Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/5420/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 13.11.2023.
Дата набрання законної сили: 08.11.2023
Номер судового провадження: 61-5662ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		08 листопада 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 201/5420/20
		провадження № 61-5662св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейков І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідач - ОСОБА_4 , 
		треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року,ухваленого у складі судді Антонюка О. А., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Космачевської Т. В., Халаджи О. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_5 , товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог до ще одного відповідача ОСОБА_4 , просили суд витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,7 кв. м, житловою площею 37,00 кв. м, яка складається з: 1-коридору; 2-кладової; 3-кухні; 4, 5-житлових кімнат; 6-ванної; 7-туалету; 8-житлової кімнати; І-лоджії;  II-балкону, у житловому будинку літ. «А-9», житлового АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1116312512101, на користь співвласників: ОСОБА_1 , власника 1/5 частки; ОСОБА_2 , власника 2/5 часток; ОСОБА_5 , власника 1/5 частки, ОСОБА_3 , власника 1/5 частки.
		 
		Уточнена позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мотивована тим, що 25 лютого 2007 року на підставі свідоцтва про права власності, виданого 21 грудня 1999 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів в Державний реєстр прав власності внесений запис про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , за власниками: ОСОБА_1 - 1/5 частка; ОСОБА_7 - 1/5 частка; ОСОБА_2 - 1/5 частка; ОСОБА_5 - 1/5 частка; ОСОБА_3 - 1/5 частка.
		21 березня 2007 року між ОСОБА_8 та Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (далі - ВАТ «Кредобанк») укладено кредитний договір № 21/07-Ф з наступними змінами, відповідно до додаткових угод. Також, 21 березня 2007 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ВАТ «Кредобанк» укладено іпотечний договір № 19/07/Ф-1, згідно з пунктом 1.3 якого предметом іпотеки була квартира за адресою: АДРЕСА_4 .
		ОСОБА_8 належним чином не виконувала умови кредитного договору від 21 березня 2007 року № 21/07-Ф, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року у справі № 2-9004/2009.
		06 жовтня 2010 року між ВАТ «Кредобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - ТОВ «Кредекс Фінанс») укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 21/07-Ф, відповідно до якого до ТОВ «Кредекс Фінанс» перейшли права кредитора за цим кредитним договором. 
		16 лютого 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1, відповідно до якого до ТОВ «Кредекс Фінанс» перейшли права іпотекодержателя за цим договором.
		13 грудня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. винесено рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 32899041, а також внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ТОВ «Кредекс Фінанс» (відповідно до рішення загальних зборів товариства, оформленим протоколом від 01 серпня 2018 року - ТОВ «Вердикт Капітал»), індексний номер: 18003813 від 12 грудня 2016 року.
		21 липня 2017 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та складається з: 1-коридору; 2-кладової; 3-кухні; 4, 5-житлових кімнат; 6-ванної; 7-туалету; 8-житлової кімнати; І-лоджії; II-балкону, загальною площею 63,7 кв. м, житловою площею 37,00 кв. м, та розташована в житловому будинку літ. «А-9».
		31 липня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі № 201/10123/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредекс Фінанс», треті особи: ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсним та скасування рішення.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 
		20 лютого 2019 року державний нотаріус Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О. М. посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкоємцем майна ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_2 .
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року, у справі № 201/10123/17 визнано протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32899041 від 13 грудня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_4 ; скасовано запис № 18003813 від 12 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс».
		28 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушко О. В. здійснена реєстрація права власності на спірну квартиру - у житловому будинку літ. «А-9», № 33, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,7 кв. м, житловою площею 37,00 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1116312512101 за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу № 1472, посвідченого 28 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушка О. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54831875 від 28 жовтня 2020 року.
		ОСОБА_1 , як власник квартири, вважає, що вона вибула з володіння власників не з їх волі, через прийняття незаконного та неправомірного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32899041 від 13 грудня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., тому вони на підставі статей 330, 388 ЦК України, мають право витребувати спірну квартиру від ОСОБА_4 , як останнього добросовісного набувача та володільця, оскільки є всі необхідні умови та законні підстави як для пред`явлення віндикаційного позову так і для витребування квартири з чужого незаконного володіння.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна квартира вибула із власності внаслідок вільного волевиявлення власників позивачів, якими було добровільно укладено іпотечний договір, то витребування її у відповідача, як добросовісного набувача, відповідно до вимог статті 388 ЦК України виключається можливим.
		Із матеріалів справи вбачається, що власником спірної квартири є відповідач ОСОБА_4 , яка придбала цю квартиру не у позивачів, а у ОСОБА_9 , відповідно до відплатного договору купівлі-продажу квартири від 28 жовтня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушка О. В. Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Трофімов Д. Ю., залишено без задоволення.
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у позивачів була наявна воля на передачу спірного майна до іпотекодержателя TOB «Кредекс Фінанс» (ТОВ «Вердикт Капітал»), при цьому позивачі не виконали своїх зобов`язань перед кредитором ТОВ «Кредекс Фінанс» (ТОВ «Вердикт Капітал»), внаслідок чого втратили право власності на спірну квартиру, то такі обставини виключають можливість витребування нерухомого майна від добросовісного набувача - відповідача із застосуванням правової конструкції, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України.
		Із пояснень ОСОБА_4 в судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду вбачається, що спірна квартира є єдиним її житлом, з нею також проживають її донька та онук.
		При цьому позбавлення відповідача, яка є добросовісним набувачем, її єдиного житла, внаслідок помилки, вчиненої третіми особами, є порушенням принципу мирного володіння майном і призведе до ситуації, коли добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, що є неприйнятним у даному випадку, оскільки покладає на відповідача індивідуальний та надмірний тягар, що матиме наслідком порушення справедливого балансу і становитиме порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Трофімов Д. Ю., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Трофімов Д. Ю., мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій невірно застосували вимоги статті 388 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки укладання договору іпотеки не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння.
		Також суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях послалися на нерелевантну практику Верховного Суду, викладену у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), внаслідок чого було безпідставно застосовано категорію надмірного тягаря.
		 
