Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/504/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою.
Надіслано судом: 09.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2023.
Дата набрання законної сили: 30.10.2023 (частково)
Результат оскарження 15.10.2024 Верховний Суд: скасовано постанову суду апеляційної інстанції частково
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"30" жовтня 2023 р. Справа №921/504/20
		 
		 
		Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого - суддіКравчук Н.М.
		суддівГалушко Н.А.
		Орищин Г.В.
		секретар судового засідання Лагутін В.Б.
		розглянувшиапеляційну скаргу Керівника Тернопільської обласної прокуратури (вх. № ЗАГС 01-05/2568/23 від 08.08.2023)
		на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 (суддя Гевко В.Л. повний текст складено 21.07.2023) 
		у справі№ 921/504/20
		за позовом:Заступника прокурора Тернопільської області, м. Тернопіль 
		до відповідача-1:Тернопільської міської ради, м. Тернопіль
		до відповідача-2:Обслуговуючого кооперативу "Вінд" (надалі ОК "Вінд"), м. Тернопіль
		за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1.  ОСОБА_1 , м. Тернопіль
		2. ОСОБА_2 , м. Тернопіль
		 3. ОСОБА_3 , м. Тернопіль
		 4. ОСОБА_4 , м. Тернопіль
		 5. ОСОБА_5 , м. Тернопіль
		 6. ОСОБА_6 , м. Тернопіль
		 7. ОСОБА_7 , м. Тернопіль
		 8. ОСОБА_8 , м. Варшава, Польща.
		9. Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський став" (надалі ТзОВ "Тернопільський став"), м. Тернопіль, 
		 10. ОСОБА_9 , м. Тернопіль 
		 11. ОСОБА_10 , м. Тернопіль.
		провизнання недійсним рішення Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 та договору оренди землі від 30.05.2018, повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки з одночасним припиненням цього права
		 
		за участю учасників справи:
		від прокуратури: Винницька Л.М.
		від відповідача-1: не з`явився
		від відповідача-2 та третіх осіб 1-9, 11:  ОСОБА_11 
		від третьої особи- 10: не з`явився
		 
		ВСТАНОВИВ:
		28.07.2020 заступник прокурора Тернопільської області звернувся в інтересах держави до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: Тернопільської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Вінд", у якому просить суд:
		1) визнати незаконним та скасувати рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна, 15 ОК Вінд, із змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162, яким надано ОК Вінд (код ЄДРПОУ 38027043) в оренду терміном на 25 років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15;
		2) визнати недійсним, укладений між Тернопільською міською радою та ОК «Вінд», договір оренди землі від 30.05.2018, зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації 25.06.2018 за № 6032;
		3) зобов`язати ОК «Вінд» повернути Тернопільській територіальній громаді земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, надану Тернопільською міською радою в оренду на підставі договору оренди землі від 30.05.2018, для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 в місті Тернополі;
		4) скасувати державну реєстрацію іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, вчинену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право №26983432 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.11.2022 а.с. 193-199 том Х).
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 у справі № 921/504/20 у позові прокурора відмовлено.
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2022 касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.03.2022 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2021 у справі №921/504/20 скасовано, справу № 921/504/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
		Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій у справі № 921/504/20 та, направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не врахували висновків, наведених у постановах Верховного Суду щодо застування положень ст. 60 Земельного кодексу України з урахуванням вимог ст. 79 ГПК України у подібних правовідносинах. Суди не надали правової оцінки доводам прокурора про те, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги та не надали оцінки доказам на підтвердження цих доводів. Верховний Суд також зазначив, що суди не встановили правовий режим спірної земельної ділянки, не з`ясували та не перевірили дотримання порядку та законності її передання в оренду ОК "Вінд", правових підстав для такого передання, дотримання правового режиму використання спірної земельної ділянки, а отже, наявність чи відсутність порушення охоронюваного законом інтересу територіальної громади міста Тернополя. Судами не досліджено та достеменно не встановлено, чи наявні правові підстави для набуття саме ОК "Вінд" права користування спірною земельною ділянкою з урахуванням вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України.
		Згідно з ч.1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		На новому розгляді справи рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суд встановив, що земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, на неї поширюється особливий режим використання та те, що на ній розташовані об`єкти будівлі, споруди лодочної станції, законність розташування яких на цій ділянці визнана судом. Суд дійшов висновку, що при передачі в оренду ОК «Вiнд» земельної ділянки площею 0,406 га з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 та подальшого її використання в цілому було дотримано особливий порядок надання та використання вказаної ділянки, який визначений діючим законодавством. При цьому суд погодився, що при передачі спірної земельної ділянки в оренду мали місце певні формальні недоліки у оформленні оренди, зокрема, в частині визначення категорії землі, відсутність переліку чітких обмежень, які застосовуються до неї, однак, такі недоліки, на думку суду, не є підставами для визнання недійсним рішення міської ради про передачу в оренду земельної ділянки. Оскільки власники елiнгiв, розташованих на вказаній земельній ділянці, об`єднались в обслуговуючий кооператив «Вінд», з метою створення належних умов членам кооперативу, на основі поєднання їx особистих та колективних інтересів, забезпечення захисту прав його членів, відповідно до Статуту, поділу між ними ризиків, витрат та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання лодочної станції, суд дійшов висновку, що набуття спірної земельної ділянки відбулось у передбачений законом спосіб, а саме на підставі ст.116 ЗК України за рішенням органу місцевого самоврядування.
		Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Керівник Тернопільської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи. Зокрема, скаржник стверджує, що поза увагою суду залишився той факт, що міською радою всупереч ст.ст.120, 134,135, п. «е» ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України «Про оренду землі» прийнято рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки ОК «Вінд» для обслуговування будівель та споруд лодочної станції, які не належать кооперативу та право власності на які, як на нерухоме майно в порядку ст.331 ЦК України, не виникло. Також апелянт звертає увагу на те, що з огляду на встановлені законом обмеження у використанні прибережної смуги, як природоохоронної території з режимом обмеженої господарської діяльності, цільове призначення прибережних захисних смуг, як земель водного фонду, спірна земельна ділянка не могла передаватися в оренду для виду використання (у спірних рішенні та договорі), не передбаченого ст. 59 ЗК України. 
		Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.
		Представник відповідача-1 явку уповноваженого представника в судове засідання 30.10.2023 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/6057/23 від 08.09.2023), просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		Представник відповідача-2, третіх осіб 1-9, 11 в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5878/23 від 04.09.2023), просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
		Третя особа-10 письмових пояснень по суті спору не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, правом, передбаченим ст. 197 ГПК України на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів не скористалася. 
		Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
		Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 921/504/20 за відсутності відповідач-1 та третьої особи-10, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
		Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
		02.03.2005 на підставі договору купівлі-продажу підприємець Баб`яр Т.П. придбала належну ОСОБА_12 будівлю під літ. А загальною площею 514,40 кв.м по АДРЕСА_1 (а.с. 147 том І).
		Рішенням Тернопільської міської ради від 03.03.2006 № 4/18/97 Про затвердження проекту відведення земельної ділянки під реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію за адресою АДРЕСА_1 суб`єкту підприємницької діяльності Баб`яр Т.П. затверджено СПД Баб`яр Т.П. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4060 га під реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію за адресою АДРЕСА_1 та надано в оренду вказану ділянку терміном на п`ять років (а.с. 142 том І).
		На підставі зазначеного рішення, 17.03.2006 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та СПД ОСОБА_9 (орендар) укладено договір оренди землі терміном на п`ять років з 03.03.2006 по 03.03.2011. Відповідно до п.п. 1, 2, 8 договору в оренду передається земельна ділянка несільськогосподарського призначення (землі громадської та житлової забудови), яка знаходиться у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,406 га, в тому числі 0,05144 га - нежитлова будівля, 0,35456 га - землі для обслуговування нежитлової будівлі (а.с. 134-137 том І).
		Пунктами 15-16.1 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду під реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Цільове використання землі згідно класифікатора - землі комерційного призначення.
		Вказана земельна ділянка була передана орендарю, що підтверджується Актом прийому - передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.141 том І).
		18.10.2007 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування та архітектурного комплексу Тернопільської міської ради СПД ФО Баб`яр Т.П. видано Дозвіл № 209/07 на виконання будівельних робіт з реконструкції власних приміщень в лодочну станцію за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 148 том І).
		Також, 06.10.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області видано СПД ФО Баб`яр Т.П. Дозвіл № 396-18 на виконання будівельних робіт з реконструкції власних приміщень в лодочну станцію за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 149 том І).
		02.02.2010 СПД ОСОБА_9 звернулася до ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації із заявою про зняття з реєстрації цегляної будівлі під літ. А загальною площею 514,40 кв.м по АДРЕСА_1 (будівля, яка була придбана у 2005 році) у зв`язку із знесенням (а.с. 146 том І).
		Як вбачається зі змісту акта поточних змін від 02.02.2010, техніком (інженером) МБТІ ОСОБА_13 було проведено обстеження в натурі будинковолодіння АДРЕСА_1 . При огляді земельної ділянки виявлено, що всі будівлі літ «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Є», «Е» №1, №2, І знесені. На цій же ділянці знаходяться в стадії будівництва три трьохповерхові корпуси (а.с. 145 том І). 
		03.02.2010 на підставі заяви власниці СПД ОСОБА_9 було анульовано договір купівлі-продажу від 02.03.2005 будівлі під літ. А загальною площею 514,40 кв.м по АДРЕСА_1 (а.с. 147 том І на звороті).
		Як стверджує прокурор, станом на 03.02.2010 на земельній ділянці площею 0,4060 га був розташований об`єкт незавершеного будівництва: незавершена будівництвом лодочна станція готовністю 55%, а саме: корпус №1 (4 елінга) готовністю 55%; корпус №2 (3 елінга) готовністю 56 %; корпус №3 (2 елінга) готовністю 54 % (а.с. 193 том ІІ).
		Водночас, 06.02.2010 на підставі договорів дарування ФОП Баб`яр Т.П. відчужила частину часток незавершеної будівництвом лодочної станції ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (а.с. 194, 200, 202, 211, 212 том ІІ).
		На підставі вказаних договорів дарування 10.02.2010 ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації провело реєстрацію права власності на відповідні частки об`єкта незавершеного будівництва: незавершена будівництвом лодочна станція готовністю 55% за зазначеними особами (а.с. 217 том ІІ).
		В подальшому ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 також повідчужували частину своїх часток незавершеної будівництвом лодочної станції на підставі договорів дарування: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 195, 196, 197-198, 199, 201, 203, 204-210, 213-214, 216 том ІІ).
