Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2797/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування; забезпечення виконання зобов’язання.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2023.
Дата набрання законної сили: 19.10.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"19" жовтня 2023 р.           Справа№ 911/2797/22
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Кравчука Г.А.
		суддів:            Козир Т.П. 
		          Коробенка Г.П. 
		 
		при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
		за участю представників сторін:
		від позивача: не з`явився;
		від відповідача: Гей В.Г., Олійник А.О.
		від третьої особи: не з`явився,
		розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дежавний експортно-імпортний банк України"
		на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023, повний текст складено 21.04.2023
		у справі № 911/2797/22 (суддя Карпечкін Т.П.)
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Публічного акціонерного товариства "Дежавний експортно-імпортний банк України"
		за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська БІОТЕС"
		про розірвання договорів та визнання припиненими іпотек,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст і підстави позовних вимог.
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", відповідач) про розірвання договорів та визнання припиненими іпотек.
		Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для розірвання Договору поруки №19-1ZР0006 та Іпотечних договорів № 19-1ZІ0007, №19-1ZІ0008 у зв`язку з істотною зміною обставин, якими керувалися сторони при їх укладенні. За твердженням позивача, такими обставинами є початок з 24.02.2022 Російською Федерацією відкритої, повномасштабної війни проти України, окупація чатини території України, в тому числі міста Токмак Запорізької області, в якому розташований об`єкт, на будування якого залучалося фінансування банку та укладалися договори забезпечення, що унеможливлює звернення стягнення на цей об`єкт (теплоклектроцентраль і земельну ділянку, на якій вона розташована) у разі виконання позивачем зобов`язань перед банком за позичальника, на що він розраховував при укладенні спірних договорів. Посилаючись на приписи статті 652 Цивільного кодексу України та статті 17 Закону України "Про іпотеку", позивач також обгрунтовує вимоги про визнання припиненими відповідних іпотек, зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2022 при відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес" (далі - ТОВ "Придніпровська Біотес", третя особа).
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі:
		- розірвано Договір поруки № 19-1ZP0006 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Біотес";
		- розірвано Іпотечний договір № 19-1ZI0007 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 .
		- визнано припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708776, предметом якої є домоволодіння (житловий будинок зі спорудами), загальною площею 582,5 кв.м., житловою площею 235,7 кв.м., що знаходиться за адресою: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 394229632224.
		- визнано припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708797, предметом якої є земельна ділянка площею 0,1499 га., кадастровий номер 3222481600:02:006:0064, що знаходиться за адресою:реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 401316732224.
		- розірвано Іпотечний договір № 19-1ZI0008 від 24.05.2019 року (з усіма змінами та доповненнями), укладений між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 .
		- визнано припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708693, предметом якої є квартира, загальною площею 129,4 кв.м., житловою площею 81,1 кв.м., що розташована за адресою:, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1007261080000.
		- визнано припиненою іпотеку, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 31708723, предметом якої є квартира, загальною площею 256,9 кв.м., житловою площею 126,8 кв.м., що знаходиться за адресою: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1582537080000.
		- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на користь ОСОБА_1 17 367 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції визнав обгрунтованими доводи позивача про те, що: 1) істотна зміна обставин у правовідносинах з банком настала внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації, яке розпочалось 24.02.2022, а в період укладення Договорів з 2014 року по 24.02.2022 у позивача були відсутні підстави передбачати настання відповідної зміни обставин; 2) спірні Договори не містять положень, які б вказували на врахування банком можливості повномасштабного вторгнення РФ в Україну та окупацію міста Токмак, в якому розташована теплоелектроценталь, на будівництво якої позичальником залучалися кредитні кошти; 3) наявна фактична неможливість звернути стягнення на майно боржника (теплоелектроцентраль), яке знаходиться на тимчасово окупованій території Запорізької області (м. Токмак); 4) подальше виконання спірних Договорів порушує баланс інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при їх укладенні.
		Мотивуючи задоволення позовних вимог в частині визнання припиненими зареєстрованих в установленому порядку іпотек за спірними Договорами, суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду , викладену у постанові від 29.11.2018 у справі №910/20450/17 та визнав, що правовий аналіз положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що перелік спеціальних підстав для припинення договору іпотеки не є вичерпним та дозволяє розірвання договору іпотеки, як один з різновидів припинення зобов`язання, виходячи із загальних норм цивільного законодавства (статей 651, 652 Цивільного кодексу України).