		Підставами касаційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження                  № 14-436цс19), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження               № 12-44гс20) та у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 757/51501/19 (провадження № 61-19242св20), від 11 травня 2022 року у справі № 450/3032/19 (провадження № 61-18650св21).
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У червні 2023 року ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокат Москаленко Є. А., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що у разі задоволення касаційної скарги буде наявність надмірного тягаря для неї, оскільки позивачі отримають квартиру, при цьому не виконавши зобов`язання за іпотечним договором та не повернувши борг ТОВ «Вердикт Капітал», а вона залишиться без єдиного житла, без грошових коштів, сплачених за нього, відтак буде змушена шукати шляхи для повернення витрачених грошових коштів у судах, проживаючи при цьому фактично на вулиці. Враховуючи викладене, просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У травні 2023 року заявники у встановлений судом строк частково усунули недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2023 року продовжено строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2023 року.
		 
		У травні 2023 року заявниками у встановлений судом строк усунуто недоліки касаційної скарги. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		25 лютого 2007 року на підставі свідоцтва про право власності, виданого 21 грудня 1999 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів, в Державний реєстр прав власності внесений запис про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , за власниками: ОСОБА_1 - 1/5 частка; ОСОБА_7 - 1/5 частка; ОСОБА_2 - 1/5 частка; ОСОБА_5 - 1/5 частка; ОСОБА_3 - 1/5 частка.
		 
		21 березня 2007 року між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_8 укладено кредитний договір № 21/07-Ф з наступними змінами відповідно до додаткових угод. 
		 
		Також, 21 березня 2007 року на виконання кредитного договору 21 березня 2007 року № 21/07-Ф між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 укладено іпотечний договір № 19/07/Ф-1, відповідно до пункту 1.3. якого предметом іпотеки була квартира за адресою: АДРЕСА_4 .
		 
		ОСОБА_8 належним чином не виконувала умови кредитного договору від 21 березня 2007 року № 21/07-Ф, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка стягнута рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2009 року у справі № 2-9004/2009.
		 
		06 жовтня 2010 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 21 березня 2007 року № 21/07-Ф, відповідно до якого до ТОВ «Кредекс Фінанс» перейшли права кредитора за цим кредитним договором. 
		 
		16 лютого 2011 року між ВАТ «Кредобанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1, відповідно до якого до ТОВ «Кредекс Фінанс» перейшли права іпотекодержателя за цим договором.
		 