		ФОП Баб`яр Т.П. після завершення комплексу будівельних робіт з реконструкції власних приміщень в лодочну станцію за адресою АДРЕСА_1 подала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Тернопільській області 02.06.2011 за № ТП 14211002260 (а.с 150-157 том І). Згідно даних, які містяться в цій декларації, загальна площа об`єкта (будівлі) після реконструкції становить 3007,4 кв.м (а.с. 154 том І).
		26.03.2012 розпорядженням начальника управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради № 36 Про розгляд звернення фізичної особи-підприємця Баб`яр Т.П. щодо присвоєння адресного номера присвоєно прийнятим в експлуатацію реконструйованим приміщенням в лодочну станцію загальною площею 3007,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 адресні номери на приміщення елінгу лодочної станції у корпусі №1 - приміщення №1, № 2, № 3, №4, у корпусі № 2 - приміщення №1, № 2, № 3, а в корпусі № 3 - приміщення №1 та №2. (а.с 158 том І).
		Також, з матеріалів справи вбачається, що у 2012 році Тернопільским міськрайонним судом було ухвалено ряд рішень про визнання права власності на приміщення лодочної станції елінги, які знаходяться в АДРЕСА_1 , за фізичними особами: ОСОБА_1 (елінг № 3, корпус № 1, загальною площею 267,2 кв.м); ОСОБА_19 (елінг №1, корпус №1, загальною площею 316,2 кв.м); ОСОБА_23 (елінг № 1, корпус № 3, загальною площею 378,5 кв.м); ОСОБА_2 (елінг № 3, корпус № 2, загальною площею 379,6 кв.м); ОСОБА_4 (елінг № 2, корпус № 2, загальною площею 369,3 кв.м); ОСОБА_16 (елінг № 2, корпус № 3, загальною площею 374,8 кв.м); ОСОБА_15 (елінг № 2 корпус № 2, загальною площею 369,3 кв.м); ОСОБА_4 (елінг № 1, корпус № 2, загальною площею 385,9 кв.м); ОСОБА_22 (елінг № 4, корпус № 1, загальною площею 264,1 кв.м); ОСОБА_20 (елінг № 2, корпус № 1, загальною площею 271,8 кв.м); ОСОБА_19 (елінг № 1 корпус № 1, загальною площею 316,2 кв.м) (а.с. 79-81, 82-85, 86-89, 90-93 том ІІ). 
		27.07.2013 ОСОБА_19 за договором дарування подарував ОСОБА_5 приміщення лодочної станції елінг № 1, корпус № 1, загальною площею 316,2 кв.м, яке знаходиться в АДРЕСА_1 .
		12.12.2016 ОСОБА_16 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна передав свою частку вказаного майна до статутного капіталу ТОВ Тернопільський став (а.с. 69-75 том ІІ). 02.07.2021 ТОВ Тернопільський став відчужило вказаний об`єкт нерухомості на користь ОСОБА_10 . 
		02.12.2019 ОСОБА_20 відчужено ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу нерухоме майно приміщення лодочної станції елінг № 2 корпус 1 за адресою АДРЕСА_1 . 
		З матеріалів справи вбачається, що фізичні особи: ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_16 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_1 об`єднались і створили ОК Вінд, яке зареєстроване 10.01.2012 (а.с. 25, 34-35 том ІІ). 
		Згідно з п.2.1 Статуту ОК Вінд метою створення кооперативу є створення належних умов членам Кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, забезпечення захисту прав його членів, відповідно до цього Статуту, поділу між ними ризиків, витрат та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання лодочної станції, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (а.с. 36-44 том ІІ).
		З метою оформлення права орендного користування земельною ділянкою площею 0,4060 кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, на якій розміщені належні на праві власності членам кооперативу об`єкти нерухомого майна, ОК Вінд звернувся до Тернопільської міської ради з відповідним клопотанням.
		02.02.2018 Тернопільська міська рада прийняла рішення № 7/22/99 Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна,15 ОК Вінд (із змінами, внесеним рішенням сесії від 16.03.2018 № 7/23/162 щодо уточнення кадастрового номеру земельної ділянки), яким надано ОК Вінд (код ЄДРПОУ 38027043) в оренду терміном на двадцять п`ять років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 (а.с. 164-165 том І). 
		30.05.2018 між Тернопільською міською радою (орендодавець) та ОК Вінд (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у АДРЕСА_1 (а.с. 167-171 том І).
		Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га, у тому числі - землі під соціально-культурними об`єктами. На земельній ділянці знаходяться приміщення лодочної станції, елінг № 1, елінг № 2. Інженерні мережі - водопровід, каналізація, газопровід, електрокабель. (п. 3 договору).
		Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд лодочної станції. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Цільове використання землі, згідно КВЦПЗ - секція В 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.п. 15-16.1 договору).
		Прокурор вважає, що рішення Тернопільської міської ради № 7/22/99 від 02.02.2018, із змінами, внесеним рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162, про надання в оренду ОК «Вінд» є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, на неї поширюється спеціальний режим використання. Відповідно передача такої земельної ділянки в оренду та використання її не за цільовим призначенням відбулася із порушенням вимог земельного та водного законодавства.
		Наведені обставини стали підставою звернення до суду із даним позовом.
		Щодо наявності підстав прокурора для представництва інтересів держави в суді у даній справі, то дане питання було предметом розгляду Західним апеляційним господарським судом, за наслідками чого суд апеляційної інстанції у постанові від 13.10.2020 дійшов висновку, що прокурор навів достатньо обґрунтувань для звернення до суду з даним позовом за захистом інтересів держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах. 
