   56,   59,   63 Конституції України   права, враховуючи відсутність підпису у відповідній графі постанови та його пояснення. Крім того, всупереч ч.ч.1, 5   ст.285 КУпАП   та п.15 розділу IV   Інструкції №1376   не вручив йому копію постанови. Службовим розслідуванням враховані пояснення ОСОБА_3 , що розгляд був формальним зі вказівкою проставити підписи у графах постанови, копію постанови не вручено та поштовим зв`язком не надіслано. Пояснення позивача про неуважність вказаного громадянина та відмову отримати постанову не враховано із-за відсутності відміток про відмову в отриманні постанови;
		2) під час реагування на виклик « 102» 21.07.2022 о 12год. 09хв. ОСОБА_3 (зареєстроване Золотоніським РВП 21.08.2022 за №5242) про те, що на блокпосту с.Благодатне капітан поліції ОСОБА_1 вимагав та отримав неправомірну вигоду в сумі 1000грн (2купюри номіналом 500грн) за не притягнення його до відповідальності за зберігання наркотичних засобів. Цього дня мобільна група УГІ спільно з поліцейськими Черкаського управління ДВБ НПУ на території обслуговування Золотоніського РВП проводила заходи щодо профілактики, виявлення та запобігання порушень поліцейським, належного виконання ними обов`язків. Після отриманого повідомлення мобільна група виїхала на зазначений блокпост, установила несення служби п`ятьма поліцейськими, виявила порушення позивачем п.4.11 розділу 4, абз.11 п.1.10 розділу 1, п.8.2 розділу 8, п.12.1 розділу 12 Інструкції по експлуатації транспортних засобів в ГУНП в Черкаській області, затвердженої наказом ГУНП 27.01.2016 №122 (далі - Інструкції №122), п.13 розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого   наказом МВС України від 07.09.2017 №757   (далі   Порядок №757): у службовому автомобілі, закріпленому за позивачем наказом Золотоніського РВП від 05.01.2022 №13, не оформлений дорожній лист перед виїздом транспортного засобу (далі   ТЗ), відсутні записи в Журналі виїзду та повернення ТЗ Золотоніського РВП, відсутні відмітки про час роботи автомобіля в дорожньому листі, не пройдений передрейсовий інструктаж, не здавалися ключі в чергову частину.
		Причиною цих порушень вказано неналежне виконання своїх обов`язків відповідальною особою за автотранспортну діяльність - заступником начальника Золотоніського РВП ОСОБА_4 , який не перевірив правильність ведення дорожньої документації.
		Також, враховано виявлення 21.07.2022 мобільною групою в службовому автомобілі позивача двох купюр номіналом 500 грн, серійні номери яких відповідали доданим наступного дня ОСОБА_3 на фото з його мобільного телефону, створені 21.07.2022 об 11год.40хв. та 41хв., аудіо-запису розмови з особою, голос якої схожий на позивача, близько 12год. 00 хв. У поясненнях позивач вказав про розмову зі вказаним громадянином щодо жителів м. Благодатне, які можуть бути причетні до незаконного зберігання наркотичних речовин та вирощування рослин конопель. Відсутність повідомлення на виклик « 102» відповідач кваліфікував порушенням позивачем вимог п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого   наказом МВС України від 08.02.2019 №100   (далі   Порядок №100), ч.2 ст.18, підп.2,3,5 ч.1   ст.23 Закону України «Про Національну поліцію». Поясненнями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено, що вони бачили з позивачем ОСОБА_3 на блокпосту в обідній час біля автомобіля та не бачили, чи сідали вони в салон цього автомобіля;
		У резолютивній частині Висновку констатовано вказані вище факти як дисциплінарні проступки та запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності, зокрема:
		- ОСОБА_1 у вигляді звільнення, за порушення п.п.4, 15 розділу IV   Інструкції №1376, ч.ч.1,5 ст.285, ч.2 ст.279 КУпАП, абз.11 п.1.10 розділу 1, п.4.11 розділу 4, п.8.2, п.12.1 розділу 12 Інструкції №122, п.13 розділу ІІІ Порядку №757, п.1,2 ч.1, ч.2 ст.18, п.п.3,5 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», п.6, ч.1 п.11 розділу ІІ Порядку №100, п.2,3,12 розділу IV Порядку №930, ч.1 ст.15   та п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про звернення громадян», п.4 розділу IV   Інструкції №650, п.4.3 розділу 4   Інструкції №1303/203, п.2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції Україні, абзаців 1,2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС Україні від 09.11.2016 №1179, п.2 розділу 2 посадової   інструкції   старшого дільничного офіцера поліції сектора превенції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, Присяги працівника поліції, затвердженої в ст.64   ЗУ «Про Національну поліцію України».