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову про розірвання договорів і визнання припиненими іпотек та стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору понесені в суді апеляційної інстанції.
		Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, АТ "Укрексімбанк" вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції при його ухваленні не врахував умови укладених сторонами Договорів, не дослідив належним чином та не встановив, з яких саме обставин виходили сторони, укладаючи спірні Договори, і які обставини є такими, що істотно змінилися після їх укладення, не врахував позиції Верховного Суду, а також не з`ясував, чи є цей випадок винятковим, виходячи з положень статті 652 Цивільного кодексу України.
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
		Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2023 справу № 911/2797/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Корсака В.А., суддів Євсікова О.О. та Алданової С.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2797/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
		01.06.2023 матеріали справи № 911/2797/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22, розгляд справи призначено на 12.07.2023 о 15 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.
		26.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від АТ "Укрексімбанк", відповідача у справі, надійшла заява про відвід суддів Корсака В.А. та Євсікова О.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 колегія суддів у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів: Алданової С.О., Євсікова О.О., визнано необґрунтованою та передано справу для визначення складу суду в порядку частини 1 статті 32, частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України для розгляду відводу.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2023 заява АТ "Укрексімбанк" про відвід суддів Корсака В.А. та Євсікова О.О. від розгляду справи №911/2797/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Агрикова О.В. (головуючий суддя), судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
		За результатами розгляду заяви про відвід суддів Корсака В.А. та Євсікова О.О., колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Агрикової О.В., суддів Чорногуза М.Г., Мальченко   А.О., не знайшла підстав для її задоволення, та ухвалою від 06.07.2023 відмовила у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про відвід суддів Корсака   В.А. та Євсікова О.О. від розгляду справи №911/2797/22.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2023 заяву суддів Північного апеляційного господарського суду Корсака В.А. та Євсікова О.О. про самовідвід від розгляду справи № 911/2797/22 задоволено, матеріали справи № 911/2797/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.
		Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
		Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 справу № 911/2797/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П., Станіка С.Р.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 заначеню колегією суддів прийнято до провадження апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22, розгляд справи призначено на 11.09.2023о 10 год 00хв.
		У судовому засіданні 11.09.2023 судом апеляційної інстанції задоволено клопотання відповідача, розгляд апеляційної скарги АТ "Укрексімбанк" на рішення суду першої інстанції у даній справі відкладено на 17.10.2023 о19 год 00 хв, про що винесена відповідна ухвала.
		Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці.
		Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу № 911/2797/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука  Г.А., суддів Козир Т.П., Коробенка Г.П.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 у даній справі зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22, розгляд якої призначено 17.10.2023 о 10 год 00 хв.
		У судовому засіданні 17.10.2023 колегією суддів апеляційного господарського суду за результатами розгляду заяв АТ "Укрексімбанк" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національного банку України, Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України винесено ухвали про відмову у їх задоволенні.
		Представником відповідача адвокатом Гей В.Г. у судовому засіданні подану заяву про відвід колегії суддів Кравчука Г.А., Козир Т.П., Коробенка Г.А. віл розгляду справи №911/2797/22. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 у задоволенні заяви відповідача про відвід колегії суддів у складі головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П. від розгляду справи №911/2797/22 відмовлено.
		У судовому засіданні 17.10.2023 з розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції у даній справі оголошено перерву до 10 год 30 хв 19.10.2023.
		Позиція інших учасників справи.
		21.06.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу відповідача на оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		За твердженням позивача, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Так, заперечуючи вимоги апеляційної скарги відповідача, позивач у поданому відзиві зазначив, що ним доведено належними доказами істотну зміну обставин з моменту укладення Договорів забезпечення у розумінні статті 652 Цивільного кодексу України, зокрема: військові дії на значній території України, введення воєнного стану на всій території України, спад економічної активності, знищення виробничих потужностей енергогенеруючих підприємств та окупація міста Токмак, в якому розташований об`єкт кредитування, оскільки вони не є наслідком поведінки сторін, а також наявність одночасно всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання спірних Договорів за рішенням суду. Крім того, позивач вважає помилковими твердження відповідача про те, що введення воєнного стану та розірвання договорів іпотеки не є підставою для її припинення за приписами статті 17 Закону України "Про іпотеку", посилаючись на висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 29.11.2018 у справі №910/20450/17.
