Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/995/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 08.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2023.
Дата набрання законної сили: 29.11.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_____________________________________
		_______________________________________________________________
		майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
		e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
		код ЄДРПОУ 03499916 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"31" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/995/23 
		Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П. 
		за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Мастюгін Д.І., адвокат, ордер серії АІ №1458664 від 12.09.2023 (в режимі відеоконференції) 
		від відповідача: не прибув 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ»  
		до Російської  Федерації  (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації 
		про стягнення 49700231,49грн (1 698 868 (один мільйон шістсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) доларів США 61 цент) 
		 
		Процесуальні  дії по справі.
		Господарським судом Житомирської області за правилами загального провадження розглядалася справа  за позовом ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» до відповідача Російської  Федерації  (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 49 700 231,49 грн.
		В ухвалі суду від 28.07.23р. про відкриття провадження у справі перше підготовче засідання призначено на 14.09.23р. о 14:30 год. Про дату, час та місце його проведення відповідача повідомлено  шляхом публікації оголошення на вебсайті судової влади України в закладці Господарського суду Житомирської області.
		Ухвалою  суду від 14.09.23р. підготовче засідання відкладено на 28.09.23р. о 16:30. Відповідача  повідомлено в аналогічний спосіб. 
		Ухвалою суду від 28.09.23р. постановлено  розглядати з 28.09.23р. позов про стягнення  з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ»  49 700 231,49грн майнової шкоди, що є грошовим еквівалентом 1 698 868,61 доларів США. 
		Цією ж ухвалою суду  закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.10.23 р. о 11:00год. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідача повідомлено в аналогічний спосіб.
		Щодо дотримання вимог процесуального закону про належне повідомлення відповідача у справі про розгляд цієї справи. 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого  Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Відповідними  указами Президента України строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжено до 18.11.23р.
		Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"  в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Спосіб вручення судового доручення у порядку, встановленому міжнародним договором, зокрема, Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, не застосовується (ч. 2 ст. 367 Кодексу ).
		Про це доводить викладене далі по тексту.
		Міністерство юстиції України у листі "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 повідомило про те, що з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
		Спосіб вручення судового доручення шляхом передачі дипломатичними каналами також не застосовується (ч. 2 ст. 367 Кодексу).
		Про це доводить викладене далі по тексту.
		За зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії  проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		У зв`язку із порушенням Російською  Федерацією  цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією,  що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією  від 14.02.1992.
		Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. У разі розриву відносин обидві сторони залишаються без двосторонньої комунікації у дипломатичній площині.
		Крім того, комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади Російської Федерації за посередництва третіх держав не здійснюється.
		Отже, подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами є неможливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин з 24.02.2022 року через повномасштабну агресію РФ проти України.
		Спосіб надіслання копій судових рішень відповідачу безпосередньо  за місцем його знаходження у Російській Федерації засобами  поштового зв`язку України не застосовується.
		Про це доводить викладене далі по тексту.
		На офіційному вебсайті Акціонерного товариства "Укрпошта" 25.02.2022 розміщено повідомлення про те, що у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" припинило поштове співробітництво з поштою  Росії та Білорусі,  посилки та перекази в ці країни не приймаються.
		Можливий спосіб  отримання відповідачем інформації  про дату, час та місце розгляду (ч.1 ст. 9 ГПК України).
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 та ч.1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебсайті судової влади України.
		На підставі викладеного, враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному вебсайті судової влади України  відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України. 
		Окрім того, позивач у справі надсилав процесуальні  заяви по суті та процесуальні документи суду  засобами поштового зв`язку Грузії  на адресу Генеральної прокуратури Російської федерації та Міністерства юстиції Російської федерації  у перекладі  з української на грузинську та англійську мови.   
		В судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.10.23р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.
		 
		Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
		Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача Російська Федерація (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення 49 700 231,49грн збитків (надалі за текстом - Товариство, Відповідач).