		30.08.2022 року, на підставі Висновку, ГУ НП в Черкаській області прийнято наказ №1653 щодо притягнення до відповідальності вказаних вище посадових осіб  та ОСОБА_1 за порушення, що відповідають резолютивній частині Висновку, у т.ч. пунктом 1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції (далі по тексту - оскаржуваний наказ №1653).
		12.10.2022 ГУ НП в Черкаській області прийнято наказ №274о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, починаючи з 13.10.2022, за п.6 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статут Національної поліції України ч.1 ст.77   ЗУ «Про Національну поліцію України» (далі по тексту - оскаржуваний наказ №274о/с).
		Позивач, вважаючи оскаржувані накази протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, за захистом своїх прав та законних інтересів. 
		Суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог дійшов висновку, що оскаржувані накази є протиправними, звільнення позивача відбулося незаконно, оскільки позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за факти порушень, недопущення яких є службовими повноваженнями,   персональна відповідальність за які покладена посадовими   інструкціями   інших посадових осіб за відсутності передбачення такої відповідальності та повноважень у його посадовій інструкції. 
		Також суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно не урахував, що причиною недоліків служби позивача стала неналежна організація роботи відділу та секторів відповідної сфери впливу, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний вид дисциплінарного стягнення не відповідає вказаним вище вимогам Дисциплінарного статуту щодо умов його обрання з урахуванням визначених обставин, безпідставність кваліфікації як дисциплінарні проступки саме позивача та, як наслідок, про протиправність рішень відповідача в частині щодо звільнення позивача з посади.
		Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру середньоденного заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача та скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 15   000, 00 грн.
		Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
		Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Спеціальним законом, який регулює правовідносини та правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулює   Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію»   (далі   по тексту - ЗУ № 580-VIII).
		Призначення на посаду поліцейського відповідно до ч.1   ст. 58 зазначеного Закону   здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.
		Основні обов`язки поліцейського вказані в   ст.18 ЗУ № 580-VIII, відповідно до яких, поліцейський зобов`язаний, зокрема:
		1) неухильно дотримуватися положень   Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
		4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
		5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
		6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
		Оскільки підставою звільнення позивача стала реалізація дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження регулюються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затверджені Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII   (далі   по  тексту - Дисциплінарний статут).
		Службова дисципліна - дотримання поліцейським   Конституції   і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (ч.1 ст.1 Дисциплінарного статуту).
		Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених   статтею 18   Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту зобов`язує поліцейського:
		1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
		2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;
		3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
		4)   безумовно виконувати накази керівників,   віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
		5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
		6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
		7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
		8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
		9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
		10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
		11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
		12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
		13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
		14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Дисциплінарним проступком згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна   винна   дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Тобто, безумовною умовою кваліфікації дій чи бездіяльності дисциплінарним проступком особи є встановлення факту її вини у встановленому законом порядку. Таким порядком для перевірки дотримання службової дисципліни та обов`язків поліцейського є передбачене в ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		У свою чергу, службове розслідування   згідно з ч.2 ст.14 Дисциплінарного статуту проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин   вчинення поліцейським дисциплінарного проступку,   встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості   дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення   причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Отже, вичерпний перелік безумовних завдань службового розслідування: оперативно з`ясувати всі обставини вчиненого; з`ясувати причини та умови їх виникнення; встановити винну особу; оцінити ступінь тяжкості вчиненого; установити розмір шкоди; підготувати пропозиції усунення причин, внаслідок яких виник дисциплінарний проступок.
		Службове розслідування відповідно до ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
		Звертаючись до встановленої законом організаційної процедури притягнення особи до дисциплінарної відповідальності суд урахував ч.1 ст.15 Дисциплінарного статуту, згідно з якою проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Отже, об`єктивність і повнота службового розслідування, забезпечення його мети з дотриманням при цьому принципу неупередженості та рівності належить саме до її обов`язків.
		Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807 (далі по тексту -   Порядок №893). Цим же наказом зареєстроване Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі по тексту - Положення №893).
		Згідно з п.4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити:
		- наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;
		- наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;
		- ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;
		- обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;
		- відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		- вид і розмір заподіяної шкоди;
		- причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
		Відповідно до п.2 розділу VI Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
		У частині 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту встановлено заборону включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.
		Також, згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування.
		У даній справі, вказані правові норми були порушені відповідачем, оскільки до складу дисциплінарної комісії введено головою комісії - начальника УГІ ГУНП Тетяну Бондаренко , рапорт якої від 21.07.2021 року №104/48-рп-2022 став підставою для прийняття рішення про призначення службового розслідування; а також членами цієї комісії - заступника начальника УПА ГУНП Кузнеця С.В. та заступника начальника відділу Черкаського управління ДВБ НП України підполковника поліції Олександра Короля , - які брали безпосередню участь у перевірці обставин виклику 21.07.2021 ОСОБА_3 про вимагання ОСОБА_1 коштів, що стало приводом службової перевірки та з`ясування якості роботи Золотоніського РВП, а отже не можуть вважатися безсторонніми та неупередженими.