		У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, відповідач не погоджуючись з викладенними у ньому запереченнями, серед раніше зазначених в апеляційній скарзі доводів, звертає увагу суду, що ні позивачем в позовній заяві, ні судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не визначено, що саме у даній справі є істотною зміною обставин, та як така зміна впливає на правовідносини поручителя та банку, судом першої інстанції не встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність чи відсутність причинно-наслідкового зв`язку між окупацією міста Токмак і підставами для розірвання забезпечувальних договорів. Обставини, економічна ситуація та доходи, як стверджує відповідач, змінилия для більшості суб`єктів господарювання, але це не є підставою для зловживання своїми правами та завдання збитків іншій стороні укладених договорів шляхом безпідставного та незаконного розірвання таких договорів.
		У поданому поясненні щодо відповіді на відзив від 26.07.2023 позивач вказує на суперечливість доводів відповідача, оскільки стверджуючи про врахування при укладенні спірних Договорів у відповідності до норм Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями №351 від 30.06.2016 можливості окупації міста Токмак, банк не наводить умов Договору поруки та Іпотечних договорів, в яких це передбачено.
		Також спростовуючи доводи відповідача щодо його лояльності до позичальника та поручителя у період до звернення з даним позовом до суду, позивач посилається на факт подання позичальником скарги до Національного банку України про здійснення АТ "Укрексімбанк" незаконних дій, які з квітня 2022 року полягають, зокрема:
		- у збільшенні банком відсоткової ставки за договором з 5,5% до 7%;
		- у вимозі до позивача провести переоцінку заставного майна, що знаходиться на території міста Києва та Київської області з метою отримання в забезпечення додаткового майна, не враховуючи уже понесені витрати на обслуговування кредиту (комісії, оплата послуг сюрвейєрів, оцінювачів) більше 130 000,00 євро; - у продовженні списання, не зважаючи на неодноразові звернення позичальника, комісії за управління кредитом, визначаючи її у відсотковому відношенні не до розміру фактично виданих коштів, а до розміру ліміту кредитної лінії, що призвело до значних переплат;
		- у безпідставному не виконанні платіжного доручення про списання з рахунку ТОВ "Придніпровська Біотес" наявних коштів для оплати відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом, що в подальшому слугувало підставою для звернення банку з вимогою №0000606/9658-23 від 27.03.2023 про дострокове повернення заборгованості.
		Явка представників сторін.
		У судове засідання 19.10.2023 з`явилися представники відповідача.
		19.10.2023 від представника позивача - адвоката Кізленко В.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №911/2797/22 за апеляційними скаргами АТ "Укрексімбанк" на іншу дату. Клопотання обґрунтоване неможливістю прибуття у судове засідання адвоката Кізленко В.А., який представляв інтереси позивача впродовж розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, у зв`язку з перебуванням у запланованій відпустці, а у іншого адвоката Коноплі А.М., який був уповноважений позивачем здійснювати представництво його інтересів у судовому засіданні, призначеному на 19.10.2023, виникло незапланове відрядження до міста Харків. На підтвердження даних обставин до клопотання представником позивача додано копії роздруківки з інтернет ресурсу щодо бронювання номеру з 18.10.2023, ордеру від 18.10.2023 серії АІ №1479344 на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Коноплею А.М., виданого адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Ілляшев та партнери", квитка на потяг №000В45FB-B97F-899E-0001.
		З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні 19.10.2023 протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати відхилив заявлене клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, дійшовши висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника позивача за наявними у справі матеріалами.
		Представник третьої особи у судове засідання 19.10.2023 не з`явився, про поважність причин нез`явлення своїх повноважних представників третя особа апеляційний господарський суд не повідомила, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надійшло.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.
		За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
		Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника третьої особи.
		Представники АТ "Укрексімбанк" у судовому засіданні 19.10.2023 підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання Договорів та визнання іпотек припиненими.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		Як убачається з матеріалів справи, 24.05.2019 між АТ "Укрексімбанк" (банк, відповідач) та ТОВ "Придніпровська Біотес" (позичальник, третя особа) укладена Генеральна кредитна угода № 19-1KG0002, до якої сторонами внесені зміни укладеними Додатковими угодами № 19-1KG0002-0001 від 25.01.2020, № 19-1KG0002-0002 від 10.08.2020, № 19-1KG0002-0003 від 25.11.2020 (далі - Генеральна угода).
		Відповідно до статті 2 Генеральної угоди банк здійснює із позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов Кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.