		Постановою Верховного суду від 24.02.2021 у справі №921/504/20 вказану постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 залишено без змін.
		А відтак, враховуючи зазначене, звернення прокурора із даним позовом в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є обґрунтованим.
		При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
		Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Приписами ч.1, ч.2 ст.18 Земельного кодексу України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
		За змістом статей 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Згідно з ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
		Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
		Правовий режим прибережних захисних смуг визначається статтями 60, 62 Земельного кодексу України та статтями 1, 88, 90 Водного кодексу України.
		Зі змісту ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України (в редакціях, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди) вбачається, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
		У листі ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області № 10-19-0.202-2755/2-20 від 14.05.2020 повідомило, що в м. Тернополі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг у законодавчо визначеному порядку не встановлено. Тернопільською міською радою прийнято рішення від 19.05.2011 № 6/8/11 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення прибережної смуги Тернопільського ставу та річки Серет», однак інформація про стан його розроблення у Держгеокадастрі відсутня (а.с. 119-123 том ІІІ).
		Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
		Згідно зі ст.61 Земельного кодексу України, ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
		Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ № 486 від 08.05.1996.
		Отже, прибережна захисна смуга це частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. 
		Враховуючи вищенаведені норми права, колегія суддів звертає також увагу на те, що на землі прибережних захисних смуг поширюється особливий порядок їх надання й використання. Надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59-61 Земельного кодексу України, суперечить вимогам ст. 93 цього Кодексу.
		Таким чином, на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту, можуть встановлюватися прибережні захисні смуги, які надаються в користування лише для цілей, визначених статтею 59, 60 Земельного кодексу України та статтею 85, 88-89 Водного кодексу України, тому під час розгляду справ щодо надання в користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг, судам належить встановити:
		- чи знаходиться земельна ділянка в межах прибережної захисної смуги (незалежно від цільового призначення та категорії земельної ділянки)?
		- чи дотримано порядок її надання в користування?
		- чи дотримано цілі та режим її використання при наданні у користування?
		Для підтвердження доводів про встановлення на спірній земельній ділянці прибережної захисної смуги, до матеріалів справи долучено лист Тернопільської міської ради від 04.05.2018 № 475/08-Ю, інформацію Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 14.05.2020, а також рішення сесії Тернопільської міської ради від 25.03.2004 № 4/10/134 "Про затвердження рішення виконавчого комітету від 24.03.2004 № 242 "Про затвердження меж водоохоронних зон і прибережних смуг Тернопільського ставу та річки Серет" (а.с. 176 том І, а.с. 172-181, 82-183 том ІІ).
		Факт перебування цієї ділянки в межах прибережної захисної смуги підтверджується також і актом обстеження та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області у червні 2020 року та даними Публічної кадастрової карти України (а.с. 167-171 том ІІ).
		Беручи до уваги вищенаведені норми матеріального права, проаналізувавши подані докази, апеляційна інстанція констатує факт доведення в повній мірі, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, незважаючи на її цільове призначення, розташована в межах прибережної захисної смуги.
		Даний факт розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги не заперечується і самими учасниками справи.
		А відтак, на спірну земельну ділянку поширюється особливий порядок надання й використання земельних ділянок прибережних захисних смуг.
		Згідно з ч.1 ст. 85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.
		Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом (ст. 88 ВК України).
		Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 згідно витягу з Державного земельного кадастру перебуває у комунальній власності i розташована в межах міста Тернополя, відноситься до категорії земель «Землi житлової та громадської забудови», цільове використання «Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 174, 241 том І)
		Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України).
		Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).
		За змістом статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
		Судом встановлено, що державна реєстрація вказаної ділянки як об`єкта цивільних прав була здійснена 21.03.2006.
		Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
		Відповідно до ч.1 ст. 24, ч.1, ч.2 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить зокрема такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки.
		В матеріалах справи наявна копія поземельної книги (кадастровий номер земельної ділянки 6110100000010040060), з якої вбачається, що така відкрита 21.03.2006 (а.с. 243-250 том І, а.с. 1-24 том ІІ).
		Як зазначалося вище, оскаржуваним рішенням Тернопільської міської ради вiд 02.02.2018 за №7/22/99 ОК «Вiнд» надано в оренду терміном на двадцять п`ять років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 в м. Тернополi (а.с. 164 том І).
		30.05.2018 мiж Тернопiльською мiською радою та ОК «Вінд» укладено договір оренди земельна ділянка площею 0,4060 га з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060 (а.с. 167-171 том І). 
		У п.18 вказаного договору оренди землі зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту землеустрою щодо її відведення. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
		Вiдповiдно до умов використання земельної ділянки у п. 15 договору зазначено, що земельна дiлянка передається в оренду для обслуговування будiвель та споруд лодочної станцiї, цільове призначення - землi житлової та громадської забудови (п.16), цільове використання землі, згідно КВЦПЗ  секція В 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.16.1).
		Разом з тим, приписами ч.4 ст. 59 ЗК України (в редакції чинної станом на момент прийняття спірного рішення та укладення договору оренди) передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.
		Приписами ст.89 Водного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. 
		Частиною 3 ст. 93 Земельного кодексу України унормовано, що не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.
		Отже, обмеження використання земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:004:0060 у 2006 році, підлягали державній реєстрації, а відомості про обмеження у використанні цієї ділянки підлягали внесенню до Державного земельного кадастру у 2018 році при передачі земельної ділянки в оренду ОК «Вінд».