		Як наслідок, переважна більшість членів комісії, які до службового розслідування брали участь у з`ясуванні порушень в роботі позивача, що стало приводом його призначення, не надавали письмові пояснення.
		Відповідно, наявні обґрунтовані сумніви в об`єктивності службового розслідування, що вимагається ч.2 ст.14, ч.6 ст.14 Дисциплінарного статуту.
		Як вірно зазначено судом першої інстанції, нести службу на посаді старшого дільничного офіцера поліції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_1 розпочав з 01.03.2021, на підставі наказу ГУ НП в Черкаській області від 26.02.2021 №91о/с внаслідок звільнення його з посади начальника сектору превенції Золотоніського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області. 
		Тобто, у період службової діяльності, з приводу якої виникли спірні правовідносини, його посадові обов`язки визначені посадовою   інструкцією   старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, затвердженою 01.01.2021 начальником вказаного відділу (Т. 2 а.с.55-60). 
		У зазначеній інструкції, персональна відповідальність позивача окремим розділом не виділена та обмежена пунктами щодо   персональної відповідальності за дотримання необхідних заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю та технікою, а також під час проведення спільних завдань і стрільб (п.32), за дотримання правил пожежної безпеки у службовому кабінеті (п.33). Відповідальність за факти, вказані у Висновку як його дисциплінарні проступки, а саме за неналежний розгляд звернень громадян, неналежний розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення, адміністративний нагляд за прикріпленою дільницею, ведення на ній службової документації, ведення транспортної документації для користування службовим автомобілем, у його посадовій   інструкції   не передбачена.
		Щодо подій, які сталися 21.07.2022, і були враховані у Висновку для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Так, станом на 21.07.2022, з якої виникли передумови службового розслідування, ОСОБА_1 , перебував у добовому наряді на блокпосту Дамба с. Благодатне на виконання наказу.
		З приводу вказаних у Висновку обставин щодо повідомлення 21.07.2022 ОСОБА_3 на лінію « 102» про вимагання ОСОБА_1 коштів,колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що розгляд такого повідомлення відповідачем відбувся у спосіб, що не передбачений законом.
		Так, вимагання неправомірної вигоди службовою особою входить у склад злочинів, відповідальність за які передбачена в ст.ст.364,   368,   369,   369-2 Кримінального кодексу України. Зважаючи на час повідомлення з часом стверджуваної ОСОБА_3 дії, перевірка такого повідомлення мала відбутися у спосіб розслідування в межах кримінального провадження.
		Відповідно до п.п.3, 5 ч.1   ст.23 ЗУ № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
		Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджено   наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 лютого 2019 року № 100, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194 (далі по тексту - Порядок №100).
		Згідно з п.2 розділу ІІ цього Порядку особу, яка заявляє або повідомляє про кримінальне правопорушення, уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції або інший поліцейський попереджає про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, передбачену статтею 383 Кримінального кодексу України.
		Всупереч вказаній нормі ОСОБА_3  повідомлено не було.
		У матеріалах службового розслідування зазначено, що про вимагання коштів у вказаного громадянина саме суми 3000 грн. позивачем за непритягнення до кримінальної відповідальності, згідно зі ст.309 КК України, стало відомо 20.07.2022 заступнику начальника ГУ НП в Черкаській області - Коваленку Сергію, про що останній повідомив рапортом від 20.07.2022 №11/Рп-47/04/20-2022, тобто, за день до вказаної події. При цьому, подання про вжиття заходів Черкаського управління Департаменту внутрішньої безпеки адресоване відповідачу 21.07.2022, а внесення відомостей у ЄРДР не відбулося ні на дату отримання рапорту, ні на дату повідомлення на спецлінію, ні після перевірки та службового розслідування.
		У свою чергу, очевидців події вимагання та отримання коштів ОСОБА_1 не було та стверджувалося виключно ОСОБА_3 .
		Протокол обшуку та вилучення коштів не складався.
		Огляд та вилучення, про які зазначено в акті, здійснені за відсутності свідків, у тому числі позивача. 
		Письмові пояснення посадових осіб, що здійснювали огляд авто та стверджуване вилучення знайдених в ньому коштів, не надавалися для службового розслідування.
		Відповідні кошти в гривнях не були долучені як засоби злочину у будь-якому з кримінальних проваджень. 
		Перевірка органу внутрішньої безпеки зазначеного повідомлення відбулася без участі слідчих та органів дізнання, за відсутності санкцій суду тощо.
