Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 438/1460/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2023. Зареєстровано: 13.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.11.2023.
Дата набрання законної сили: 11.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/438/115/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023140000000820

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 438/1460/23 
		Провадження № 1-кп/438/115/2023 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		 
		10 листопада 2023 року Бориславський міський суд Львівської області в складі: 
		головуючого: судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Бориславі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023140000000820 від 31 травня 2023 року,
		стосовно ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головське Турківського району Львівської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, раніш не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
		за участі сторін судового провадження прокурора ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_7 , -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 30 травня 2023 року , приблизно о 18 год 00 хв, у м. Борислав Львівської області, на території нежитлових приміщень, що по вул. Шевченка, 212, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги Розділу 1 п. п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «дорожня обстановка», «небезпека для руху»); Розділу 2 п. 2.1 г), п. 2.3 б), д); Розділу 10 п. п. 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він, керуючи вказаним транспортним засобом без наявності чинного страхового полісу цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, перед початком руху не переконався у його безпечності, а саме при наявності попереду керованого ним автомобіля пішохода ОСОБА_8 , який перебував в стані сильного алкогольного отруєння (в крові виявлено етиловий спирт в кількості 2,84 проміле), та хитався, ОСОБА_3 відвів погляд від потерпілого вправо, тобто не слідкував за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, та розпочав рух вперед з наміром виконати маневр розвороту праворуч, та під час цього здійснив переїзд автомобілем через пішохода ОСОБА_8 , який на момент початку руху знаходився попереду автомобіля в горизонтальному чи близькому до нього положення.
		Внаслідок порушення  ОСОБА_3  вимог ПДР відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пішоходу  ОСОБА_8  спричинено, згідно висновку судово-медичної експертизи, поєднану травму у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва у верхній третині, на зовнішньо-бічній поверхні нижньої третини правого плеча, на зовнішньо бічній поверхні верхньої третини правого передпліччя, на передній поверхні обох колінних суглобів, на передній поверхні обох гомілок  в  середній третині, на задній поверхні лівої ноги; саден на передній поверхні лівої пахової ділянки, на лівій бічній поверхні живота спереду в проекції лівої лопатки, на спині в правій поперековій ділянці; тупої травми грудної клітки із непрямими переломами ребер зліва (з 2-го по 11-те), травматичним гемопневмотораксом, крововиливами в м`які тканини грудної клітки, паренхіму легень, перикард та епікард, які відносять до тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв`язку із його смертю.
		Таким чином, ОСОБА_3 , будучи особою, яка керувала транспортним засобом, порушив вимоги ПДР, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої наступила смерть потерпілого ОСОБА_8 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 30 травня 2023 року близько 18 години на території нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 підійшов ОСОБА_9 , який був випивши. В обвинуваченого саме закінчився робочий день. Обвинувачений на прохання потерпілого, дав сигарету та сів в автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 щоб їхати додому. Обвинувачений, розпочинаючи рух вперед з наміром виконати маневр розвороту праворуч, відвів погляд від потерпілого, який перебував зліва по ходу руху автомобіля на значній відстані, вправо і цей момент зрозумів, що автомобіль під його керуванням щось переїхав. Вийшовши з автомобіля, обвинувачений побачив лежачого ОСОБА_9 , зрозумів що здійснив переїзд потерпілого автомобілем. Відразу викликав медичну допомогу та повідомив поліцію про дорожньо-транспортну подію. Намагався надати допомогу потерпілому. Повністю відшкодував витрати родичам на поховання загиблого ОСОБА_8 . Щиро просить вибачення у родини загиблого. Просить суд його суворо не карати, обрати покарання не пов`язане із реальним позбавленням волі.
		Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо встановлення фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів у справі.
		Учасникам розгляду справи роз`яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно з положеннями ч.3 ст.349 КПК України.
		Суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, враховуючи покази обвинуваченого про визнання вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
		Суд звертає увагу, що диспозиція ст. 286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна.
		Злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень правил дорожнього руху, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, зокрема порушення правил дорожнього руху, які є причиною настання цих наслідків та перебувають із ними у причинно-наслідковому зв`язку. 
		Відповідно, об`єктивна сторона вчиненого обвинуваченим складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (смерть потерпілого - ч.2), причиновий зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
		Протиправне діяння обвинуваченого полягає в порушенні правил дорожнього руху, зокрема вчинено шляхом у вчиненні дій, заборонених правилами (керування транспортним засобом у стані сп`яніння, перевищення швидкості руху транспорту) та у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки та).
		Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
		Причино-наслідковий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
		Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у  вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
		За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків - заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
		Показами обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду встановлено, що 30 травня 2023 року, приблизно о 18 год.00 хв., у м. Борислав Львівської області, на території нежитлових приміщень, що по вул. Шевченка, 212, останній керуючи технічно-справним автомобілем марки «Daewoo Lanos» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме: п.1.5 «згідно якого - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», п.2.1 ґ) «згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення)»;  п.2.3б),д) «згідно яких для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п.п.10.1, 10.9  «згідно яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб», розпочав рух вперед з наміром виконати маневр розвороту праворуч, та під час цього здійснив переїзд автомобілем через пішохода ОСОБА_8 , який на момент початку руху знаходився попереду автомобіля в горизонтальному чи близькому до нього положення. 