		Натомість у Поземельній книзі на вказану земельну ділянку та в Державному земельному кадастрі відомості про такі обмеження відсутні.
		Оскільки судом встановлено, та даний факт не заперечується і представниками учасників справи, що спірна земельна ділянка розташована у межах прибережної захисної смуги навколо озера, на неї розповсюджується спеціальний режим обмеженої господарської діяльності, тому надання у користування такої земельної ділянки без урахування обмежень, зазначених у статті 59-61 Земельного кодексу України, суперечить вимогам ст. 93 цього Кодексу.
		У зв`язку з тим, що цільове призначення земельної ділянки визначено  для будівництва та обслуговування будівель, то спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, чим порушено п.а ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України. 
		Абзацом 3 ст. ст.89 Водного кодексу України встановлено, що об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
		Аналогічна норма міститься в ч.3 ст. 61 Земельного кодексу.
		ОК «Вінд», покликаючись на п.3 договору оренди землі стверджує, що на земельній ділянці знаходяться приміщення лодочної станції, елінг № 1, елінг № 2, інженерні мережі  водопровід, каналізація, газопровід, електрокабель.
		У п. 15 договору зазначено, що земельна дiлянка передається в оренду для обслуговування будiвель та споруд лодочної станцiї.
		Згідно з п.2.1 Статуту ОК «Вінд» (в редакції чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин), метою створення Кооперативу є створення належних умов членам Кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, забезпечення захисту прав його членів, відповідно до цього Статуту, поділу між ними ризиків, витрат та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання лодочної станції, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Членами кооперативу можуть бути фізична чи юридична особа, яка є власником елінга лодочної станції (п. 5.1 Статуту).
		Згідно з визначенням, наведеному у п.47 ч.1 ст.1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», елінг відноситься до плавучої споруди, яка побудована для стаціонарного використання на плаву та, як правило, не призначена для переміщення.
		У ДБН В.2.2-13-2003 Спортивні та фізкультурно-оздоровчі споруди, вказано, що елінг - це споруда (приміщення) для зберігання човнів, весел і оснащення човнів.
		З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що призначення таких об`єктів як «лодочна станція», її частини «елінги», «причали» для суден, усі ці об`єкти, разом чи окремо, є такими, які потребують свого розміщення безпосередньо біля водойми та призначенні для обслуговування водного транспорту.
		Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 3.57.1 вказаних ДБН елінг (елінги) з майданчиком для наладки й огляду човнів повинен розміщуватися в районі причалів і мати такі розміри (на один комплект човнів): а) для академічного веслування - елінг 27 х 18 м, майданчик 42 х 18 м; б) для веслування на байдарках і каное - елінг 20 х 6 м, майданчик 26 х 6 м; в) для народного веслування - елінг 14 х 6 м, майданчик 17 х 6 м. Висоту елінгів (до низу виступних конструкцій стелі) для веслування на байдарках та каное і для народного веслування слід приймати 3 м, а для академічного веслування - 4,2 м. Ворота повинні бути розсувними розміром 2,0 (2,5) м і 2,5 (3,0) м. Отже, найменший за площею елінг має складати 84 кв.
		Однак, як вбачається з аналізу технічних паспортів на громадський будинок за призначенням лодочна станція, корпусу № 1 елінги №1, №2, №3, №4; корпусу №2 елінги №1,№2, №3, №4, корпусу №3 елінги №1, №2 які розташовані по вул. Урожайна,15 (а.с. 94-155 том ІІ), а також з даних описів об`єктів, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна по зазначеним об`єктам (а.с. 205- 225 том І) колегія суддів звертає увагу на те, що опис нерухомого майна, який міститься в названих документах, не підпадає під визначення лодочної станції елінгів.
		Зокрема, об`єкт нерухомого майна хоч і називається «лодочна станція елінги №...», проте згідно технічного паспорту - це трьохповерхова будівля, яка складається з першого поверху, другого поверху, горища та мансарди. В описі об`єкта вказано, що перший поверх  коридор, стоянка, сходова клітка, рекреація, кухня, санвузол, паливна; другий поверх  сходова клітка, коридор, кладова, гостьова, рекреація, санвузол, кабінет, гостьова кімната, коридор, коридор; сходова клітка. Загальна площа одного такого «елінга» складає від 260-385,9 кв.м.
		Відтак, колегія суддів вважає, що вказане майно, яке зареєстроване як «елінги лодочної станції» не відноситься до об`єктів, що можуть знаходитися у прибережній захисній смузі та експлуатуватися, не порушуючи при цьому режиму використання спірної земельної ділянки.
		Відповідно укладення договору оренди землі від 30.05.2018 саме з метою обслуговування будівель та споруд лодочної станції не відповідає дійсним обставинам справи.
		Крім того, жодне з вказаних в описі приміщень не належить до торгових, що свідчить про невідповідність визначеного цільового призначення земельної ділянки та її використання з порушенням закону.
		Щодо покликання відповідача-2 на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться гідротехнічна споруда «причали лодочної станції» (а.с. 166-217 том ХІ), то слід зазначити, що зі змісту ст.85 Водного кодексу України вбачається, що у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані.
		Разом з тим, зі змісту статуту ОК «Вінд» (в редакції чинної станом на момент виникнення спірних правовідносин) не вбачається, що кооператив відноситься до водогосподарської спеціалізованої організації чи у ньому створено спеціалізовану службу по догляду за водним об`єктам гідротехнічної споруди.