		Усі вищевказані порушення не спростовано відповідачем, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
		Так, п. 7 розділу ІІ Порядку №100 зазначено, що поліцейський у разі самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про кримінальне правопорушення, невідкладно, але не пізніше 24 годин рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.
		За рішенням керівника органу (підрозділу) поліції або особи, яка виконує його обов`язки, відомості про виявлене кримінальне правопорушення уповноважена службова особа реєструє в ІТС ІПНП (журналі ЄО в разі тимчасової відсутності технічних можливостей унесення таких відомостей до ІТС ІПНП) та невідкладно, але не пізніше 24 годин реєстрації передаються:
		- до органу досудового розслідування для внесення відповідних відомостей до ЄРДР або передання цих відомостей до органів (підрозділів) поліції нижчого рівня та їх внесення до ЄРДР;
		- у міжрегіональних територіальних органах поліції та їх територіальних (відокремлених) підрозділах - до органів (підрозділів) поліції, на території обслуговування яких сталася така подія, для прийняття відповідних рішень та внесення до ЄРДР.
		Разом з тим, ГУ НП в Черкаській області не виконано вказаних законодавчих норм та безпідставно не враховано, що проводити огляд місця події, вилучати знаряддя і засоби вчинення правопорушення, речі і документи, що є безпосереднім предметом кримінального проступку, згідно з п.2 ч.2 ст.401   КПК   уповноважений лише дізнавач.
		Жодних заходів в порядку   КПК   для запобігання та викриття можливого злочину перевіркою отриманого повідомлення відносно позивача проведено не було, а тому документи загальної службової перевірки такого повідомлення безпідставно враховані для висновку службового розслідування, хоча не є належними, допустимими та достовірними доказами. Враховуючи, що й очевидців обставин розмови з позивачем ОСОБА_3 та перебування їх в службовому автомобілі не встановлено, оцінка таких обставин через призму дисциплінарного проступку, у т.ч. на предмет дотримання присяги та морально-етичних норм відповідачем виконана безпідставно та необґрунтовано.
		Висновком службового розслідування підтверджується, що вказані обставин зібрані та враховані виключно пояснення ОСОБА_3 з твердженням про вимагання та передачу відповідних коштів і пояснення позивача з посиланням на відмову від надання таких пояснень, без отримання пояснень осіб, які складали акт вилучення коштів і огляд автомобіля. 
		Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у висновку службового розслідування відсутні обґрунтування врахування тієї обставини, що пояснення ОСОБА_3 можуть носити не об`єктивний характер, у зв`язку з відомостями Витягу з ЄРДР 19.05.2022 (тобто, за 2 місяці до вказаного повідомлення на спецлінію « 102») за повідомленням позивача внесено запис про кримінальне провадження №12022255320000282 про виявлення позивачем на блокпосту с.Благодатне у вказаної особи згортку амфетаміну, складання протоколу про його затримання, закриття цього провадження органом дізнання та подальше винесення позивачем щодо вказаної особи 14.07.2022 (тобто, за тиждень до вказаного повідомлення) постанови про адміністративне правопорушення, підписаної ОСОБА_3 , щодо вилучених в нього наркотичних засобів, вага яких не надавала підстав для порушення кримінальної справи, що підтверджено висновком експертизи. Водночас будь-які інші події, які би давали привід позивачу для розмови зі вказаним громадянином з наміром за винагороду не притягувати його до кримінальної відповідальності за зберігання чи використання наркотичних засобів, не встановлені.
		Також, службовим розслідуванням не з`ясовано, чи повідомляв вказаний громадянин 21.07.2022   позивачу про факти вчинення особами злочинних дій у сфері обігу наркотичних речовин і прекурсорів. Тому твердження Висновку про незаконну бездіяльність в частині не повідомлення позивачем рапортом про отриману інформацію від громадянина про кримінальні порушення необґрунтоване.
		Оскільки, як зазначено в поясненнях працівників поліції, що несли службу з позивачем 21.07.2022, жоден не бачив факту перебування ОСОБА_3 в службовому автомобілі з позивачем, фактів вимагання та передачі коштів, безпосередньо грошей, і про вказані факти жодна інша особа, крім ОСОБА_3 не зазначила, а негласних чи слідчих гласних дій таких обставин не проведено, врахування відповідачем таких відомостей не підтверджено та містить ознаки упередженості службового розслідування, що обумовлене й наявністю в складі комісії зі службового розслідування у переважній більшості осіб, що проводили перевірку вказаного вище повідомлення ОСОБА_3 . 
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 в цій частині не доведено сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.
		Щодо стверджуваного відповідачем у Висновку неналежного розгляду ОСОБА_1 заяв про злочини та неповідомлення рапортом щодо ознак кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Згідно з п.6 розділу ІІ Порядку №100 поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
		Відповідно до ч.1 п.11 розділу ІІ Порядку №100 поліцейський органу (підрозділу) поліції, якому доручено розгляд заяви або повідомлення про іншу подію та прийняття відповідного рішення в межах   Закону України «Про звернення громадян»   або   Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі встановлення в матеріалах відомостей, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, невідкладно рапортом доповідає про це керівникові органу (підрозділу) поліції або особі, яка виконує його обов`язки.