		Під Кредитним договором розуміється будь-який договір, угода, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в межах цієї Генеральної угоди і є Додатком до нього (стаття 1 Генеральної угоди).
		В подальшому, в межах Генеральної угоди, 24.05.2019 АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Придніпровська Біотес" уклали Кредитний договір № 19-1KN0012 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов пунктів 2.1, 2.2 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути коедит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за уим Договором; кредит надається позичальнику шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії.
		Згідно з пунктом 2.3.1 Кредитного договору ліміт кредитної лінії становив 4 470 000,00 євро.
		Відповідно до пункту 2.5 Кредитного договору кредит надається позичальнику на такі цілі: часткове фінансування та/або рефінансування витрат за проектом.
		У статті 1 Кредитного договору сторони домовилися, що для цілей цього Договору термін проект застосовується у значенні - економічна програма (техніко-економічне обґрунтування, бізнес-план), що підтверджує потребу позичальника в отриманні кредитних коштів та його спроможність вчасно та у повному обсязі виконати зобов`язання за цим Договором перед банком, надана позичальником до банку з пропозицією про її фінансування за рахунок кредитних коштів, а саме: будівництво та введення в експлуатація теплоелектроцентралі потужністю 8,6 МВт електричної енергії та 28 МВт теплової енергії на біопаливі (БТЕС) у м. Токмак, Запорізької області України, за адресою: м. Токмак, вул. Ковальська.
		Додатковими угодами № 19-1KN0012-0001 від 10.08.2020, № 19-1KN0012-0002 від 25.11.2020 за погодженням сторін до Кредитного договору внесені зміни.
		На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 24.05.2019 між АТ "Укрексімбанк" (кредитор), ТОВ "Придніпровська Біотес" (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено Договір поруки № 19-1ZР0006 (далі - Договір поруки), відповідно до пункту 2 якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов`язання в повному обсязі; поручитель зобов`язався виконувати умови цього Договору у разі припинення позичальника, а саме, солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання основного зобов`язання в повному обсязі будь-якими правонаступниками позичальника; після виконання поручителем своїх зобов`язань за цим Договором щодо виконання основного зобов`язання до поручителя переходять усі права кредитора за відповідними викоаними поручителем зобов`язаннями. 
		Під основним зобов`язанням розуміються усі та будь-які грошові зобов`язання позичальника перед кредитором, встановлені Генеральною кредитною угодою № 19-1KG0002 від 24.05.2019 (з усіма чинними договорами, укладеними у рамках вказаної Генеральної кредитної угоди, у тому числі після набуття чинності цим Договором, які їй підпорядковуються, є додатками до неї, її невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ, а також з усіма чинними змінами, доповненнями, додатками та додатковими угодами до неї, у тому числі внесеними та укладеними після набуття чинності цим Договором, які є невід`ємними частинами та складають з нею єдиний документ) (пункт 1 Договору поруки).
		Сторонами укладені Договори про внесення змін до Договору поруки № 19-1ZР0006-0001 від 15.01.2020, № 19-1ZР0006-0002 від 10.08.2020, № 19-1ZР0006-0003 від 25.11.2020, умовами яких поручитель підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з усіма змінами, що були внесені до Генеральної угоди, з укладеними Кредитними договорами в рамках Генеральної угоди та внесеними до них змінами.
		Окрім того, 24.05.2019 між АТ "Укрексімбанк" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №19-1ZI0007 (далі - Іпотечний договір 1), відповідно до пункту 1.1 якого іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 24.05.2019 № 19-1KN0012, укладеного між ТОВ "Придніпровська Біотес" (боржник) та іпотекодержателем, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені. 
		Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно іпотекодавця, а саме: домоволодіння (житловий будинок зі спорудами), загальною площею 582,5 кв. м, житловою площею 235,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.3.1 Іпотечного договору 1) та земельна ділянка площею 0,1499 га, кадастровий номер 3222481600:02:006:0064, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 1.3.2. Іпотечного договору). Іпотечний договір 1 підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Семенець О.М. та зареєстровано в реєстрі за №533. Одночасно приватним нотаріусом на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріут" накладено заборони відчуження зазначеного в Іпотечному договорі 1 нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення договору, які зареєстровані в реєстрі за №534, №535. 
		Також між позивачем та АТ "Укрексімбанк" укладено Іпотечний договір №19-1ZI0008 від 24.05.2019 (далі - Іпотечний договір 2), згідно з пунктом 1.1 якого іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору від 24.05.2019 № 19-1KN0012, укладеного між ТОВ "Придніпровська Біотес" (боржник) та іпотекодержателем, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені.
		Предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно - квартири, а саме: квартира загальною площею 129,4 кв.м, житловою площею 81,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (пункт 1.3.1 Іпотечного договору 2) та квартира, загальною площею 256,9 кв.м, житловою площею 126,8 кв.м, що складається з п`яти кімнат, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (пункт 1.3.2 Іпотечного договору 2). Іпотечний договір 2 підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотарільного округу Семенець О.М. та зареєстровано в реєстрі за №530. Одночасно приватним нотаріусом на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріут" накладено заборони відчуження зазначеного в Іпотечному договорі 2 нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення договору, які зареєстровані в реєстрі за №531, №532. 
		Позивач надіслав АТ "Укрексімбанк" листа за вих. № 01-06/471 від 20.10.2022 з пропозицією розірвати Договір поруки та Іпотечні договори 1 та 2, копія листа додана до позовної заяви.
		Зі змісту вказана листа убачається, що правовою підставою для розірвання вказаних Договорів позивач зазначив статтю 652 Цивільного кодексу України, а обставинами, які істотні змінилися, після їх (Договорів) укладення, та які позивач не міг передбачити, а якби міг, то не уклав би ці Договори, віднесено:
		- початок військової агресії Російської Федерації проти України, введення у зв`язку з цим з 24.02.2022 військового стану в Україні, який триває;
		- окупацію міста Токмак, в якому розташований об`єкт (проєкт), під будівництво якого надавався ТОВ "Придніровска Біотес" кредит, забепечений укладеними з позивачем Договором поруки та Іпотечними договорами 1, 2;
		-припинення на тимчасово окупованій території доступу користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, що позбавляє позивача можливості звернути стягнення на майно ТОВ "Придніпровська Біотес" у разі виконання зобов`язань останнього перед АТ "Укрексімбанк" та нівелює будь-який економічний сенс Договору поруки та Іпотечних договорів 1 та 2;
		-направлення частини своїх прибутків на допомогу ЗСУ, закупівлю товарів необхідних військовим;
		-виникнення значних фінансових витрат для забезпечення безпеки і належного рівня життя малолітних дітей, які вимушені подорожувати, ховаючись від війни.
		У відповідь на вказану пропозицію відповідач направив позивачу лист за вих. № 0400120/34685-22 від 08.11.2022, у якому повідомив про готовність розглянути питання дострокового розірвання Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2 за умов оформлення в заставу/іпотеку іншого нерухомого чи рухомого майна або дострокового погашення позичальником заборгованості за Кредитним договором в сумі 1 129 697,35 євро.
		Зважаючи на те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання спірних Договорів у позасудовому порядку, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин.
		АТ "Укрексімбанк" заперечило проти наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , посилаючись на обов`язковість виконання зобов`язань за спірними Договорами з огляду на умови та обставини їх укладення та відсутність зміни істотних обставин, як підстав для їх розірвання. 
		Відповідач стверджував, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася ще в 2014 році, коли було окуповано частини Донецької та Луганської областей, а також АР Крим, а Договори поруки та Іпотечні договори 1, 2 укладені після спливу 4 років з початку агресії РФ, а тому наведене не може вважатися істотною зміною обставин. Також відповідач наголошував, що позивач, укладаючи спірні Договори, свідомо надав згоду на забезпечення зобов`язань боржника (позичальника), при цьому виразив вільне волевиявлення щодо прийняття на себе ризиків невиконання позичальником (третьою особою) кредитних зобов`язань.
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Як убачається з матеріалів справи спір про розірвання Договору поруки та Іпотечних договорів, укладених між позивачем та відповідачем, виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача, істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при їх укладенні.
		Зокрема, підтверджуючи в позовній заяві наявність чотирьох умов, необхідних для розірвання спірних Договорів за рішенням суду, позивач вказує, що такою істотною зміною обставин є початок з 24.02.2022 повномасштабної війни Російської Федерації проти України, окупація агресором території України, в тому числі міста Токмак Запорізької області. При цьому, зазначаючи доводи про наявність четвертої з умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання укладених Договорів, позивач стверджує, що обставини, які склалися у зв`язку з повномасштабною війною РФ проти України є обставинами непереборної сили у розумінні відносин, які виникли між позивачем, відповідачем та третьою особою на підставі Кредитного договору та Генеральної угоди.
		Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов`язання.
		У відповідності до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Отже, договір у разі істотної зміни обставин може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. 
		При цьому, можливість розірвання договору пов`язана не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.
		Застосування статті 652 Цивільного кодексу України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
		На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання такого зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
		Подібна позиція щодо суті істотної зміни обставин була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
		У такому разі при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.
		Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.
		Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.
		З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду наголошує, що існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.
		Так, першою умовою - є умова про те, що в момент укладення вказаних Договорів сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до даної умови, події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення спірних Договорів. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні Договорів сторона, знала про ці події і могла прийняти їх до уваги в момент укладення Договорів, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які і створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", створюють неможливість для сторони, яка заінтересована розірвати Договір, покладатися на ускладнення (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/5110/17, від 23.07.2019 у справі №910/13249/17).
		З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання обґрунтованими доводів позивача стосовно того, що у період укладення спірних Договорів з 2014 року по 24.02.2022 у нього були відсутні підстави передбачати настання відповідної зміни обставин, пов`язаних з повномасштабним вторгненням Російської Федерації, наслідком чого стало ведення бойових дій на території Запорізької області та окупація міста Токмак, в якому розташована теплоелектроцентраль, на будівництво якої залучалися кошти позичальником. 
		Суд апеляційної інстанції вважає, що станом на момент укладення Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2, позивач був обізнаний про те, що ці Договори укладаються в умовах розпочатої у 2014 році збройної агресії Російської Федерації проти України, анексуванням Автономної Республіки Крим і м. Севастополь, частин Донецької і Луганської областей, на лінії розмежування з якими велися бойові дії, що є загальновідомими обставинами.
		Отже, позивач міг і повинен був прийняти їх до уваги при укладенні спірних Договорів та передбачити створювані ними ускладнення.
		При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися та розумно передбачати виникнення при цьому ускладнень.
		Як убачається зі змісту статті 13 Кредитного договору порядок визначення обставин непереборної сили, їх вплив на виконання сторонами умов Договору встановлені статтею 11 Генеральної угоди. 
		У статті 11 Генеральної угоди сторони передбачили можливість настання обставин непереборної сили та наслідки невиконання сторонами своїх зобов`язань при їх настанні. Під обставинами непереборної сили сторони розуміють стихійні лиха, страйки, блокади, ембарго на експорт та/або імпорт, воєнні дії будь-якого характеру, рішення органів державної влади (державного управління), якщо такі обставини виникли після підписання цієї Генераьної угоди і сторони не могли ні передбачити їх, ні запобігти таким обставинам розумними діями (пункт 11.2 статті 11 Генеральної угоди).
		За умовами пункту 11.4 статті 11 Генеральної угоди сторонами погоджено, якщо обставини непереборної сили тривають більше трьох місяців поспіль, дія цієї Генеральної угоди може бути припинена на підставі звернення будь-якої із сторін до іншої сторони та укладенням сторонами відповідного договору про його розірвання. Уразі припинення дії цієї Генеральної угоди, сторони повинні виконати усі свої зобов`язання, що існуватимуть у них за цією Генеральною угодою на момент такого припинення.
		Укладаючи Договір поруки позивач як поручитель підтвердив, що він ознайомлений і погоджується із усіма умовами Генеральної угоди та внесеними до неї змінами, із усіма умовами Кредитного договору та внесеними до нього змінами.
		Іпотечні договори 1, 2, укладені позивачем як іпотекодавцем на забезпечення вимог банку як іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, також містять підтвердження позивача про ознайомлення з умовами Кредитного договору і повне розуміння предмета Договору та інших його умов.
		Отже, укладаючи спірні Договори, позивач, зважаючи на їх умови, не міг не передбачувати ризику настання ускладнень, які можуть мати місце при його виконанні у зв`язку з обставинами непереборної сили.
		А тому, колегія суддів апеляційного господарького суду доходить виновку про недоведеність позивачем наявності зміни істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2, оскільки на момент їх укладення позивач усвідомлював можливість настання надзвичайних обставин, в тому числі і воєнних дій будь-якого характеру, але погодив всі істотні умови зазначених Договорів, підписавши їх, та прийняв на себе ризик настання таких обставин.
		Наведеним підтверджується, що на момент укладення спірних Договорів, обставини на які вказує позивач, як на змінені істотні умови (воєнні дії будь-якого характеру), що можуть бути підставою для розірвання Договорів, не носили характеру непередбачуваності для нього, в тому числі і необхідності виконання усіх існуючих зобов`язань.