		В обґрунтування фактичних підстав позову, Товариство доводить, що збройні сили Російської Федерації, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони та звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, здійснили 24.02.22р. близько 10:30год. ракетний удар одним  боєприпасом по житлових будинках, розташованих на вул. Сагайдачного у с. Радчиці Коростенського району Житомирської області; 25.02.22р. близько 13:15год.  стався авіаційний удар боєприпасами  по будівлях та спорудах з виробництва комбікормів  ТОВ "Порттрансбуд"; 25.02.22р.  близько 15:00год.  авіаційний удар боєприпасами стався поблизу с. Слобода Шоломківська Коростенського району Житомирської області.
		Товариство доводить, що після здійснених авіаційних ударів боєприпасами по елеватору ТОВ "Порттрансбуд",  на якому  зберігалося  зерно, яке належало позивачу на праві приватної власності, останнє було знищено. 
		Товариство у заяві від 28.09.23р. (вх. г/с №01-44/3190/23 від 28.09.23р.) про зміну предмету позову  просило суд стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) 49 700 231,49грн майнової шкоди, що є грошовим еквівалентом 1 698 868, 61  доларів США. 
		Товариство доводить, що стягнення з Російської Федерації збитків в  іноземній валюті ( доларах США) є ефективним   засобом порушеного майнового права юридичної особи , засновником та кінцевим бенефіціарним власником якої є TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC ( місцезнаходження: США, 83001, 610 В. Бродвей офіс 201 Джексон, Вайомінг).
		Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" зареєстроване 27.01.2017 року, основним видом діяльності якого за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
		30.09.21р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд" (як Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (як Поклажодавець) був укладений Договір №34/2021/Бр складського зберігання (надалі за текстом - Договір складського зберігання), відповідно до умов якого сторони домовилися, що Поклажодавець зобов`язався передати, а Зерновий склад зобов`язався прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зернобобові, круп`яні та олійні культури (надалі - Зерно), а саме: соняшник 1200 тон, термін поставки з 30.04.21р. до 30.11.21р та надати послуги за тарифами, передбаченими в Додатку №1 до цього і в установлений термін повернути  зерно Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України (п. 1.1. Договору складського зберігання).
		Назва зерна, що передається на зберігання, його фізична, залікова вага та його якісні показники зазначаються у складських  документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю  (п. 1.2. Договору складського зберігання).
		Зерно Поклажодавця, що зберігається за даним  Договором, є знеособленим (п. 1.5. Договору складського зберігання).
		Передане на зберігання зерно є власністю Поклажодавця, Зерновий склад не має право продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку  зберігання, визначеного в п. 7.1. Договору  (п. 1.6. Договору складського зберігання).
		Надання послуг Зерновим складом починається з дня, коли Поклажодавець передав зерно за Актом приймання-передачі зерна (п. 1.7. Договору складського зберігання).
		У п. 7.1. Договору складського зберігання сторони погодили, що термін зберігання зерна  із дня приймання Зерновим складом  зерна на зберігання  до подання  Поклажедавцем  вимоги про його повернення, але не довше, ніж: соняшник до 30.04.22р.
		30.09.21р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору складського зберігання, відповідно до якої погодили тарифи на послуги ТОВ "Порттрансбуд" на 2021-2022 маркетинговий рік, діючі з 01 вересня 2021 року (пізні зернові).
		30.09.21р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд" (як Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (як Поклажодавець) був укладений Договір №35/2021/К складського зберігання (надалі за текстом - Договір №35/2021/К), відповідно до якого Поклажодавець на умовах цього Договору зобов`язався передати, а Зерновий склад зобов`язався прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, круп`яні та олійні культури (надалі - Зерно), а саме: соняшник - 1000 тон, термін поставки з 30.09.21 до 30.11.21р. та надати послуги за тарифами, передбаченими в Додатку №1 до цього Договору і в установлений термін повернути зерно Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України (п. 1.1. Договору №35/2021/К).
