Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/3167/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 13.11.2023. Зареєстровано: 14.11.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/456/318/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023141130000470

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/3167/23
		Провадження № 1-кп/456/318/2023
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		13 листопада 2023 року                                                        місто Стрий
		 
		       Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		       головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря - ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12023141130000470 від 09.06.2023, стосовно
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, із вищою освітою, не працюючого, який депутатом не являється, раніше не судимого,
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, 
		за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
		прокурора:                                 ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого:                         ОСОБА_3 , -
		 
		встановив:
		 
		Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Разом з цим, Указом Президента від 24.02,2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який надалі Указами Президента продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
		Також, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 передбачено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться протягом 90 діб, та яку востаннє продовжено Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 01.05.2023 №255/2023, з 20 травня 2023 року на 90 діб.
		Згідно ст.ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Окрім цього, громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов' язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, а також під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
		Так, 27.05.2023 ОСОБА_3 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), де пройшов медичний огляд військово- лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами проведення якого, його визнано придатним до військової служби у військовий час, про що комісією складено Довідку №2253 від 27.05.2023.
		Того ж дня, ОСОБА_3 отримав повістку про виклик на 10:00 год, 29.05.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , по АДРЕСА_2 , з метою відправлення у військову частішу НОМЕР_1 на навчання, що підтвердив власноручним підписом, також, 27.05.2023 року його попереджено під розпис про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, також його ознайомлено із положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що надає право на відстрочку, де він власноручно зазначив, що не має правових підстав для відстрочки.
		Проте, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації; на особливий період, без поважних причин, умисно не прибув на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про поважність причин неявки не повідомив, про що 29.05.2023 року працівниками центру комплектування складено відповідний акт, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України визнав повністю та пояснив, що 27.05.2023 йшов по вулиці в м. Стрий. Біля нього зупинився автомобіль марки «Мерседес - Віто» з військовими та він добровільно-примусово поїхав з ними в ТСК. В ТСК пройшов медичну комісію за 10-15 хв., де його визнали придатним до військової служби. Менше ніж за годину йому вручили повістку на відправку на понеділок, оскільки це була субота. В ТСК він пояснював, що один в сім`ї, має хвору маму та бабцю, доглядає за ними. Мама має цукровий діабет, і він постійно сидить з бабцею. Опікунство не оформлював. Проходити військову службу не бажає, просить суворо не карати, в майбутньому обіцяє не вчиняти кримінальних правопорушень.
		Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, вина ОСОБА_3 , доведена доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження які суд, роз`яснивши обвинуваченому вимоги ст. 349 КПК України, в тому числі також те, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати в повному обсязі в судовому засіданні, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорювалися.
		Аналізуючи зібрані докази по справі і оцінюючи їх в сукупності суд знаходить вину обвинуваченого доведеною і вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ст. 336 КК України, оскільки він ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.
		       Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст.ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
		       При цьому суд вважає,помилковим твердження прокурора про пом`якшуючу обставину - щире каяття обвинуваченого.
		        Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19 , щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		        Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття -це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
		       Під час розгляду даного кримінального провадження обвинувачений визнав факт вчинення злочину, але при цьому відсутнє ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні обвинуваченого виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
		       Окрім цього, на уточнюючі питання головуючого судді про мотиви відмови обвинуваченого від виконання обов`язку про захист Вітчизни, обвинувачений повідомив, що не має наміру йти служити і опікунство щодо матері чи бабусі не оформляв, жодного доказу щодо утримання матері чи бабусі обвинуваченим не надано.
		       Такі твердження обвинуваченого суд розцінює як створення фактичного версії захисту та свідоме уникнення обов`язку , передбаченого ст. 336 КК України.
		       Також суд враховує те, що вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, проте відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.
		       На підставі наведеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції статті 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження інших кримінальних правопорушень.
		       Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		       Також, з огляду на відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, відсутність щирого каяття, свідоме небажання обвинуваченого нести тягар військової служби, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, продовження дії воєнного стану на території України, тому суд вважає, що при звільненні обвинуваченого від покарання із застосуванням ст. 75 КК України психологічне ставлення до вчиненого ним діяння не зміниться. Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Враховується, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на обліку у лікаря- нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
		Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе призначивши покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 336 КК України.
		Підстав для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 , покарання суд не вбачає.
		Питання доцільності застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора Стрийської окружної прокуратури та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлявся.
		Судові витрати на залучення експертів та інші витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України суд, -
		ухвалив:
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити ОСОБА_3 покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання засудженому  ОСОБА_3 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		Речові докази по справі, а саме Акт про неявку по повістці на відправку ОСОБА_3 , копію ознайомлення ОСОБА_3 зі ст..366 ККУ, копію довідки №2253 військово-лікарської комісії на відправку, які згідно Постанови про визнання об?єктів речовими доказами від 12.06.2023 та зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано, і може бути оскаржений в апеляційному порядку за винятком з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив вирок, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...