		Окрім того, як зазначалося вище, оскаржуваними рішенням та договором оренди землі ОК «Вінд» надано спірну земельну ділянку саме для обслуговування будівель та споруд лодочної станції, а не гідротехнічної споруди.
		Щодо дослідження питання підстав для набуття саме ОК "Вінд" права користування на спірну земельну ділянку з урахуванням вимог ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Частиною 1 ст. 377 ЦК України (в редакції чинної на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
		Згідно із ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинної на момент прийняття спірного рішення) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Як стверджують відповідачі, спірна земельна ділянка перебувала в оренді СПД Баб`яр Т.П. на підставі договору оренди від 17.03.2006, яка була надана останній для обслуговування нежитлової будівлі загальною площею 514,40 кв.м по вул. Урожайній, 15 у м. Тернополі (а.с. 134-137 том І).
		Пунктом 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду під реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію. 
		З матеріалів справи також вбачається, СПД Баб`яр Т.П. після завершення комплексу будівельних робіт з реконструкції власних приміщень в лодочну станцію за адресою м. Тернополі по вул. Урожайній,15 подала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка зареєстрована Інспекцією ДАБК у Тернопільській області від 02.06.2011 за № ТП 14211002260 (а.с 150-157 том І). Згідно даних, які містяться в цій декларації, загальна площа об`єкта (будівлі) після реконструкції становить 3007,4 кв.м (а.с. 154 том І).
		Приписами ч.1 ст. 182 ЦК України унормовано, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
		Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинної станом на момент подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації) вказано, що у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема: будівлі, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо; споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
		Однак, доказів державної реєстрації - приміщення лодочної станції площею 3007,4 кв.м за адресою м. Тернополі по вул. Урожайній,15 матеріали справи не містять.
		Разом з тим, судом встановлено, що СПД Баб`яр Т.П. після отримання дозволів на реконструкцію власних приміщень в лодочну станцію, фактично здійснила нове будівництво, оскільки згідно з ДБН - реконструкція передбачає збереження несучих конструктивних елементів існуючої будівлі. Натомість з матеріалів справи вбачається, що цегляна будівля під літерою «А» площею 514,4 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Урожайна,15 станом на 02.02.2010 була знесена, що підтверджується заявою СПД Баб`яр Т.П. від 02.02.2010 до ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації про зняття з реєстрації цегляної будівлі під літерою «А» 514,4 кв.м. за адресою м. Тернопіль, вул. Урожайна,15 у зв`язку із знесенням (а.с. 146 том І); Актом поточних змін від 02.02.2010, яким підтверджено знесення вказаної будівлі, водночас встановлено розміщення на земельній ділянці в стадії будівництва 3-х трьохповерхових корпусів (а.с. 145 том І); заявою власниці СПД Баб`яр Т.П. від 03.02.2010 про анульовання договору купівлі-продажу від 02.03.2005 будівлі під літ. А загальною площею 514,40 кв.м по вул. Урожайній, 15 у м. Тернополі (а.с. 147 том І на звороті).
		Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
		Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня дозвільна документація, яка би надавала право СПД Баб`яр Т.П. здійснювати нове будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, як це узгоджено було у пп. «в» п. 26 договору оренди землі від 17.03.2006 (а.с. 134-137 том І).
		Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Матеріали справи не містять відповідного рішення суду про визнання за СПД Баб`яр Т.П. право власності на приміщення лодочної станції площею 3007,4 кв.м за адресою м. Тернополі по вул. Урожайній,15.
		Таким чином, оскільки нежитлові будівлі збудовані на спірній земельній ділянці, що не була належним чином відведена СПД Баб`яр Т.П. для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, суд апеляційної інстанції вважає, що з урахуванням положень ч. 2 ст. 376 ЦК України право власності у СПД Баб`яр Т.П. або інших осіб на нежитлову будівлю  «приміщення лодочної станції» площею 3007,4 кв.м або її частини за адресою АДРЕСА_1 не виникло.
		Разом з тим, судом встановлено, що ще у 2010 році СПД ОСОБА_9 на підставі договорів дарування ФОП Баб`яр Т.П. відчужила частину часток незавершеної будівництвом лодочної станції ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (а.с. 194, 200, 202, 211, 212 том ІІ), які в свою чергу також у 2010 році повідчужували частину своїх часток незавершеної будівництвом лодочної станції на підставі договорів дарування: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (а.с. 195, 196, 197-198, 199, 201, 203, 204-210, 213-214, 216 том ІІ). 
		У ч. 3 ст. 331 ЦК України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
		Як зазначалося вище, у 2012 році Тернопільским міськрайонним судом було ухвалено ряд рішень про визнання за вказаними фізичними особами права власності на приміщення лодочної станції елінги, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 79-81, 82-85, 86-89, 90-93 том ІІ). 
		Проте, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 зазначено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів ст.376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
		Тобто, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
		Оскільки в ході розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції установив, що приміщення лодочної станції елінги фактично є самочинним будівництвом, то відповідно реєстрація права власності на таке майно за вказаними вище фізичними особами, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.