		У п. 7.1. Договору №35/2021/К сторони домовилися про те, що термін зберігання  зерна: із дня прийняття Зерновим складом зерна на зберігання до подання  Поклажодавцем  вимоги про  його повернення, але не довше, ніж: соняшник - до 30.04.22р.
		30.09.21р. Додатковою угодою №1 до Договору №35/2021/К сторони погодили тарифи на послуги ТОВ "Порттрансбуд" на 2021-2022 маркетинговий рік, діючі з 01 вересня 2021 року (пізні зернові).
		30.09.21р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порттрансбуд" (як Зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" (як Поклажодавець) був укладений Договір №36/2021/Ст складського зберігання (надалі за текстом - Договір №36/2021/Ст), відповідно до умов якого сторони погодили, що Поклажодавець на умовах цього Договору зобов`язався передати, а Зерновий склад зобов`язався  прийняти на зберігання за заліковою вагою зернові, зерновобобові, круп`яні та олійні культури (надалі - Зерно), а саме: соняшник - 1000 тон, термін поставки з 30.09.21 до 30.11.21р та надати послуги за тарифами, передбаченими в Додатку №1 до цього Договору і в установлений термін повернути зерно Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим Договором та законодавством України (п. 1.1. Договору №36/2021/Ст).
		У п. 7.1. Договору №36/2021/Ст сторони домовилися про те, що термін зберігання  зерна: із дня прийняття Зерновим складом зерна на зберігання до подання  Поклажодавцем  вимоги про  його повернення, але не довше, ніж: соняшник - до 30.04.22р.
		30.09.21р. Додатковою угодою №1 до Договору №36/2021/Ст сторони погодили тарифи на послуги ТОВ "Порттрансбуд" на 2021-2022 маркетинговий рік, діючі з 01 вересня 2021 року (пізні зернові).
		01.03.22р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору №36/2021/Ст, відповідно до якої погодили тарифи на послуги ТОВ "Порттрансбуд" на 2021-2022 маркетинговий рік, діючи з 01 березня 2022 року (пізні зернові).
		 
		Близько четвертої години ранку 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україні, в тому числі в Житомирській області, що супроводжувалося ракетними та авіаційними ударами  по всій території України.
		25.02.22р. за №70/6 ТОВ "Порттрансбуд" надіслало Товариству лист в якому зазначило про те, що станом на 24.02.22р. на елеваторі зберігається зерно ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ" урожаю 2021 року: соняшник некласний високоолеїновий - 478 424 кг, соняшник некласний - 1927 528 кг.
		28.02.22р. за №71/2 ТОВ "Порттрансбуд" надіслало Товариству повідомлення в якому зазначило про те, що у зв`язку із бомбардуванням підприємства ТОВ "Порттрансбуд" державою-агресором РФ, просило  направити уповноважених осіб для огляду насіння соняшнику, яке зберігається на елеваторі, згідно договорів складського зберігання №24/2021/Бр від 30.09.21р., №35/2021/К від 30.09.21р., №36/2021/Ст від 30.09.21р., оскільки ємності, де зберігається зернова продукція зазнали руйнувань внаслідок потрапляння уламків в різних місцях зерносховища, відбувається постійне загоряння зерна.
		28.02.22р. ТОВ "Порттрансбуд" було утворено комісію для визначення руйнування/пошкодження майна, рішення якої оформлено  протоколом (актом) за вих. №71, в якому зазначено про те, що 25.02.22р. внаслідок авіаційного бомбардування ворожими літаками Російської Федерації території Гладковицької  сільської ради Коростенського району Житомирської області відбулося потрапляння  авіаційних ракет  на територію  будівель та споруд  з виробництва  комбікормів  продуктивністю 30т/год ТОВ "Порттрансбуд" внаслідок чого було пошкоджено майно. В описі майна, яке зруйноване та пошкоджено внаслідок потрапляння авіаційної бомби ворожих літаків Російської Федерації, зокрема, міститься насіння соняшнику (високоолеїновий) в кількості 9 911, 306 тон, ринковою вартістю 215 075 340, 20 грн (пошкоджено 100%).