		Згідно з п.п.2, 3 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.11.2017 № 930   (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2017 року за № 1493/31361) (далі   Порядок № 930), безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
		До розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських і до перевірки інформації про неналежне виконання покладених на них обов`язків відповідно до законодавства України можуть залучати представників громадськості.
		Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов`язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
		Відповідно до п.12 розділу ІV Порядку №930 за результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об`єктивного, всебічного та повного розгляду звернення.
		До звернень, які не потребують проведення перевірки, довідки не складаються.
		Відповідно до ч.1   ст.15 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян»   (далі   ЗУ № 393/96-ВР) органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Відповідно до ч.3   ст.62 ЗУ № 580-VIII   поліцейський під час виконання покладених на нього обов`язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику.
		Ніхто, крім безпосереднього і прямого керівника (за винятком випадків, прямо передбачених законом), не може надавати будь-які письмові чи усні вказівки, вимоги, доручення поліцейському або іншим способом втручатися в законну діяльність поліцейського, у тому числі діяльність, пов`язану з кримінальним провадженням або провадженням у справах про адміністративні правопорушення.
		Інформацією про штат Золотоніського РВП, затвердженого наказом Національної поліції України від 18.12.2022 №996, підтверджується, що у цьому відділі керівництво становлять наступні посади: начальник відділу, заступник начальника відділу поліції   начальника слідчого відділу, заступника начальника поліції з превентивної діяльності, заступник начальника відділу поліції. У його структурі наявний слідчий відділ. Позивач ніс службу на посаді старшого дільничного офіцера поліції у секторі превенції, керівний склад якого становлять начальник сектору та його заступник.
		Відповідно до пунктів 1-2 розділу ІV Порядку № 930 керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об`єктивного вирішення порушених авторами звернень питань. Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з`ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.
		Тобто, першочергово оцінюють звернення керівники поліції, а спілкування з авторами звернень для позивача не обов`язкове.
		Відповідач не обґрунтовано вказані норми, не врахував та під час службового розслідування не з`ясовував, чи були надано позивачу вказівки чи доручення прямого керівника та/або щодо безпосереднього розгляду заяв про злочини, неналежний розгляд яких констатовано у Висновку, як дисциплінарне порушення позивача. 
		У свою чергу, ОСОБА_1 повідомляв керівника Золотоніського РВП рапортами, копії яких долучені до матеріалів справи, про прийняте рішення та просив надати подальші вказівки щодо розгляду заяв.
		Безпідставно відповідач не урахував, що причиною неналежного розгляду заяв Золотоніським РВП стало встановлені Комісією зі службового розслідування   факти попереднього розгляду цих заяв слідчим відділом відповідача, у т.ч. органом дізнання Золотоніського ВРП з відомостями про відсутність підстав для внесення відомостей у ЄРДС, відсутності саме їх дій щодо розслідування, повернення від них заступнику Золотоніського ВП матеріалів заяв зі вказівкою щодо розгляду в порядку   Закону України «Про звернення громадян», а також що безпосередньо виконати в такий спосіб доручено позивачу безпосереднім його керівником.
		Згідно з ч.1   ст.214 КПК   слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
		Разом з тим, позивач не був слідчим або дізнавачем для розгляду вказаних заяв про злочини та не ніс в цей період службу в слідчому відділі, у т.ч. секторі дізнання Золотоніського РВП.
		Водночас ч.5   ст.62   ЗУ № 580-VIII   ніхто не має права покласти на поліцейського виконання обов`язків, не визначених законом. 
		Отже, з огляду на посаду, яку обіймав ОСОБА_1 , посадові особи ГУ НП в Черкаській області не мали правових підстав вважати дисциплінарним проступком та покладати персональну відповідальність за неналежний розгляд звернень про злочини,   попередньо перевірених і розглянутих посадовими особами слідчого відділу та органу дізнання, на позивача. 
		Крім того, оскільки на посадових осіб слідчого відділу та дізнання, керівництво Золотоніського РВП накладено істотно менш суворі дисциплінарні стягнення, обраний вид для ОСОБА_1 - у вигляді звільнення за такі проступки не є справедливим і не відповідає принципу врахування причин, ступеня вини та тяжкості вчиненого. 
		Неналежний розгляд заяв про злочини особи, до чиїх службових повноважень не входить дізнання та слідство, не є її проступком.
		Відповідно до положень ст.2 Дисциплінарного статуту за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських.
		Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
		Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.
