Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/4568/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 09.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.11.2023.
Дата набрання законної сили: 09.11.2023
Номер судового провадження: К/990/22487/22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		09 листопада 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа №360/4568/20
		адміністративне провадження №К/990/22487/22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Олендера І.Я.,
		суддів: Гончарової І.А.,  Пасічник С.С., 
		 
		під час розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційної скарги Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 (судді: Компанієць І.Д. (головуючий), Гайдар А.В., Геращенко І.В.) у справі №360/4568/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), 
		ВСТАНОВИВ:
		Приватне акціонерне товариство «Старобільський молокозавод» (далі - позивач, Товариство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.10.2020 №Ю-15454-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 4872140,30 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач протягом 2016-2020 років нараховував єдиний внескок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), належним чином надавав звіти до органів доходів і зборів, проте не сплачував нараховану суму ЄСВ. Відповідач кваліфікував такий нарахований, але не сплачений позивачем ЄСВ в сумі 4872140,30 грн як недоїмка, оскільки строк сплати станом на 30.09.2020 є таким, що настав, у зв`язку з чим і було сформовано оскаржувану вимогу.
		Позивач не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки з 2016 по 2020 роки (до 12.02.2020 включно) діє пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно з яким законодавець встановив виключення з загального правила щодо сплати єдиного внеску для певної категорії платників, а саме - платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
		Тобто норми пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до 12.02.2020 включно містили положення, за якими відповідним платникам єдиного внеску дозволялося протягом певного часу, який відповідає часу проведення антитерористичної операції (АТО), не виконувати приписи щодо нарахування та сплати єдиного внеску, при цьому недоїмка щодо єдиного внеску, яка склалася протягом проведення АТО, підлягала списанню на підставі заяви такого платника.
		Таким чином, у позивача до 12.02.2020 склалися очікування, що йому під час проведення АТО буде дозволено не сплачувати єдиний внесок, при цьому недоїмка за нарахованим, але не сплаченим ЄСВ буде списана за його заявою після закінчення АТО, що стало підставою для звернення позивача до суду.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна вимога є правомірною, оскільки пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово визначав право позивача не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, а не звільняв від вказаного обов`язку повністю. При цьому, позивачем не надано доказів, що недоїмка, яка утворилася за період з 14.09.2016 по 12.02.2020 була визнана безнадійною та списана.
		Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 рішення суду першої інстанції скасовано, позов Товариства задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.10.2020 № Ю-15454-17 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 3828410,11 грн за період з 20.09.2016 по 15.01.2020, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Задовольняючи позовні вимоги у частині скасування вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на суму 3828410,11 грн, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога охоплює період з 20.09.2016 по 15.01.2020, у якому позивач в силу дії пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. Тому за цей період контролюючий орган не мав повноважень формувати та направляти Товариству вимогу про сплату боргу.
		Щодо боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1043730,19 грн за період з 18.02.2020 по 16.09.2020, то в цій частині суд дійшов висновку, що вимога складена контролюючим органом правомірно, оскільки з 13.02.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який тимчасово звільняв позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратив чинність.
		Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог, відповідач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		В доводах касаційної скарги контролюючий орган зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті рішень не врахував відповідних висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18, а також у постанові Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №200/5718/20-а, що свідчить про неправильне застосування пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». 
		Відповідач зазначає, що з 13.02.2020 пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ виключено на підставі Закону України від 14.01.2020 № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». 
		Закон № 440-ІХ набув чинності 13 лютого 2020 року, отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ був діючим по 12.02.2020 включно. Відповідно, позивач з 13 лютого 2020 року повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VІ, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону. Таким чином оскаржувана вимога сформована та направлена платнику (позивачу) вже після набуття чинності вищезазначеного Закону від 14.01.2020 № 440, а отже є законною та обґрунтованою.
		Ухвалою Верховного Суду 30.09.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Луганській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022 у справі №360/4568/20.
		Відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу від Товариства не надходило.
		Колегія суддів визначила, що ключовим питанням у цій справі є правомірність формування та направлення контролюючим органом починаючи з 13.02.2020 (набув чинності Закон України від 14.01.2020 № 440-ІХ яким виключено пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ) вимоги, яка охоплює період, зокрема з 20.09.2016 по 15.01.2020, у якому позивач в силу дії пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI. 
		Під час касаційного перегляду встановлено наявність практики Верховного Суду з цього питання.
		Так, у постановах Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20 та від 17.11.2021 у справі №200/2618/20-а висловлено наступну позицію.
		Враховуючи ретроспективну дію норм пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, що запроваджує відповідну пільгу починаючи з моменту набрання законної сили Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 до набрання законної сили Законом № 440-IX, механізм реалізації відповідного інституту поширювався на період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року, а фактична реалізація вказаної норми в процесі правозастосування не пов`язана виключно з моментом подачі відповідним платником податків заяви про її застосування в силу нормативного закріплення алгоритму дій контролюючих органів в процесі дії відповідної норми. 
		Починаючи з 13 лютого 2020 року скасовано встановлений Законом № 2464-VI механізм пільгового оподаткування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платників податків, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.
		Подальше врегулювання законодавцем особливостей адміністрування єдиного соціального внеску для відповідних платників податків не передбачені, що є наслідком поширення дії норм Закону №2464-VI в загальному порядку, в тому числі заходів впливу та стягнення передбачених статтею 25 цього Закону.
		Отже, у період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року в силу пункту 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася АТО були звільнені від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI.
		На підставі зазначеного колегія суддів погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що вимога від 14.02.2020 №Ф-865-17 (в частині визначення боргу (недоїмки) за період з 01.04.2014 по 31.12.2019) є протиправною. 
		При цьому довід відповідача, що чинне на дату прийняття вимоги законодавство (14.02.2020) не звільняло позивачку від обов`язків платника єдиного внеску, було відхиллено та зазначено, що обов`язок щодо сплати ЄСВ, визначається законом, чинним станом на визначений законом юридичний факт, який породжує цей обов`язок, а не рішенням суб`єкта владних повноважень про сплату суми цього обов`язкового платежу. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, як це визначено статтею 58 Конституції України.
		Тобто Верховний Суд фактично дійшов висновку, що платники ЄСВ у період з 14 квітня 2014 року до 13 лютого 2020 року були звільнені від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону №2464-VI, зокрема зі сплати ЄСВ, а скасування правової норми, якою таке звільнення було передбачено, не є підставою для формування та направлення платнику вимоги про сплату недоїмки з ЄСВ.
		Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 360/1594/20.
		Так, на переконання колегії суддів, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО, був підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу дії пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI до 12.02.2020 (включно), з 13.02.2020 зазначена норма втратила чинність.
		Тобто пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI тимчасово визначав право платника ЄСВ не виконувати обов`язки зі сплати єдиного внеску, при цьому не звільняв від вказаного обов`язку за певний період.
		Відповідно, з 13.02.2020 платники єдиного внеску зобов`язані виконувати в повному обсязі обов`язки покладені на них нормами Закону № 2464-VI, зокрема статтею 6, в тому числі і щодо сплати ЄСВ, а контролюючі органи зобов`язані вчиняти дії (виконувати обов`язки в межах визначених нормами вказаного Закону), зокрема і щодо направлення вимоги про сплату недоїмки у разі її наявності.
		З урахуванням вказаного, колегія суддів, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, вважає за необхідне передати цю справу на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
		Відповідно до частини третьої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. 
		Згідно зі статтею 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
		Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
		Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Справу №360/4568/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Старобільський молокозавод» до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - передати на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		І.Я.Олендер
		І.А. Гончарова 
		 С.С. Пасічник ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...