		13 грудня 2016 року державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. винесено рішення про державну реєстрацію прав, індексний номер 32899041, а також внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 за ТОВ «Кредекс Фінанс» (відповідно до рішення загальних зборів товариства, оформленим протоколом від 01 серпня 2018 року - ТОВ «Вердикт Капітал»), індексний номер: 18003813 від 12 грудня 2016 року.
		 
		21 липня 2017 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та складається з: 1-коридору; 2-кладової; 3-кухні; 4, 5-житлових кімнат; 6-ванної; 7-туалету; 8-житлової кімнати; І-лоджії; II-балкону, загальною площею 63,7 кв. м, житловою площею 37,00 кв. м, та розташована в житловому будинку літ. «А-9».
		 
		31 липня 2017 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська відкрито провадження у цивільній справі № 201/10123/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредекс Фінанс», треті особи ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А., про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання недійсним та скасування рішення.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 
		 
		20 лютого 2019 року Державний нотаріус Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Хорішко О. М. посвідчив, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_7 є його дружина ОСОБА_2 .
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року, у справі № 201/10123/17 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та позов третьої особи ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, задоволено.
		Визнано протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32899041 від 13 грудня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
		Скасовано запис № 18003813 від 12 грудня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс».
		 
		28 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушко О. В. здійснена реєстрація права власності на спірну квартиру - у житловому будинку літ. «А-9», № 33, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 63,7 кв. м, житловою площею 37,00 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1116312512101 за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу № 1472, виданого 28 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Галушка О. В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54831875 від 28 жовтня 2020 року.
		 
		За період з 2016 року до 2020 року власниками квартири АДРЕСА_3 були: ТОВ «Кредекс Фінанс»; ОСОБА_6 (договір купівлі-продажу від 21 липня 2017 року); ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу від 31 липня 2020 року); ОСОБА_9 (свідоцтво від 18 вересня                     2020 року) та ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2020 року).
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, щоспірна квартира вибула із власності внаслідок вільного волевиявлення власників позивачів, якими було добровільно укладено іпотечний договір, то витребування її у відповідача, як добросовісного набувача, відповідно до вимог статті 388 ЦК України є неможливим.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком, з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
		 
		Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
		 
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		 
		Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18 (провадження      № 61-6415св19)).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження № 61-17779св18) зазначено, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача. 
		 
		Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).
		 
		Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).
		 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19)).
		 
		Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).
		 
		Застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22).
		 
		У пунктах 5.57 - 5.62, 5.64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що: 
		«Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. 
		Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.
		Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців; для успішної конкуренції покупців необхідно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що в разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, пункт 7.6). Тому в разі якщо право власності належало не боржнику, а іншій особі, це не може бути протиставлене покупцю (навіть якщо майно вибуло з володіння такої особи поза її волею), але лише за умови добросовісності покупця. 
		Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).
		Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).
		Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном».
		 
		Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року, у справі № 201/10123/17 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та позов третьої особи ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Зайченко І. А., ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, задоволено.
		Визнано протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 21 березня 2007 року № 19/07/Ф-1. 
		Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32899041 від 13 грудня 2016 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. стосовно об`єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_4 .
		Скасовано запис № 18003813 від 12 грудня 2016 року в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредекс Фінанс».
		 
		За період з 2016 року до 2020 року власниками квартири АДРЕСА_3 були: ТОВ «Кредекс Фінанс»; ОСОБА_6 (договір купівлі-продажу від 21 липня 2017 року); ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу від 31 липня 2020 року); ОСОБА_9 (свідоцтво від 18 вересня 2020 року) та ОСОБА_4 (договір купівлі-продажу від 28 жовтня 2020 року).
		 
		Судами не надано оцінки тій обставині, що вже після касаційного перегляду Верховним Судом справи № 201/10123/17 про визнання протиправним звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію спірної квартири, спірна квартира була тричі відчужена протягом короткого періоду часу (31 липня 2020 року, 18 вересня 2020 року,                           28 жовтня 2020 року),  
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось те, що вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, необхідно оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача; судове рішення, постановлене за відсутності перевірки добросовісності/ недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, не може вважатися таким, що відповідає вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
		 
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		На стадії касаційного перегляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі з огляду на положення статті 400 ЦПК України. 
		 
		Положеннями пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущені і судом першої, і судом апеляційної інстанції, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить урахувати викладене у цій постанові, надати належну оцінку доводами і запереченням сторін та поданим ними доказам, встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє адвокат Трофімов Дмитро Юрійович, задовольнити частково.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...