		Під час виконання службових обов`язків поліцейський підпорядковується лише своєму безпосередньому та прямому керівникові.
		Відповідно до ч.6 ст.4 Дисциплінарного статуту керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.
		Поліцейський згідно з ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
		Таким чином, виконуючи резолюції керівників   відділу та сектору, в якому позивач виконував службові доручення та повноваження щодо розгляду після повернених слідчим відділом зі вказівкою про відсутність ознак злочинів заяв громадян саме в порядку закону про звернення, підготовка проектів відповідей та подання їх на підпис керівнику, що дав таке доручення, з його наступним схваленням, не є дисциплінарним проступком.
		У разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни відповідно до п.8 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту керівник зобов`язаний вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником. 
		Разом з тим, у спірних правовідносинах щодо розгляду заяв про злочини службовим розслідуванням не встановлено фактів непогодження з підготовленими позивачем проектами відповідей осіб, що їх підписували, невиконання позивачем будь-яких доручень його безпосереднього керівника та керівника Золотоніського РВП щодо відповідного належного розгляду заяв, у т.ч. щодо вжиття будь-яких заходів для перевірки викладених у них фактах, тощо.
		Досліджені судом докази підтверджують, що загалом службове розслідування щодо позивача не відповідає принципам неупередженості та повноти, а з огляду на види запропонованих і застосованих стягнень (враховуючи зміст посадових обов`язків та ступінь вини кожної посадової особи у виявлених порушеннях) не відповідає щодо позивача принципу справедливості.
		Дисциплінарне стягнення відповідно до ч.1 ст.13 Дисциплінарного статуту є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку   з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових   дисциплінарних проступків.
		Тобто, застосування дисциплінарного стягнення повинно нести вказану законом мету, як до організації роботи в цілому, так і до особи порушника. 
		Частина 3 ст.13 Дисциплінарного статуту містить вичерпний перелік дисциплінарних стягнень: 
		1) зауваження; 
		2) догана; 
		3) сувора догана; 
		4) попередження про неповну службову відповідність; 
		5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 
		6) звільнення з посади; 
		7) звільнення із служби в поліції. 
		Тобто,  звільнення - найсуворіший вид стягнення, єдина мета якого покарання особи та припинення з нею будь-яких правовідносин публічної служби.
		Обрання одного зі вказаних видів стягнень є повноваженням роботодавця, відповідно,  посилання відповідача на дискреційність таких повноважень обґрунтоване. 
		Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, ознаки явно свавільної його реалізації є приводом для судової оцінки, що обумовлене з`ясуванням дотримання відповідачем як його мети, так дотримання принципу верховенства права в спірних правовідносинах.
		Спірні обставини свідчать, що за факти неналежної роботи Золотоніського РВП позивач поніс найсуворіше покарання. Між тим як, жоден інший працівник, у т.ч. які вчинили не забезпечення розслідування злочинів, не був запропонований на звільнення. 
		Як наслідок, дисциплінарне провадження щодо позивача не виглядає неупередженим і справедливим.
		У свою чергу, ч. 3 ст.19 Дисциплінарного статуту встановлює обов`язок дисциплінарної комісії під час визначення виду стягнення врахувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, наведені в ч.4 ст.19 Дисциплінарного статуту:
		1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;
		2) попередня бездоганна поведінка;
		3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;
		4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;
		5)   вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;
		6)   вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
		Відповідач порушив вказану норму, не урахувавши відсутність констатованого у Висновку виявлення службовим розслідування, що причиною вказаних як порушення позивача дій та бездіяльності стали неправомірні дії та бездіяльність його керівників, про що детальніше описано вище, посадових осіб, персональна відповідальність яких передбачена їхніми посадовими обов`язками. Це мало вплив на дотримання керівником відповідача вимог ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту, згідно з яким під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Відповідно до ч.12 ст.19 Дисциплінарного статуту у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
		Матеріалами послужного списку позивача підтверджується відсутність непогашених дисциплінарних стягнень, у т.ч. відсутність дисциплінарних стягнень за період виконання повноважень на посаді, з якого його звільнено спірними наказами.
		Згідно з ч.13 ст. 19 Дисциплінарного статуту   у разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
		Особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, в якому виникли спірні правовідносини, врегульовані в ст.29 Дисциплінарного статуту, у т.ч. полягають у проведенні службового розслідування в письмовому провадженні. 
		Крім того, передбачають право прямого керівника посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, протягом 10 днів з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення його пом`якшити, застосувати суворіше дисциплінарне стягнення або звільнити поліцейського від дисциплінарної відповідальності, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини. Однак таке право відповідачем не реалізоване, а причин тому не встановлено.
		Виконання дисциплінарних стягнень врегульоване нормами ст.22 Дисциплінарного статуту, а саме: дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
		Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним.
		Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
		Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
		Підстави для звільнення поліцейського визначені   ст.77 ЗУ № 580-VIII. Застосована спірними наказами підстава   п.6   у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення   зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, хоча зміст зазначених у Висновку фактів у більшості стосуються оцінки службової відповідності, звільнення за відсутність якої передбачена саме в пункті 5 вказаної норми.
		Днем звільнення зі служби в поліції відповідно до ч.2 вказаної статті Закону вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення відповідно до ч.3 -вважається останнім днем служби.
		Відповідно ч.2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та   не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		Щодо інших обставин зазначених у Висновку, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено належними доказами, а службовим розслідуванням не підтверджено, наявності обґрунтованих причин для звільнення капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.
		Отже, обраний вид дисциплінарного стягнення не відповідає вказаним вище вимогам Дисциплінарного статуту щодо умов його обрання з урахуванням визначених обставин, безпідставність кваліфікації як дисциплінарні проступки саме позивача та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних наказів відповідача в частині щодо звільнення ОСОБА_1 з посади.
		Оскільки оскаржуваним наказом №1653 притягнуто до дисциплінарної відповідальності декількох осіб Золотоніського РВП, порушення прав позивача стосується виключно в частині притягнення саме його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, а тому наявні законні підстави визнати оскаржуваний наказ протиправним і скасувати тільки в частині. 
		Як наслідок, є протиправним і підлягає скасуванню оскаржуваний наказ по особовому складу - №274о/с про звільнення ОСОБА_1 , оскільки він є наслідком оскаржуваного наказу №1653, який скасовано судом.
		Також, належним способом відновлення порушеного права ОСОБА_1 на проходження публічної служби є поновлення позивача на посаді, з якого його звільнено, наступним днем спірного наказу по особовому складу - 13.10.2022 року та виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на вищезазначені правові положення та встановлені обставини справи в цій частині рішення суду першої інстанції є законним, відповідно апеляційна скарга ГУ НП в Черкаській області не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишається без змін. 
		Щодо розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.10.2022 по 13.11.2023 року, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Довідкою Золотоніського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 16.11.2022 року №622/1 підтверджується призов ОСОБА_1 на військову службу за загальною мобілізацією. 
		Також, довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2022 №2249/Д підтверджується перебування позивача на військовій службі, починаючи з 14.11.2022. 
		Отже, вимушений прогул ОСОБА_1 розпочався з 13.10.2022 та закінчився 13.11.2022 року.
		Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджений наказом МВС України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2026 (далі - Порядок №260).
		Згідно з п.6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
		Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
		Норми пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100, передбачають, що для вимушеного прогулу обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Судом першої інстанції взято до уваги довідку ГУ НП в Черкаській області №265 від 28.10.2022, відповідно до якої дохід позивача за серпень 2022 року становив - 35 172,60 грн., а за   вересень 2022 року становив - 17 453,02 грн. (Т.2 а.с.186).
		Також, судом зазначено, що у вказаному періоді, позивач перебував на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності, проте грошове забезпечення відповідачем нараховано позивачу та виплачено в загальному порядку, а тому вказані місяці підлягають врахуванню як останні 2 місяці до протиправного припинення публічної служби, і становлять  26 744,17 грн. 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що грошове забезпечення позивача нараховано та виплачено відповідачем в загальному порядку, що спростовується довідкою ГУ НП в Черкаській області №241 від 19.09.2023 року, яка міститься в матеріалах справи та витребувана судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи в суді.
		Як вже зазначалося судом ОСОБА_1 перебував на лікарняному, починаючи з 22.07.2022 року по 07.10.2022 року.
		Так, відповідно до вказаної довідки ГУ НП в Черкаській області №241 від 19.09.2023 року, грошове забезпечення ОСОБА_1 , за 2 повні місяці роботи перед звільненням, становило:
		- травень 2022 року 15483,05 грн.
		- червень 2022 року 15,483,03 грн.
		Також, довідка ГУ НП в Черкаській області №241 від 19.09.2023 року містить примітку, що  позивачу нарахована та виплачена додаткова винагорода, відповідно до постанови від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час воєнного стану», а саме:
		- травень 2022 року 30   000,00 грн.
		- червень 2022 року 30   000,00 грн.
		Відповідно, для обрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, починаючи з 13.10.2022 по 13.11.2023 року, необхідно встановити розмір середньоденного грошового забезпечення останнього:
		-15 483,05 грн. (травень 2022 року) + 15 483,03 грн. (червень 2022 року) + 30 000,00 грн. (травень 2022 року) + 30   000,00 грн. (червень 2022 року) = 90   966,08 грн. : 61 день (травень +червень) = 1491, 24 грн. (середньоденне грошове забезпечення).