		02.03.22р. Товариство повідомило ТОВ "Порттрансбуд" про проведення огляду пошкодженого зерна та участі уповноважених  осіб.
		01.04.22р. ТОВ "Порттрансбуд" видано наказ №6/2-к "Про створення комісії з огляду зерна та насіння".
		01.07.22р. згідно Акту огляду зерна та насіння встановлено, що станом на 25.02.22р. на зберіганні знаходилося зерно сільськогосподарських культур, яке належало Товариству  в наступних об`ємах: 1) соняшник некласних високоолеїновий - 478, 424 т.; 2) соняшник некласний - 1 927, 528 т. Зазначено, що 07.04.2022 було сформовано партію соняшника некласного в кількості 37,66т, яке знаходилося на відкритій площині елеватора, попередньо перемістивши з зерносховища в яких постійно відбувалося загорання, тління соняшнику. Уламки ракети проникли у всі зерносховища на різних  відстанях циліндра вглиб зерна, що ускладнює провести повне гасіння осередків. Зерно хаотично  займається у всіх ємностях і горить. Вивантаження такого зерна відбувається щоденно, по можливості  проведення процесу відвантаження. Комісійно було відібрано пробу вищевказаного зерна, і проведено лабораторний аналіз (картка аналізу зерна  №40). Дане зерно не відповідає ДСТУ 7011:2009 та  не може бути використане в продовольчих та кормових цілях. Вказано, що 01.07.22р. комісією додатково оглянуто зерно сільськогосподарських культур, що перебувало на зберіганні та було ушкоджено внаслідок авіаційного удару. Зерно продовжує горіти, тліти, ведуться роботи з його гасіння та вивезення на відкриті площадки. З пошкодженого обсягу зерна/насіння були відібрані проби та проведений їх лабораторний аналіз. Даний соняшник не відповідає нормам діючого ДСТУ 7011:2009, повністю зіпсований, він не може бути використаний в продовольчих та кормових цілях.
		Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань Слідчим відділом УСБУ у Житомирській області  27.02.2022 о 16:47:02 зареєстровано кримінальне провадження 42022062350000039 за фактом вчиненого кримінального правопорушення за ч.1 ст.438 КК України ( а с. 73). 
		Згідно з Висновком експерта від 20.10.2022 №1919/2144-2146/22-25, складеного  за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42022062350000039, розмір матеріальних збитків заподіяних майну (зерну) Товариства  внаслідок потрапляння авіаційної бомби ворожих літаків Російської Федерації  на об`єкт  (зерносховище) ТОВ "Порттрансбуд"  25.02.22р.   складає  49 700 231,49грн.
		На підставі визначеного експертним шляхом розміру збитків, заподіяних майну Товариства  внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України в межах кримінального провадження №42022062350000039, позивач просить ухвалити рішення суду України про їх стягнення з країни - агресора  з можливістю його виконання відповідно до норм чинного міжнародного права. 
		Оскільки примусове виконання  рішення суду України ймовірніше за все буде виконуватися за межами держави за рахунок конфіскованих активів Російської Федерації , розташованих в країнах Європейського Союзу, США тощо, та оскільки  засновником Товариства та кінцевим бенефіціарним власником  є компанія TNA CORPORATE SOLUTIONS LLC ( місцезнаходження: США, 83001, 610 В. Бродвей офіс 201 Джексон, Вайомінг), Товариство просить стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) збитки у розмірі 1 698 868, 61 доларів США, що в еквіваленті до гривні станом на 25.02.2022 складало  49 700 231,49 грн. 
		Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду. 
		Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно з ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України  власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової  шкоди.
		Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 від 20.03.1952  до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Згідно з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 у справі №428/11673/19, загальновідомим є те, що Російська Федерація відкидає визнання будь-якої відповідальності за свою протиправну військову діяльність в Україні, включаючи не тільки повномасштабну збройну агресію, але і будь-яку участь своїх збройних сил у військових діях в Донецькій та Луганській областях з 2014 року. Не існує жодної розумної підстави припустити, що порушене право позивача, за захистом якого він звернувся до українського суду, могло би бути захищене шляхом подання позову до суду Російської Федерації.
		Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону  України "Про міжнародні приватне право" від 23.06.2005 року за №2709-IV (надалі за текстом - Закон №2709-IV) пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		У п. 4 ст. 79 цього Закону  передбачено, що у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України,  її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.
		Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнята резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року, застосовується судами України відповідно до звичаєвого міжнародного права як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права. 
		В свою чергу, як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (ст.11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (ст.12), передбачають, що Договірна Держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
		У статті 31 Європейської конвенції про імунітет держав 1972 року визначено,  що жодне положення цієї Конвенції не завдає шкоди імунітетам або привілеям, якими користується Договірна Держава, стосовно будь-якої дії або ухилення від дії з боку її збройних сил або дій, що стосуються збройних сил, коли вони знаходяться на території іншої Договірної Держави.
		З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для застосування суверенного судового імунітету Російської Федерації. 
		Судом враховано, що як Україна, так і Російська Федерація є учасницями міжнародних договорів, а саме:
		- Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (далі - Конвенція про правову допомогу). Вказана Конвенція підписана  Україною та Російською Федерацією та ратифікована: Україною - відповідно до Закону України №240/94-ВР від 10.11.1994 ; Російська Федерація - відповідно до Федерального закону №16-ФЗ від 04.08.1994;
		- Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 (далі - Угода). Наведена Угода підписана і Україною і Російською Федерацією та ратифікована: Україною - відповідно до постанови Верховної Ради України 2889-XII від 19.12.1992 №; Російською Федерацією - постановою Верховної ради Російської Федерації №3620-1від 09.10.1992.
		Згідно із ст. 1 Конвенції про правову допомогу, громадяни кожної з договірних сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільно та безперешкодно звертатися до судів, прокуратури та інших установ інших договірних сторін, до компетенції яких належать цивільні, сімейні та кримінальні справи (далі - установи юстиції), можуть виступати в них, подавати клопотання, пред`являти позови та здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, що й громадяни цієї договірної сторони. Положення цієї Конвенції застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства договірних сторін.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 42 Конвенції про правову допомогу у справах про відшкодування шкоди (крім тих, що випливають із договорів та інших правомірних дій), компетентним є суд договірної сторони, на території якої мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. При цьому, наведена Конвенція про правову допомогу не містить жодних застережень щодо юрисдикції відповідному суду спорів про відшкодування шкоди, відповідачем у яких виступає держава чи державні органи відповідної договірної сторони.
		Відповідно до ст. 1 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 угода регулює питання вирішення справ, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин між господарюючими суб`єктами, з їх відносин з державними та іншими органами, а також виконання рішень за ними.
		Згідно із пп. "г" п. 1 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 компетентний суд держави - учасниці має право розглядати зазначені в статті 1 цієї Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці мала місце дія або інша обставина, що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.
		Угода про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 встановлює особливі правила щодо судового імунітету держав-учасниць. Так, відповідно до п. 4 ст. 4 Угоди справи про визнання недійсними повністю або такими, що не мають нормативного характеру, актів державних і інших органів, а також про відшкодування збитків, завданих господарюючим суб`єктам такими актами або які виникли внаслідок неналежного виконання зазначеними органами своїх обов`язків по відношенню до господарюючих суб`єктів, розглядаються виключно судом за місцем знаходження зазначеного органу.
		Визначаючи межі свого судового імунітету відповідно до зазначеної Угоди, її учасники (у тому числі Російська Федерація), встановили: 1) загальне правило, відповідно до якого, виходячи зі змісту статті 1, пп. "г" п. 1 ст. 4 Угоди, спір про відшкодування шкоди (незалежно від суб`єктного складу сторін, зокрема і у випадку, коли відповідачем за таким спором буде держава чи її орган) підвідомчий суду держави, в якій було вчинено дії із заподіяння шкоди і 2) вичерпний перелік випадків, коли визначені вказаною Угодою правила підсудності спорів не поширюються на спори, відповідачем у якій є державний орган. При цьому визначені Угодою правила судового імунітету держав-учасниць є вичерпними та поширюються на спори двох типів: 1) щодо недійсності актів органів державної влади та 2) відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання такими актами або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання.