		Таким чином, за встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у спірних правовідносинах передбачена пунктом 1 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України умова є відсутньою, що тягне за собою відмову у задоволенні позову про розірвання Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2 у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. 
		Поряд з цим, суд апеляційної інстанції відзначає, що одне лише передбачене Договором віднесення ведення воєнних дій будь-якого характеру до обставин непереборної сили не свідчить про існування цих непереборних обставин у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати непередбачуваною і невідворотною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретні обмеження та ускладнення, що виникли чи пов`язані з воєнними діями, унеможливлюють виконання конкретного Договору чи Договорів.
		Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
		Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
		Позивачем не надано належних доказів того, яким чином початок повномасшбаних воєнних дій на території Запорізької області та окупація міста Токмак впливають на виконання зобов`язань щодо повернення кредитних коштів позичальником та/або виконання цього зобов`язання позивачем як поручителем (іпотекодавцем), тоді як місцезнаходженням третьої особи (позичальника) у відповідності до даних державних реєстрів, а також місцем проживання позивача є місто Київ. 
		Поряд з цим, позивачем взагалі не доведено наявності у позичальника станом на 24.02.2022 майна у м. Токмак, на яке розрахував позивач звернути стягнення, і відсутності іншого рухомого чи нерухомого майна та коштів, на яке може бути звернуто стягнення у разі виконання позивачем зобов`язання забезпеченого порукою та іпотекою.
		Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивач не довів існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як підстави для розірвання спірних Договорів.
		Як визначено пунктами 3, 4 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для розірвання договору, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору та, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Щодо зазначених умов, суд апеляційної інстанції зауважує, що випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин необов`язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов`язання.
		Як вже зазначалося позивачем у спірним правовідносинах за Договором поруки є поручителем, а за Іпотечними договорами 1, 2 - іпотекодавцем.
		За приписами статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення Договорів) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
		Відповідно до частини1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення Договорів), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		З аналізу наведених норм чинного законодавства слідує, що суттю зазначених видів забезпечення виконання зобов`язань є саме забезпечення поручителем, іпотекодавцем належного виконання перед кредитором зобов`язань у разі їх порушення боржником (позичальником).
		Отже, чинним законодавством безпосередньо визначено, що виходячи із суті характеру та змісту вказаних зобов`язань, ризик неможливості виконання зобов`язань боржника (позичальника) несе поручитель. Саме такий ризик у разі неналежного виконання третьою особою своїх зобов`язань за Кредитним договором взяв на себе позивач, поручившись за Договором поруки та передавши в забезпечення нерухоме майно за Іпотечними договорами 1. 2. При цьому, умови вказаних Договорів не встановлюють конкретних причин неможливості виконання боржником своїх зобов`язань, за яких у поручителя (іпотекодавця) виникає відповідний обов`язок перед кредитором, тобто причини не мають значення.
		Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що як убачається зі змісту Договору поруки так і Іпотечних договорів 1, 2, укладених на забезпечення виконання третьою особою (позичальником) своїх зобов`язань за Кредитним договором, позивач підтвердив факт ознайомлення зі змістом Кредитного договору з усіма змінами до нього та погодився з його умовами. 
		Так, за умовами пункту 11.2.7 Кредитного договору позичальник прийняв на себе валютні ризики за Договором, усвідомлюючи можливість виникнення збитків внаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют, та ризики, пов`язані зі зміною істотних обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього Договору, гарантійних документів.
		Крім того, досліджуючи питання наявності умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції враховує, що спірні Договори укладені на забезпечення виконання умов Кредитного договору, який, у свою чергу, укладений між суб`єктами господарювання, та направлений фінансування за рахунок кредитних коштів проєкту позичальника на будівництво та введення в експлуатацію теплоелектроцентралі. 
		Ввідповідно до частини 1 статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах, здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
		Аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
		Отже, позивач, який підтвердив та погодився з умовами Кредитного договору, за якими позичальник здійснюючи господарську діяльність, прийняв як сприятливі наслідки такої господарської діяльності так і несприятливі, підписуючи спірні Договори фактично мав усвідомлювати зміст та характер взятих на себе зобов`язань із забезпечення виконання третьою особою умов Кредитного договору та їх наслідки.