		- 1491, 24 грн. (середньоденне грошове забезпечення) * 32 дні вимушеного прогулу (починаючи з 13.10.2022 по 13.11.2023 року) = 47 719,68 грн. розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
		Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а апеляційні скарги частковому задоволенню, у зв`язку з помилковим обрахунком судом першої інстанції розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
		Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що апеляційні скарги не містять доводів саме щодо невірного обрахунку розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, проте, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України  визначено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.2 ст. 317 КАС України).
		Отже, у даному випадку, для належного та ефективного захисту порушених прав та законних інтересів позивача, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про необхідність змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
		Щодо розподілу судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України   судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з ч.3 ст.132 КАС України   до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч.1, 3   ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		У даному випадку, судовий збір за звернення до суду позивачем сплачено не було.
		Відповідно до ч.ч.1, 2   ст.134 КАС України   витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно до ч.3 вказаної статті   КАС України   для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною п`ятою вказаної статті КАС України   встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
		Відповідно до ч.7   ст.134 КАС України   обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав доказів оплати послуг адвоката. 
		Між тим, адвокат Пилипенко Р.Б. подавав письмову заяви по суті та клопотання у справі від імені позивача, брав участь у підготовчих та відкритих судових засіданнях, щодо витрат на професійну правничу допомогу, і до позовної заяви додав копію договору про надання юридичних послуг №17-10/22 від 17.10.2022, укладеного позивачем з адвокатом Пилипенком Р.Б. про загальне представництво його інтересів.
		У п.4.1 ст.4 вказаного Договору контрагенти погодили сплату авансу в розмірі 10 000,00 грн за юридичне супроводження й захист інтересів адвокатом в кожній одній із судових інстанцій, що має бути сплачена в день укладання договору готівкою або на рахунок адвоката. 
		Як зазначено судом першої інстанції, адвокат Пилипенко Р.Б. ані у підготовчому провадженні, ані під час судового розгляду справи по суті докази оплати вказаних коштів, розрахунок понесених витрат суду не надав. Заяв про поважність причин цьому суду не надав.
		Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини 7 статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».
		Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року   у справі №280/2635/20, в якій зазначено, що «КАС України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року в справі №160/15983/20.
		Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг на момент вирішення питання про їхній розподіл ґрунтуються на неправильному застосуванні      статті 139 КАС України.
		Крім того, судом першої інстанції зазначено, що 
		«Позивач не повідомляв суд про причини неможливості своєчасно подати докази понесення судових витрат. У цьому контексті суд урахував відсутність таких відомостей у позовній заяві та письмових заяв з дати відкриття провадження у справі   16.11.2022, факт зупиненого провадження за клопотанням позивача, призначення підготовчих і судових засідань виключно за узгодженням зі всіма сторонами дат, часу та тривалості. До запитання суду після завершення дослідження доказів у справі та додаткових пояснень заяв про причини відсутності таких доказів, пояснення щодо поважності причин ненадання доказів понесення судових витрат не надійшло. Враховуючи передбачену вказаним вище Договором сплату послуг адвоката у формі авансу, значну тривалість судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин ненадання позивачем доказів таких витрат та наявність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат під час вирішення позовних вимог, відповідно - про відсутність підстав для їх присудження з відповідача із-за відсутності доказів оплати послуг адвоката».
		Разом з тим, судом апеляційної інстанції досліджено звуковий запис судового засідання від 08.06.2023 року, який міститься в матеріалах справи, та встановлено, що представник позивача Пилипенко Р.Б., перед судовими дебатами, подавав суду клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну  правничу допомогу, яке безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції.
		З урахуванням викладеного, апеляційний суд уважає, що позивачем були виконані вимоги частин 3, 4 статті 134, частини 7 статті 139 КАС України щодо підтвердження відповідними доказами розміру витрат на професійну  правничу допомогу, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи.
		Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою,  а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню.
		Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Отже, у зв`язку з вищенаведеними обставинами справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
		Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ч.1 ст. 5 КАС України).
		Відповідно до частини 1   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).
		Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
		Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
		Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. 
		У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).
		Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
		Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає в частині зміні, а в частині скасуванню, відповідно апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329  КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -   
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. 
		Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - задовольнити частково. 
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - змінити у резолютивній частині та викласти у такій редакції:
		Абзац четвертий:
		«Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд.57; код ЄДРПОУ 40108667) середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 13.10.2022 до 13.11.2022 включно, у розмірі 47   719,68 грн. (сорок сім тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 68 коп.)».
		Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року - скасувати в частині відмови стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 15   000, 00 грн.
		В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 червня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		 
		Головуючий суддя:                                                                       М.І. Кобаль
		 
		 
		Судді:                                                                                           Л.О. Костюк                                                                                                    
		                                                                                                                                                              
		                                                                                                
		                                                                                                               В.В. Кузьменко  
		 
		 
		Повний текст виготовлено 07.11.2023 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...