		В результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, наїзд на пішохода ОСОБА_8 , в результаті якої останньому спричинено, згідно висновку судово-медичної експертизи, поєднану травму у вигляді синців на передній поверхні грудної клітки зліва у верхній третині, на зовнішньо-бічній поверхні нижньої третини правого плеча, на зовнішньо бічній поверхні верхньої третини правого передпліччя, на передній поверхні обох колінних суглобів, на передній поверхні обох гомілок  в  середній третині, на задній поверхні лівої ноги; саден на передній поверхні лівої пахової ділянки, на лівій бічній поверхні живота спереду в проекції лівої лопатки, на спині в правій поперековій ділянці; тупої травми грудної клітки із непрямими переломами ребер зліва (з 2-го по 11-те), травматичним гемопневмотораксом, крововиливами в м`які тканини грудної клітки, паренхіму легень, перикард та епікард, які відносять до тяжкого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки в момент заподіяння і знаходяться в прямому причинному зв`язку із його смертю.
		При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		За змістом п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню  нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це  покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з  альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх  конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Обставинами, які пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, шкоду потерпілим (родині загиблого) відшкодував, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.
		Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		До вказаних висновків, суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її  виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на час розгляду кримінального провадження добровільно відшкодував шкоду родині загиблого, потерпілі у справі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 претензій майнового та морального до обвинуваченого не має. 
		Посткримінальна поведінка обвинуваченого є виключно позитивною. Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відшкодував завдану шкоду.
		На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, а також позицію прокурора, щодо обрання міри покарання у виді позбавлення волі та звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, приймаючи до відома досудову доповідь Дрогобицького МРВ з питань пробації філії державної установи «Центр пробації» у Львівській області проте, що результати оцінки правопорушника ОСОБА_3 показали низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортним засобом, суд враховує думку прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого додаткове покарання, суд приходить до висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, з наступних підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.
		Виходячи з аналізу характеру та обсягу допущених порушень ПДР вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 з необережності під час руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував таку обстановку та її зміни, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, розпочавши рух вперед з наміром виконати маневр розвороту праворуч, та під час цього здійснив переїзд автомобілем через пішохода ОСОБА_8 , який на момент початку руху знаходився попереду автомобіля в горизонтальному чи близькому до нього положення.
		Судом також встановлено, що обвинувачений не працює та має на утриманні двох малолітніх дітей. Доказів надання транспортних послуг і як наслідок, отримання доходу від них, стороною захисту не було подано, а відтак, відсутні підстави вважати, що керування автомобілем є джерелом доходу обвинуваченого. Тобто, діяльність обвинуваченого, не пов`язана з керуванням транспортним засобом, для нього та його сім`ї не являється джерелом доходу. Відтак, суд не приймає до уваги позицію сторони захисту про наявність на утриманні в обвинуваченого двох малолітніх дітей, яких необхідно періодично доставляти у навчальний заклад, як підставу не застосування до обвинуваченого додаткового покарання. 
		Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, той факт, що необережними діями обвинуваченого спричинено смерть потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, враховуючи думку сторони обвинувачення потерпілих, який наполягав на позбавленні права керування транспортними засобами обвинуваченого, зважаючи на особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення злочину, той факт, що діяльність обвинуваченого, не пов`язана з керуванням транспортним засобом, для нього та його сім`ї не є єдиним джерелом доходу, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Зазначене покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
		Запобіжний захід стосовно обвинуваченого під час судового провадження не обирався.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, 
		у х в а л и в :
		 
		Визнати ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головське Турківського району Львівської області винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст. 75 КК України  ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головське Турківського району Львівської області звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Головське Турківського району Львівської області періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/114-23/11263-ІТ від 07.07.2023 - 2390,00 грн, судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/114-23/11264-ІТ від 10.07.2023 - 2390,00 грн та судової автотехнічної експертизи з дослдження обставин та механізму ДТП № №СЕ-19/114-23/14904-ІТ від 18.08.2023 - 1195,00 грн., всього - 5 975,00 грн.
		Скасувати арешт майна, накладений на автомобіль марки «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 31 травня 2023 року у справі №461/4366/23.
		Скасувати арешт майна, накладений на одяг та взуття трупа ОСОБА_8 , а саме футболку в смужки, шорти сірого кольору, труси сині, шкарпетки темно сині, черевики чорного кольору, відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 02 червня 2023 року у справі №461/4366/23.
		Речові докази: автомобіль марки « Daewoo Lanos » , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , переданий на зберігання на стоянку ВП №1 Дрогогобицького РВП ГУ НП у Львівській області за адресою м.Борислав Львівської області, вул. Володимира Великого,30 - повернути власнику майна.
		Речові докази: одяг та взуття трупа ОСОБА_8 , а саме футболку в смужки, шорти сірого кольору, труси сині, шкарпетки темно сині, черевики чорного кольору, передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП №1 Дрогогобицького РВП ГУ НП у Львівській області за адресою м.Борислав Львівської області, вул.Володимира Великого,30 - повернути потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		Вирок суду може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області протягом 30 днів з моменту проголошення.
		Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...