		З урахуванням положень статті 1, пп. "г" п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992 стосовно спорів про відшкодування шкоди, будь-які спори такого роду підвідомчі суду тієї держави, де була заподіяна шкода, крім випадку розгляду спорів про відшкодування збитків, заподіяних суб`єктам господарювання актами органів державної влади, визнаними недійсними або ж неналежним виконанням відповідними органами своїх обов`язків щодо суб`єкта господарювання. Тобто, за змістом наведених положень Угоди, будь-які спори про відшкодування шкоди, якщо така шкода не заподіяна прямо передбаченими Угодою та наведеними вище діями органу державної влади, розглядаються компетентним за місцем заподіяння шкоди.
		Судом достовірно встановлено,  що знищення  майна (зерна)  Товариства відбулося на території Житомирської області внаслідок авіаційних ударів ворожих літаків  Російської Федерації 25.02.22р. по зерносховищу ТОВ "Порттрансбуд", розташованому по вул. Шевченка,39, с. Радчичі Коростенського району Житомирської області.   
		Таким чином, пошкодження  майна Товариства прямим актом агресії Російської Федерації  із застосуванням озброєння не входить до меж, встановлених Угодою винятків, коли спір не може розглядатись судом за місцем заподіяння шкоди, оскільки така шкода не заподіяна недійсним актом органу державної влади Російської Федерації, а також не заподіяна неналежним виконанням обов`язків будь-якого із державних органів Російської Федерації у відношенні до Позивача, як суб`єкта господарювання, оскільки позивач, як суб`єкт господарювання, не перебував і не перебуває у будь-яких зобов`язальних відносинах як приватно-правового, так і публічно-правового характеру, із жодним з органів Відповідача, а отже, ані належне, ані неналежне виконання будь-яких обов`язків органів державної влади Росії  перед Позивачем неможливе. При цьому, заподіяння шкоди шляхом пошкодження майна внаслідок прямої військової агресії не може бути проявом реалізації будь-яких обов`язків будь-якого із органів Російської Федерації  в силу своєї явної протиправності, визнаної міжнародними інституціями, зокрема ООН. 
		З врахуванням викладеного, судовий імунітет Російської Федерації не поширюються на випадки заподіяння шкоди суб`єкту господарювання шляхом безпосереднього знищення належного йому на праві приватної власності майн внаслідок протиправного ураження зброєю, під час прямої агресії однієї держави-учасниці у відношенні до іншої держави учасниці.
		Враховуючи  положення ст. 42 Конвенції про правову допомогу, ст. 1, пп. "г" п. 1 ст. 4, п. 4 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, щодо відповідної категорії спорів існує явно виражена відмова Російської Федерації від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору.
		На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України  суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
		Так, у рішенні від 14 березня 2013 року у справі "Олєйніков проти Росії"  Суд вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються "відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її", і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 68, п. 31).
		У рішенні від 23 березня 2010 року у справі "Цудак проти Литви" (Cuddak v.Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
		На підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, у розвиток сформованої ЄСПЛ судової практики щодо ігнорування  державного імунітету держав-агресорів, Верховний  Суд у постанові від 14.04.2022 у цивільній справі №308/9708/19  дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі-громадянину України.
		У постановах від 18.05.2022 у цивільних  справах  №428/11673/19 та №760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивачів (фізичних осіб)  ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Верховним Судом також сформульовано правову позицію про те, що національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту").
		Наведена правова позиція щодо ігнорування судового імунітету Російської Федерації підтримана Великою Палатою  Верховного Суду у постанові від 15.09.22р. у справі №990/80/22.
		Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (п. 8 ч. 2 ст.  16 ЦК України).
		Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).
		Предметом  доказування у справах  про стягнення шкоди є  наявність усіх складових елементів правопорушення.
