Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/3951/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2023. Зареєстровано: 10.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2023.
Дата набрання законної сили: 12.12.2023
Номер судового провадження: 2/210/1309/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 210/3951/23 
		Провадження № 2/210/1309/23 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		09 листопада 2023 року                                     
		Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міський тролейбус» про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадженні судді перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міський тролейбус» про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, він має права та гарантії їх захисту відповідно до Конвенції про права осіб з інвалідністю, ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів 18.02.1997 року №176.
		19.03.2023 року о 09:45 год. ОСОБА_1 , чекаючи на автобус, знаходився на зуп. Ставки м. Кривий Ріг в напрямку пл. Визволення. Побачивши автобус за помремо маршруту 228А, державний номер НОМЕР_1 , позивач підняв руку, щоб його зупинити. Транспортний засіб було зупинено водієм ОСОБА_2 на відстані не більше 40 см до бордюри, тож водій мав змогу забезпечити проїзд позивача за допомогою пандусу, що установлений в автобусі. Однак водій ОСОБА_2 вийшов з автобусу та сказав, що пандус не працює та одночасно почав зухвало та безцеремонно хапатись за візок, намагаючись власноруч занести позивача до салону автобусу. 
		Позивач зазначив ОСОБА_2 , що так робити не можна та водієві буде важко піднімати його разом з візком. Вважає, що дії ОСОБА_2 виявили зневагу та зверхнє ставлення до позивача, як до особистості та його майна. 
		В той же час, водій ОСОБА_2 розвернувся до позивача та почав застосовувати в його бік нецензурну лайку та пішов до кабіни автобуса.
		За хвилину водій автобусу повернувся із спеціальним гачком та відкинув пандус після цього продовжив проявляти агресію та неповагу до позивача та інших пасажирів автобусу, почавши гучно кричати. Також, позивач повідомив водія, що він збирається виходити на зупинці пл. Визволення для того, щоб він відкрив йому пандус для виходу.
		О 10:45 годині на пл. Визволення автобус №228А зупинився на відстані більше метру від посадкового майданчику, люди вийшли, двері зачинились, автобус рушив. Пандус для безперешкодного виходу позивача водій не забезпечив. З метою привернення до себе уваги, позивач покликав водія. Після оклику позивача автобус різко був зупинений водієм, двері автобусу відчинились, водій продовжуючи застосовувати нецензурну лайку, вийшов з кабіни. Потів водій відкинув пандус. Відстань до тротуару була більше одного метра, що унеможливило вихід позивача з автобусу на тротуар та залишило лише змогу вийти на проїжджу частину дороги. 
		Після того, як ОСОБА_2 вийшов з автобусу та підійшов до позивача, він знову без попередження та згоди позивача почав тягнути візок, що категорично не можна робити з технічної точки зору та безпеки, як для особи. Яка в ній перебуває, так і для особи, що намагається власноруч її підняти та може зламати електронні механізми візка.
		У зв`язку з тим, що пандус опускався лише до проїжджої частини, а не до тротуару, його кут нахилу створював небезпеку для вільного і безпечного пересування позивача і не надавав можливості безпечно здійснити маневр спуску позивача з автобусу. Коли позивач спитав у водія чому він не припар кувався ближче до зупинки, ОСОБА_2 викрикнув, що забув про позивача і далі продовжував вимагати виїхати. Після продовження водієм агресивних слів в бік позивача, останній розвернувся щоб з`їхати спиною для меншого ризику. В цей час ОСОБА_2 схопив візок позаду та не втримав через великий кут нахилу пандусу. Побачивши це, люди, які стояли недалеко від автобусу підхопили візок, щоб запобігти падінню позивача, це фактично і врятувало останнього від травмування. 
		Позивач намагався донести до ОСОБА_2 , що він неправильно себе поводить з пасажирами та про його протиправну поведінку збирається повідомити керівництву КП «Міський тролейбус» , де водій ОСОБА_2 на той момент працював, на що останній силою відштовхнув позивача від автобусу, сів у кабіну та почав рух, коли позивач ще знаходився на проїзній частині між автобусом та бордюром.
		Позивач зазначає, що неправомірна поведінка ОСОБА_2 та неналежне виконання КП «Міський тролейбус» ч. 2 п. 34 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту у сукупності створили психологічно та морально складну ситуацію для позивача, адже носять дискримінаційний характер в порівнянні з іншими громадянами, обмежують вільно пересуватись без небезпеки для здоров`я та психіки.
		Тому, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень; стягнути з КП «Міський тролейбус» на свою користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та КП «Міський тролейбус» на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 гривень.
		Ухвалою суду від 04.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачам надано строк для надання відзиву на позовну заяву.
		Відповідач ОСОБА_2 отримав ухвалу суду від 04.08.2023 року з позовною заявою з додатками 21.08.2023 року, що підтверджується поштовим повідомленням, однак станом на 06.11.2023 року відзив до суду не надав.