		Не відповідає дійсним обставинам справи і твердження відповідачів про те, що укладений між Тернопільською міською радою та СПД Баб`яр Т.П. договір оренди землі від 17.03.2006 був пролонгований на тих самих умовах і на той самий термін, а саме з 03.03.2011 по 03.03.2016, з 03.03.2016 по 02.02.2018 (дата прийняття Тернопільською міською радою рішення № 7/22/99 про припинення ФОП Баб`яр Т.П. право користування земельною ділянкою кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, з урахуванням рішення № 7/23/162 а.с. 164-165 том І). оскільки редакція ст. 33 Закону України «Про оренду землі» станом на момент продовження дії договору оренду передбачала укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку. І таке право оренди підлягало державній реєстрації відповідно до закону (ст.6 Закону). Однак, доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору оренди землі від 17.03.2006 та здійснення відповідної реєстрації такої угоди матеріали справи не містять.
		В зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до висновку, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради № 7/22/99 договір оренди землі від 17.03.2006 укладений між Тернопільською міською радою та СПД Баб`яр Т.П. був припинений, у зв`язку закінченням строку, на який його було укладено. Відповідно помилковим є твердження відповідачів про застосування до даних правовідносин ч.3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», якою було передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
		Зі змісту рішення Тернопільської міської ради №7/22/99 від 02.02.2018 також вбачається, що при надані ОК «Вінд» спірної земельної ділянки, міська рада керувалася, зокрема, ст. 120 Земельного кодексу України (а.с. 164 том І).
		Однак, Тернопільською міською радою при прийнятті рішення про надання ОК «Вінд» земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:004:0060 в оренду та укладення договору оренди не взято до уваги факту переходу права власності на будівлі, що розташовані на спірній земельній ділянці, оскільки жодних доказів, що ОК «Вінд» є власником розташованого на земельній ділянці нерухомого майна матеріали справи не містять, таких суду не надано.
		Безпідставними є твердження відповідача-2 про правомірність отримання ним на підставі ст.120 Земельного кодексу України земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, загальною площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції, оскільки, як стверджує останній, фізичні особи - члени кооперативу є власниками приміщень лодочної станції, елінгів, що розміщені на спірній земельній ділянці, які з метою належного утримання лодочної станції, об`єднались в Обслуговуючий кооператив "Вінд".
		Як зазначалося вище, станом 02.02.2018 згідно із інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано право власності на приміщення лодочної станції по АДРЕСА_1 : елінг №1 корпус 1 за ОСОБА_5 ; елінг №2 корпус 1 за ОСОБА_20 ; елінг №3 корпус 1 за ОСОБА_1 ; елінг №4 корпус 1 за ОСОБА_22 ; елінг №1 корпус 2 за ОСОБА_4 ; елінг №2 корпус 2 за ОСОБА_15 ; елінг №3 корпус 2 за ОСОБА_2 , елінг №1 корпус 3 за ОСОБА_3 ; елінг №2 корпус 3 за ТОВ «Тернопільський став» (код ЄДРПОУ 41026973).
		Тобто, що лодочна станція як єдиний об`єкт нерухомого майна на час прийняття міською радою оскаржуваного рішення та укладення спірного договору не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, натомість зареєстровано право власності на 9 окремих об`єктів нерухомого майна.
		Оскільки об`єкти нерухомого майна на цій земельній ділянці належать іншим фізичним та юридичній особам, то відповідно право на частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування належить саме вказаним вище особам. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил (див. постанови Великої Палати Верховного Суду 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16).
		Таким чином, орендні відносини щодо спірної земельної ділянки у Тернопільської міської ради можуть мати місце тільки з власниками будівель і спору, що розташовані на ній, за умов визначених законодавством.
		Водночас доказів звернення власників нерухомого майна до міської ради та укладення договорів оренди землі в результаті розроблення проекту землеустрою та формування нових ділянок для обслуговування будівель кожного з них, матеріали справи не містять. 
		У п.5.1 Статуту ОК «Вінд» визначено, що членами кооперативу можуть бути фізична чи юридична особа, яка є власником елінга лодочної станції. Проте, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що наведене положення не надає кооперативу законодавчо визначених прав власника будівлі. Чинне законодавство не передбачає делегування функцій та повноважень землекористувача (орендаря) земельної ділянки обслуговуючому кооперативу власниками будівель, що розташовані на цій ділянці.
		За змістом п. 3, 4 оскаржуваного договору в оренду передається приміщення лодочної станції, елінги № 1 та № 2 для обслуговування яких надано земельну ділянку площею 0,4060 га. Однак, враховуючи, що розташовані на земельній ділянці об`єкти нерухомості не належать відповідачу-2, то відповідно ця ділянка не може передаватися в оренду ОК «Вінд» разом з цими об`єктам.
		А відтак, у ОК «Вінд» не могло виникнути автоматичного переходу такого права з посиланням на ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.
		В даному випадку колегія суддів вважає, що набуття права на землю ОК «Вінд» мало здійснюватися за загальним правилом, тобто, на підставі ст. 116, ст. 124, ст.134, ст.135 Земельного кодексу України за проектом землеустрою щодо її відведення, з дотримання процедури проведення земельних торгів та вільної від забудови.
		Таким чином, висновок суду першої інстанції про правомірне набуття ОК "Вінд" права користування на спірну земельну ділянку є необгрутрованим з врахуванням викладених вище обставин.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
		Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Отже, в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 914/198/23, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20.
