Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 364/726/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 09.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: A/855/346/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 364/726/22                                               Головуючий у 1-й інстанції:  Ткаченко О.В. 
		                                                                                                  Суддя-доповідач:  Василенко Я.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  08 листопада 2023 року                                                                      м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого                              Василенка Я.М.,
		суддів                                        Ганечко О.М., Кузьменка В.В., 
		за участю секретаря                    Шляги А.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції на рішення Володарського районного суду Київської області від 19.12.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, третя особа - Департамент патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
		                                                    ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: 
		- скасувати постанову старшого лейтенанта поліції Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Грегуль І.О. серії ЕАР № 6215575 від 26.11.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу 425,00 грн. за ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження в справі закрити.
		Рішенням Володарського районного суду Київської області від 19.12.2022 позов задоволено.
		Не погоджуючись з вказаним рішенням Батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що постановою серії ЕАР № 6215575 від 26.11.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, яку складено інспектором Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Грегуль І.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 чт. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
		Як вбачається із зазначеної постанови, ОСОБА_1 , 26.11.2022 о 15 годину 29 хвилин, по трасі Р18 «Житомир-Ставище», керуючи транспортним засобом марки ЗАЗ 1103307, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а ПДР, а саме керування транспортним засобом особою, яка немає права керувати транспортним засобом.
		Не погодившись з постановою від 26.11.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП  та накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
		Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
		Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень відповідача в порядку та у спосіб визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі.
		Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про дорожній рух" цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
		Статтею 14 вищевказаного закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
		Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
		Згідно пункту 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Пунктом 11 частини першої статті 23 вказаного закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя і п`ята статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Відповідно до пункту 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих правил.
		Згідно пункту 1.9 ПДР, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
		Приписами п. 2.1 ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
		Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
		Отже, Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, за відсутність або ненадання для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб.
		Пунктами 1-9 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено вичерпний перелік випадків, які надають право працівнику поліції зупинити транспортний засіб, а саме:
		1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
		2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
		3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
		4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
		5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
		6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
		7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
		8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
		9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. 
		Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
		Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів є неправомірними.
		Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 по справі №686/11314/17 та від 22.10.2019 по справі №161/7068/16-а.
		Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Як було зазначено відповідачем, під час несення служби 26.11.2022 екіпаж патрульної поліції, здiйснюючи патрулювання прилеглої територiї по А/Д М-05 Киiв-Одеса, помiтили транспортний засiб марки «ЗАЗ 110307», який проїжджав повз них з напiвпричепом, а тому на пiдставi ст. 8 Законy України «Про правовий режим воєнного стану» та вiдповiдно до ч. 3 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" вирiшили зyпинити даний транспортний засiб, так як потенцiйно можyть перевозитись забороненi речi, якi несуть воєнний характер в напiвпричепi.
		Однак, матеріали справи не містять доказів порушення позивачем правил дорожнього руху України, які могли б бути (чи були) підставою для зупинки транспортного засобу, відсутні будь-які докази складання матеріалів про порушення позивачем ПДР. Більше того, факт порушення особою ПДР в оскаржуваній постанові відповідачем не відображено.
		Крім того, не містять матеріали справи і доказів наявності інших обставин/випадків, визначених в ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", які слугували б підставою для зупинки транспортного засобу позивача 26.11.2022.
		Отже, із врахуванням того, що відповідачем не доведено, що зупинення транспортного засобу обумовлено недотриманням водієм (позивачем) вимог ПДР України та/або наявністю інших обставин/випадків, що визначені в ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", у інспектора були відсутні підстави для застосування до позивача санкції, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП.
		Аналогічний висновок щодо застосування вимог процесуального права, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 545/3654/16-а.
		Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Враховуючи викладені обставини та відсутність доказів на підтвердження будь-яких правопорушень з боку позивача, що вказує на відсутність обов`язку виконувати вимогу поліцейського про пред`явлення посвідчення водія, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна постанова, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн. є такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно позивача закриттю.
		Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
		Доводи апелянта щодо процесуальних порушень судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не беруться колегією суддів до уваги, оскільки вони не впливають на обґрунтованість позовних вимог з підстав, викладених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		Отже, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
		Також, доводи та аргументи апелянта зводяться фактично до переоцінки доказів, зокрема, наданого відповідачем відеозапису події і свідчать про його незгоду із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.
		Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. 
		Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Володарського районного суду Київської області від 19.12.2022 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий:                                                                                Василенко Я.М.                       
		 
		Судді:                                                                                          Ганечко О.М. 
		                                                                                                        
		                                                                                                    Кузьменко В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...