		Директором КП «Міський тролейбус» 07.09.2023 року було надано відзив, згідно якого просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначає, що відповідно до наданої позивачем копії довідки МСЕК серії МОЕ-ДНА-01 №399983 від 27.10.2004 року медико-соціальною експертною комісією визначено, що позивач потребує постійного стороннього догляду. Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальні послуги», одним з базових соціальних послуг, зокрема, є: догляд вдома, денний догляд; фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опоно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору. У розумінні ЗУ «Про соціальні послуги» КП «Міський тролейбус» не є надавачем соціальних послуг, оскільки не внесено до Реєстру надавачів соціальних послуг, як це передбачено ст. 15 вказаного Закону. Зазначає, що з відео не вбачається, що водій автобусу якимось образливим та/чи неповажним чином поводився з позивачем, а навпаки допоміг йому потрапити до автобусу і більш того, допоміг здійснити висадку з автобусу на зупинці. Надана позивачем до матеріалів справи довідка психолога сама по собі не є беззаперечним доказом погіршення психо-емоційного стану позивача у зв`язку з обставинами, які сталися 19.03.2023 року, оскільки психолог не є лікарем за фахом, а також, відсутні відомості про його звернення за медичною допомогою до профільного лікаря. Крім того, довідка за своїм змістом не є висновком саме лікаря-психолога. Щодо заявленого позивачем витрат на правничу допомогу, то з ним відповідач не погоджується, оскільки вважає його необґрунтовано завищеним та таким, що не є необхідним, оскільки позивач є особою з інвалідністю та його соціальний статус, за законом, надає йому право на безоплатну правову допомогу.
		Будь-яких іншим заяв чи клопотань сторонами до початку розгляду справи не подано.
		Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Вирішуючи надану справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
		За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Частиною 1 ст. 76 встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Позивач ОСОБА_1 має 1 групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 12).
		Відповідач ОСОБА_3 станом на 19.03.2023 року перебував в трудових відносинах з відповідачем КП «Міський тролейбус», що не спростовано відповідачами.
		19.03.2023 року водій ОСОБА_3 керував автобусом маршрутом №228А з державним номером НОМЕР_1 , який належить автомобільному перевізнику КП «МІСЬКИЙ ТРОЛЕЙБУС», що встановлено посадовими особами Відділу під час проведення рейдової перевірки (а.с. 19-20).
		З листа виконавчого комітету Криворізької міської ради встановлено, що водієм міського автобусного маршруту загального користування №228А з д.н. НОМЕР_1 було порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» в частині обов`язків водія та посадової інструкції. Ураховуючи викладене на КП «Міський тролейбус» було проведено розслідування стосовно виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення прав і свобод осіб з інвалідністю під час виконання службових обов`язків водієм автотранспортних засобі, автобуса міського транспорту. За результатами службового розслідування встановлено, що своїми діями водій вчинив порушення трудової дисципліни, а саме: неналежне виконання з вини працівника п.2.2.6, 2.2.12, 2.2.13 посадової інструкції водія автотранспортних засобів (автобуса) міського пасажирського транспорту та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. У зв`язку з чим, наказом від 20.03.2023 року №60-к по КП «Міський тролейбус» з водієм автобусного маршруту №228А припинено трудовий договір (а.с. 21-22).
		Вказане вище, також, викладено і в листі заступника голови облдержадміністрації  начальника військової адміністрації Беспальчук М. (а.с. 23-24).
		Відповідно дост.34Правил наданняпослуг пасажирськогоавтомобільного транспортуавтомобільний перевізникпроводить стажуванняводія передпереведенням йогона новийрегулярний маршрутабо навідмінну модельавтобуса,ознайомлює зпаспортом маршрутута видаєводію витягз нього. Автомобільний перевізник забезпечує навчання та інструктаж водія щодо особливостей посадки (висадки) осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.
		Згідно з п. 1 ст. 145 автомобільний перевізник зобов`язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів.
		Пунктом 19 ст. 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водій автобуса зобов`язаний у разіобслуговування пасажирівз числаосіб зінвалідністю таінших маломобільних груп населення перевіряти після прибуття їх до пункту призначення, чи здійснили такі пасажири заплановану висадку та чи не забули багаж та/або ручну поклажу, особисті речі.
		Відповідно до п. 2 ст. 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водій автобуса зобов`язаний виконувати вимоги цих Правил, Правил дорожньогоруху та правил технічної експлуатації автобуса.
		Відтак, вказане вище свідчить про те, що водієм автобуса маршруту №228А з д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та КП «Міський тролейбус» 19.03.2023 року було не дотримано Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. 
		Недотримання своїх обов`язків водієм ОСОБА_2 , які виразились в незабезпеченні посадки/висадки осіб з інвалідністю значно вплинуло на моральний стан позивача ОСОБА_1 ..
		Так, за результатами діагностичної зустрічі у ОСОБА_1 спостерігається помірна психо-емоційна напруга і моральні страждання внаслідок події, що сталася 19.03.2023 року в громадському транспорті. Пережиті почуття приниження і нікчемності, страху за своє здоров`я в момент самої події (а.с. 13).
		Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.
		Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
		Тому, при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь з кожного відповідача по 3000,00 гривень.
		Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.2 ст.137ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Згідно з ч.3 ст.137ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Разом з цим, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 не надав жодного доказу (акту прийому-передачі виконаних робіт, детального опису виконаних робі, платіжного доручення тощо).
		Суду надано лише копію ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 25, 26).
		З урахуванням наведеного, суд відмовляє позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу.
		Відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, оскільки позивача при зверненні до суду з даними позовом звільнено від сплати судового збору, то з кожного відповідача підлягає стягненню сдудовий збір в розмірі 536,80 гривень.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 23, ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Міський тролейбус» про відшкодування моральної (немайнової) шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
		Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус», код ЄДРПОУ 34811465, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 22, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
		Стягнути з Комунального підприємства «Міський тролейбус», код ЄДРПОУ 34811465, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 22, на користь держави судовий збір в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення складено 09 листопада 2023 року.
		 
		Суддя: В. Є. Сільченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...