		Збитками є об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, утраті або пошкодженні майна, а також неодержанні кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.9.3 постанови ВПВС від  16.11. 2022 у справі  № 910/6355/20).
		Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). 
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.
		Так, у п. 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Відповідно до ст. 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
		Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки як держави учасниці підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 01.03.2022 №A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2. 4 статуту Організації Об`єднаних Націй та звернено до Росії  вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування Російської Федерації  з України.
		Наказом Міжнародного суду справедливості Організації Об`єднаних Націй №182 від 16.03.2022 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022 року.
		Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 за №1207-VII  встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
		Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року Договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
		Суд приймає до уваги,  що внаслідок триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації  проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» було постановлено про часткову зміну статті 1 Указу Президента України від  24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30-ть діб, а у подальшому 22 травня 2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-ІХ, за яким воєнний стан в Україні продовжено з 05:30 25 травня 2022 року строком на 90 діб, - до 23 серпня 2022 року, в подальшому Указом Президента України від 12.08.2022, затвердженим Законом № 2500-IX від 15.08.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб - до 21 листопада 2022, в подальшому Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022, затвердженим Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року, в подальшому Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023, затвердженим Законом України № 2915-ІХ від 07.02.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб - до 20 травня 2023 року, затвердженим Законом України № 3057-ІХ від 02.05.2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб - до  18 серпня та станом на дату ухвалення рішення суду - до 15 листопада 2023 року.
		Матеріалами справи встановлено, що майну  Товариства завдано збитки внаслідок бойових дій, спричинених військовою збройною агресією Російської Федерації проти України.
		За фактом пошкодження майна Товариства 25.02.23р. органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022062350000039 від 27.02.22р.
		Зі змісту  Висновку експерта від 20.10.22р. за №1919/2144-2146/22-25 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні №42022062350000039, складеного на підставі постанови старшого слідчого-криміналіста Слідчого відділу  УСБУ в Житомирській області від 19.09.22р.,  судом встановлено,  що на вирішення судового експерта було поставлено наступне питання:  який розмір матеріальних збитків, заподіяних ТОВ "Поділля Агропродукт", внаслідок руйнування (пошкодження) об`єктів ТОВ "Порттрансбуд", за визначеною адресою в с. Радчиці, Коростенського р-ну, Житомирської області, 25.02.2022 близько 13:15год. ?
		У дослідницькій частині Висновку експерта від 20.10.22р. за №1919/2144-2146/22-25 встановлено, що виходячи із даних копії акту огляду зерна та насіння від 01.07.22р., копії книги кількісно-якісного обліку ТОВ "Порттрансбуд" в розрізі контрагента ТОВ "Поділля Агропродукт" (культура соняшник некласний 2021 ВО) за 24.02.22 рік, копії довідки №70/6 від 25.02.2022, що видана ТОВ "Порттрансбуд",  станом на момент скоєння  руйнувань 25.02.22 року на елеваторах ТОВ Порттрансбуд" на зберіганні знаходились наступні сільськогосподарські культури: соняшник некласний високоолеїновий в кількості 478,424 тони; соняшник некласний в кількості 1927, 528 тон.
		На підставі даних  акту огляду зерна та насіння від 01.07.22р., складеного  комісією  у складі представників ТОВ "Порттрансбуд" та ТОВ "Поділля Агропродукт" та за результатами проведеного лабораторного аналізу відібраних проб (картки аналізу зерна №40,№81,№82) досліджуваного насіння соняшника некласного (в тому числі соняшника некласного ВО) встановлено, що вищезазначене насіння соняшника некласного та соняшника некласного ВО, що знаходилось на зберіганні ТОВ "Порттрансбуд", повністю втратило свої товарні властивості, не може бути використане в продовольчих та кормових цілях,  та не відповідає нормам ДСТУ 7011:2009.