		Про можливість оскарження рішень органів місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у користування фізичним чи юридичним особам також зазначено у постанові Верховного Суду від 09.08.2022 у даній справі № 921/504/20. Зокрема, Суд вказав, що під час розгляду спорів щодо визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про передання земельної ділянки у користування фізичним чи юридичним особам судам належить установити, чи діяв цей орган в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України, а саме чи дотримано ним порядок передання земельної ділянки з урахуванням її цільового призначення та особливостей правового режиму, чи не порушено при цьому права та законні інтереси власника такої земельної ділянки, зокрема, відповідної територіальної громади; крім того, належить установити обсяг повноважень попереднього користувача земельної ділянки, підстави припинення його права, а також правові підстави набуття земельної ділянки новим користувачем земельної ділянки.
		У спорах щодо захисту прав на землю при визначенні предмета позову як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми ст. 152 Земельного кодексу України, яка зокрема передбачає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Зважаючи на встановлені судом обставини справи щодо безпідставного набуття відповідачем-2 права користування спірною землею, прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення без належних на те законодавчо встановлених підстав, а також беручи до уваги наведені положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна, 15 ОК Вінд, із змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162. Задоволення судом цих вимог є ефективним способом захисту такого порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо нецільового використання земельної ділянки. Оскільки незаконна передача в оренду ОК «Вінд» земельної ділянки в межах прибережної смуги позбавляє Тернопільську територіальну громаду як власника правомочностей володільця земельною ділянкою у тому обсязі, який дозволяє її статус та не враховує їх інтереси при здійсненні на земельній ділянці незаконної діяльності, що порушує встановлені державною правила та норми використання земель водного фонду, призводить до порушень під час забудови м. Тернополя, невідповідності збудованих об`єктів нерухомості вимогам законодавства.
		Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України.
		Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)
		Згідно із ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Оскільки таке право оренди відповідач-2 набув з порушенням вимог діючих норм земельного законодавства, то відповідно договір оренди землі від 30.05.2018, укладений між Тернопільською міською радою та ОК «Вінд» слід визнати недійсним. При цьому, колегія суддів вважає, що прокурором правильно визначено спосіб захисту у спірних правовідносинах, оскільки наслідком визнання недійсним зазначено договору оренди буде фактичне повернення земельної ділянки у комунальну власність зі скасуванням відповідної державної реєстрації.
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регуюлюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		Частиною 1 ст. 5 цього Закону передбачено, зокрема, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.
		Зі змісту ч.1 ст. 26 вказаного Закону вбачається, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
		Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
		Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
		Тобто, судове рішення є самостійною підставою для скасування державної реєстрації земельних ділянок.
		Отже, чинним законодавством передбачено механізм вчинення дій, які є предметом позовних вимог у справі і з якими прокурор пов`язує ефективне відновлення інтересів держави. (Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 925/902/20).
		З огляду на викладене, позовні вимоги в часині скасування державної реєстрації іншого речового права ОК "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060  підлягають до задоволення.
		Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
		Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).
		У ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
		Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що надані прокурором докази на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними та достатніми. В свою чергу відповідачами належними та допустимим доказами не підтверджено своїх доводів. 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, тому рішення місцевого господарського суду про відмову в позові слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.
		У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.
		Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Керівника Тернопільської обласної прокуратури задоволити.
		2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2023 у справі № 921/504/20 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити.
		Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Тернопільської міської ради від 02.02.2018 № 7/22/99 Про надання земельної ділянки площею 0,4060 га за адресою вул. Урожайна, 15 ОК Вінд, із змінами, внесеними рішенням від 16.03.2018 № 7/23/162, яким надано ОК Вінд (код ЄДРПОУ 38027043) в оренду терміном на 25 років земельну ділянку (кадастровий номер 6110100000:01:004:0060) площею 0,4060 га для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15;
		Визнати недійсним, укладений між Тернопільською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Вінд», (м. Тернопіль, вул. Урожайна, 15, код ЄДРПОУ 38027043) договір оренди землі від 30.05.2018, зареєстрований в книзі записів засвідчення факту реєстрації 25.06.2018 за № 6032;
		Зобов`язати Обслуговуючий кооператив «Вінд» повернути Тернопільській територіальній громаді земельну ділянку кадастровий номер 6110100000:01:004:0060, площею 0,4060 га, надану Тернопільською міською радою в оренду на підставі договору оренди землі від 30.05.2018, для обслуговування будівель та споруд лодочної станції за адресою вул. Урожайна, 15 в місті Тернополі;
		Скасувати державну реєстрацію іншого речового права Обслуговуючого кооператиу "Вінд" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6110100000:01:004:0060, вчинену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 41996673 від 11.07.2018, запис про право №26983432.
		3. Стягнути з Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова,5, код ЄДРПОУ 34334305) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в. м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 306,00 грн.
		4. Стягнути з Обслуговуючого кооператиу "Вінд" (46012, м. Тернопіль, вул. Урожайна, 15, код ЄДРПОУ 38027043) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в. м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 6 306,00 грн.
		5. Стягнути з Тернопільської міської ради (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова,5, код ЄДРПОУ 34334305) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в. м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 204,00 грн
		6. Стягнути з Обслуговуючого кооператиу "Вінд" (46012, м. Тернопіль, вул. Урожайна, 15, код ЄДРПОУ 38027043) на користь Тернопільської обласної прокуратури (р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в. м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 4 204,00 грн.
		В частині повернення прокуратурі Тернопільської області з Державного бюджету України 52 380,97 грн судового збору, як надмірно сплаченого за подання позовної заяви  рішення залишити без змін.
		7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.
		8. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		Повний текст складено 08.11.2023.
		 
		Головуючий суддяКравчук Н.М.
		судді Галушко Н.А.
		Орищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...