		За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що у даних спірних правовідносинах відсутні підстави вважати, що із суті спірних Договорів не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона - позивач. Оскільки, саме такий висновок не призводить до порушення балансу інтересів сторін спірних Договорів та відповідно стабільності і виконуваності як Кредитного договору, так і Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2, укладених на його забезпеченя .
		Зважаючи на викладене, у зв`язку з недоведеністю позивачем належними та допустимими доказами одночасного існування всіх умов, передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для розірвання спірних Договорів, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову про розірвання укладених між сторонами спору Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2.
		З огляду на викладене не підлягають задоволенню і вимоги позивача про визнання припиненими іпотек, зареєстрованих в установленому порядку на підставі укладених Іпотечних договорів 1 та 2, оскільки зазначені вимоги є похідними від основних вимог про розірвання вказаних договорів.
		Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку").
		Підстави припинення іпотеки окремо визначені у статті 17 Закону України "Про іпотеку", відповідно до частини першої якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
		Водночас, з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо неможливості припинення іпотеки внаслідок розірвання договорів, оскільки юридичний аналіз статті 17 Закону України "Про іпотеку" дає підстави дійти висновку про те, що перелік спеціальних підстав для припинення договору іпотеки не є вичерпним та дозволяє розірвання договору іпотеки, як один з різновидів припинення зобов`язання, виходячи із загальних норм цивільного законодавства (статей 651, 652 Цивільного кодексу України). 
		Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.11.2018 у справі № 910/20450/17.
		Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про не забезпечення судом першої інстанції дотримання положень Госпдарського процесуального кодексу України в частині запобіганню зловживання позивачем своїми процесуальними правами, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає їх необгрунтованими та відхиляє, зважаючи на таке.
		Відповідач наголошує, що зловживання позивачем своїми процесуальними правами у відповідності до вимог пункту 2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, на його думку, є подання декількох позовів, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями про що, за його твердженням, свідчить подання позивачем 09.12.2022 аналогічного позову до АТ "Укрексімбанку", який був розподілений судді Господарського суду Київської області Конюх О.В., ухвалою від 16.12.2022 у справі №911/2589/22 позовну заяву залишено без руху, а 23.12.2022 представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про повернення позовної заяви у справі 911/2589/22. Після вказаних дій, 28.12.2022 позивачем подано аналогічний позов, який розподілено на суддю цього суду Карпечкіна Т.П., прийнято останнім до розгляду та відкрито провадження у справі, що розглядається. 
		За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
		На підтвердження обставин, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, ним не надано до суду апеляційної інстанції відповідних доказів, в матеріалах справи відсутні документи (копії звітів про автоматизований розподіл справ, зазначених позовів, заяви позивача про повернення позову у справі №911/2589/22), які б давали можливість встановити аналогічність предмету і підстав позовів, мотивів поданої заяви про повернення позову та надати оцінку відповідним діям позивача та суду.
		Посилання скаржника в апеляційній скарзі на незаконність доводів позивача про наявність підстав для розірвання спірних Договорів, які не були досліджені та враховані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, зокрема, щодо недофінансування позичальника з боку банку, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки питання додержання відповідачем умов Кредитного договору під час виконання ним своїх зобов`язань не входить у предмет дослідження судом обставин під час вирішення спору про розірвання спірних Договору поруки та Іпотечних договорів 1, 2 на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.
		Надаючи оцінку встановленим обставинам у сукупності відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України з огляду норми чинного законодавства, які регламентують спірні у даній справі правовідносини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо розірвання спірних Договорів та припинення іпотек.
		Відповідно апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" щодо доводів і аргументів, які стосуються оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає підставною та обгрунтованою. 
		Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанцій, інші доводи та аргументи учасників справи не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до вимог статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22 таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові повністю, а апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" на зазначене рішення суду першої інстанції, відповідно, такою, що підлягає задоволенню.
		Судові витрати.
		Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги покладаються на позивача.
		Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дежавний експортно-імпортний банк України" на рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.03.2023 у справі №911/2797/22 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дежавний експортно-імпортний банк України" про розірвання договорів та визнання припиненими іпотек відмовити повністю.
		4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127, ідентифікаційний код 00032112) 26   050,50 грн (двадцять шість тисяч п`ятдесят гривень 50 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги. 
		5. Доручити місцевому господарському суду видати наказ на виконання даної постанови.
		6. Матеріали справи №911/2797/22 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 06.11.2023.
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук 
		 
		Судді                                                                                Т.П. Козир
		 
		                                                                                Г.П. Коробенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...