		Згідно із заключною частиною Висновку експерта  від 20.10.22р. за №1919/2144-2146/22-25 розмір матеріальних збитків (шкоди) заподіяних ТОВ "Поділля Агропродукт", внаслідок руйнування  (пошкодження) об`єктів ТОВА "Порттрансбуд" 25.02.22р.  складає  49 700 231, 49 грн. 
		Суд констатує, що Висновок експерта від 20.10.22р. за №1919/2144-2146/22-25  підготовлений у межах кримінального провадження №42022062350000039 від 27.02.22р. особою, яка є атестованим судовим експертом, який, в свою чергу, був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, а сам висновок відповідає положенням статті 98 ГПК України.
		Цивільно-правова відповідальність Російської Федерації настає за загальновизнаним принципом  права, згідно з яким  будь-яке порушення зобов`язання тягне за собою обов`язок надати відшкодування (відображений Постійною палатою міжнародного правосуддя у справі Про фабрику в Хожуві (Case concerning the factory at Chorzow), рішення № 13 від 13.09.1928, а також одна із засад сучасного правового порядку "ex injuria non oritur jus" (із беззаконня не виникає право), який відображений у Консультативному висновку Міжнародного суду справедливості "Правові наслідки для держав подальшої присутності Південної Африки в Намібії незважаючи на Резолюцію Ради Безпеки 276 (1970)".
		Російська Федерація у деліктних правовідносинах не була позбавлена процесуальної можливості довести  відсутність своєї вини у заподіянні збитків майну Товариства у формі його повного знищення, тобто  спростувати встановлену цивільним законодавством України ( ст. 614 ЦК України)  презумпцію  вини особи, яка порушила зобов`язання, в даному випадку, деліктне. 
		Щодо валюти стягнення заподіяних збитків.
		Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Тобто до кола об`єктів  правовідносин відносять матеріально виражені речі, у тому числі гроші. Юридичний аспект грошей полягає в розумінні поняття грошей як особливого об`єкта правовідносин. У цивільному праві гроші, як і цінні папери, визнаються окремим різновидом речей, причому різновидом родових, замінних речей. 
		Будь-який грошовий знак незалежно від того, чи має він законну платіжну силу чи ні, визначається за такою ознакою: у якому числовому відношенні він перебуває до визначеної рахункової одиниці. Фізичні і ціннісні властивості грошового знака можуть відображатися лише у формі того чи іншого числового відношення цього знака до рахункової грошової одиниці (масштаб,  що дає змогу порівнювати відносну вартість) ( постанова ВПВС від 11.10.23р. у справі № 756/8056/19).
		Про  можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц. 
		З урахуванням встановлених у цій справі обставин  Товариство довело належними та допустимими доказами факт заподіяння майну збитків збройною агресією Російської Федерації проти України, що за правилами ст.ст. 74-86 ГПК України є підставою для задоволення позову у повному обсязі.  
		Щодо розподілу судових витрат. 
		Щодо звільнення Товариства від сплати судового збору за позовом про відшкодування збитків.
		Відповідно до  ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"  від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової шкоди у зв`язку з  порушенням  права власності на рухоме та/або нерухоме майно. 
		Відповідно , судовий збір суд присуджує стягнути з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України в порядку ухвалення додаткового рішення іменем України за правилом ст. 244 ГПК України.
		Витрати Товариства на професійну правничу допомогу також підлягатимуть відшкодуванню позивачу за рахунок Російської Федерації в порядку ст. 244 ГПК України. 
		Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити.
		2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» (23130, Вінницька обл., Жмеринський р-н, смт Браїлів, вул. Заводська, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи 41104967) - 1 698 868 (один мільйон шістсот дев`яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят вісім) доларів США 61 цент. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		Повне рішення складено:  08.11.23 
		 
		Суддя                                                                     Машевська О.П. 
		 
		 
		Віддрукувати: 
		1 - в справу
		2- позивачу (через Ел. суд") та на пошту адвоката: ІНФОРМАЦІЯ_1 + ІНФОРМАЦІЯ_2
		3- відповідачу ( шляхом розміщення оголошення на вебсайті суду )

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...